Ухвала

від 15.10.2024 по справі 509/3701/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3701/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Таїровської ОТГ

про

визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Овідіопольська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з умов договору Позики від 11 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 /позичальник/ та ОСОБА_1 /позикодавець/, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О. В., зареєстрованого у в реєстрі за № 1419, 11 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено Договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О. В., зареєстрований у в реєстрі за № 1420, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку Позикодавцю:

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,1050 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5123755800:02:006:0219;

- земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5123755800:02:006:0220.

Відповідно до п. 3.5. Договору Іпотекодавець не має права відчужувати будь яким чином Предмет іпотеки, реєструвати будь яких фізичних осіб.

05.04.2018 р. у житловому будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 були зареєстровані неповнолітній ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ЦНАП Таїровської селищної ради №482/08-05 від 09 лютого 2021 року.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , звертаючись з заявами про реєстрацію місця проживання у нерухомому майні яке є предметом іпотеки свідомо порушили умови Іпотечного Договору від 11 квітня 2017 р., а також ст. 9, 10 Закону України «Про Іпотеку», ст. 628 Цивільного Кодексу України. Відповідачі не мали достатніх правових підстав для реєстрації місця проживання у зв`язку з перебуванням нерухомого майна під двома обтяженнями /заборона та іпотека/ та за відсутності дозволу зі сторони позивача.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеського області від 29 липня 2021 року відкрито провадження у справі.

Розгляд справи проводиться у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

17 серпня 2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів адвоката Карпан М.О. про залишення позову без задоволення і закриття провадження у справі посилаючись на те, що на момент звернення до суду Позивач не був іпотекодержателем житлового будинку в якому зареєстровані відповідачі, так як 28.12.2020 року на підставі договору іпотеки зареєстрував право власності на цей будинок, що свідчить про відсутність спору. На думку представника відповідача ОСОБА_2 цей факт підтверджує, що умови договору іпотеки відповідачами не порушувалися, реєстрація місця проживання відповідачів не стала перешкодою для позивача зареєструвати право власності на житловий будинок. До суду позивач звернувся після того, як Договір іпотеки від 11.04.2017 року втратив свою юридичну силу. Крім того, відповідно до довідки №405/08-12 від 15.05.2023 року «Центру надання адміністративних послуг» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та витягів з реєстру територіальної громади Таїровської територіальної громади) 15.05.2023 року скасовано рішення про реєстрацію місця проживання та знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Наведене на думку представника відповідачів свідчить про відсутність порушеного права під час звернення позивача до суду, що є підставою для залишення позовних вимог без задоволення та закриття провадження у справі.

11 вересня 2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів адвоката Карпан М.О. про стягнення судових витрат у сумі 26000 грн., з яких 22000 грн. оплата послуг адвоката (12000 грн. є витрати, які понесла адвокат, підтверджені документально 10000 грн. є оплата за надання правничих послуг, пов`язаних з захистом прав відповідачів, узгоджена договором від 07.06.2023 року №34/Б); 4000 грн. витрати відповідачки ОСОБА_2 пов`язані з поїздками до суду за маршрутом Одеса-Овідіополь, щомісяця за період з 21.07.2021 року по травень 2023 року на власному автомобілі в середньому 2000 грн. на рік кошти витрачені на пальне для поїздок в судове засідання, подання клопотань, заяв через канцелярію суду тощо.

23листопада 2023року досуду надійшлазаява представникавідповідачів адвоката КарпанМ.О. прозбільшення сумисудових витратна 2000грн. відповідно до взаємних домовленостей між адвокатом та відповідачами, що складаються з витрат пов`язаних з поїздкою її представника до суду власним автомобілем для участі в судовому засіданні 11.09.2023 року та 13.11.2023 року; вартість пального - 500 грн. та час проведення в дорозі та в суді 500 грн. за участь у кожному судовому засіданні.

26 лютого 2024 року до суду від представника позивача адвоката Носкіної І.М. надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат і заяву про збільшення суми судових витрат, в яких представник просить відмовити у задоволені стягнення судових витрат у зв`язку з недоведеністю, безпідставністю і необґрунтованістю. Зазначає на те, що відповідачами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат відповідно до вимого ч.2 ст. 134 ЦПК України, що є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат і порушує принцип змагальності. До клопотання про стягнення судових витрат і заяви про збільшення суми судових витрат відповідачами додані недопустимі докази, що у разі задоволення вимог для стягнення судових витрат на підставі таких доказів є самостійною підставою для скасування судового рішення. Відповідачами не доведено надання правничої допомоги відповідно до норм чинного законодавства, у тому числі ст..26 Закону України «Про адвокатуру», тобто і підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, так як відповідачі просить суд стягнути витрати на правову допомогу на підставі договору №34/Б від 07.06.2023 року, а з матеріалів справи вбачається, що адвокат Карпан М.Є. надає правничу допомогу на підставі договору №156 від 07.06.2023 року, який суду не наданий. Договір про надання правової допомоги №34/Б від 07.06.2023 року не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру», в тому числі ст..ст.27, 30 ЗУ «Про адвокатуру», главам 52, 63 ЦК України: договору не вбачається що він укладений з ОСОБА_2 , яка є Відповідачкою по даній справі; в договорі не наведені будь-які ідентифікаційні данні по яким можливо встановити, що Клієнтом за цим договором є Відповідачка ОСОБА_2 - не наведене данні її ІПН або паспорту, місце реєстрації, проживання; , в договорі не зазначена істотна умова договору ціна договору відповідно до вимог Закону України «про адвокатуру», в договорі не зазначений конкретний фіксований розмір гонорару або розмір погодинної оплати та порядку обчислення адвокатського гонорару, як то передбачено ст.30 Закону України «Про адвокатуру», що не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, з договору не вбачається, що його укладення пов`язане саме з розглядом саме цієї конкретної цивільної справи 509/3701/21. Доказів понесення витрат на правову допомогу, включаючи витрати на відрядження, саме у даній справі Відповідачками не надано. Нібито докази на відрядження до міста Києва підтверджена сума у 9828.19 грн., а не 12000 грн. Також представник позивача вважає, що відрядження адвоката Карпан М.О. з 19.06.2023 року по 21.06.2023 року до міста Києва не було доцільним, необхідним для розгляду даної справи і не було неминучим, а тому витрати на відрядження і правова допомога по відрядженню задоволенню не підлягають, так як не можуть підлягати стягненню витрати на правову допомогу по помилковому відрядженню адвоката Карпан М.О. до некомпетентного органу і зі зверненням яке не стосується предмету розгляду у даній справі, а доводи зазначені у зверненнях адвоката Карпна М.О. носять упереджений, безпідставний, необґрунтований і необ`єктивний характер, що підтверджується відповіддю Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2023 року. Також представник Позивача вважає, що у задоволенні стягнення 10000 грн гонорару +відрядження необхідно відмовити. Так як на підтвердження цих витрат не надано відповідного розрахунку, послуги адвоката про надання правової допомоги і відрядження не конкретизовані, їх розмір договором про надання правової допомоги №34/б від 07.06.2023 року не визначений і не підтверджується. Крім того, представник Позивача вважає, що у задоволені стягнення витрат у розмірі у розмірі 4 000 грн. за період з 21.07.2021 року по травень 2023 року, пов`язаних з поїздками на власному автомобілі для поїздок у судове засідання, подання клопотань, заяв через канцелярію суду і 2000грн.-витрат пов`язанихз поїздкоюїї представникадо судувласним автомобілемдля участів судовомузасіданні 11.09.2023року та13.11.2023року необхідновідмовити, такяк цівитрати документально не підтверджені, не доведені, повний розрахунок не наданий. Також вважає, що клопотання про стягнення судових витрат від 11.09.2023 року і заява про збільшення суми судових витрат від 14.11.2023 року повинні бути повернуті без розгляду, так як порушений встановлений процесуальним законом порядок пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу- відповідачами не направлялися на адреси інших учасників справи документи, які підтверджують понесені витрати, в тому числі на правничу допомогу .

16 травня 2024 року у судовому засіданні представник позивача адвокат Носкіна І.М. позовні вимоги підтримала, пояснивши при цьому, що на час розгляду справи у суді скасування реєстрації місця проживання відповідачів здійснено у позасудовому порядку, а саме 15.05.2023 року,в тойже часпросила судзадовольнити вимоги в частинівизнання протиправнимидії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 при поданні заявна реєстраціюмісця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у нерухомому майні яке є предметом іпотеки, а саме у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з підстав викладених у позовній заяві і відповіді на відзив.

16 травня 2024 року у судовому засіданні представник відповідачів адвокат Карпан М.О. заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав визначених у відзиві на позов, запереченнях, клопотаннях про закриття провадження у справі. Просила суд відмовити у задоволені позову, так як реєстрація місця проживання відповідачів скасована, справу провадженням закрити..

16 травня 2024року у судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Таїровської ОТГ у судове засідання не з явився. 14 листопада 2022 року до суду від начальника служби у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та прийняти рішення, взявши до уваги найвищі інтереси дітей.

15 жовтня 2024 року у судове засідання позивач не з`явився, до суду надійшла зава представника позивача адвоката Носкіної І.М. про розгляд справи без її участі на підставі наявних у справі документів, позов задовольнити.

15 жовтня 2024 року у судове засідання відповідачі і їх представник у судове засідання не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомленим належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

15 жовтня 2024 року у судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Таїровської ОТГ у судове засідання не з явився. 14 листопада 2022 року до суду від начальника служби у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та прийняти рішення, взявши до уваги найвищі інтереси дітей.

Відповідно до ч. 2ст. 247ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що провадження у цивільній справі №509/3701/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Таїровської ОТГ в частині позовних вимог про скасуваня реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у нерухомому майні яке є предметом іпотеки, а саме у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відновлення становища, яке існувало до порушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом, після звернення Позивача до суду, 15.05.2023 року скасовано рішення про реєстрацію місця проживання та знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №405/08-12 від 15.05.2023 року «Центру надання адміністративних послуг» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та витягами з реєстру територіальної громади Таїровської територіальної громади.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З оглядуна викладеневідсутність предметаспору унеможливлюєвирішення справипо сутінезалежно відобґрунтованості позову,а відповідноі здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Так, згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору.

При цьому, суд враховує, що відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а в свою чергу відсутність предмета судового розгляду тягне за собою припинення провадження у справі. Тобто за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов`язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, маються підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України, а саме у разі відсутності предмета спору.

За таких обставин, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника відповідачів ОСОБА_7 , яке надійшло до суду 23.08.2023 року частково, тільки в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про скасування реєстрації місця проживання відповідачів. В іншій частині клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, так як підстави зазначені відповідачами не є підставами для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідачами подано клопотання про стягнення судових витрат і заяви про збільшення суми судових витрат

Суд пришовдо висновкущо клопотання представника відповідачів про стягнення судових витрат і заяви про збільшення суми судових витрат не підлягають задоволенню, у зв`язку з недоведеністю, безпідставністю і необґрунтованістю, виходячи з наступного.

Відповідно дог ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Першою заявою по суті спору для відповідача, відповідно до ч.2 ст.174 ЦПК України, є відзив на позовну заяву.

Водночас, у відзиві на позов від 05.07.2022 року відповідачі не подали до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи.

16.06.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Карпан М.О. подана заява на ознайомлення з матеріалами справи, а 17.08.2023 року клопотання про закриття провадження у справі, у якому також не подано до суду до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи.

Водночас, відповідно до вимого ч.2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Крім того, неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушує принцип змагальності .

Крім того, до клопотання про стягнення судових витрат і заяви про збільшення суми судових витрат відповідачами надані докази на підтвердження понесених витрат не завірені належним чином.

Відповідно до ч. 1.ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.78 ЦПК України суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно доч.ч.1,2ст.78ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.95 ЦПК України письмовими доказамиє документи(крімелектронних документів),які містятьдані прообставини,що маютьзначення дляправильного вирішенняспору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.4 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26 Національного стандарту України, затвердженого наказом Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №144 від 01.07.2020 р."ДСТУ 416:2020", відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Подані Відповідачами додатки до заяви і клопотання про стягнення судових витрат не відповідають вказаним вимогам, оскільки не містять відповідних реквізитів: слів "Згідно з оригіналом", назви посади, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Надані додатки містять тільки підпис невідомої особи.

До клопотання про стягнення судових витрат і заяви про збільшення суми судових витрат Відповідачами додані недопустимі докази, що у разі задоволення вимог для стягнення судових витрат на підставі таких доказів є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Подібний висновок щодо визнання незасвідчених копій документів недопустимими доказами у справі міститься в постановах Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 та від 11.07.2018 року у справі № 904/8549/17.

Крім того, Відповідачі просять суд стягнути витрати на правову допомогу на підставі договору №34/Б від 07.06.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 і адвокатом Карпна М.О.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Карпан М.Є. надає правничу допомогу ОСОБА_2 на підставі договору №156 від 07.06.2023 року що зазначено в ордері адвоката долученого до заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 16.06.2023 року.

Договір №156 від 07.06.2023 року про надання правової допомоги суду не наданий.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено надання правничої допомоги відповідно до норм чинного законодавства, ст..26 Закону України «Про адвокатуру».

В той же час в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги №34/Б від 07 червня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом та суттю договірних правовідносин.

Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу,пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суді від 07.09.2020 року у справі №910/4201/19.

Водночас, договір про надання правової допомоги №34/Б від 07.06.2023 року не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру», в тому числі ст..ст.27, 30 ЗУ «Про адвокатуру», главам 52, 63 ЦК України.

З договору не вбачається що він укладений з ОСОБА_2 , яка є Відповідачкою по даній справі. В договорі не наведені будь-які ідентифікаційні данні ОСОБА_2 , не наведене данні її ІПН або паспорту, місце реєстрації, проживання.

Крім того, в договорі не зазначена істотна умова договору ціна договору відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру».

В договорі не зазначений конкретний фіксований розмір гонорару або розмір погодинної оплати та порядку обчислення адвокатського гонорару, як то передбачено ст.30 Закону України «Про адвокатуру», що не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Крім того, з договору про надання правової допомоги №34/Б від 07.06.2023 року не вбачається, що його укладення пов`язане саме з розглядом саме цієї конкретної цивільної справи 509/3701/21.

Представником позивача надана інформація з сайту «Судова влада» - стан розгляду справ/, з якої вбачається, що у справах №509/55/22/22 і №509/4075/18 ОСОБА_2 є стороною у справі.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що договір про наданняправової допомоги№34/Бвід 07.06.2023року непідтверджує фактнадання ОСОБА_2 адвокатом КарпанМ.О. правової допомого саме у цій справі, а тому не може бути доказом на підтвердження витрат на правову допомогу у даній справі.

Також щодо квитанції до прибуткового касового ордеру №62 від 23 червня 2023 року і квитанції до прибуткового касового ордеру №63 від 23 червня 2023 року суд зазначає наступне.

Підставою оплати за цими квитанціями зазначено договір №34/Б від 07.06.2023 року. Але, з цих квитанцій не можливо зробити висновок, що витрати за цими квитанціями сплачені у даній справі №509/3701/21.

В той же час, з договору про надання правової допомоги №34/Б від 07.06.2023 року,не вбачається, що його укладення пов`язане саме з розглядом саме цієї конкретної цивільної справи 509/3701/21, а не зі справами №509/55/22/22 і №509/4075/18.

А тому, доказів понесення витрат на правову допомогу, включаючи витрати на відрядження, саме у даній справі вищенаведеними квитанціями Відповідачкою не надано.

Щодо доказів на понесені витрати у розмірі 12000 грн, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №62 від 23 червня 2023 року у зв`язку з відрядженням суд зазначає наступне.

На підтвердження цих витрат, представником відповідача ОСОБА_2 суду надані: рахунок про сплату проживання ОСОБА_8 в готелі міста Києва в період з 19.06.2023 року по 21.06.2023 року на загальну суму 3310.80 грн. і фіскальний чек на цю суму; квитанції з АЗС щодо заправки автомобіля від 19.06.2023 року на суму 3797.59 грн. і 2982.8 грн.

А тобто на загальну суму 10091.19 грн. а не 12.000 грн.

Крім того, в квитанції з АЗС від 19.06.2023 року на загальну суму 3797.59 грн. за бензин сплачено тільки 3534.59 грн. 263 грн. сплачено за воду, батончики, каву.

Тобто цими доказами на відрядження до міста Києва підтверджена сума у 9828.19 грн., а не 12000 грн.

Крім того, Адвокатом не надані докази на підтвердження володіння особистим транспортом (свідоцтво про реєстрацію ТЗ); розрахунок відстані по маршруту м.Одеса -м.Київ м.Одеса (км); розрахунок витрат на переїзд за формулою: відстань помножена на витрати дизельного палива на 100 км. (ВК/КЦС, №Н/806/1943/18 від 30 листопада 2020 року). А тобто, витрати на пальне не є підтвердженими.

Щодо самого відрядження адвоката Карпан М.О. до міста Києва з 19.06.2023 року по 21.06.2023 року суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі"East/West Alliance Limited" проти України".

Як вбачається з матеріалів справи, метою відрядження адвоката Карпан М.О. було письмове звернення 20.06.2023 року на особистому прийомі в громадській приймальні Міністерства соціальної політики України і направлення 21.06.2023 року кур`єром звернення до Уповноваженого Президента України з прав дитини.

З відповіді Міністерства соціальної політики від 21.06.2023 року на звернення адвоката Карпан М.О. вона звернулася до некомпетентного органу і їй роз`яснено, що її звернення відноситься до компетенції Нацсоцслужби.

Тому суд приходить до висновку, що не підлягають стягненню витрати на правову допомогу по помилковому відрядженню адвоката Карпан М.О. до некомпетентного органу і зі зверненням яке не стосується предмету розгляду у даній справі, що підтверджується відповіддю Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2023 року.

Суд приходить до висновку, що відрядження адвоката Карпан М.О. з 19.06.2023 року по 21.06.2023 року до міста Києва не було доцільним, необхідним для розгляду даної справи і не було неминучим, а тому витрати на відрядження і правова допомога по відрядженню задоволенню не підлягають.

Щодо доказів на понесені витрати у розмірі 10000 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №63 від 23 червня гонорар+відрядження на підставі договору №34/Б від 07.06.2023 року суд зазначає наступне.

На підтвердження цих витрат відповідачкою ОСОБА_2 не надано відповідного розрахунку, послуги адвоката про надання правової допомоги і відрядження не конкретизовані, їх розмір договором про надання правової допомоги №34/б від 07.06.2023 року не визначений і не підтверджується. Договір №34/Б від 07.06.2023 року не підтверджує надання правової допомоги саме в цій справі.

Щодо відрядження адвоката Карпан М.О. з 19.06.2023 року по 21.06.2023 року до міста Києва, як вже зазначалося, воно не було доцільним, необхідним для розгляду даної справи і не було неминучим.

Тому суд приходить до висновку, що у задоволенні стягнення 10000 грн гонорару +відрядження необхідно відмовити.

Щодо витрат ОСОБА_2 у розмірі 4 000 грн. за період з 21.07.2021 року по травень 2023 року , пов`язаних з поїздками на власному автомобілі для поїздок у судове засідання, подання клопотань, заяв через канцелярію суду суд зазначає наступне.

Заявлені до стягнення витрати у розмірі 4000 грн. ОСОБА_2 документально не доведені і не підтверджені, не конкретизовані, розрахунок витрат не наданий, у зв`язку з чим у їх задоволені необхідно відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 повинна була довести що ці витрати були необхідні, фактичні і неминучі.

Відповідачкою ОСОБА_2 не надано доказів тому, що вона дійсно здійснювала поїздки до суду власним транспортом, доказів витрат на пальне нею не надано.

Крім того, відповідачкою ОСОБА_2 не надані докази на підтвердження володіння особистим транспортом (свідоцтво про реєстрацію ТЗ); розрахунок відстані по маршруту до суду (км); розрахунок витрат на переїзд за формулою: відстань помножена на витрати дизельного палива на 100 км. (ВК/КЦС, №Н/806/1943/18 від 30 листопада 2020 року).

Також і не надано доказів на підтвердження витрат на пальне.

Щодо витрат у розмірі 2000 грн., зазначених у заяві про збільшення суми судових витрат від 14.11.2023 року суд зазначає наступне.

Відповідачка ОСОБА_2 заявляє, що її витрати збільшилися на 2000 грн., що складаються з витрат пов`язаних з поїздкою її представника до суду власним автомобілем для участі в судовому засіданні 11.09.2023 року та 13.11.2023 року /вартість пального 500 грн./ та час проведення в дорозі та в суді 500 грн.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Водночас, витрати у розмірі 2000 грн. документально не підтверджені, не доведені, повний розрахунок не наданий.

Договір про надання правової допомоги №34/Б від 07.06.2023 року не містить даних про те, що розмір гонорару адвоката за участь у судовому засіданні і проведенні у дорозі складає 500 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Адвокатом Карпан А.Є. не надані докази на підтвердження володіння особистим транспортом (свідоцтво про реєстрацію ТЗ); розрахунок відстані по маршруту м.Одеса смт.Овідіополь м.Одеса (км); розрахунок витрат на переїзд за формулою: відстань помножена на витрати дизельного палива на 100 км. (ВК/КЦС, №Н/806/1943/18 від 30 листопада 2020 року).

Також і не надано доказів на підтвердження витрат на пальне.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

На підставі наведеного і керуючись ст..ст. 255, 256, 258, 260, 353, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі №509/3701/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Таїровської ОТГ в частині позовних вимог про скасуваня реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у нерухомому майні яке є предметом іпотеки, а саме у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Клопотання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення судових витрат і заяви про збільшення суми судових витрат залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.І. Бочаров