Постанова

від 06.11.2024 по справі 597/1272/24

ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа № 597/1272/24

м.Заліщики

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Тренич А.Г., за участю секретаря судового засідання Богдана В.М., представника позивачаадвоката Гавриш Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 07 липня 2024 року року відповідачем було винесено постанову серії ЕНА №2557050, якою його визнано винним у порушенні ч. 2 ст.122 КУпАПта накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Вказує, що його визнано винним у тому, що він 07 липня 2024 року о 13:51:13 в смт. Козова по вул. Тернопільській, керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху чим порушив п. 9.2 бПДРУкраїни. Позивач вважає, що відповідач незаконно, необґрунтовано виніс постанову серії ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року, якою його визнано винним у порушенні ч. 2 ст.122 КУПАПта накладено на нього штраф у розмірі 510,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 9.2 бПравил дорожнього рухуУкраїни, за що відносно нього було винесено оскаржувану постанову. Вважає постанову законною та обґрунтованою. Вважає, що вчинення адміністративного правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позові, та просив суд позов задоволити.

Відповідач не делегував свого представника в судове засідання, у відзиві на адміністративний позов просив проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року, 07 липня 2024 року о 13:51:13 в смт. Козова по вул. Тернопільській, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ PEUGEOT RIFTER з д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху чим порушив п. 9.2 бПДРУкраїни.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

У відповідності до ч. 1ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п. 1-2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1ст. 287 КУпАП Українипостанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно зст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно дост. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушенняніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістомст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогстатті 245 КУпАПщодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина другастатті 33 КУпАП).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Як зазначено в оскаржуваній постанові серії ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року, 07 липня 2024 року о 13:51:13 в смт. Козова по вул. Тернопільській, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ PEUGEOT RIFTER з д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху чим порушив п. 9.2 бПДРУкраїни порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. За вказане адміністративне правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП.

Диспозиція частини 2статті 122 КУпАПпередбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з п. 9.2 бПДРУкраїни, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки дії працівників поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови не відповідають закону.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, відповідач до відзиву на позовну заяву долучив диск із відеоматеріалами.

При дослідженні відеозаписів з із нагрудної камери працівника поліції, суд встановив, що на них не зафіксовано факту порушення ОСОБА_1 вимогпункту ПДРУкраїни, вказаного в оскаржуваній постанові ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормамКУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення слід скасувати та провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАПзакрити.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3ст. 134Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 820/4263/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження факту надання адвокатом Гавриш Г.А. послуг позивачу суду надані наступні докази:

- договір про надання правової допомоги № 13/24 від 16 липня 2024 року, укладеним між адвокатом Гавриш Г.А. та Дуда І.А.;

- додаткову угоду від 05.08.2024 року про узгодження розміру гонорару до договору про надання правової допомоги № 13/24 від 16 липня 2024 року, відповідно до якої вартість години адвокатської послуги становить 973,30 грн; вартість одного судового засідання 1500 грн.;

- квитанцію до платіжної інструкції від 08.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 . ОСОБА_1 оплатив послуги у розмірі 6000 грн.;

- акт прийому-передачі правових послуг від 08.10.2024 до договору про надання правової допомоги № 13/24, відповідно до якого вартість послуг за надання правової допомоги становить 18520,21 грн.;

- протокол від 08.10.2024 про детальний опис правничої допомоги та кількість годин надання такої допомоги.

Проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження витрат на послуги адвоката, зокрема протокол від 08.10.2024 про детальний опис правничої допомоги та кількість годин надання такої допомоги, суд вважає, що зазначені в протоколі послуги, а саме: попереднє опрацювання матеріалів, надання консультації з приводу звернення до суду, аналіз поданих клієнтом документів, оформлення заяви про поновлення строку на оскарження постанови належать до однієї послуги наданої адвокатом - оформлення позовної заяви ОСОБА_1 .

Суд враховує, що подання відповіді на відзив, клопотання, участь в судовому засіданні, в тому числі підготовка промови в судових дебатах та прибуття до суду є правом сторони у справі, а не обов`язком.

Також, на переконання суду, безпідставним є врахування позивчем при визначенні вартості правничої допомоги такої послуги адвоката як оформлення заяви про усунення недоліків позовної заяви, яка була складена з порушення та подана до суду.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, враховуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також те, що справа, яка розглядається, відноситься до справ незначної складності, враховуючи фактично виконану адвокатом роботу (надані послуги), час витрачений на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих робіт (послуг), суд дійшов висновку, що обгрунтованими до відшкодування є витрати на правничу допомогу у розмірі 3961,33 грн.

Виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої позивачу правничої допомоги адвоката, суд приходить до переконання, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмір 3961,33 грн.

В силу вимог частини першоїстатті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.122,251,283,284 КУпАП, ст.ст.73-77,90,241-246,255,286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №2557050 від 07 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривеньскасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській областіна користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3961,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цьогорішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720.

Головуючий суддя А.Г. Тренич