Рішення

від 06.11.2024 по справі 904/4165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4165/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", м. Конотоп, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор", м. Дніпро

про стягнення збитків

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" в якому просить суд стягнути збитки, завдані внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 23 306 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Через систему «Електронний суд» 07.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» 10.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 23 306 грн.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що за фактом поставки товару позивачу:

- за видатковою накладною від 03.09.2019 № РН-19097 на суму 9 120 грн, в т.ч. ПДВ 1 520 грн позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 5 від 03.09.2019 на суму 9 120 грн згідно з квитанцією від 16.09.2019, така ПН прийнята, проте зареєстрована в ЄРПН за № 9212038157 реєстрація зупинена.

- за видатковою накладною від 12.09.2019 № РН-19110 на суму 40 176 грн, в т.ч. ПДВ 6 696 грн позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 18 від 12.09.2019 на суму 40 176 грн згідно з квитанцією від 30.09.2019, така ПН прийнята, проте зареєстрована в ЄРПН за № 9224582068 реєстрація зупинена.

- за видатковою накладною від 13.09.2019 № РН-19112 на суму 8 370 грн, в т.ч. ПДВ 1 395 грн позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 20 від 13.09.2019 на суму 8 370 грн згідно з квитанцією від 30.09.2019, така ПН прийнята, проте зареєстрована в ЄРПН за № 9224587666 реєстрація зупинена.

- за видатковою накладною від 16.09.2019 № РН-19115 на суму 16 740 грн, в т.ч. ПДВ 2 790 грн позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 23 від 16.09.2019 на суму 16 740 грн згідно з квитанцією від 11.10.2019, така ПН прийнята, проте зареєстрована в ЄРПН за № 9238565900 реєстрація зупинена.

- за видатковою накладною від 28.09.2019 № РН-19127 на суму 82 026 грн, в т.ч. ПДВ 13 671 грн позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 33 від 28.09.2019 на суму 82 026 грн згідно з квитанцією від 11.10.2019, така ПН прийнята, проте зареєстрована в ЄРПН за № 9238594400 реєстрація зупинена.

- за видатковою накладною від 01.10.2019 № РН-19129 на суму 6 840 грн, в т.ч. ПДВ 1 140 грн позивачем було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 5 від 01.10.2019 на суму 6 840 грн згідно з квитанцією від 21.10.2019, така ПН прийнята, проте зареєстрована в ЄРПН за № 9245691450 реєстрація зупинена.

Тобто, жодного порушення відповідачем допущено не було, в тому числі і порушення, передбаченого у пункті 10.1. та у пункті 10.2. Договору, у зв`язку із чим відсутні підстави для стягнення шкоди.

Відповідач зазначає, що хоч і реєстрація ПН зупинена, однак контролюючим органом не відмовлено у реєстрації податкової накладної, тобто жодних збитків позивачем не понесено, ним не втрачено право на податковий кредит.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

14.06.2019 між Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стенкор" (далі Постачальник, відповідач) було укладено договір № 572-19 (договір договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти й оплатити Продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору, надалі - "Продукція", на умовах, передбачених даним Договором.

Кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку 1 до даного Договору, що с невід`ємною частиною Договору (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору Поставка Продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDP - м. Конотоп склад перевізника однією з наступних компаній на вибір Постачальника (ТОВ «Нова Пошта». ТОВ "Ин-Тайм", ТОВ "Деливери", ТОВ "ТК "CAT, ПП "Нічний Експрес", ТД "Міст Експрес", ТОВ "Автолюкс Експрес пошта", AT "ДХЛ Інтернейшнл Україна") відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Датою поставки продукції є дата надходження продукції на склад перевізника за місцезнаходженням Покупця. У разі поставки частини Продукції така частина може бути прийнята Покупцем, проте оплаті не підлягає до моменту поставки всього обсягу Продукції та проходження вхідного контролю.

Строки поставки Продукції складають 30 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник мас право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка Продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою Продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає: 696 960, 00 грн (Шістсот дев`яносто шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 116 160, 00 грн (Сто шістнадцять тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок).

Оплата Покупцем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка). Оплата здійснюється наступним чином: 100% від вартості Продукції - протягом 15 днів з дати проходження вхідного контролю всього обсягу Продукції на складі Покупця (пункт 5.1 5.2 договору).

Згідно з пунктом 10.1 договору всі податкові накладні складаються Постачальником і направляються Покупцю виключно в електронному вигляді. Податкові накладні повинні бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від суми ПДВ в одній податковій накладній.

Всі податкові накладні або розрахунки коректировок до них мають бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. За відсутність факту реєстрації ПН в ЄРНП та/або порушення порядку заповнення ПН, що дає право Покупцю на включення сум ПДВ до ПК-постачальник відшкодовує збитки, понесені Покупцем, в розмірі суми податку на додану вартість по даним накладним (пункт 10.2 договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором (пункт 10.6 договору).

Поставка продукції за договором була здійснена наступним чином:

- за видатковою накладною від 19.06.2019 № РН-19061 на суму 13 392 грн, в т.ч. ПДВ 2 232 грн;

- за видатковою накладною від 05.07.2019 № РН-19062 на суму 48 546 грн, в т.ч. ПДВ 8 091 грн;

- за видатковою накладною від 12.07.2019 № РН-12071 на суму 134 160 грн, в т.ч. ПДВ 22 360 грн;

- за видатковою накладною від 22.07.2019 № РН-19068 на суму 22 800 грн, в т.ч. ПДВ 3 800 грн;

- за видатковою накладною від 01.08.2019 № РН-19077 на суму 192 390 грн, в т.ч. ПДВ 32 065 грн;

- повернення продукції за накладною від 05.08.2019 № 492 на суму 2 280 грн, в т.ч. ПДВ 380 грн, що була отримана за видатковою накладною від 22.07.2019 № РН-12071;

- повернення продукції за накладною від 22.08.2019 № 524 на суму 60 408 грн, в т.ч. ПДВ 10 068 грн, що була отримана по видатковим накладним від 12.07.2019 № РН12071 та від 01.08.2019 № РН19077;

- за видатковою накладною від 23.08.2019 № РН-19089 на суму 114 780 грн, в т.ч. ПДВ 19 130 грн;

- за видатковою накладною від 03.09.2019 № РН-19097 на суму 9 120 грн, в т.ч. ПДВ 1 520 грн;

- за видатковою накладною від 12.09.2019 № РН-19110 на суму 40 176 грн, в т.ч. ПДВ 6 696 грн;

- за видатковою накладною від 13.09.2019 № РН-19112 на суму 8 370 грн, в т.ч. ПДВ 1 395 грн;

- за видатковою накладною від 16.09.2019 № РН-19115 на суму 16 740 грн, в т.ч. ПДВ 2 790 грн;

- за видатковою накладною від 28.09.2019 № РН-19127 на суму 82 026 грн, в т.ч. ПДВ 13 671 грн;

- за видатковою накладною від 01.10.2019 № РН-19129 на суму 6 840 грн, в т.ч. ПДВ 1 140 грн;

- повернення продукції за накладною від 01.11.2019 № 652 на суму 46 872 грн , в т.ч. ПДВ 7 812 грн, що була отримана за видатковою накладною від 28.09.2019 № РН-19127;

- за видатковою накладною від 09.11.2019 № РН-19145 на суму 23 436 грн, в т.ч. ПДВ 3 906 грн.

Всього поставлено позивачу продукції на загальну суму 603 216 грн, в т.ч. ПДВ 100 536 грн.

На виконання умов договору позивач оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2020 № 2107 на суму 527 732, 50 грн. Сума в розмірі 75 483, 50 грн була утримана в рахунок оплати штрафів відповідно до п. 5.5 Договору та п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору.

В Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні податкові накладні ТОВ «Стенкор» на загальну суму поставки 163 272 грн, в т.ч. ПДВ 27 212 грн по поставкам що здійснені відповідно до видаткових накладних:

- № РН-19097 від 05.09.2019 на суму 9 120 грн, в т.ч. ПДВ 1 520 грн;

- № РН-19110 від 12.09.2019 на суму 40 176 грн, в т.ч. ПДВ 6 696 грн;

- № РН-19112 від 13.09.2019 на суму 8 370 грн, в т.ч. ПДВ 1 395 грн;

- № РН-19115 від 16.09.2019 на суму 16 740 грн, в т.ч. ПДВ 2 790 грн;

- № РН-19129 від 01.10.2019 на суму 6 840 грн, в т.ч. ПДВ 1 140 грн;

- № РН-19127 від 04.10.2019 на суму 82 026 грн, в т.ч. ПДВ 13 671 грн;

та відсутній розрахунок-коригування на повернення товару на суму 46 872 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 7 812 грн (видаткова накладна на повернення № 652 від 01.11.2019). Крім того, ПН № 4 від 09.11.2019 на суму 23 436 грн, в т.ч. ПДВ 3 906 грн заблокована (реєстрація зупинена) ДПС України та на даний час ТОВ "СТЕНКОР" не прийняті достатні міри щодо розблокування даної податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Стенкор» в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України та умов укладеного між сторонами договору від 14.06.2019 своєчасно, у повному обсязі та належним чином не зареєструвало податкову накладну, у зв`язку з чим ТОВ «Авіакон» було позбавлене права включити суми ПДВ в розмірі 23 306 грн до складу податкового кредиту (в т.ч. по незареєстрованим податковим накладним ПДВ в сумі 19 400 грн та по податковій накладній, по якій зупинено реєстрацію ДПС України ПДВ в сумі 3 906 грн.).

Вищезазначене і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджено митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Посилання відповідача щодо відсутності вини, оскільки реєстрація ПН зупинена, суд відхиляє з огляду на наступне.

Як стверджує ТОВ «Стенкор», що податковим органом було зупинено реєстрацію зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних із посиланням на ст. 201.16 Податкового кодексу України, відповідно до якої, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, як вбачається з наданих суду квитанцій, відповідачу запропоновано відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520 (далі - Порядок № 520), надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних.

Приписами пункту 6 Порядку № 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Обов`язок платника податків щодо подання указаних пояснень відсутній.

Згідно з ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (п. 201.16.2 ПК України).

Проте, доказів того, що станом на день прийняття рішення у даній справи податкові накладні є зареєстрованими, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) до цього часу рішення після зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а саме реєстрація чи відмова у реєстрації податкових накладних.

Отже, слід дійти висновку, що на цей час спірна податкова накладна фактично має статус зупиненої, процедура її реєстрації в ЄРПН не завершена.

При цьому суд зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права замовнику (позивачу) на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє виконавця (відповідача) від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17. При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 зі справи № 918/216/17, згідно з яким передбачалося, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Крім того, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 і від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з надання останнім послуг позивачу, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на суму 23 306 грн, яка є податком на додану вартість з сплачених позивачем відповідачу послуг.

При цьому відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів реєстрації податкових накладних за відносинами з надання позивачу послуг за період з червня по листопад 2019 року.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ 23 306 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 20 грн покладаються на відповідача.

Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38; ідентифікаційний код 41557466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25; ідентифікаційний код 12602750) збитків в розмірі 23 306 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко