Ухвала

від 23.10.2024 по справі 495/9680/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви забезпечення позову

Справа № 495/9680/24

Номер провадження 2/495/4627/2024

23 жовтня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань - Червинської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський заяву представника ТОВ «АГРОФІРМАШАБОЛАТ» про забезпечення позову по справі за позовом ТОВ «АГРОФІРМАШАБОЛАТ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ТОВ «АГРОФІРМАШАБОЛАТ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків.

Разом із позовом представник позивача - адвокат Рудаченко А. подав заяву про забезпечення позову у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.04.2001року Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області; 67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Біленьке, вул. Прикордонна, 8) і знаходяться у нього або в інших осіб, на суму294 814,69 грн.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області подано позов до ОСОБА_1 про стягнення компенсації заподіяних збитків в розмірі294 814,69 грн.

На думку Позивача на теперішній час існують правові підстави для вжиття заходів до забезпечення позову, що обґрунтовується наступним.

Предметом позову ТОВ «Агрофірма «Шаболат» є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі, ціна позову -294 814,69 грн.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом ТОВ «Агрофірма «Шаболат» про стягнення294 814,69 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому заходом забезпечення позову, безпосередньо пов`язаним із предметом позову, має бути накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Адекватність такого заходу забезпечення позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Також заявник вважає за необхідне зазначити наступне.

31.10.2023року за фактом протиправних дій відповідача, котрими ТОВ «Агрофірма «Шаболат» було завдано збитки, Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування №12022166240000202 за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 356 КК України. З метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, для проведення допиту ОСОБА_1 слідчим на адресу останнього неодноразово направлялись виклики. Однак ОСОБА_1 жодного разу до відділу поліції не з`явився, усі виклики слідчого проігнорував, чим фактично створював перешкоди у встановленні усіх обставин справи (додаток 2). Вказані факти характеризують відповідача як недобросовісну особу, схильну до перешкоджання роботі правоохоронних органів і незацікавлену у мирному вирішені спору.

Крім того, як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 укладено договори оренди 9 земельних ділянок загальною площею 54,03 га, які відповідач використовує для вирощування сільськогосподарської продукції з метою її подальшої реалізації і отримання доходу. В той же час з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (додаток 4) вбачається, що відповідач не зареєстрований як фізична особа - підприємець, ним не створено фермерське господарство та в будь-який інший спосіб не легалізовано власну підприємницьку діяльність. Відповідно, жодних податків з отриманих доходів він не сплачує. Уся вирощена ним сільгосппродукція реалізовується за готівкові кошти, що виключає можливість звернення стягнення на такі кошти у випадку невиконання можливого судового рішення відповідачем добровільно.

Також варто зауважити, що додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 08.09.2020року у справі №495/11200/18 було задоволено клопотання представника ТОВ «Агрофірма «Шаболат» про стягнення з ОСОБА_1 вартості сплаченого судового збору в розмірі2643грн. Незважаючи на невеликий розмір зобов`язання за вказаною додатковою постановою відповідач не виконував і всіляко ухилявся від виконання вимог виконавчого документа протягом майже двох місяців і сплатив заборгованість лише після відкриття виконавчого провадження та вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема - накладення арешту на грошові кошти боржника на банківських рахунках (додатки 5-7). Така поведінка відповідача вказує на те, що у випадку задоволення судом позову ТОВ «Агрофірма «Шаболат» його виконання можливо буде здійснити лише в примусовому порядку, необхідною умовою для чого є наявність у боржника майна та/або коштів в необхідному розмірі.

До того ж єдиним майном, право власності відповідача на яке зареєстроване в ДРРП, є квартира, розташована на тимчасово окупованій території Луганської області (м. Сорокине), котра не зможе бути реалізована в примусовому порядку, та будівля сіносховища, яка знаходиться на території Шабівської територіальної громади, вартості якої вочевидь недостатньо для погашення боргу у випадку задоволення судом позовних вимог.

Зазначена вище поведінка ОСОБА_1 , який приховує власні доходи та чинить перешкоди у розслідуванні кримінальної справи, а також майновий стан відповідача по справі свідчать про те, що останній може ухилятися і від виконання судового рішення у разі невжиття судом заходів до забезпечення позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна чи коштів, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно та кошти в разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

На підставі наведеного просить задовольнити заяву.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні.

За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.151ЦПКУкраїни визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 наведеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачам і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першоїстатті 151 ЦПК Українипередбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, заявник звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 і знаходяться у нього або в інших осіб, на суму294 814,69 грн., інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надала.

Відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідача не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Звертаючись до суду із даною заявою заявник просить накласти арешт на майно грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 і знаходяться у нього або в інших осіб, на суму294 814,69 грн.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 по справі №824/239/2018 зазначив, що судове рішення як найвищий акт правосуддя повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд вказує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все майно боржників у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є не виконуваним.

Також, позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Суд також не вбачає обґрунтованості тверджень заявника щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про недоведеність того, що не вжиття судом обраного нею заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ТОВ «АГРОФІРМАШАБОЛАТ» про забезпечення позову по справі за позовом ТОВ «АГРОФІРМАШАБОЛАТ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Боярський