Постанова

від 24.10.2024 по справі 917/2046/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/2046/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Голозубової О.І.

від прокуратури: Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Дзюбло О.І., довіреність №04-84/2/94 від 10.01.2024;

від відповідача-2: Титаренко Ю.Д., ордер серія ВІ №1231786 від 18.07.2024;

від відповідача-3: Титаренко Ю.Д., ордер серія ВІ №1231788 від 18.07.2024;

від відповідача-4: Коваль Т.В., ордер серії ВІ №1186463 від 23.09.2023;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційні скарги:

1) Державної інспекції архітектури та містобудування України, м. Київ (вх. №1615 П/2),

2) Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава (вх. №1630 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 (повний текст підписано 07.06.2024) у справі № 917/2046/21 (суддя Солодюк О.В.),

за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава, інтересах держави в особі 1) територіальної громади міста Полтави та в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах 2) Державної інспекції архітектури та містобудування України, м.Київ,

до відповідачів:

1) Полтавської міської ради, м. Полтава,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит", м.Полтава,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-Оазис Плюс", м. Полтава,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка СМ", м. Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-4: державного реєстратора - Фізичної особи-підприємця Казака Миколи Володимировича, м. Полтава,

про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації, скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва та припинення права приватної власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування в частині рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій), зобов`язання повернути земельну ділянку та привести її у попередній стан,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави та в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів: Полтавської міської ради, ТОВ "Юридична компанія "Юрщит", ТОВ "Левада-Оазис Плюс", ТОВ "Біоніка СМ" про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації, скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва та припинення права приватної власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування в частині рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій), зобов`язання повернути земельну ділянку та привести її у попередній стан.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 у позові відмовлено повністю; стягнуто з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державна інспекція архітектури та містобудування України звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 в частині стягнення з ДІАМ України на користь ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено, що стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, оскільки звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, у зв`язку із чим місцевий господарський суду повинен був стягнути витрати на професійну правничу допомогу саме з прокурора.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 поновлено ДІАМ України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/2046/21 на 14.08.2024 о 15:00 год.

Крім того, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури також не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне: ТОВ «Біоніка СМ» розроблено проектну документацію та отримано містобудівні умови та обмеження, в тому числі, з метою узаконення вже існуючого самочинно розпочатого будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 та реєстрації на нього права власності, що не є належним способом легітимізації здійсненого будівництва та суперечить положенням діючого законодавства; наявність самочинного будівництва на спірній земельній ділянці доводиться наявними в матеріалах справи документами, матеріалами інвентаризації, протоколом огляду від 30.07.2021, здійсненого в межах кримінального провадження №42021172060000034 та іншими документами; місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.120 Земельного кодексу України, оскільки перехід права користування земельною ділянкою, станом на момент укладання договору купівлі-продажу від 03.02.2017 та прийняття рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017, був можливим лише в разі переходу права власності на об`єкт, введений в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 та призначено до спільного розгляду апеляційні скарги у справі №917/2046/21 на 14.08.2024 о 15:00 год.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 22.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-Оазис Плюс", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит" та від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка СМ" надійшли відзиви на апеляційну скаргу, якими відповідачі просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також, 22.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка СМ" надійшли письмові пояснення, якими відповідач просив апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 26.07.2024 від Полтавської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким остання просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 29.07.2024 від державного реєстратора - Фізичної особи-підприємця Казака Миколи Володимировича надійшло клопотання, яким останній просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, заявив клопотання по розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, у зв`язку з відпусткою судді Терещенко О.І., для розгляду справи сформовано колегію судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/2046/21 до 02.10.2024 о 10:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/2046/21 до 10.10.2024 до 09:30 год.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

09.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Полтавської окружної прокуратури надійшли пояснення щодо окремих питань, які виникли в ході судового розгляду апеляційних скарг.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/2046/21 до 24.10.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.10.2024, прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Присутні у судовому засіданні 24.10.2024 представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у своїх відзивах, вважають рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 24.10.2024 не з`явилися; про дату, місце та час слухання справи всі учасники справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Полтавською окружною прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021172060000034 від 29.04.2021 за ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України виявлено факт протиправного використання земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, що знаходиться за адресою: просп. Миру 5 Б, у м. Полтава.

Встановлено, що у ТОВ Біоніка СМ на підставі рішення Полтавської міської ради від 05.12.2013 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками та договору суперфіцію від 23.01.2015, перебувала у користуванні земельна ділянка площею 3,0 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031, по просп. Миру, 5 у місті Полтаві.

Рішенням 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5 надано ТОВ Біоніка СМ згоду на поділ земельної ділянки площею 3,0 га по просп. Миру, 5 (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031), що надана в користування для забудови (суперфіцій), та на підставі затвердженого проекту розподілу території з дотриманням режимів використання водоохоронної та прибережено-захисної смуги р. Ворскла дозволено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу на земельні ділянки (згідно з додатком до рішення):

- орієнтованою площею 0,5370 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,2170 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивного комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,8710 га для будівництва експлуатації та обслуговування ресторанно-готельного комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,6470 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,7180 га для влаштування пляжної зони та зони пляжного відпочинку (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,0100 га для будівництва, експлуатації та обслуговування трансформаторної підстанції (землі рекреаційного призначення).

Як зазначають сторони, між Полтавською міською радою та ТОВ Біоніка СМ укладено договір суперфіцію, який зареєстровано у Полтавській міській раді 23.01.2015 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 для будівництва спортивно-розважального комплексу з готелем (землі рекреаційного призначення).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.02.2015 зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 23.01.2015; строк дії речового права: до 05.12.2038; суперфіціарій: ТОВ Біоніка СМ; суперфіціар - територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

Рішенням Полтавської міської ради від 23.04.2015 Про внесення змін до рішення сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 25.09.2014 Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5 до вищезазначеного рішення внесено зміни в частині площі земельних ділянок, на які поділено земельну ділянку загальною площею 3,0 га.

Рішенням Полтавської міської ради від 15.09.2015 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками ТОВ Біоніка СМ погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,0 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031, по просп. Миру, 5 у місті Полтаві на 5 земельних ділянок, серед яких, зокрема, спірна земельна ділянка по просп. Миру, 5Б, площею 0,6022га, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю.

Рішенням Полтавської міської ради від 16.06.2016 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками ТОВ Біоніка СМ надано в користування для забудови (суперфіцій), зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 по просп. Миру, 5 Б, площею 0,6022 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю. Припинено дію договору суперфіцію, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ Біоніка СМ від 28.01.2015 №1-С шляхом його розірвання.

22.07.2016 між Полтавською міською радою та ТОВ Біоніка СМ укладено договір суперфіцію щодо передання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю, який зареєстровано 05.08.2016 за №6-С у Полтавській міській раді.

02.12.2016 за №ПТ082163371921 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт Будівництво господарської будівлі готельно-ресторанного комплексу з постом охорони, будівельна адреса: просп. Миру, 5 Б, м. Полтава, подану ТОВ Біоніка СМ.

Державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційна служба Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В. 12.12.2016 за ТОВ Біоніка СМ зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва А-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119341853101) по просп. Миру, 5 Б у м. Полтаві.

Згідно договору купівлі-продажу від 03.02.2017 ТОВ Біоніка СМ (продавець) передало у власність ТОВ Юридична компанія Юрщит (покупець) об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по просп. Миру, 5 Б у м. Полтаві. на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097.

У подальшому, пунктом 82 рішення від 15.09.2017 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками, Полтавська міська рада, керуючись п. п. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт незавершеного будівництва до іншої особи, припинила ТОВ Біоніка СМ право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 та дію договору суперфіцію, зареєстрованого 05.08.2016, шляхом його розірвання.

Цим же рішенням, ТОВ Юридична компанія Юрщит передано в користування для забудови (суперфіцій) земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 на умовах, визначених рішеннями Полтавської міської ради від 05.12.2013 та від 16.06.2016.

Пунктом 42 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками внесено зміни в п. 82 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017, виключиено абзац третій, абзац другий доповнено.

Також, 01.03.2018 між Полтавською міською радою та ТОВ Юридична компанія Юрщит укладено договір суперфіцію, за умовами якого суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю, а також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

В подальшому, 06.09.2021 між ТОВ Юридична компанія Юрщит (продавець) та ТОВ "Левада-Оазис Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва №2043, за умовами п.1 якого продавець передає у власність покупця незавершене будівництво (реєстраційний номер №1119341853101), яке знаходиться за адресою м. Полтава, пр. Миру 5б на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097. Вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва складається з: об`єкта незавершеного будівництва А-1 готовністю 84,6%, загальною площею 7,1 кв.м., воріт №1, хвіртки №2, огорожі №3.

Право власності ТОВ "Левада-Оазис Плюс" на вищевказаний об`єкт було зареєстровано приватним нотаріусом Гризуновою О.В. 06.09.2021, номер запису про право власності 43808429 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60198176 від 06.09.2021.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області, в який просив:

- визнати незаконною та скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва Будівництво господарської будівлі готельно-ресторанного комплексу з постом охорони, що за поштовою/ будівельною адресою просп. Миру, 5Б, м. Полтава, 36004, зареєстрованої 02.12.2016 за № ПТ082163371861 (згідно даних Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва)/№ПТ082163371921 (згідно запису на декларації) Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області;

- скасувати реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119341853101), що за адресою: просп.Миру, 5Б у м. Полтава за ТОВ Біоніка СМ, здійсненого державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційна служба Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В. та припинити право приватної власності ТОВ "Левада-Оазис Плюс" на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119341853101), що за адресою: просп. Миру, 5Б у м. Полтава (рішення про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.09.2021 за № 60198176);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №316 від 03.02.2017 об`єкту незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ Біоніка СМ та ТОВ "Юридична компанія "Юрщит";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №2043 від 06.09.2021, об`єкту незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" та ТОВ "Левада-Оазис Плюс";

- визнати незаконним та скасувати п. 82 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками в частині передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит" в користування для забудови (суперфіцій) земельну ділянку площею 0,6022 га по просп. Миру, 5Б, на умовах, визначених рішеннями Полтавської міської ради від 05.12.2013 та від 16.06.2016 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками, кадастровий номер 5310136700:16:007:0097 (землі рекреаційного призначення), для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю;

- визнати незаконним та скасувати п. 42 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками;

- визнати недійсним договір суперфіцію від 01.03.2018, укладений між Полтавською міською радою та ТОВ "Юридична компанія "Юрщит", щодо передання в користування земельної ділянки площею 6022 м2 по просп. Миру, 5Б у місті Полтава, кадастровий номер 5310136700:16:007:0097, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю;

- скасувати реєстрацію права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, площею 0,6022 га, для будівництва, що за адресою: просп.Миру, 5Б у м. Полтава, Полтавської області за ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" та припинити право забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" (код ЄДРПОУ 38875187) на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, площею 0,6022 га, для будівництва, що за адресою: просп.Миру, 5Б у м. Полтава, Полтавської області;

- зобов`язати ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, площею 0,6022 га, що за адресою: просп.Миру, 5Б у м. Полтава, Полтавської області у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки та знесення недобудованої будівлі, розміщеної на ній.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що ТОВ Біоніка СМ ніяких будівельних робіт від дати подання декларації про початок виконання будівельних робіт до дати реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за № 1119341853101 не виконувало, і останній був зведений задовго до подання декларації про початок виконання будівельних робіт. Отже, збудований Товариством з обмеженою відповідальністю Біоніка СМ об`єкт незавершеного будівництва за адресою м.Полтава, пр. Миру 5б на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 є самочинним будівництвом, що є підставою для визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування та припинення права власності, а також повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 у позові відмовлено повністю.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позовну вимогу про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 02.12.2016, прокурор обґрунтовує тим, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: просп. Миру, 5 Б, у м. Полтаві, за реєстраційним номером 1119341853101, всупереч положень діючого законодавства України, зведений до подання та реєстрації декларації від 02.12.2016 за №ПТ082163371921 про початок виконання будівельних робіт. На думку прокурора, вказаний об`єкт являється не об`єктом незавершеного будівництва, а самочинним будівництвом, яке начебто легітимізувалось шляхом формальної реєстрації декларації від 02.12.2016 за №ПТ082163371921 про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва, який на цей момент вже був створений.

На підтвердження вказаних обставин, прокурором надані, зокрема, матеріали інвентаризаційної справи №40544 на нежитлові приміщення №5б по проспекту Миру, Ленінський р-н, м. Полтава.

Так, відповідно до опису інвентаризаційної справи первинна інвентаризація здійснена 13.04.2016. В інвентаризаційній справі наявний: лист ТОВ Біоніка СМ, адресований ПП ПБТ Інвентаризатор про проведення технічної інвентаризації на об`єкт нерухомості за адресою: м. Полтава, проспект Миру, 5б від 12.04.2016 №7; зведений акт вартості будинків, господарських будівель чи споруд, в якому міститься запис про незавершене будівництво, А; журнал зовнішніх обмірів від 13.04.2016, в якому міститься інформація про наявність незавершеного будівництва, А, площа 5,5 м.; схематичний план земельної ділянки громадського будинку від 13.04.2016, кадастровий номер земельної ділянки 5310136700:16:007:0097, на якому міститься позначка незавершене будівництво, А; абрис земельної ділянки від 13.04.2016; лист ТОВ Біоніка СМ, адресований ПП ПБТ Інвентаризатор, про проведення технічної інвентаризації на об`єкт нерухомості за адресою: м. Полтава, проспект Миру, 5б від 07.12.2016 №11, акт поточних змін по домоволодінню АДРЕСА_1 від 08.12.2016, в якому зазначено, що проведено обстеження, змін немає. Також, прокурором надано технічний паспорт на незавершене будівництво по проспекту Миру, 5б у м. Полтава, виготовлений станом на 08.12.2016, в якому зафіксовано наявність незавершеного будівництва монолітного бетону, площею 5,5 кв.м. Містобудівні умови та обмеження №44 забудови земельної ділянки по проспекту Миру, 5б від 21.10.2016; робочий проект Будівництво господарської будівлі отельно-ресторанного комплексу з постом охорони по проспекту Миру, 5б в м. Полтава 2016 року. Висновок експерта №36 від 16.08.2021 за результатами судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42021172060000034 від 29.04.2021, відповідно до якого на поставлене питання: чи наявні об`єкти незавершеного будівництва комплексного спортивного майданчику з санітарно побутовою будівлею та постом охорони по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:15:007:0097 площею 0,6022 га, та чи відповідає будівництво проекту, експертом здійснено висновок про те, що на земельній ділянці площею 0,6022 га, за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 5б кадастровий номер 5310136700:15:007:0097 - об`єкти незавершеного будівництва господарської будівлі готельно-ресторанного комплексу та постом охорони, - наявні та відповідають проектно-кошторисній документації.

В свою чергу, ТОВ Біоніка СМ стверджує, що починаючи з 11.02.2015 мало всі правові підстави здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці по просп. Миру, 5 у м.Полтаві, чим, на думку відповідача, спростовуються доводи прокурора, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом.

Так, 11.02.2015 Департаментом ДАБІ у Полтавській області зареєстрована надана ТОВ Біоніка СМ декларація про початок виконання будівельних робіт (ПТ№083150420586) Будівництво Спортивно-розважального комплексу, поштова/будівельна адреса: м. Полтава, просп. Миру, 5, вид будівництва нове будівництво. Згідно вказаної декларації проектна документація розроблена ПП Архітектурна студія Майстер клас та затверджена замовником. Експертиза проекту будівництва проведена ДП Укрдержбудекспертиза в Полтавській області. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23.06.2014 №27. Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договорів суперфіцію від 23.01.2015. Загальна площа будівлі відповідно до проектної документації 3827,4 кв.м. Основні показники об`єкта будівництва: загальна площа земельної ділянки 30000 кв.м., площа забудови 2352,75 кв.м., поверховість кількість поверхів 2+підвал+техповерх, загальна площа приміщень будівлі 3827,4 кв.м (в т.ч.- площа приміщень підвалу - 464,09 кв.м, площа приміщень першого поверху - 1928,97 кв.м, площа приміщень другого поверху 1250,54 кв.м, площа приміщень техповерху -183,8 кв.м.), будівельний об`єм всього - 21447,38 куб.м.

При цьому, відповідно до креслення-розпланування з проектної документації на будівництво спортивно-розважального комплексу, вказаний об`єкт передбачав будівництво господарської споруди.

Колегія суддів також звертає увагу, що в межах судової справи №917/1276/15 прокурор Ленінського району м. Полтави звертався із позовом до Полтавської міської ради та ТОВ Біоніка СМ про визнання недійсним та скасування п.п. д п. 2 Рішення Полтавської міської ради від 29.01.2009 року Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками в частині надання в користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років ТОВ Біоніка СМ земельної ділянки площею 3,0 га, розташованої по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві для будівництва спортивно - розважального комплексу; визнання недійсним та скасування п. 5 та п. 1 додатку №3 до рішення Полтавської міської ради від 05.12.2013 року Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками в частині продовження права користування для забудови (суперфіцій) строком на 25 років ТОВ Біоніка СМ на земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану по проспекту Миру, 5 в м.Полтаві; визнання недійсним та припинення на майбутнє договору суперфіцію, укладеного 23.01.2015 року між Полтавською міською радою та ТОВ Біоніка СМ; зобов`язання ТОВ Біоніка СМ звільнити земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві (кадастровий №5310136700:16:007:0031), вартістю 4007700,00грн. та повернути її у комунальну власність Полтавської міської ради.

За наслідком розгляду вищевказаної справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.08.2015 у справі №917/1276/15 в задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Полтави відмовлено. Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Таким чином, місцевий господарський суд у справі №917/1276/15 дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним та скасування п. 5 та п. 1 додатку №3 до рішення Полтавської міської ради від 05.12.2013 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками в частині продовження права користування для забудови (суперфіцій) строком на 25 років ТОВ Біоніка СМ на земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві

Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ Біоніка СМ мало право здійснювати будівельні роботи на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.02.2015 № 083150420586 згідно розробленої проектної документації на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031.

В подальшому, після поділу земельної ділянки кадастровий №5310136700:16:007:0031 та формування нової земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, на підставі рішень Полтавської міської ради від 25.09.2014, від 23.04.2015, від 15.09.2015, від 16.06.2016, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 02.12.2016 за №ПТ082163371921 на об`єкт Будівництво господарської будівлі готельно-ресторанного комплексу з постом охорони, будівельна адреса: просп. Миру, 5 Б, м. Полтава, подану ТОВ Біоніка СМ.

Згідно містобудівних умов та обмежень №44 забудови земельної ділянки по проспекту Миру, 5б від 21.10.2016, зазначена документація передбачала будівництво поста охорони загальною площею 8,6 кв.м.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини та докази на їх підтвердження, а саме:

- рішення 36 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 05.12.2013 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками;

- рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5;

- декларація про початок виконання будівельних робіт №ПТ083150420586 Будівництво Спортивного розважального комплексу, адреса: м. Полтава, просп. Миру, 5, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Полтавської області 11.02.2015;

- договір суперфіцію від 23.01.2015, на підставі якого 06.02.2015 зареєстровано право забудови земельної ділянки 5310136700:16:007:0031 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5;

- рішення 49 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 23.04.2015 Про внесення змін до рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5;

- рішення 51 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 15.09.2015 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками;

- рішення 5 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.06.2016 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками,

колегія суддів вважає слушними доводи ТОВ Біоніка СМ про те, що останнє мало право здійснювати будівельні роботи на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.02.2015 №083150420586 на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, просп. Миру,5 (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031).

В свою чергу, надані прокурором докази на підтвердження обставин зведення на земельній ділянці з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0097, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5,б об`єкту самочинного будівництва, зокрема:

- матеріали інвентаризаційної справи №40544 на нежитлові приміщення №5б по проспекту Миру, Ленінський р-н, м. Полтава, відповідно до якої на момент первинної інвентаризації, проведеної 13.04.2016, обліковувався об`єкт незавершеного будівництва;

- технічний паспорт на незавершене будівництво по проспекту Миру, 5б у м. Полтава, виготовлений станом на 08.12.2016;

- протокол огляду від 30.07.2021;

- висновок експерта №36 від 16.08.2021 за результатами судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42021172060000034 від 29.04.2021, який лише свідчить про наявність на земельній ділянці площею 0,6022 га, кадастровий номер 5310136700:15:007:0097 об`єкта незавершеного будівництва станом на час проведення експертизи і який відповідає проектно-кошторисній документації,

не спростовують доводи відповідача (з огляду на наявність у нього дозвільних документів - декларації про початок виконання будівельних робіт № ПТ 083150420586 від 11.02.2015 на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, просп. Миру (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031), що будівництво здійснювалось в межах та на підставі цієї декларації.

Отже, наданими прокурором доказами не підтверджено та, відповідно, не доведено неправомірність зведення ТОВ Біоніка СМ об`єкту незавершеного будівництва (пост охорони 5,5 кв.м.) саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 до її поділу (враховуючи, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5310136700:15:007:0097 була проведена 04.12.2015, а надана вона ТОВ Біоніка СМ в користування для забудови (суперфіцій) 16.06.2016).

При цьому, прокурором не з`ясовувалося, який обсяг будівництва мав здійснюватися за декларацією про початок виконання будівельних робіт від 11.02.2015 № ПТ083150420586 Будівництво Спортивного розважального комплексу, адреса: м. Полтава, просп. Миру, 5, зокрема, чи входив фундамент - монолітний бетон, площею 5,5 кв.м. до об`єкту спортивного розважального комплексу, що будувався на земельній ділянці згідно з декларацією від 11.02.2015 № ПТ 083150420586. Про такі обставини могла би свідчити, зокрема, технічна або проектна документація, експертиза проекту будівництва по зазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 7 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування. Після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Відповідно до пункту 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику протягом одного робочого дня з дня такого виявлення. У разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Про скасування реєстрації декларації замовнику (його уповноваженій особі) письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів проведення відповідним органом ДАБІ перевірки об`єкту будівництва за адресою: м.Полтава, просп. Миру, 5б та встановлення факту подання ТОВ Біоніка СМ недостовірних даних, наведених у деклараціях про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, тобто якщо:

1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;

2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З огляду на наявність у ТОВ Біоніка СМ дозвільних документів на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0031, відсутність в матеріалах справи доказів, які би свідчили про те, що об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує про безпідставність доводів прокурора, що об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119341853101), який був побудований на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ПТ082163371921 від 02.12.2016.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підставою для задоволення інших позовних вимог, прокурором визначено факт здійснення ТОВ Біоніка СМ самочинного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119341853101) на спірній земельній ділянці.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про здійснення ТОВ Біоніка СМ самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, інші похідні вимоги про скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, припинення права приватної власності ТОВ "Левада-Оазис Плюс" на об`єкт незавершеного будівництва, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 316 від 03.02.2017, визнання недійсним договору купівлі-продажу №2043 від 06.09.2021, визнання незаконним та скасування п. 82 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 та п. 42 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018, визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій), а також зобов`язання ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки та знесення недобудованої будівлі, розміщеної на ній, підлягають залишенню без задоволення.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, в силу положень ст.55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Одже, спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду.

Колегія суддів зазначає, що ефективним способом захисту слід вважати такий, що спричиняє необхідні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект для відновлення порушених прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо. При цьому, суд може встановити спосіб захисту, не передбачений ні договором, ні законом, якщо він ефективний.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Прокурор під час звернення до суду із позовом зазначив, що земельна ділянка комунальної форми власності безоплатно та безпідставно перейшла у користування третіх осіб, що в свою чергу порушило інтереси територіальної громади міста Полтави, які полягали у недоотриманні доходів до місцевого бюджету та підриві авторитету органу місцевого самоврядування.

Отже, метою поданого позову, фактично є повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит" земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та усунення перешкод у її користуванні.

Колегія суддів зазначає, що оскарження рішень органів місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.

Крім того, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Стосовно вимоги про зобов`язання ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, площею 0,6022 га, у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та приведення її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки та знесення недобудованої будівлі, розміщеної на ній, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує наступне:

- право власності територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, починаючи з 27.09.2016 і дотепер, а зазначена земельна ділянка ніколи не вибувала із комунальної власності територіальної громади міста Полтави;

- спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 до моменту прийняття рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017, перебувала у користуванні ТОВ Біоніка СМ на підставі рішення Полтавської міської ради від 16.06.2016 Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками з терміном, визначеним рішенням Полтавської міської від 05.12.2013 (25 років), та договору суперфіцію від 22.07.2016, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ Біоніка СМ зі строком користування землею по 05.12.2038. Вищевказані рішення Полтавської міської ради не були предметом оскарження та є чинними;

- приймаючи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097 ніколи не вибувала з комунальної власності та до моменту прийняття рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017, перебувала у користуванні ТОВ Біоніка СМ, прокурором не обґрунтовано наявність правових підстав для повернення земельної ділянки саме в комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради, оскільки в разі скасування всього ланцюга рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсними правочинів, земельна ділянка підлягає поверненню на користь попереднього землекористувача (ТОВ Біоніка СМ).

Також колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що з рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України вбачається, що Європейський суд наголошує на тому, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. У зазначеній справі, констатуючи порушення статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Про місцеве самоврядування).

Споживач послуг органу місцевого самоврядування законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Онер`їлдіз проти Туреччини та Беєлер проти Італії).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (Москаль проти Польщі). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (Лелас проти Хорватії).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, Ґаші проти Хорватії).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Використовуючи своє право на отримання в користування земельної ділянки, особа обґрунтовано передбачає, що органи місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їхнім прямим обов`язком. Чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки чи дотримання порядку розпорядження нею.

Таким чином, виникненню речового права суперфіцію у ТОВ "Юридична компанія "Юрщит", виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі Полтавської міської ради, у зв`язку з цим, враховуючи, що право набуте товариством в результаті проведення органами самоврядування законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на товариство, яке розраховувало на їх належність та легітимність, а тому визнання вказаного договору недійсним є за своєю суттю втручанням у право особи мирно володіти майном.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, Серков проти України) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позбавлення права суперфіцію покладається тягарем лише на ТОВ "Юридична компанія "Юрщит", яке не повинно нести персональну відповідальність за ймовірні порушення, які були допущені органами місцевого самоврядування, при цьому прокурором у позові не наводяться доводи щодо необхідності проведення справедливої компенсації за позбавлення відповідного права, колегія суддів зауважує, що зазначене також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору суперфіцію та зобов`язання ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097.

Крім того, в разі задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Юридична компанія "Юрщит" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0097, зазначене порушить права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-Оазис Плюс", як власника об`єкта незавершеного будівництва.

Доводи прокурора, що наявні в матеріалах справи документи доводять наявність самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, є безпідставними, необгунтованими та такими, що прямо суперечать наявним в матеріалах справи документам.

Інши доводи прокурора були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав, викладених в даній постанові.

Під час розгляду апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 05.01.2022 між адвокатом Титаренко Ю.Д. та ТОВ «Юридична компанія «Юрщит» укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) відповідно до п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Об`єм та оплата наданих послуг згідно умов договору оформляється відповідним актом (п. 4.2 договору)

За послуги, визначені в цьому договорі, з приводу захисту та представництва інтересів клієнта в господарському суді по справі №917/2046/21 (чи будь якої справи в господарському суді за іншим номером з тотожним, аналогічним предметом спору), клієнт сплачує адвокатові винагороду (гонорар) у розмірі: 40000,00 грн., що становить гонорар за проведену роботу адвоката та не підлягає поверненню в будь-якому випадку. З них: 25000,00 грн за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, та 15000,00 грн - в суді апеляційної інстанції. Оплата наданих послуг згідно умов договору здійснюється клієнтом на підставі відповідного акту наданих послуг. Сума гонорару, зазначена в даному підпункті договору є фіксованою. Розмір винагороди, який виплачується клієнтом адвокатові за надання правової допомоги не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (п.4.2.1 договору).

З акту приймання передачі наданих послуг та остаточного розрахунку судових витрат вбачається, що адвокатом надані наступні послуги клієнту:

- 05.01.2022 - 10.01.2022 вивчення та аналіз позовної заяви. Вивчення значного обсягу отриманої інформації (доданих матеріалів до позовної заяви, в тому числі проектної документації, інших матеріалів); кількість витраченого часу 8 год.

- 11.01.2022 - 12.01.2022 аналіз вимог цивільного, господарського, містобудівного, земельного та іншого законодавства, Закону України Про прокуратуру, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі стосовно представництва прокуратурою інтересів держави в суді. Вивчення та аналіз судової практики щодо судового розгляду спорів такої категорії; кількість витраченого часу 5 год.

- 13.01.2022- 19.01.2022 використання адвокатом засобів захисту прав та законних інтересів клієнта, збирання доказів, у тому числі складання та направлення адвокатських запитів; кількість витраченого часу 7 год.

- 20.01.2022 - 18.07.2022 надання консультацій клієнту, формування правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву, заперечення щодо відповіді Полтавської окружної прокуратури на відзив, збір та систематизація матеріалів (додатків до відзиву), в тому числі формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право комунальної власності Полтавської міської ради на земельну ділянку з кадастровим №5310136700:16:007:0097; витягу (роздруківки) з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за розділом Реєстр дозвільних документів до 06.07.2020 про реєстрацію ДАБІ України декларації №083150420586 від 11.02.2015 про початок будівельних робіт на об`єкті. Надсилання (подання) відзиву з додатками, заперечення щодо відповіді Полтавської окружної прокуратури на відзив, суду та учасникам справи. Підготовка та подання клопотань з процесуальних питань, в тому числі клопотання про витребування доказів, клопотання про об`єднання справ в одне провадження, про залишення позову без розгляду; кількість витраченого часу 38 год.

- участь у судових засіданнях по справі; кількість витраченого часу 1 год.

Всього кількість витраченого часу 59 год., загальна вартість 25000,00 грн.

Заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь ТОВ «Юридична компанія «Юрщит» 25000,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу мають покладатися не на прокуратуру, а саме на Державну інспекцію архітектури та містобудування України, пославшись при цьому на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 по справі №922/3439/19.

Проте, колегія судів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частина третя статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

Згідно ч.5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом із цим загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди.

Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

За змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновків викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 по справі №922/3439/19, на яку посилався суд першої інстанції, приймаючи рішення в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ «Юридична компанія «Юрщит» в суді першої інстанції, покладаються на Полтавську обласну прокуратуру.

За таких обставин, апеляційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Державної інспекції архітектури та містобудування України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 підлягає скасуванню в частині стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь Товариства з обмеженою відповдальністю "Юридична компанія "Юрщит" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. із прийняттям нового рішення про стягнення відповідних витрат на професійну правничу допомогу з Полтавської обласної прокуратури. В іншій частині оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2046/21 в частині стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юрщит" (36039, м.Полтава, вулиця Української Повстанської Армії, будинок, 30/32, квартира, 131, код ЄДРПОУ 38875187) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

СуддяО.О. Крестьянінов

СуддяВ.В. Лакіза

Повний текст постанови складено 04.11.2024 року