Постанова

від 21.10.2024 по справі 904/3016/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3016/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) від 20.02.2024р. у справі № 904/3016/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 542 030 865 грн 47 коп. за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакції додаткових угод

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

про надання тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакції додаткових угод, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023р. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.09.2023, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 1 502 110 262 грн 42 коп., з яких: 1 456 482 785 грн 60 коп. - основний борг за період з березня по липень 2023, 14 748 475 грн 26 коп. - 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровські енергетичні послуги" подало до суду зустрічний позов, в якому просило надати тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022, в контексті того, чи є настання форс-мажорних обставин підставою для відкладення терміну виконання зобов`язань за договором на строк дії таких обставин у розумінні норм чинного законодавства України.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неоднаковим розумінням сторонами змісту пункту 10.1 договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024р. у справі № 904/3016/23:

-за первісним позовом:

у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення 317 228 416 грн 40 коп. основного боргу, 14 748 475 грн 26 коп. 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. інфляційних втрат відмовлено;

в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 139 254 369 грн 20коп. провадження у справі закрито.

-за зустрічним позовом:

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення умов пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022 - відмовлено.

Рішення в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом обґрунтовано тим, що відповідачем оплачено суму основного боргу до відкриття провадження у справі.

У вимогах щодо стягнення інфляційних втрат відмовлено, оскільки їх нарахування здійснено за неповні місяці прострочення.

У вимогах щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат також відмовлено у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором на підставі статті 617 Цивільного кодексу України (форс-мажорні обставини).

В решті суми основного боргу провадження у справі закрито у зв`язку відсутністю предмету спору - оплати такого боргу після відкриття провадження у справі.

В задоволенні зустрічного позову щодо тлумачення умов договору суд відмовив, оскільки дії позивача за первісним позовом не свідчать про невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини. При укладені спірного договору, сторонами не вчинялись дії, передбачені Цивільним та Господарським кодексами України, спрямованих на врегулювання розбіжностей щодо умов договору чи його тлумачення у спірній частині. Більш того, вказаний договір виконувався сторонами з 2019 року, що свідчить про відсутність у сторін неоднозначного тлумачення його умов.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 у справі № 904/3016/23 за первісним позовом в частині відмови у стягненні основного боргу у розмірі 317 228 416,40 грн, 3% річних у розмірі 14 748 475,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 30 879 001,56 грн, а також в частині закриття провадження у справі стосовно стягнення суми основного боргу в розмірі 1 139 254 369,20 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким за первісним позовом відмовити позивачу у стягненні основного боргу у розмірі 257 813 857,75 грн, стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 14 748 475,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 24 973 227,81 грн, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 198 668 927,85 грн провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на ті обставини, що всього станом на 02 червня 2023 року (дату подання позову) відповідач сплатив 315 245 293,27 грн, а не 317 228 416,40 грн, як зазначив суд у рішенні. Крім того, суд помилково зазначає, що позовна заява подана до суду 12.06.2023, натомість, позовна заява направлена до суду 02 червня 2023 року.

Станом на день направлення позовної заяви, 02.06.2023, між сторонами існував спір у частині заборгованості у розмірі 57 431 435,52 грн. А сплата відповідачем даної суми саме у день подання позовної заяви, 02.06.2023, не свідчить про відсутність спору у цій частині.

Судом зроблений неправильний висновок, що позивач нараховував інфляційні втрати за період, що становить менше 15 днів у місяці. Скаржник зазначає, що при розрахунку враховував часткові оплати боргу та нарахування здійснював на найменшу суму боргу, яка існувала більше 15 днів на місяць. При цьому, скаржник у розрахунку в апеляційній скарзі усунув недоліки попередніх розрахунків, віднявши суму дефляції за липень 2023 року.

Також без уваги суду залишились положення договору якими передбачено, що у разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати Договір.

Натомість, відповідач не тільки не розриває договір, а в умовах воєнного стану, що продовжується з 24.02.2022, підписує додаткову угоду до договору від 21.12.2022. Тобто відповідач на момент підписання додаткової угоди вже мав намір не виконувати зазначений договір, посилаючись на наявність сертифікату ТПП. Така поведінка відповідача свідчить про його недобросовісність.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями). Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору) не підлягають застосуванню до нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд не виконав вимоги ч. 4 ст. 231 ГПК України, оскільки, закривши провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості, не вирішив питання повернення судового збору з бюджету.

Також, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким надати тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022, в контексті того чи є настання форс-мажорних обставин підставою для відкладення терміну виконання зобов`язань за Договором на строк дії таких обставин у розумінні норм чинного законодавства України.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із висновком суду, який зазначив, що дії позивача за первісним позовом не свідчать про невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину або її частини, оскільки зі змісту первісної позовної заяви вбачається, що позивач за первісним позовом, всупереч положенням пункту 10.1 Договору, у період дії форс-мажорних обставин здійснив нарахування відповідачу за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з суми несвоєчасної оплати послуг з передачі електричної енергії за період з грудня 2022 року, простроченої заборгованості та часткового її погашення за послуги, надані за період з січня 2023 року по березень 2023 року.

На думку скаржника, настання форс-мажорних обставин у розумінні, зокрема, пункту 10.1 Договору є підставою для відкладення терміну виконання зобов`язань на строк дії таких обставин. Відповідно, сторона Договору, яка прострочила термін виконання зобов`язання, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов`язання у строки, встановлені договором. З огляду на те, що строк виконання зобов`язань, згідно пункту 10.1. Договору, є таким, що не настав, то дана обставина виключає можливість здійснення розрахунку 3% та інфляційних втрат, оскільки відсутній період прострочення виконання зобов`язання.

ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" де зазначає, що договір у редакції додаткової угоди від 28.12.2021 вже втратив свою чинність, оскільки 21.12.2022 Договір викладений у новій редакції, а тому є безпідставними вимоги зустрічного позову про тлумачення договору у нечинній редакції.

Договір у редакції додаткової угоди від 21.12.2022 укладений під час дії воєнного стану в Україні. Отже, відповідач усвідомлював свою спроможність виконувати зобов`язання за договором під час воєнного стану, що спростовує його твердження про неможливість виконання ним зобов`язання з оплати послуг за договором з передачі електричної енергії.

Крім того, спір між сторонами з приводу різного трактування норми п. 10.1. Договору від 21.12.2022 відсутній. Обґрунтування позову зводиться лише до того, що відповідач за первісним позовом не вважає правомірним нарахування позивачем за первісним позовом компенсаційних втрат.

ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" не надавало відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.07.2024р. о 11:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 01.07.2024 до 16.09.2024.

13.09.2024 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі за результатами розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 16.09.2024 до 21.10.2024.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі позивача, оператором системи передач, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі відповідач, користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 21.09.2021, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 08.02.2020 року, Оператор системи передачі (ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов Договору.

За умовами п. 1.2. Договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 3.1 Договору).

Згідно умов п. 5.2 Договору, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша

оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг,

яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору , відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5 Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписанням акта коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійсню протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

За приписами п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передач Послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

28.12.2021 року сторони уклали Додаткову угоду, якою виклали договір № 0145-02024 від 01.01.2019 року в новій редакції, яка передбачає такий порядок розрахунків.

Так, пунктом 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 року, сторони визначили, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору , відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5. Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП, або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

За приписами п. 5.7 Договору у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

У п. 13.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

21.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду, якою виклали договір № 0145-02024 від 01.01.2019 в новій редакції, яка передбачає такий порядок розрахунків.

Так, пунктом 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 02.06.2023, сторони визначили, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5. Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП, або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

За приписами п. 5.7 Договору у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

У п. 13.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Доказів визнання недійсним, розірвання або припинення вказаного договору сторонами суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, в період із січня 2023 року по липень 2023 року відповідачу були надані послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 1 456 482 785 грн 60 коп., що підтверджується актами надання послуг, плановими рахунками та актами коригування, які подані позивачем у вигляді електронних доказів та знаходяться на цифровому носії інформації (CD-диску) (а.с. 60, 236 том-1).

Однак повні та своєчасні розрахунки за надані позивачем послуги відповідачем здійснені не були.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунків за фактичний обсяг наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості за спірний період в розмірі 1 456 482 785 грн 60 коп, а також у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань в частині попередньої оплати планових платежів та здійснення розрахунків за фактичний обсяг послуг, позивач заявив до стянення 14 748 475 грн 26 коп. суму 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. суму інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Звертаючись з зустрічним позовом відповідач вказує про те, що відповідно до положень пункту 10.1 та 10.2 Договору (в редакціях додаткових угод від 28.12.201 та від 21.12.2022) сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин та просить суд здійснити тлумачення цієї умов договору.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У даній справі, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Місцевим господарським судом було встановлено погашення спірної заборгованості відповідачем за первісним позовом у повному обсязі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

Позивач подав позовну заяву до суду 02.06.2023, що вбачається з відбитку календарного штемпеля пошти на описі вкладення, який супроводжував відправлення позову до суду.

До дати направлення позовної заяви відповідач сплатив 257 813 857,75 грн відповідно до платіжних інструкцій від 31.05.2023 №№ 2984853, 2984854, 98dda18c8f, 0dc681024c, 8f9bac30fc, ace7eac012, та саме у вказаній сумі суду першої інстанції слід було відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині суми боргу 57 431 435,52 грн. (платіжна інструкція № а7а77f6а56), яка була оплачена відповідачем у день направлення позову 02.06.2023, оскільки відсутні підстави стверджувати, що борг у цій сумі, та відповідно спір у цій частині, був відсутній станом на дату подання позову. Отже провадження за вказаною сумою боргу підлягало закриттю.

Враховуючи також здійснення відповідачем решти платежів на погашення існуючої заборгованості (а.с.212-217, т. 1, а.с. 6, 39-64, 87-94, 139-145, т. 2), які проведені після подання позовної заяви, то зазначені обставини свідчать про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 1 198 668 927, 82 грн., що в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є підставою для закриття провадження у справі в зазначеній частині вимог.

За викладеного, суду першої інстанції слід було відмовити у стягнення основного боргу у сумі 257 813 857,75 грн та закрити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 1 198 668 927, 82 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 03.12.2022. по 16.08.2023 у сумі 14 748 475 грн 26 коп. та інфляційних втрат за загальний період з січня 2023 року по липень 2023 року в сумі 30 879 001 грн. 56 коп., колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх стягнення у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову відповідач за первісним позовом посилається на настання форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України вказано ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Так, відповідно до п.п. 10.1 та 10.2 Договору (в редакціях додаткових угод від 28.12.201 та від 21.12.2022) сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.

Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.

Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Термін виконання зобов`язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.

Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінал), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звертав увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів приймає до уваги вказану позицію, проте у даній справі сторонами погоджено умови договору, якими термін виконання зобов`язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Погоджені сторонами умови є обов`язковими до виконання, суд не вправі втручатися у ці правовідносини, до того ж дійсність вказаного пункт не є предметом спору.

В контексті норми, визначеної ч. 1 ст. 212 ЦК України форс-мажор для сторін договору розглядається саме як відкладальна обставина щодо виконання договірних правовідносин. Стаття 6 ЦК України визначає умови співвідношення і порядок застосування норм актів цивільного законодавства та положень договору, укладеного між сторонами.

За загальним правилом форс-мажорні обставини не відміняють для сторони обов`язок з виконання договірного зобов`язання, не змінюють строків виконання зобов`язань, а лише звільняють від відповідальності за його невиконання.

Натомість, форс-мажорні обставини можуть бути лише певною відстрочкою у виконанні договірних зобов`язань до моменту закінчення форс-мажорних обставин, в даний період до моменту припинення/скасування воєнного стану, оскільки укладений між сторонами договір є обов`язковим для них до виконання (ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Отже, вирішення спірних договірних правовідносин також в деякій мірі буде залежати від змісту положень про форс-мажор, що передбачені в договорі.

Вище зазначалось, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 10.1 договору, відповідача листом від 03.03.2022 № 12908/DNEP невідкладно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, викликаних військовою агресією Російської Федерації проти України, у якому містилось посилання на загальний офіційний лист ТПП від 28.02.2023 № 2024/02.0-7.1.

15.02.2023 відповідачем був отриманий сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким була засвідчена неможливість своєчасного виконання Товариством зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024.

Відповідно, сертифікатом встановлений наступний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

- дата настання: 24 лютого 2022 року;

- дата закінчення: тривають на 31 січня 2023 року.

Листом від 11.04.2023 № 14055/DNEP відповідачем на адресу позивача надсилався сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що свідчить про обізнаність позивача про вплив форс-мажорних обставин на своєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором, який був засвідчений Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.

Відповідач за первісним позовом посилається, що на неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором внаслідок дії форс-мажорних обставин вплинуло прийняття ряду нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, які іншим чином врегульовують правовідносини на ринку електричної енергії, ніж вони були до повномасштабної збройної агресії, що також приймається до уваги колегією суддів.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію.

Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Наказами Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104 та від 13.04.2022 № 148 покладено на відповідача як на постачальника універсальної послуги додаткових обов`язків з постачання електричної енергії певному колу споживачів, які раніше не були і не мали бути споживачами Товариства,

Вищезазначене, в свою чергу, мало негативний вплив на фінансовий стан відповідача за первісним позовом, у зв`язку з пропорційним зростанням видатків за обсягами таких споживачів на оплату послуг з розподілу та передачі електричної енергії, а також видатків на сплату за електричну енергію, придбану на балансуючому ринку, так як Товариство позбавлене можливості об`єктивно спрогнозувати обсяги споживання, та додаткові витрати на придбання електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії.

Заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам впливає на відповідача за зустрічним позовом безпосереднім чином та призводить до зменшення можливості збору коштів від споживачів електричної енергії та зобов`язує здійснювати закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, які продовжують споживати не сплачуючи за них. Також, відповідач за первісним позовом позбавлений механізму стимулювання (загроза штрафів) споживачів до вчасного виконання останніми обов`язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Позивач за первісним позовом зазначає, що заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію діяла і до початку введення військового стану під час дії карантину через COVID-19. Проте, колегія суддів зазначає, що під час запровадження карантину не існувала уся сукупність вищевказаних нормативних актів, які змінили регулювання діяльності відповідача за первісним позовом після введення військового стану.

На переконання відповідача за первісним позовом, внаслідок настання форс-мажорних обставин, в силу п. 10.1 договору термін виконання зобов`язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

Відповідач також посилається на ту обставину, що воєнний стан в Україні триває, а отже подання позову про стягнення заборгованості за договором за період з 24.02.2022 є передчасним, оскільки строк виконання зобов`язань, які виникли після 24.02.2022 ще не настав, відповідно і відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами договору після 24.02.2022.

Наведене вище обґрунтування відповідача свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, неможливістю своєчасно виконувати зобов`язання за договором, що додатково підтверджується сертифікатом № 3200-23-0435 про форс-мажорні обстави (обставини непереборної сили).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 наведений правовий висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних, річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та 3 річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за спірний період є передчасними, оскільки строк виконання зобов`язань відкладається на підставі п. 10.2 договору на строк дії форс-мажорних обставин.

Обставини добровільного виконання відповідачем за первісним позовом основного зобов`язання ніяким чином не змінюють обставини погодження сторонами договору наявності форс-мажорних обставин як відкладальної умови та не суперечить вимогам законодавства, яке надає право стороні здійснити розрахунок завчасно.

Суд приймає до уваги доводи позивача за первісним позовом відносно того, що сторонами вже під час дії вказаних форс-мажорних обставин було укладено додаткову угоду до договору від 21.12.2022. Проте, вказані обставини свідчать, не про те, що відповідач за первісним позовом діяв недобросовісно, а про погодження позивача на продовження взаємовідносин з відповідачем у період військового стану на умовах визначених додатковою угодою. При цьому, додатковою угодою від 21.12.2022 вже під час дії військового стану сторонами погоджено умови звільнення від відповідальності під час дії обставин непереборної сили та відкладення виконання зобов`язань за договором у разі їх настання, що свідчить про усвідомлення сторонами умов за яких укладено договір та свідоме включення відповідних положень до договору. Погоджуючись на укладення договору, сторони усвідомлювали значення своїх дій, розуміли зміст договору.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач не відмовився від вказаного договору керуючись положеннями п. 10.1. відповідно яких, у разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати Договір. Проте, виходячи зі змісту договору таке право надано обом сторонам, однак позивач також не скористався наданим йому правом.

Щодо зустрічного позову апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення.

За приписами ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Частиною 1 ст. 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

За змістом ст. 213, 637 ЦК України тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень. Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

Зі змісту зустрічних позовних вимог та встановлених судом обставин, вбачається, що позивач за зустрічним позовом не погоджуючись з позовними вимогами позивача за первісним позовом в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що сторони спору неоднаково розуміють зміст пункту 10.1 Договору, у зв`язку з чим виникла необхідність у тлумаченні положень пункту 10.1 Договору.

Проте дії позивача за первісним позовом не свідчать про невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину або її частини.

Спір між сторонами з приводу різного трактування норми п. 10.1. Договору відсутній. Обґрунтування позову зводиться лише до того, що відповідач за первісним позовом не вважає правомірним нарахування позивачем за первісним позовом компенсаційних втрат.

З огляду на те, що п. 10.1 договору є чітко сформульованим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність неясності в умовах цього пункту та відсутності підстав для його тлумачення.

З огляду на викладене, відповідні доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, тому у частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення слід залишити без змін.

Разом з цим, як було зазначено вище, колегія суддів вбачає підстави для зміни оскаржуваного рішення щодо сум основного боргу, в частині яких слід було відмовити у первісному позові, а в частині закрити провадження.

Зміна рішення у зазначеній частині має наслідком і зміну розподілу судового збору, сплаченого за подання первісного позову, який взагалі не було розподілено судом першої інстанції.

Так, виходячи з приписів ст. 129 ГПК України, розміру позовних вимог, у задоволенні яких слід відмовити та розміру позовних вимог, у яких провадження у справі слід закрити, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 749 641 грн 20 коп., які становлять суму пропорційну пред`явленій сумі позову, розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову та обсягу вимог, які були погашені сплачені відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційну скаргу ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково та змінити рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційних скарг, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" слід віднести на останнього, а судовий збір за подання апеляційної скарги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" стягнути з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" пропорційно задоволеним вимогам за скаргою.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024р. у справі № 904/3016/23 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024р. у справі № 904/3016/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024р. у справі № 904/3016/23 змінити, виклавши її резолютивну частину щодо розгляду первісного позову в наступній редакції.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення 257 813 857 грн 75 коп. основного боргу, 14 748 475 грн 26 коп. 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. інфляційних втрат відмовити.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 198 668 927 грн 85 коп. провадження у справі - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 749 641 грн 20 коп.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024р. у справі № 904/3016/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 45 091 грн 20 коп.

Видачу наказів, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 04.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз