Постанова

від 28.10.2024 по справі 908/627/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 року м. Дніпро Справа № 908/627/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М"

на рішення Господарського суду Запорізької області (головуючий суддя Дроздова С.С., судді - Корсун В.Л., Ярешко О.В.) від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23

за первісним позовом Акціонерного товариства "ОТП БАНК"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М"

до відповідача-2: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України

про стягнення 11 007 715 грн 24 коп., -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" до відповідача Акціонерного товариства "ОТП БАНК"

про визнання кредитного договору недійсним частково, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ОТП БАНК" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" заборгованості за Договором про надання банківських послуг № СК 21-552/200-2 від 25.06.2021 станом на 25.01.2023 в сумі 11 007 715,24 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 10 000 000,00 грн, заборгованості по процентам - 1 007 715,24 грн;

- ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання банківських послуг № СК21- 552/200-2 від 25.06.2021 станом на 25.01.2023 в сумі 11007 715,24 грн, яка складається з заборгованості: по тілу кредиту - 10 000 000,00 грн, заборгованості по процентам - 1 007 715,24 грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним Кредитний договір № СR 21-552/200-2 від 25.06.2021 в частині умови, яка викладена у третьому реченні третього абзацу пункту 12.2. цього договору у такій редакції: "Така Прострочена заборгованість Принципала перед бюджетом за Договором стягується з Принципала Бенефіціаром у порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, з подальшим перерахуванням Бенефіціаром пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості Принципала перед державним бюджетом в порядку, передбаченому цим Договором та Договором про надання державної гарантії на портфельній основі".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23:

- позовні вимоги за первісним позовом Акціонерного товариства "ОТП БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" та ОСОБА_1 задоволено;

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" заборгованість за Договором про надання банківських послуг № СК 21-552/200-2 від 25.06.2021 станом на 25.01.2023 в сумі 11 007 715 грн 24 коп, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 000 грн. 00 коп, заборгованості по процентам - 1 007 715 грн 24 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" судовий збір в сумі 82 557 грн 87 коп.;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" судовий збір в сумі 82 557 грн 86 коп.;

- в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" відмовлено.

Рішення в частині задоволення первісного позову мотивоване тими обставинами, що відповідач-1 порушив умови договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021 щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів. При цьому, боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед банком.

В зустрічному позові відмовлено, оскільки сторонами погоджені усі умови спірного договору. У разі незгоди з умовами вказаного договору Клієнт (Позичальник) був вправі відмовитися від підписання договору або вимагати внесення змін у положення договору, які його не влаштовують.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23 в частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 1 007 715,24грн. та прийняти нове рішення про стягнення заборгованості по процентам у розмірі 957 716,93 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на ті обставини, що надіславши вимогу від 09.12.2021 року, позивач скористався передбаченим у розділі 8 Договору правом про дострокове повернення кредитної заборгованості; тим самим позивач змінив строк виконання зобов`язання. Разом із тим, позивач здійснював нарахування процентів по кредиту зокрема й після зміни в односторонньому порядку строку повернення кредитної заборгованості, однак таке нарахування процентів є незаконним, що судом першої інстанції враховано не було. Нарахування заборгованості за процентами мало б відбуватись з 01.05.2022 року по 09.12.2022 року включно та складає 957 716, 93 грн.

Акціонерне товариство "ОТП БАНК" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що зобов`язання позичальника щодо сплати процентів в період "кредитної лінії"/"кредитування" та поза періодом "кредитної лінії"/"кредитування" було встановлено саме п. 5. Кредитного договору. Вказаний пункт є дійсним та чинним, неврахування судом цієї умови договору позбавляє кредитний договір його істотної умови щодо встановлення обов`язку позичальника сплачувати проценти.

Ототожнення кредитних правовідносин з правовідносинами позики є недопустимим, оскільки права природа цих договорів різна. На сьогодні відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування, з урахуванням змісту частини 2 статті 1054 ЦК України та суті кредитного договору, положень статті 1056-1 ЦК України в кредитних правовідносинах в частині підстав, умов та періоду нарахування процентів. Однак, відсутність таких висновків Верховного Суду не дає права судами при розгляді кредитних правовідносин застосовувати інші статті ЦК України, в т.ч. ст. 1048 ЦК України по яким наявні висновки.

Так, Банк зазначає, що плата встановлюється за позику, а не за користування коштами (в т.ч. чужими)(ст. 1048 ЦК України). Тобто правова природа оплатності позики і кредиту є зовсім різною. В кредитних правовідносинах проценти сплачуються за користування кредитними коштами (кредитом), а в позиці за саму позику. Тому є неправильним застосування у даному випадку до кредитних відносин положень про позику.

Вимога ТОВ "АГРО-ІМПУЛЬС.М." щодо надання йому права після 10.12.2022 на безоплатній основі користуватися чужими коштами невизначений строк для здійснення господарської діяльності є протиправною.

Відповідач-2 та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участі в судовому засіданні не скористалися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

25.10.2024 ТОВ "АГРО-ІМПУЛЬС.М." подало клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване обставинами зайнятості його представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки причини неявки представника у судове засідання не є поважними. Процесуальне законодавство не визначає пріоритет одних справ над іншими; неможливість заміни на іншого представника також не доведена заявником. Суд звертає увагу скаржника, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників відповідачів та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

06.08.2024 у зв`язку з перебування на лікарняному судді Коваль Л.А. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо) було призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.10.2024р. о 14:45 год.

25.10.2024 у зв`язку з вчиненням процесуальної дії (відкриття провадження) повернуто раніше визначений склад суду: головуючого суддю: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

У цю ж дату у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. та перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода ТОВ "АГРО-ІМПУЛЬС.М" з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом після 09.12.2022 року.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2021 між Акціонерним товариством "ОТП БАНК" (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" (Клієнт, відповідач-1) укладено договір про надання банківських послуг № 21-552/200-2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 договору, Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Згідно п. 1.1.1.1. Договору вид банківської послуги: Кредитна лінія.

Ліміт банківської послуги - 10 000 000,00 грн (п. 1.1.1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.1.1.4. Договору: дата припинення чинності Лімітом банківської послуги - 24.06.2024 року, включно.

Згідно п 1.1.1.6. Договору: стандартний розмір та тип процентної ставки - змінювана процентна ставка (до якої відносяться Базова процентна ставка / Компенсаційна процентна ставка).

Стандартний розмір Базової процентної ставки: Індекс UIRD (3 міс.) + 6 % річних (п. 1.1.1.6.1. Договору). Протягом строку дії Договору Банк має право ініціювати зміну Стандартного розміру процентної ставки в порядку, передбаченому в пункті 5 Договору.

Відповідно до п. 1.1.1.6.2. Договору стандартний розмір Компенсаційної процентної ставки: Станом на дату укладання Договору: 0 (нуль) / 3 (сім) % річних. Вказаний розмір може змінюватись у порядку, визначеному пунктом 5.2. Договору.

День нарахування процентів: останній календарний день місяця (п. 1.1.1.9. Договору).

Генеральний строк становить період з дати укладення Договору до 24.06.2024 включно.

Кредит - Банківська послуга, що надається Банком без взяття на себе твердого зобов`язання, при якій Клієнт може отримати від Банку грошові кошти на певний строк на умовах повернення та платності (проценти), однією сумою або частинами, в розмірі, порядку та на умовах, встановлених у Договорі.

Відповідно до п. 3 Договору ціна (сума) Договору дорівнює Генеральному ліміту. Генеральний ліміт дорівнює UAH 10 000 000,00.

Пунктом 5 Договору встановлено, що Банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися Клієнтом Банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плати. Розмір плати визначається сторонами в договорі. Проценти щодо такої банківської послуги як кредит та/або кредитна лінія, виконання зобов`язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховані станом на день нарахування процентів, повинні сплачуватися Клієнтом банку протягом першого банківського дня наступного за таким днем нарахування процентів. Проценти щодо банківської послуги, виконання зобов`язання відносно якої здійснюється клієнтом з порушеннями (невчасно та/або неналежним чином), розраховуються та нараховуються кожного дня протягом строку дії такого порушення та повинні сплачуватися Клієнтом Банку негайно (за першої нагоди) в повному обсязі таких нарахованих процентів.

За умовами п. 8 Договору, Банк вправі вимагати виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у разі настання випадку невиконання умов договору.

Згідно п. 9 Договору Банк зобов`язується надати Банківську послугу Клієнту відповідно до положень Договору за умови відсутності підстав (обставин) для відмови в погодженні (не прийнятті до) виконання Заяви про надання Банківської послуги, та/або відмови в наданні Банківської послуги, та/або вимоги Банку щодо виконання Боргових зобов`язань.

Згідно п. 11 Договору Клієнт зобов`язаний належним чином без будь-яких порушень виконувати Боргові зобов`язання у відповідності до положень Договору.

Банк виконав зобов`язання, передбачені Кредитним договором, і надав Клієнту Банківську послугу - Кредит, що підтверджується випискою по рахунку та меморіальними ордерами: № 23528186 від 15.09.2021, № 46228197 від 29.09.2021, № 22015634 від 14.12.2021, № 23948649 від 15.12.2021, № 31543443 від 20.12.2021..

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань Клієнта (відповідача-1) за договором про надання банківських послуг № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021 був укладений договір поруки № CR 21-758/200 від 25.06.2021 (далі - Договір поруки) між Акціонерним товариством "ОТП БАНК" (Банк, позивач) та громадянином ОСОБА_1 (Поручитель відповідач-2,).

Відповідно до п. 2 Договору поруки в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, Поручитель поручаються перед Банком (позивачем) за виконання Клієнтом (відповідачем-1) боргових зобов`язань. Поручителі відповідають перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов`язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов`язок поручителя перед Банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов`язань.

Пунктом 3 Договору поруки визначено, що Клієнт та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Клієнт, в таких же порядку та строках, що і Клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від Клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Поручитель зобов`язаний забезпечити належне виконання боргових зобов`язань, як шляхом впливу на Клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов`язань згідно договору поруки (п. 13 Договору поруки).

У пункті 14 Договору поруки викладено "Вимога Банку" та зазначено, що цим Банк вимагає від поручителя як солідарного боржника за борговими зобов`язаннями виконувати боргові зобов`язання в порядку та строки, передбачені договором. Сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення поручителем виконання боргових зобов`язань згідно договору без необхідності направлення банком поручителю будь-якої додаткової вимоги, так само як без необхідності наявності будь-якого порушення договору.

Оскільки заборгованість за договором № CR 21-552/200-2 від 25.06.2021 не була сплачена відповідачами, банк звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості в розмірі 11 007 715,24 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 000,00 грн, заборгованості по процентам - 1 007 715,24 грн.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідачем-1 не здійснювалося повернення кредитних коштів, заборгованість по тілу кредиту становить 10 000 000 грн 00 коп.

Позивачем були нараховані проценти на суму кредитних коштів у період з 01.05.2022 по 24.01.2023 у загальному розмірі 1 007 715 грн 24 коп., виходячи з визначеної договором процентної ставки.

У свою чергу, пунктом 5.2 кредитного договору передбачено умови та порядок надання державної підтримки у вигляді компенсації процентів.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору передбачено, що Клієнт позбавляється права на отримання Державної підтримки за Програмою з дати виявлення Банком та/або Фондом певних подій. Так, згідно підпункту д пункту 5.3 договору з урахуванням умов Програми призупиняється надання Компенсації процентів Клієнту, якщо він допустить прострочення більше ніж: на 15 календарних днів виконання зобов`язань зі сплати Процентів (їх частини) та/або з повернення Кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми.

У зв`язку з тим, що Клієнт допустив прострочення більше ніж на 15 календарних днів виконання зобов`язань зі сплати Процентів (їх частини) та/або з повернення Кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми, Банком 19.10.2022 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" - sasha_nebaba@mail.ru направлено повідомлення про позбавлення права на отримання Державної підтримки за вих. № 300-3-300-4-300-3/382.

Відповідно до п. 8 Договору, Банк вправі вимагати виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у разі настання випадку невиконання умов договору.

У відповідності до п. 8 Договору Банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" погасити заборгованість по кредиту (кредитна лілія та овердрафт) за Договором у повному обсязі протягом 7 банківських днів з дня пред`явлення Банком вимоги вих. № 73-3-2/5531 від 30.11.2022.

Вимога було направлена листом на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" - agroimpulsllc@gmail.com, проте залишена без задоволення.

Також, 09.12.2022 за вих. № 73-3-2/5751 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" - agroimpulsllc@gmail.com направлено повідомлення про настання гарантійного випадку.

У зв`язку з настанням гарантійного випадку 04.01.2023 Гарантом було сплачено 5 000 000 грн 00 коп. за Гарантією у відповідності до умов п.п. 12.1, 12.2 кредитного договору.

Відповідно до вищевказаних умов кредитного договору дана сума підлягає стягненню, а заходи щодо стягнення цієї суми покладено на Банк.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 порушив умови договору про надання банківських послуг № 21-552/200-2 від 25.06.2021 щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим і у поручителя відповідача-2 виник солідарний обов`язок сплати заборгованості.

Вказані факти не заперечує апелянт, проте, не погоджується з нарахуванням процентів після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту у період з 10.12.2022 по 24.01.2023 у сумі 49 998,31 грн, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З вказаними доводами погоджується апеляційний господарський суд виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

У вказаній постанові зауважено, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже, - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України та охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за "користування кредитом", розмір якої не може бути зменшений судом.

Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 акцентувала увагу на тому, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей же висновок Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема у постанові від 24.10.2023 у справі № 920/1396/15.

Як слідує із оскарженого рішення, суд першої інстанції, дійшов висновку щодо правомірності нарахуванням процентів за період з 01.05.2022 по 24.01.2023 у загальному розмірі 1 007 715 грн 24 коп. відповідно до положень статті 1048 ЦК України, тобто кваліфікував такі проценти як проценти за "користування кредитом".

Проте апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції, розглядаючи спір у цій справі у частині стягнення заборгованості за процентами не звернув увагу на період нарахування заявлених до стягнення процентів, а саме залишив поза увагою те, що відповідні проценти нараховані як у межах строку кредитування, так і після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, відповідно не дослідив правової можливості нарахування процентів, заявлених до стягнення виключно за статтею 1048 ЦК України.

Дослідивши умови договору, колегія суддів не вбачає підстав дійти висновку, що у п. 5 сторонами погоджено проценти, які охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України, виходячи з самого формулювання цього пункту.

Окрім того, вказаний пункт розміщений у розділі "Плата за банківську послугу", а не у розділі щодо відповідальності сторін, позивач обраховує ці проценти суцільно за весь період прострочення заборгованості за кредитом, а не окремо за період до заявлення вимоги про дострокове повернення кредиту та після.

За викладеного, суд першої інстанції безпідставно стягнув проценти за користування кредитом після заявлення вимоги про дострокове повернення кредиту з 10.12.2022 по 24.01.2023 у сумі 49 998,31 грн, у зв`язку з чим судове рішення у цій частині слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у цій сумі.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки вони спростовуються вищевказаною судової практикою, яка є усталеною.

Суд звертає увагу, що банк не позбавлено в цілому на отримання відшкодування за неправомірне користування кредитом, оскільки законодавчо йому надано можливість погоджувати у договорі умови, які визначають процент за прострочення виконання грошового зобов`язання, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Тобто твердження позивача про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння ним правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

Також безпідставними є доводи позивача щодо неможливості поширення на данні правовідносини положення ЦК України про позику, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскільки у прохальній частині апеляційної скарги апелянт просив скасувати рішення частині стягнення процентів повністю, хоча за змістом скарги не погоджувався із сумою нарахування процентів у розмірі 49 998,31 грн.

Отже, як зазначалося вище, рішення підлягає скасуванню в частині стягнення процентів у сумі 49 998,31 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За положеннями ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, яким було допущено порушення умов кредитного договору, судовий збір, сплачений за подання позову та апеляційної скарги, апеляційний суд відносить на нього у повному обсягу.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23 скасувати в частині стягнення заборгованості по процентам у сумі 49 998,31 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позовних вимогах про стягнення процентів у сумі 49 998,31 грн. - відмовити.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024р. у справі № 908/627/23 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ІМПУЛЬС.М".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 05.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков