Рішення

від 28.10.2024 по справі 523/4716/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4716/24

Провадження №2/523/3158/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р.Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (адреса: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3) про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

Установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 липня 2020 року він був прийнятий на роботу до АТ «Одеський припортовий завод», наказ №424-5 від 16.07.2020. 06 березня 2024 року позивач був звільнений з займаної посади за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України, наказ №106-к від 29.02.2024, оскільки відповідач не сплачував заробітну плату тривалий час. Згідно листа відповідача № 188 від 25.01.2024 заборгованість перед позивачем з зарплати з липня 2023 складає 99240,69 грн., яку відповідач частково погасив та станом на день подання позовної заяви заборгованість з зарплатні складала 95524.96 грн.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 додав до позову: довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату, завірену копію трудової книжки.

Посилаючись на те, що в день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку та виплати заробітної плати, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини доходів та моральну шкоду.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 21 березня 2024 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строкдля подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для поданнявідзиву на позовну заяву. (а.с. 21,22).

Відповідач про розгляд справи про розгляд справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не сповістив та з заявою про відкладення розгляду справи не звертався.

За час розгляду справи, а саме 25 червня 2024 року, надав відзив на позовну заяву. Відповідач просив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди відмовити повністю, в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану,що у подальшому призвело до зупинення виробництва та істотного зменшення джерел надходження коштів, різкого погіршення фінансово-економічного стану АТ «ОПЗ». (а.с. 37-41).

Стороною позивача 03 липня 2024 року надано відповідь на відзив. Позивач зазначив, що за час розгляду справи судом, відповідач часткового виплатив грошові кошти та заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на 01 липня 2024 року складає 71435 гривень 34 копійок. Крім того, позивачем розраховано середній розрахунок за час затримки розрахунку при звільненні (168 днів по 743 гривень 61 коп. за день) 124926 гривень 48 копійок на день проголошення рішення. (а.с. 55-58).

Позивач та його представник адвокат Панчошак О. Д. надав на адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності. (а.с. 61,62).

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимогист. 223 ЦПК Українита ст.6 КонвенціїПро захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача, оскільки його правова позиція викладена в відзиві на позовну заяву та про розгляд справи судом він обізнаний належним чином.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Одеський припортовий завод» з 16.07.2020 по 06.03.2024 та був звільнений з посади машиніста тепловоза ЗЦ на підставі наказу №106-к від 29.02.2024 за згодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 14,15).

Згідно листа АТ «Одеський припортовий завод» від 24.06.2024 №1253 заборгованість по виплаті заробітної плати відповідача перед ОСОБА_1 складає 71435 гривень 34 копійок. (а.с.49).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 71435 гривень 34 копійок.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до змісту Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 №13 не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13, яка є обов`язковою для застосування судами.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013) згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме - в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день звернення до суду.

Так, заробітна плата за два останні місяці, які перебували звільненню становить 11145,98 - січень та лютий 20829,15 грн. Робочих днів за даний період 43 дні (у січень 22 дні та у лютому 2024- 21 день. Отже середньоденна заробітна плата складає 31975,13/43 дні = 743,61 грн.

Відтак середній заробіток складає - 743,61 грн. * 168 дні = 124926 гривень 48 копійок.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано.

Щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві з приводу відмови у задоволенні позовних вимог в даній частині у зв`язку з веденням в України воєнного стану, що у подальшому призвело до зупинення виробництва та істотного зменшення джерел надходження коштів, різкого погіршення фінансово-економічного стану АТ «ОПЗ» суд зазначає наступне.

Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що причиною порушення строків виплати заробітної плати була саме непереборна сила. Посилання у відзиві на безпідставність стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, відповідачем взагалі не аргументовані. Розрахунок не спростований.

Щодо позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про Компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Позивачем здійснено розрахунок компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати станом на липень 2024 року та враховуючи зазначене, суд вважає співмірним стягнення з відповідача на користь позивача 5000 гривень зазначеної компенсації.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач вказав, що фактично жив своєю роботою, безперечно маючи плани і на майбутнє пов`язані з відповідачем, та виходом на пенсію як машиніста тепловозу - «за гарячою» сіткою. Однак відповідач діями з невиплати заробітної плати понад 6 місяців та відвертим порушенням його конституційних та трудових прав, фактично змусив звільнитися з роботи, що стало моральним потрясінням, шоком, болем після якого позивач досі не може оговтатися, та який завдав позивачу страждань, розчарування у собі та виборі професії, депресії та пригніченому стані, звичного життєвого устрою життя, оскільки позивач була фінансово обмежений та не мав змоги задовольнити свої базові потреби, такі як похід до лікаря, змушений був економити при купівлі продуктів харчування та ліків в тому числі двох не повнолітніх дітей та матері пенсіонерки.

Позивач наголосив, що істотне та триваюче порушення трудових прав щодо виплати заробітної плати призвело до сильних душевних страждань і вимагало неабияких додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1-2 даної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 268, ЦПК України, ст.116, 117 КЗпП України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (адреса: 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3) про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 00206539, адреса: Україна, 65481, Одеська область, місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВСУ України в Одеській області 13.05.1998 р., ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 71435 гривень 34 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 00206539, адреса: Україна, 65481, Одеська область, місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВСУ України в Одеській області 13.05.1998 р., ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07.03.2024 по момент винесення судового рішення у розмірі 124926 гривень 48 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 00206539, адреса: Україна, 65481, Одеська область, місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВСУ України в Одеській області 13.05.1998 р., ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 5000 гривень, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 00206539, адреса: Україна, 65481, Одеська область, місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ УМВСУ України в Одеській області 13.05.1998 р., ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 00206539, адреса: Україна, 65481, Одеська область, місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01 листопада 2024 року.

Суддя