Рішення

від 06.11.2024 по справі 903/766/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2024 року Справа № 903/766/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/766/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7, Луцький р-н, село Рованці

до відповідача: ОСОБА_1 , Луцький р-н, с. Холоневичі

про стягнення 82 706,73 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-7 звернулося до Господарського суду Волинської області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 82 706, 73 грн. заборгованості в т.ч. 77 269, 17 грн. суми основного боргу по орендній платі та 5437, 56 грн. штрафу за прострочення сплати орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань за договором №162/1 оренди торгового місця від 31.12.2009 в частині своєчасної оплати об`єкту оренди.

Ухвалою суду від 06.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 06.09.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 06.09.2024.

Ухвала суду від 06.09.2024 була направлена відповідачу ОСОБА_1 за адресою зазначеною в позовній заяві (с. Холоневичі, Луцький район, Волинська область, 45211) та повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: (с. Холоневичі, Луцький район, Волинська область, 45211) отже, суд направив ухвалу від 06.09.2024 за місцем його реєстрації.

Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 31.10.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про розгляд справи №903/766/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 82 706,73 грн. в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 06.09.2024 про відкриття провадження у справі №903/766/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: с. Холоневичі, Луцький район, Волинська область, 45211.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0600286582483 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 06.09.2024 та від 31.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.09.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

31 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір №162/1 оренди торгового місця (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування Торгове місце, площею 17,5 кв. м., яке знаходиться: ряд АДРЕСА_1 , на території торгового комплексу "Новий ринок", який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.

Згідно п.1.2 Договору торговим місцем, що є предметом Договору, являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг).

Передача Торгового місця, зазначеного у п.1.1 Договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим Договором (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п 2.1. Договору, за користування Торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20 грн. за 1 кв. м., що становить 350,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.

Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.

Орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно вносити орендну плату та інші платежі; в належному стані повертати за актом передачі-прийому Торгове місце, вказане в п. 1.1. цього Договору, Орендодавцю на протязі 2-х днів після припинення дії цього Договору (дострокового його розірвання або закінчення строку дії) (п. 3.1.2, 3.1.10 Договору).

Згідно п. 4.1.1 Договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 Договору, Орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.

Цей договір вступає в дію з 01.01.2010 та укладається до 31.12.2059 (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового розірвання. Цей Договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу Сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п. 5.4, 5.5 Договору).

Сторони домовилися, що до положень цього Договору не застосовуються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 10 квітні 1992 року та Постанова КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна". (п. 5.10 Договору).

Відповідно до п. 6.2 - 6.5 Договору, у разі наявності форс-мажорних обставин термін виконання зобов`язань за цим Договором може змінюватися за взаємною згодою Сторін, про що вони укладають додаткову угоду до цього Договору. У разі виникнення зазначених в п.6.1. обставин, Сторона, виконання зобов`язань якої стало неможливим, зобов`язана письмово повідомити про таке виникнення іншу Сторону Договору протягом п`яти календарних днів, підтверджуючи це відповідним офіційним документом. Якщо Сторона без поважних причин не сповістила у зазначений у п. 6.3. строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вона в подальшому не має права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору. Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 3 місяці, то Сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання умов цього Договору, або про його припинення, про що укладають додаткову угоду.

У разі зміни власника ТК "Новий ринок" всі права та обов`язки по виконанню цього Договору переходять до нового власника. (п.7.5 Договору).

Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Суд встановив, що на виконання умов договору оренди від 31.12.2009 №162/1 відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування торгове місце на території торгового комплексу "Новий ринок", що підтверджується підписами сторін на договорі та не заперечується відповідачем.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, запис №21840060002002358 від 13.05.2009, підстава - власне рішення.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, носять характер господарських. Позовну заяву подано до суду 04.09.2024, коли підприємець Панасюк Ю.О. втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73), з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи приписи ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), припинення фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності Панасюком Ю.О. підприємницької діяльності, не припиняє її зобов`язань, які пов`язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за ним як за фізичною особою.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди від 31.12.2009 №162/1 зобов`язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у зв`язку з чим відповідно до розрахунку позивача за період оренди з 31.07.2021 по 30.06.2024 заборгував 37 322,25 грн., за період оренди з 01.04.2020 по 31.08.2024 заборгував 77 269, 17 грн.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 77 269, 17 грн. заборгованості по орендній платі та 5437,56 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди від 31.12.2009 №162/1 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2.3. договору оренди торгового місця від 31.12.2009 №162/1 вказано, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць. Тобто індексація орендної плати була здійснена у відповідності до умов договору, а не методики

Суд зазначає, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 р. у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом Про індексацію грошових доходів населення, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в цих нормативних актах.

Згідно п. 23 даної постанови, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обгрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

На день розгляду спору заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 77 269,17 грн., не погашена та підлягає до стягнення.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.1.1 договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.

За порушення договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу 5437,56 грн. штрафу згідно п. 4.1.1 договору за прострочення сплати орендної плати за шість місяців до звернення з позовом.

Таким чином, обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідача штраф на суму 5437,56 грн. за несплату орендної плати після 15-го числа у розмірі 50% від розміру орендної плати, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати орендної плати у повному розмірі у строк, визначений договором.

При розрахунку розміру штрафу, передбаченого п.п. 4.1.1. п.4.1. договору, судом враховано у правовому взаємозв`язку п. 2.1 з п. 2.3 договорів оренди торгового місця від 31.12.2009 №162/1, якими передбачено, що орендна плата визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць, тому для розрахунку штрафу береться саме проіндексована орендна плата.

З огляду на викладені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача 77 269,17 грн. заборгованості по орендній платі та 5437,56 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (Волинська область, Луцький район, село Холоневичі, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Європейська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34826969) 82 706,73 грн. заборгованості в т.ч. 77 269,17 грн. заборгованості по орендній платі, 5437,56 грн. штрафу за прострочення сплати орендної плати та 3028,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяВ. М. Дем`як