Постанова

від 06.11.2024 по справі 927/338/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 927/338/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 16.07.2024)

у справі №927/338/24 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цвіт+"

до відповідача Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення 272 146,00 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» звернулося з позовом до суду про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України 230577,00 грн. пені, 27856,00 грн. 3 % річних та 13713,00 грн. інфляційних втрат за Договором № 30-05/2022 від 30.05.2022,

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цвіт+" пеню у сумі 230577,00 грн., 3 % річних у сумі 27840,27 грн, інфляційні втрати у сумі 13 713,00 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 4 081,95 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 15 999,07 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України подала апеляційну скаргу, у якій просила задовольнити апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції ІС НААН, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24 та ухвалите нове, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦВІТ+» відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про наявність підстав для звільнення його від відповідальності в силу п. 6.5 та п. 6.6 Договору у зв`язку з відсутністю фінансування відповідача як бюджетної установи та враховуючи фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом та відсутністю можливості реалізації продукції. Також апелянт стверджує, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та надмірними.

24.08.2024 через систему «Електронний суд» позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 30.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» (постачальник) та Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (замовник) укладено договір №30-05/2022 (далі Договір).

Згідно п.1.1., 1.2. Договору постачальник зобов`язується поставити на склад замовника, а замовник прийняти та оплатити засоби захисту рослин (далі товар), в кількості та за цінами, які вказані в Технічній специфікації Додаток № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Найменування товару за кодом ДК 021-2015-24450000-3 Агрохімічна продукція.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що поставка товару на склад замовника здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту надання замовником письмової заявки. Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна договору становить 979526,11 грн, у тому числі ПДВ 163254,35 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90-ти календарних днів на підставі наданого оригіналу рахунку, видаткової накладної та податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 6.5 Договору сторони визначили, що у разі прострочення замовником строків виконання своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожний календарний день прострочення. При цьому замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату за поставлений товар у випадку, якщо це сталося внаслідок затримки фінансування та/або несплати за поставлений товар Державною казначейською службою України та/або внаслідок незалежних від замовника обставин.

За умовами п. 6.6 Договору у разі відсутності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку, знаття та/або перенесення кошторисних призначень, штрафні санкції (пеня), передбачені Договором, до замовника не застосовуються.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині обов`язків, що виникли в період даного договору і відповідальності за їх виконання, до повного їхнього виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки (п. 9.1 Договору).

Між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Технічну специфікацію, яка є додатком № 1 до Договору, якою сторони визначили найменування, кількість та загальну вартість товару, що поставляється, 979526,11 грн., в т.ч. ПДВ 163254,35 грн.

На підтвердження поставки товару відповідачу позивачем надано податкову накладну № 4 від 25.08.2022 на суму 979526,11 грн, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 13.09.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.

Факт отримання товару відповідачем не спростовується.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2022 до Договору сторони дійшли згоди про зміну умов п. 9.1 Договору та викладення його у такій редакції: «Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01.04.2023».

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2024 у справі № 927/1473/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 1619316,11 грн. позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ 979526,11 грн. боргу, 12598,65 грн інфляційних втрат, 6126,81 грн витрат на професійну правничу допомогу та 14881,87 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його примусове виконання судом видано відповідний наказ.

Позовні вимоги у справі № 927/338/24 обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині оплати за поставлений товар у визначений додатковою угодою до Договору строк, суму заборгованості за отриманий товар не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

З посиланням на п. 7.5 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 02.04.2023 по 02.10.2023 у сумі 230577,00 грн. На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар за період з 02.04.2023 по 13.03.2024 у сумі 27856,00 грн., а також інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року у сумі 13713,00 грн.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2024 у справі № 927/1473/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 1619316,11 грн. позовні вимоги задоволено частково та з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ 979526,11 грн. боргу, 12598,65 грн інфляційних втрат, 6126,81 грн витрат на професійну правничу допомогу та 14881,87 грн судового збору. У решті вимог позову відмовлено.

28.11.2023 та 29.11.2023 від позивача надійшли заяви про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1101966,11 грн, з яких: 979526,11 грн основного боргу, 122440,00 грн інфляційних.

01.12.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1051031,11 грн, з яких: 979526,11 грн основного боргу та 71505,00 грн інфляційних,

У судовому засіданні 11.12.2023 суд задовольнив заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідач у справі у відзиві на позов послався на повторність стягнення з нього інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2023 року по лютий 2024 року, а також 3 % річних за цей же період прострочення.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі № 910/9823/17.

Судом у провадженні у справі № 927/1473/23 зафіксовано факт відмови позивача від позову у частині вимог про стягнення штрафних санкцій та зменшення внаслідок цього розміру позовних вимог. При цьому саме вказане зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду та спір вирішено виходячи з нової ціни позову.

З урахуванням викладеного суд у провадженні справи № 927/338/24 враховує саме факт зменшення позивачем позовних вимог у справі № 927/1473/23, а не відмови від позову у порядку ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, яка фактично не відбулася.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 230577,00 грн. раніше судом по суті не вирішувалися.

Судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем по оплаті отриманого товару починається з 02.04.2023.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору № 30-05/2022 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.12.2022), позивач на підставі п. 7.5 Договору, який згідно редакції договору є пунктом 6.5, нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 230577,00 грн за період прострочення з 02.04.2023 по 02.10.2023 (за 181 день прострочення).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 230577,00 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від відповідальності в силу п. 6.5 та п. 6.6 Договору у зв`язку з відсутністю фінансування відповідача як бюджетної установи та враховуючи фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом та відсутністю можливості реалізації продукції, з таких підстав.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Отже, несплата відповідачем коштів за отриманий товар ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач товар передав, а фактично кошти за нього не отримав, що у подальшому позбавило його користування ними за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача.

Відповідач не вчинив належних дій на виправлення ситуації, узгодження питання щодо відстрочення платежу, зміни умов оплати за поставлений товар та мирного врегулювання даного питання, що свідчить про недотримання ним засад добросовісності господарської діяльності.

Таким чином, всі дії відповідача свідчать лише про уникнення від відповідальності та ухилення від виконання своїх обов`язків.

Частиною 2 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

З частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідач може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Разом з тим пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, яка набула чинності 17.03.2023 та була чинна до 30.01.2024) визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в України (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжено 14.02.2024 на 90 діб.

З огляду на те, що позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд» 06.04.2024, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії воєнного стану, який триває, суд доходить висновку про те, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України відбулось в межах строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар за період з 02.04.2023 по 13.03.2024 (за 346 днів) у сумі 27856,00 грн, а також інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року у сумі 13713,00 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Неможливість включає в себе як наявність випадку або непереборної сили (форс-мажорні обставини), так і відсутність коштів тощо.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Враховуючи викладене вище, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 27840,27 грн та інфляційних втрат у сумі 13713,00 грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з огляду на невірний арифметичний розрахунок.

Щодо вимог позивача про стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та гонорару успіху адвоката у розмірі 10000,00 грн суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 названої норми суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

До матеріалів справи додано договір № 27/03 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 27.03.2024; розрахунок адвокатських послуг за договором від 06.04.2024; акт виконаних послуг за договором від 06.04.2024; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 06.04.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2030 від 26.10.2005; довіреність № 25/09 від 25.09.2023 на право адвоката Заматова Р.В. представляти інтереси товариства у всіх судах загальної та спеціальної юрисдикції.

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням клієнтом позовів до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України за несплачений товар на підставі договорів № 14-09/22 від 14.09.2022 та № 30-05/2022 від 30.05.2022, включаючи штрафні санкції, пеню, проценти річних та інфляційні.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що юридичну допомогу, що надається адвокату, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, у відповідності до наступного розрахунку:

1.Здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо.

2. Здійснення правового аналізу судової практики в питаннях предмету договору.

2.1. Розрахунок штрафних санкцій.

3. Підготовка додатків до позову.

4. Складання і подання позовної заяви.

5. Участь у судових засіданнях першої інстанції.

6. Підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив.

За п. 4.1.1 Договору ціна за один час роботи складає 3000,00 грн.

Оплата за цим договором відповідно до п. 4.2 Договору здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

За умовами п. 4.3 Договору визначено, що якщо буде досягнуто мету представництва по договору повністю або частково, клієнт додаткового сплачує адвокату «гонорар успіху» у розмірі 10000,00 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно розрахунку адвокатських послуг від 06.04.2024, підписаного сторонами, вартість однієї години послуг адвоката згідно умов договору № 27/03 від 27.03.2024 3000,00 грн, загальна вартість наданих адвокатських послуг щодо подання позову за несплачений поставлений товар на підставі договору № 30-05/2022 від 30.05.2022, включаючи штрафні санкції, пеню, проценти річних та інфляційні становить 15000,00 грн:

1.Складання і подання позовної заяви 2 години 6000,00 грн.

2. Підготовка додатків до позову 1 година 3000,00 грн.

3. Розрахунок штрафних санкцій 1 година 3000,00 грн.

4. Участь у судовому засіданні 1 година 3000,00 грн.

06.04.2024 сторони підписали акт виконаних робіт за договором № 27/03, згідно якого адвокат надав клієнту наступні адвокатські послуги щодо позову про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору № 30-05/22 від 30.05.2022, включаючи штрафні санкції, пеню, проценти річних і інфляційні втрати:

1. Складання і подання позовної заяви 2 години 6000,00 грн..

2. Підготовка додатків до позову 1 година 3000,00 грн..

3. Розрахунок штрафних санкцій 1 година 3000,00 грн..

4. Участь у судовому засіданні 1 година 3000,00 грн.

Пунктом 2.1 акту виконаних робіт визначено, що ціна адвокатських послуг в рамках наданих адвокатом послуг згідно договору становить 15000,00 грн (без ПДВ).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність включення до судових витрат послуг, зазначених в п. 2 акту підготовка додатків до позову, оскільки такі роботи не можуть включатись саме до витрат на професійну правничу допомогу, така діяльність адвоката не пов`язана з наданням правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, а носить суто технічний характер, що може і повинна виконуватись навіть некваліфікованим персоналом, а відтак і не може оплачуватись на рівні оплати послуг адвоката.

Вказана послуга не є послугою з надання правничої допомоги у розумінні ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не підлягає покладенню на відповідача.

Зазначення в акті послуг щодо розрахунку штрафних санкцій (п. 3) є необгрунтованим, оскільки підготовка позовної заяви передбачає собою не тільки фізичний набір (друк) її тексту, але й цілий комплекс необхідних відповідних дій, як то загальне визначення предмету позову і його розміру, обґрунтування їх фактичними обставинами та правовими підставами, наведення та надання відповідних доказів, що включає в себе також здійснення і надання відповідних розрахунків позовних вимог.

Отже, такі витрати не підлягають покладенню на відповідача.

Крім того, пунктом 4 акту сторони визначили послугу участь в судовому засіданні, яка є необґрунтованою та вказані витрати в цій частини не підлягають задоволенню, оскільки при поданні позовної заяви до суду позивачем викладено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, яке було задоволено судом та розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат за надання послуг, наведених в п. 1 акту складання і подання позовної заяви, що обґрунтовані та реально пов`язані з наданням професійної правничої допомоги позивачу, загальний розмір яких становить 6000,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" в розмірі 10000,00 грн, суд відзначає наступне.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 статті 236 ГПК України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, гонорару успіху може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки гонорар успіху обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним із ціною позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для включення гонорару успіху до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу. При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, до відшкодування позивачу з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України підлягають понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 15999,07 грн.

Колегія суддів відзначає, що всі інші обґрунтування учасників судового процесу відповідно залишені судовою колегією без задоволення і не приймаються до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

При цьому судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/338/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Прилуцьку дослідну станцію Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов