Ухвала

від 04.11.2024 по справі 918/578/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"04" листопада 2024 р. Справа № 918/578/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову

при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023

(ухвалене о 12:42 год. у м. Рівному, повний текст складено 10.11.2023)

у справі № 918/578/23 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_4

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейк Ленд Груп"

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_5

5) ОСОБА_2

6) ОСОБА_6

про визнання акту приймання-передачі, рішення загальних зборів недійсними

за участю представників сторін:

від ОСОБА_3 - Маринчак О.С.;

від інших учасників справи представники не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейк Ленд Груп", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 в якому просила:

- визнати недійсним Акт приймання-передавання ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп" від 16.02.2019 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп", оформлене протоколом № 10 від 16.02.2019 в частині прийняття майна квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ "Лейк Ленд Груп";

- визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" оформлене протоколом № 11 від 22.02.2019, в частині передачі майна квартири АДРЕСА_1 , від ТОВ "Лейк Ленд Груп" до ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 , з яким позивачка проживали однією сім`єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі, вніс квартиру АДРЕСА_1 , котра є їх спільною сумісною власністю до статутного капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп", без згоди позивачки.

В подальшому, вказана квартира була відчужена ТОВ "Лейк Ленд Груп" на користь ОСОБА_3 , а пізніше вона була відчужена ОСОБА_5 , який в свою чергу, відчужив її ОСОБА_7 , котрий вніс її у заставу під договір іпотеки, укладений з ОСОБА_6 .

Господарський суд Рівненської області рішенням від 31.10.2023 у справі № 918/578/23 позов задовольнив частково. Визнав недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп", оформлене протоколом № 10 від 16.02.2019 в частині прийняття майна квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ "Лейк Ленд Груп". Визнав недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" оформлене протоколом № 11 від 22.02.2019, в частині передачі майна квартири АДРЕСА_1 , від ТОВ "Лейк Ленд Груп" до ОСОБА_3 . Відмовив в задоволенні позову в частині визнання недійсним Акту приймання-передавання ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп" від 16.02.2019 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . Стягнув з ТОВ "Лейк Ленд Груп" на користь ОСОБА_1 894 грн 66 коп. судового збору. Стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 894 грн 66 коп. судового збору. Стягнув з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 894 грн 66 коп. судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не мав достатньої правоздатності на розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , без нотаріально посвідченого погодження ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп", оформлене протоколом № 10 від 16.02.2019 в частині прийняття майна квартири АДРЕСА_1 , від ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ "Лейк Ленд Груп".

Оскільки рішення щодо прийняття квартири до статутного капіталу визнано судом недійсним, суд вказав про недійсність рішення щодо розпорядження таким майном (рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" оформлене протоколом № 11 від 22.02.2019, в частині передачі майна квартири АДРЕСА_1 , від ТОВ "Лейк Ленд Груп" до ОСОБА_3 ).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передавання ОСОБА_4 до статутною капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп" від 16.02.2019 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , суд вказав, що такий акт не є правочином, а лише є документом який засвідчує певний факт та був складений на виконання рішення загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" оформленого протоколом № 11 від 22.02.2019, в частині передачі майна квартири АДРЕСА_1 , від ТОВ "Лейк Ленд Груп" до ОСОБА_3 .

Тому, суд зазначив про неможливість визнання недійсним акту приймання-передачі, оскільки дія, яка засвідчена вказаним актом уже була здійснена та завершена і визнання акту приймання передавання недійсним не спростує того факту, що 16.02.2019 майно було передано від ОСОБА_4 до ТОВ "Лейк Ленд Груп".

Крім того, суд взяв до уваги, що позивачем не заявлені вимоги до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , а тому суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до вказаних відповідачів за відсутність предмету спору.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 91, 96, 115, 177, 190, 355, 368, 369 Цивільного кодексу України, 85 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 9, 14, 15, 60 Сімейного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 03.05.2023 у справі № 569/14113/20 встановлено, що спірна квартира не була особистим майном ОСОБА_1 та встановлено відсутність підстав вважати цю квартиру спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

В провадженні Рівненського міського суду знаходиться цивільна справа № 569/9138/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про визнання квартири АДРЕСА_1 а спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме - квартири АДРЕСА_2 площею 50,2 кв. м.

Суд першої інстанції всупереч п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не зупинив провадження у справі № 918/578/23 до набрання законної сили рішенням в справі № 569/9138/21.

Господарський суд, всупереч статті 20 ГПК, вдався до встановлення факту, що спірна квартира є спільним майном позивача та ОСОБА_4 , виходячи з припущення, що оскільки ці сторони здійснили поділ індивідуально визначеного майна, передбаченого ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.03.2017 то усе інше майно, набуте подружжям під час спільного проживання є спільною сумісною власністю, в тому числі і спірна квартира АДРЕСА_1 .

Безпідставними є твердження суду про те, що відповідач ОСОБА_2 , який є власником спірної квартири, не має права заперечувати проти доводів Позивача та посилатись на докази, які спростовують доводи позивача, тільки тому, що він не є співвласником цієї квартири в розумінні норм сімейного законодавства. Тому, судом були порушені ст. ст. 7 , 46 ГПК України при відхиленні доказів, поданих ОСОБА_2 .

З таких доказів вбачалось, що спірна квартира була набута ОСОБА_4 в результаті поділу об`єкта нерухомості в будинку АДРЕСА_3 , який належав Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Скорпіон". В результаті такого поділу ОСОБА_4 було виділено в натурі частки в цьому будинку, яка була визначена Договором, укладеним між ним та цим Обслуговуючим кооперативом.

В той же час, така частка належала ОСОБА_4 на праві особистої власності, оскільки він набув її за рахунок внесення в цей Кооператив свого особистого майна автомобіля NISSAN QASHOAI, який отриманий в порядку поділу майна з ОСОБА_1 на підставі ухвали Рівненського міського суду від 22.03.2017 в справі №569/750/17.

Квартира АДРЕСА_4 не створена спільними зусиллями чи спільною працею ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , і до її внесення в статутний капітал ТОВ "Лейк Ленд Груп" була особистою власністю ОСОБА_4 , набута за рахунок відчуження ним особистого майна, а не за рахунок спільних коштів із ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції неправомірно закрив провадження у справі в частині позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_2 .

Господарський суд не тільки не з`ясував, які саме права ОСОБА_1 фактично порушені оспорюваними рішеннями загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп", а й не з`ясував, чому позивачка обрала такий спосіб захисту, як визнання недійсними цих рішень і яким чином такий спосіб забезпечує відновлення її прав, якщо вони були порушені.

Суд безпідставно задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" помилково вважаючи, що цими рішеннями порушено права позивачки, хоча належним способом захисту в цьому спорі є вимога про виплату половини вартості внесеного другим із подружжя майна до статутного капіталу товариства або вимога про стягнення половини отриманого доходу від діяльності товариства за умови подання позову про поділ спільного майна виключно до ОСОБА_8 .

Таким чином ОСОБА_2 вважає, що рішення Господарського суду від 31.10.2023 у справі № 918/578/23, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, обставини, які суд першої інстанції, визнав встановленими - є недоведеними, а висновки суду - необґрунтованими.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 за змістом котрого вважає, що висловленні у скарзі доводи, аргументи є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Місцевий господарський суд вірно виснував, що набувач квартири ТОВ "Лейк Ленд Груп" знало, або мусило знати, при прийнятті квартири у статутний капітал, що остання перебуває у спільній сумісній власності у фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а як наслідок і про відсутність в останнього достатньої правоздатності на розпорядження квартири, без нотаріально посвідченого погодження позивачки.

ОСОБА_2 посилається на те, що після внесення автомобіля NISSAN QASHOAI, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 в статутний капітал Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Скорпіон", ОСОБА_4 набув частку в ньому, а в подальшому, в результаті поділу об`єкта нерухомості в будинку АДРЕСА_3 , який належав Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Скорпіон", ОСОБА_4 було виділено в натурі частки в цьому будинку, яка була визначена Договором, укладеним між ним та цим Обслуговуючим кооперативом.

Згідно із доданої представником ОСОБА_2 копії протоколу загальних зборів ОК "Садівниче товариство "Скорпіон" від 23.11.2018, автомобіль NISSAN OASHOAI, 2012 року випуску, мав бути переданий ОСОБА_9 .

Однак, станом на теперішній час таке рішення фактично не було виконано, автомобіль не було передано ОСОБА_9 , а в подальшому вказаний автомобіль повернувся у власність ОСОБА_4 . Таким чином, частка ОСОБА_4 в статутному капіталі ОК "Садівниче товариство "Скорпіон" не була набута ним на праві особистої власності.

ОСОБА_2 не подавав відзиву на позов, в котрому б посилався на незгоду з обставинами, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, зокрема, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, отже, ОСОБА_2 не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції.

Суд правомірно, за результатом оцінки доводів учасників справи, в тому числі і клопотання представника ОСОБА_2 , відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

В цій справі заявлені вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" та Акту приймання-передавання, то належними відповідачами за такими вимогами є саме ОСОБА_4 , ТОВ "Лейк Ленд Груп", ОСОБА_3 оскільки саме вони вчиняли спірні правочини, а з урахуванням того, що між позивачем та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 фактично відсутній предмет спору, то суд першої інстанції правомірно закрив провадження до вказаних відповідачів.

Враховуючи викладене, позивач вважає рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, шо не підлягає задоволенню.

Тому, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23, в частині задоволених позовних вимог, - без змін

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані таким.

Постановою Верховного суду від 08.05.2019 у справі № 683/886/16-ц підтверджена правова позиція про те, що вклади, внесені під час перебування у шлюбі одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільне майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості частки учасника у статутному капіталі товариства.

Тому, ОСОБА_1 , яка стверджує, що проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 , який вніс квартиру АДРЕСА_4 до статутного капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп", може претендувати лише на виплату частини вартості частки учасника ( ОСОБА_4 ) у статутному капіталі ТОВ "Лейк Ленд Груп".

Звернувшись із позовом про визнання акту приймання-передачі, рішення загальних зборів недійсними, ОСОБА_1 застосувала неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку єдиним способом захисту міг бути лише позов про витребування такого майна у особи, яка є останнім його набувачем. Відтак, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні цього позову оскільки позивач обрала невірний спосіб захисту своїх прав, без використання механізмів, передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України

Судом першої інстанції не з`ясовано справжній характер правовідносин між позивачем та ОСОБА_4 і ТОВ "Лейк Ленд Груп", а також підстави набуття ОСОБА_4 власності на спірну квартиру.

Суд першої інстанції визнаючи спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя безпідставно не надав оцінки доказам, які було надано представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Широких Ю. В., які вказують на те, що спірну квартиру було набуто ОСОБА_4 саме за його особисті кошти, оскільки на думку суду такі докази повинен був подати сам ОСОБА_4 .

Суд безпідставно вважав, що ОСОБА_2 , який є власником спірної квартири, не має права заперечувати проти доводів позивача та посилатись на докази, які спростовують доводи позивача, тільки тому, що він не є співвласником цієї квартири в розумінні норм сімейного законодавства.

Місцевим господарським судом було проігноровано клопотання представника ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи і судове засідання відкладено не було, що позбавило представника можливості взяти участі у розгляді справи по суті.

Тому, ОСОБА_3 вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 за змістом котрого вважає, що висловленні у скарзі доводи, аргументи є безпідставними та необґрунтованими, з підстав викладених у ньому.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23, в частині задоволених позовних вимог, - без змін.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 .

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23, скасувати вказане рішення в частині відмови в позові про визнання недійсним Акту приймання-передавання ОСОБА_4 до статутною капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп" від 16.02.2019 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга позивачки обґрунтована таким.

У мотивувальній частині рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Акту приймання-передавання ОСОБА_4 до статутною капіталу ТОВ "Лейк Ленд Груп" від 16.02.2019 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , суд вказує, що вказаний акт не є правочином, а є документом, який лише засвідчує певний факт.

Суд залишив поза увагою те, що вказаним Актом не лише фіксувався факт передачі нерухомого майна від фізичної особи до товариства, а на підставі цього документу вносились відповідні відомості про зміну розміру статутного капіталу товариства, розмір часток у статутному капіталі його учасників та й сам склад його учасників. У відповідності до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме на підставі Акту приймання-передачі реєструвалось право власності на квартиру за ТОВ "Лейк Ленд Груп".

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18 дійшов висновку, що чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства. Надаючи належну оцінку акту приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України), в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі". може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину. тобто бути спрямованим на набуття, змін у або припинення цивільних прав і обов`язків.

У постанові від 24.10.2023 по справі № 902/567/21 Верховний Суд зазначив, що скасування акта приймання-передачі та реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі за своєю суттю є нічим іншим як застосуванням наслідків недійсності правочину у відповідності до вимог статті 216 ЦК України у вигляді приведення сторін у первісний стан.

В цьому випадку суд першої інстанції невірно встановив суть укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Лейк Ленд Груп" Акту приймання-передавання нерухомого майна від 16.02.2019 та залишив поза увагою правові наслідки його підписання.

В свою чергу зазначений Акт від 16.02.2019 фактично є правовстановлюючим документом на підставі якого відбулись перехід права власності на нерухоме майно, зміна учасників товариства та їх часток у статутному капіталі, а відтак підлягає визнанню недійсним на рівні з рішеннями загальних зборів ТОВ "Лейк Ленд Груп" в частині прийняття майна та передачі вказаного майна для ОСОБА_3 .

Тому позивачка вважає, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Акту приймання-передавання, суд неправильно застосував норми матеріального права та не у повній мірі встановив обставини, які мають значення для справи, а відтак рішення суду першої інстанції у цій частині має бути скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2024 у справі №918/578/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі №918/578/23, призначив розгляд апеляційної скарги на 12.02.2024 о 11:00 год.

Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2024 у справі №918/578/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі №918/578/23, призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі №918/578/23 на 12.02.2024 о 11:00 год.

Також, ухвалою від 10.01.2024 у справі №918/578/23 Північно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі №918/578/23, призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23 для спільного розгляду із апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23 на 12.02.2024 о 11:00 год.

12.02.2024 через електронний кабінет, до суду апеляційної інстанції, представником ОСОБА_2 було подано клопотання про зупинення провадження у справі №918/578/23 до набрання законної сили рішенням в цивільній справі № 569/9138/21.

При цьому судом було встановлено, що до клопотання не було додано доказів його надіслання іншим учасникам справи.

В судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду 12.02.2024 з`явилися представники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Інші учасники справи не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 12.02.2024 підтримали вказане клопотання, просили його задовольнити.

Представник позивача заперечила проти зупинення провадження у справі.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про відкладення питання щодо подальшого руху клопотання про зупинення провадження у справі, після заслуховування пояснень представників щодо поданих апеляційних скарг.

Відтак, в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 12.02.2024 представник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу позивачки просила її задовольнити. Заперечила проти апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу свого довірителя, з підстав викладених в ній.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію представника ОСОБА_2 .

За результатами судового засідання, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.02.2024 у справі №918/578/23 відклав розгляд справи на 04.03.2024 о 14:15 год.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 04.03.2024 представники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали подане представником ОСОБА_2 клопотання про зупинення провадження у справі, просили його задовольнити.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.03.2024 заперечила проти клопотання про зупинення провадження та просила відмовити в його задоволені.

Розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.03.2024 задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі. Зупинив провадження у справі №918/578/23 до вирішення справи № 569/9138/21, яка розглядається Рівненським міським судом Рівненської області та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 569/9138/21.

09.10.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій повідомляє про те, що Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 07.10.2024 закрив провадження у справі № 569/9138/21 та просить поновити провадження у справі.

Також, 09.10.2024 від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшла заява, відповідно до якої позивачка відмовляється від позову.

Крім того, 09.10.2024 позивачка подала заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд із Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 07.10.2024 у справі №569/9138/21 закрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ТОВ "Лейк Ленд Груп" про визнання майна спільною сумісною власністю та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.10.2024 поновив провадження у справі №918/578/23. Розгляд справи призначив на 04.11.2024 о 10:30 год.

В судовому засіданні 04.11.2024 представник ОСОБА_3 підтримав заяву позивачки про відмову від позову, просив її задовольнити.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися.

При цьому, від позивачки надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити без її участі. Вказує, що підтримує подані клопотання та просить їх задовольнити.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів та поштові повідомлення (т. 4, а. с. 39-55), заяву позивачки про розгляд справи без її участі, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд заяви ОСОБА_1 про відмову від позову та клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову за відсутності представників інших учасників справи.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відмову від позову, апеляційний господарський суд враховує таке.

Пункт 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Відповідно до статті 274 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Згідно зі статтею 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд констатує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.

З огляду на зазначене вище, підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №925/2151/14, від 08.10.2020 у справі №910/5084/16.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.

Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді апеляційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Суд встановив, що заява про відмову від позову ОСОБА_1 підписана нею особисто.

Відповідно до частини третьої статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на зазначене вище та враховуючи, що заява про відмову від позову підписана особисто позивачкою, а зазначена відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивачки від позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

У зв`язку із прийняттям судом відмови позивачки від позову, суд визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції та закриває провадження у цій справі.

Крім того, ОСОБА_1 подала заяву в якій просить скасувати заходи забезпечення позову у справі № 918/578/23 шляхом скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд вказує, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 у справі № 918/578/23 не є предметом апеляційного перегляду в цьому апеляційному провадженні, а тому щодо неї не можуть бути застосовані повноваження апеляційного господарського суду, визначенні статтею 275 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається із матеріалів справи Господарський суд Рівненської області ухвалою від 22.06.2023 у справі № 918/578/23 задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонив вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування, (оренди, найму), тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам до вирішення Господарським судом Рівненської області справи №918/578/23 по суті.

Згідно з частиною 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про закриття провадження, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 у справі №918/578/23 підлягають скасуванню, а клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 130, 191, 231, 234, 235, 274, 275 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі №918/578/23 задовольнити.

2. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову у справі №918/578/23.

3. Визнати нечинним рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/578/23.

4. Закрити провадження у справі №918/578/23.

5. Клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.

6. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2023 у справі № 918/578/23.

7. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

8. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений "06" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.