Рішення

від 06.11.2024 по справі 905/891/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2024р. Справа №905/891/24

за позовом: Донецького національного університету імені Василя Стуса (код ЄДРПОУ 02070803, адреса: 21021, м. Вінниця, вул.. 600-річчя, 21)

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ (код ЄДРПОУ 07652214, адреса: 84122, м. Слов`янськ, вул.. Поштова, 20)

про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 274451,44 грн.

суддя Величко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

Від Донецького національного університету імені Василя Стуса надійшла позовна заява № 530/01-03/18 від 10.06.2024 про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 274451,44 грн. та 4116,76 грн. судового збору.

Вимоги заявлені на підставі ч.2 ст. 22, ч. 1 ст. 1191, ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225, 228 Господарського кодексу України.

АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА:

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що у порушення укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6480/2017 від 03.11.2017, відповідач не здійснював витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та не уклав з позивачем договір на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, внаслідок чого утворився борг за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.04.2024 у справі № 902/1427/23 було стягнуто з Донецького національного університету імені Василя Стуса на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» заборгованість у сумі 271197,09 грн., у тому числі: 201601,18 грн. основного боргу, 2979,18 грн. 3% річних, 60316,73 грн. інфляційних втрат та 3254,35 грн. судових витрат. Як зазначає позивач, вказане рішення виконано ним повністю 28.03.2024, а тому в Університету виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ, з огляду на неналежне виконання останнім договірних зобов`язань. Пред`явлені відповідачу претензії результату не дали, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

На підтвердження вимог до позову додано: правовстановлюючі та статутні документи позивача, договір оренди № 6480/2017 від 03.11.2017 з додатком 1, 2 та додатковими угодами № 1, № 2, № 3 до нього, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію № 75 від 22.03.2021 та додаткову угоду до нього, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію № 117 від 16.12.2017, договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 2050 від 11.02.2021 з додатками та додатковою угодою, договір про закупівлю послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за державні кошти № 2050 від 04.03.2021 (першу сторінку), договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2050 від 01.01.2019, листування, звіт про покази розрахункових приладів обліку за грудень 2021 року, рахунок за спожиту електричну енергію № 2050 від 05.01.2022 за грудень 2021 року, рахунки за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 2050 за грудень 2021 року, акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2021 року, акт про покази розрахункових засобів обліку, обсяги та вартість послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2021 року, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 у справі № 902/1274/23, наказ на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 у справі № 902/1274/23, ухвала Господарського суду Вінницької області від 29.03.2024 у справі № 902/1274/23 про внесення виправлень, платіжні інструкції від 27.03.2024 №№ 116, 117, 118, повідомлення держказначейства про безспірне списання з рахунків боржника, лист-претензія № 336/01-09/18 від 09.04.2024.

АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА:

У поданому відзиві на позовну заяву Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує на те, що відповідно до п.п. 5.1 договору No 6480/2017 від 03.11.2017 відповідач зобов`язаний укласти з позивачем (балансоутримувачем) договір на відшкодування вартості комунальних послуг. На підставі і відповідності до визначеного пункту договору No 6480/2017 від 03.11.2017 відповідачем та позивачем, за участю третьої сторони військової частини НОМЕР_1 , яка користується майном позивача, було укладено Договір No 75 від 22.03.2021 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію. Відповідно, після укладання зазначеного договору, саме норми цього договору є такими, що встановлюють права та обов`язки сторін, які регулюють договірні відносини, між позивачем та відповідачем, в питанні відшкодування витрат за електроенергію, що була спожита стороною, яка користується нерухомим майном, що належить позивачу. Умовами договору No 75 від 22.03.2021 року, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено обов`язок відповідача по відшкодування витрат за спожиту електричну енергію стороною 3 (користувач майном позивача), однак цей обов`язок виникає після складання та надання актів виконаних робіт, які повинні бути підписані стороною 3 (користувач майном позивача). Відповідно до п.1.2 Договору No 75 від 22.03.2021 року загальна сума договору за спожиту електричну енергію складає 585000 грн (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч грн 00 коп). Відповідач також зазначає, що після надходження актів виконаних робіт, підписаних стороною 2 (позивач) та стороною 3 (користувач майном позивача), відповідачем - КЕВ м.Луганськ були виконані свої зобов`язання по договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію No 75 від 22.03.2021, на загальну суму 585000 грн 00 коп. Таким чином, в зв`язку з виконанням відповідачем - КЕВ м.Луганськ своїх зобов`язань, визначених договором No 75 від 22.03.2021, що регулює взаємовідносини між позивачем та відповідачем, в частині відшкодування витрат за спожиту електроенергію, твердження позивача про завдання йому збитків з боку відповідача, не має під собою фактичного підтвердження.

До відзиву додано наступні документи: виписку з ЄДРПОУ щодо відповідача, квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (про надсилання відзиву іншій стороні у справі).

ХІД СПРАВИ:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 позовним матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 905/891/24 та передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою суду від 25.06.2024 залишено без руху позовну заяву Донецького національного університету імені Василя Стуса № 530/01-03/18 від 10.06.2024 про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 274451,44 грн. та 4116,76 грн. судового збору (вх. № 4986/24); встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, суд ухвалою від 16.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/891/24; вирішив справу розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін; встановив сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру.

Вказана ухвала доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів позивача та відповідача у системі «Електронний суд» ЄСІТС 16.07.2024 о 26:26.

Заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторонами не подавалось.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 251 цього Кодексу унормовано, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч.2, ч.5, ч.8 ст. 252 ГПК України).

Суд зазначає, що з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, продовженням особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області, запровадженого розпорядчими актами керівництва суду (наказ від 28.02.2022 № 20, розпорядження від 15.04.2022 № 9-р та рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області № 2 від 13.06.2022, розпорядження від 25.05.2023 № 6-р «Про організацію роботи Господарського суду Донецької області», розпорядження № 4-р від 28.05.2024 «Про визначення алгоритму дій під час повітряної тривоги»), загостренням поточної ситуації у місті Харків (місцезнаходження господарського суду) та небезпеку для життя, здоров`я суддів та працівників апарату суду при перебуванні у приміщенні суду, справа розглядається у розумний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ:

03.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - орендодавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6480/2017 (далі договір оренди), предметом якого є строкове платне користування групою інвентарних об`єктів навчально-виробничої бази «Сокіл» загальною площею 1561,1 кв.м. (далі - майно), які розташовані за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45, що знаходиться на балансі Донецького національного університету імені Василя Стуса (далі балансоутримувач, позивач), а саме: будинок відпочинку № 1 площею 27,8 кв.м., будинок відпочинку № 3 площею 24,0 кв.м., будинок відпочинку № 5 площею 24,0 кв.м., будинок відпочинку № 9 площею 28,3 кв.м., будинок відпочинку № 2 площею 27,8 кв.м., будинок відпочинку № 8 площею 30,0 кв.м., насосна площею 8,0 кв.м., їдальня площею 415,5 кв.м., пральня площею 82,0 кв.м., туалет площею 12,4 кв.м., душова площею 67,8 кв.м., спальний корпус № 3 площею 171,9 кв.м., спальний корпус № 2 площею 171,9 кв.м., спальний корпус № 1 площею 171,9 кв.м., медпункт площею 87,8 кв.м., спальний корпус № 2 площею 68,8 кв.м., спальний корпус № 1 площею 68,8 кв.м., піонерська площею 72,0 кв.м.

Згідно п. 1.2 договору Майно передається в оренду з метою розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету (розміщення військовослужбовців).

Строк оренди за договором (з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод № 1, № 2) по 02.11.2021.

03.11.2017 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ як орендар прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди згідно відповідного акту приймання-передачі до договору оренди № 6480/2017 від 03.11.2017.

За цим договором орендар зобов`язався, між іншим, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.10); здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.11).

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10, п. 10.11 договору).

У відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження визнання недійсним повністю чи частково договору оренди № 6480/2017 від 03.11.2017, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину, який є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Суд враховує, що набрав чинність 27.12.2019 та був введений в дію з 01.02.2020 Закон України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна України» (далі Закон про оренду).

Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

У пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що орендодавці протягом 24 місяців з дня введення в дію цього Закону публікують в ЕТС договори оренди, чинні на дату введення в дію цього Закону, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 цього Закону встановлено етапність передачі в оренду державного та комунального майна, яка передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

До матеріалів позовної заяви позивач надав договір № 3 про внесення змін до договору оренди від 03.11.2017 № 6480/2017 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності в новій редакції.

Проте суд не приймає до уваги такий договір про несення змін, оскільки він не підписаний його сторонами, не має дати укладання і вважається неукладеним в розумінні ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України.

Сторонами не надано належних доказів приведення своїх договірних відносин у відповідність з вимогами Закону України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна України», тому, за висновком суду, договір оренди від 03.11.2017 № 6480/2017 діяв до моменту закінчення строку, на який він був укладений, тобто по 02.11.2021.

Як встановлено, 22.03.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ (далі - сторона 1, відповідач), Донецьким національним університетом імені Василя Стуса (далі сторона 2, позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 3) підписано договір № 75 на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію (далі договір на відшкодування), за умовами якого сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3 за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45 (п.1.1 договору). Загальна сума договору у 2021 році за спожиту електричну енергію складає 585000,00 грн. з ПДВ (п.1.2 договору). Плануємий обсяг споживання електричної енергії цього договору на 2021 рік складає 125000 кВт/год (активна електроенергія) (п.1.3 договору). Остаточна сума договору коригується фактом використання електричної енергії на підставі виставлених стороною 2 актів виконаних робіт та рахунків, шляхом укладення додаткової угоди до договору (п.1.4).

Згідно з п.2.3.2 цього договору сторона 1 зобов`язалась здійснити відшкодування витрат за спожиту стороною 3 електричну енергію відповідно до показників встановлених засобів обліку.

Також сторона 1 зобов`язалась забезпечити письмове звернення до сторони 2 за три робочих дні до закінчення терміну дії договору у разі виникнення необхідності продовжити дію договору (п.2.3.4).

У пункті 6.1 договору обумовлено, що облік та розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюються за показниками приборів обліку (лічильника).

Щомісячно, в термін до 20 числа, сторона 2 надає стороні 1 акт виконаних робіт за звітний період, який є підставою для проведення оплати по даному договору (п.6.6).

Строк дії договору визначено сторонами по 02.11.2021, але у будь-якому разі до повного і належного виконання фінансових зобов`язань (п.9.1).

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження визнання недійсним повністю чи частково договору № 75 від 22.03.2021 на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину, який є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Водночас, суд до уваги не приймає надану позивачем додаткову угоду до договору № 75 від 22.03.2021 про відшкодування витрат, оскільки така додаткова угода не підписана її сторонами та не містить дати, є неукладеною в розумінні ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України.

Позивач звертався до відповідача з листом від 19.11.2021 № 2246/0.1-0.9/01.1.7, в якому повідомляв про те, що дія договору № 75 від 22.03.2021 на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію триває до 02.11.2021, але станом на 31.10.2021 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ використав не тільки весь очікуваний обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік, а й суму що перевищує очікувану вартість договору на 11467,84 грн., у зв`язку з чим повідомив про намір припинити постачання електричної енергії на об`єкт оренди та пропонував орендарю самостійно проводити закупівлю електричної енергії.

У листі від 30.11.2021 вих.№524/4467 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ просив позивача не припиняти електропостачання об`єкта оренди, пропонував продовжити дію договору № 75 на відшкодування витрат та гарантував оплату спожитої електричної енергії.

Доказів припинення постачання електричної енергії на об`єкт оренди - групу інвентарних об`єктів навчально-виробничої бази «Сокіл» загальною площею 1561,1 кв.м., які розташовані за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45, і знаходиться на балансі Донецького національного університету імені Василя Стуса, до матеріалів справи не надавалось.

Після закінчення строку дії договору №75 від 22.03.2021 (02.11.2021) між позивачем та відповідачем інших договорів на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію не укладалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також до матеріалів справи сторонами не надавалось доказів повернення з оренди майна у порядку, визначеному договором оренди № 6480/2017 від 03.11.2017 (складання між позивачем та відповідачем акту приймання-передавання про повернення з оренди).

З наданих доказів також відомо, що 11.02.2021 між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник) та Донецьким національним університетом імені Василя Стуса (далі - споживач, позивач) було укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 2050, за умовами якого постачальник продає електричну енергію (далі - товар або електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

За умовами пункту 1.3. договору ціна (вартість) електричної енергії включає всі витрати постачальника, в тому числі вартість розподілу та передачі електричної енергії. Послуги з розподілу та передачі електричної енергії сплачуються через постачальника.

Відповідно до пункту 1.4. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії з дати вказаної в заяві приєднання по 31.12.2021 року становить 125000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що строк (термін) поставки товару: по 31.12.2021 року включно.

Місце поставки (передачі) товару: 84521, Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45 (п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1.1 договору загальна вартість цього договору становить 462500 грн. 00 коп., в тому числі 20 % ПДВ - 77083 грн. 33 коп., в тому числі відшкодування орендарів - 462500 грн. 00 коп. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Відповідно до пункту 4.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами пункту 4.5. договору оплата акту виконаних робіт та рахунку виставлених постачальником за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути більшим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Цей договір набирає чинності з дати вказаної в заяві приєднання та діє до 31.12.2021 року, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (ст. 631 ЦКУ) (п. 12.1 договору).

Згідно заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу персоніфікованими даними споживача є: вид об`єкта комплекс будівель, що знаходиться за адресою Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45; ЕІС-код точки комерційного обліку - 62Z5909943258553.

Згідно примітки до заяви приєднання, за кожним об`єктом споживача надаються окремі ЕІС коди точок комерційного обліку (точок розподілу), якщо таких точок більше однієї, їх перелік наводиться у додатку до заяви-приєднання. Проте, до матеріалів справи додатку до заяви-приєднання не надавалось.

З поданих документів відомо, що позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" за супровідним листом від 14.01.2022 № 22: акт прийняття-передання товарної продукції за грудень 2021 року (37200 кВт/год на суму 207676,87 грн.), рахунок за активну електричну енергію за грудень 2021 року (37200 кВт/год на суму 207676,87 грн.), акт про покази розрахункових засобів обліку, обсяги та вартість послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2021 року (29149 кВАр/год на суму 1951,28 грн.), відповідний рахунок за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2021 року до договору № 2050 від 11.02.2021.

З наданих до матеріалів справи акта прийняття-передання товарної продукції за грудень 2021 року (обсяг спожитої електроенергії 37200 кВт/год на суму 207676,87 грн.) до договору № 2050 про постачання електричної енергії від 11.02.2021 та акта про покази розрахункових засобів обліку, обсяги та вартість послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2021 року (29149 кВАр/год на суму 1951,28 грн.) до договору № 2050 про розподіл електричної енергії від 01.01.2019, встановлено, що найменуванням приєднання споживача є 10-КТП515 база відпочинку «Сокіл», точка обліку (ЕІС-код) 62Z9303868393748.

Як убачається, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 по справі № 902/1274/23 (з урахуванням ухвали від 29.03.2024 про внесення виправлень у рішення та до виконавчого документа) стягнуто з Донецького національного університету імені Василя Стуса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" 271197,09 гривень (двісті сімдесят одну тисячу сто дев`яносто сім гривень, 09 копійок) заборгованості, у тому числі: 201601,18 гривень основного боргу, 9279,18 гривень 3% річних, 60316,73 гривень інфляційних втрат та 3254,35 гривень (три тисячі двісті п`ятдесят чотири гривні, 35 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

Під час вирішення спору у справі № 902/1274/23 судом встановлено факт порушення Донецьким національним університетом імені Василя Стуса укладеного договору № 2050 від 11.02.2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії в частині повної та своєчасної оплати спожитої у грудні 2021 року електричної енергії у обсязі 37220 кВт/год, розмір боргу, а також те, що обставини щодо постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у грудні 2021 у обсязі 37220 кВт/год підтверджується наданою Оператором системи розподілу (АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") інформацією щодо фактичного (звітного) обсягу споживання електричної енергії за грудень 2021 року по точках комерційного обліку споживача.

Згідно наданих позивачем платіжних інструкцій від 27.03.2024 № 116, № 117, № 118 Донецьким національним університетом імені Василя Стуса повністю виконано рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 по справі № 902/1274/23. Наведене також підтверджується повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 28.03.2024 № 07.1-10-06/2821 про безспірне списання коштів з рахунків боржника.

Матеріали справи містять лист-претензію Донецького національного університету імені Василя Стуса від 09.04.2024 № 336/01-09/18, адресовану Квартирно-експлуатаційному відділу м. Луганськ, про відшкодування збитків у розмірі 271197,09 грн. в порядку регресу, що виникли з рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 по справі № 902/1274/23 та у зв`язку з неукладенням з балансоутримувачем відповідного договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного майна.

Доказів надсилання чи вручення цього листа-претензії відповідачу матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять й доказів відшкодування Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ позивачу пред`явлених збитків у розмірі 271197,09 грн., рівно як і доказів здійснення будь-якого відшкодування позивачу як балансоутримувачу витрат на утримання державного майна, що знаходиться у відповідача в оренді на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6480/2017 від 03.11.2017.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 274451,44 грн., що складаються з сум, стягнутих з Донецького національного університету імені Василя Стуса за рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 по справі № 902/1274/23.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, за приписами ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 2 статті 224, частиною 1 статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов`язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб`єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю (ст. 228 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника.

У разі відсутності хоча б одного із вказаних елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 4 Закону України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна» суб`єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України. Орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів (ч. 1 ст. 15 цього Закону).

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону (ч. 2 ст. 18 Закону).

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем (ч. 4 ст. 18 Закону).

Договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду (ч.7 ст. 18 Закону).

У матеріалах справи відсутнє рішення орендодавця про відмову у продовженні договору оренди державного майна № 6480/2017 від 03.11.2017 після 02.11.2021. Рівно як відсутні і докази повернення відповідачем об`єкта оренди згідно відповідного акту приймання-передачі.

Статтею 16 Закону про оренду встановлено, що договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності. Особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Усі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна» від 12.08.2020 № 820 затверджено Примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Отже, законом в імперативному порядку визначено необхідність дотримання при укладенні та виконанні договору оренди державного майна певних істотних умов, які визначаються Примірним договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно. Пунктами 4 і 5 вказаної Постанови визначено, що до плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов`язується надавати орендарю балансоутримувач. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Зокрема, наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 затверджено Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг орендарю.

Як встановлено судом, після закінчення строку дії укладеного між позивачем і відповідачем договору №75 від 22.03.2021 (02.11.2021), сторонами інших договорів на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію щодо об`єкта оренди не укладалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги, що відповідач жодними доказами не спростовує обставини користування ним після 02.11.2021 групою інвентарних об`єктів навчально-виробничої бази «Сокіл» загальною площею 1561,1 кв.м. (далі - майно), які розташовані за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45, що знаходиться на балансі Донецького національного університету імені Василя Стуса, з метою розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету (розміщення військовослужбовців) і є об`єктом оренди за договором оренди державного майна № 6480/2017 від 03.11.2017.

Також відповідач не спростовує будь-якими доказами того факту, що він не споживав у грудні 2021 року активну електричну енергію.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів, зокрема акта прийняття-передання товарної продукції за грудень 2021 року (обсяг спожитої електроенергії 37200 кВт/год на суму 207676,87 грн.) до договору № 2050 про постачання електричної енергії від 11.02.2021 та акта про покази розрахункових засобів обліку, обсяги та вартість послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2021 року (29149 кВАр/год на суму 1951,28 грн.) до договору № 2050 про розподіл електричної енергії від 01.01.2019, встановлено, що найменуванням приєднання споживача є 10-КТП515 база відпочинку «Сокіл», точка обліку (ЕІС-код) 62Z9303868393748.

Водночас згідно Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, персоніфікованими даними споживача є: вид об`єкта комплекс будівель, що знаходиться за адресою Донецька область, Бахмутський район, с. Дронівка, вул. Бібліотечна, 45; ЕІС-код точки комерційного обліку - 62Z5909943258553.

Згідно примітки до заяви приєднання, за кожним об`єктом споживача надаються окремі ЕІС коди точок комерційного обліку (точок розподілу), якщо таких точок більше однієї, їх перелік наводиться у додатку до заяви-приєднання. Проте, до матеріалів справи додатку до заяви-приєднання не надавалось.

Також згідно наданого звіту про покази розрахункових приладів обліку за грудень 2021 по договору № 2050 на дату зняття показів (24.12.2021), найменування приєднання 10-ТКП515 база відпочинку «Сокіл», код точки обліку 62Z5909943258553, різниця показів приладу обліку 0.

Тобто, сукупністю поданих до матеріалів справи доказів не підтверджується, що у грудні 2021 року електроенергія у обсязі 37200 кВт/год на суму 207676,87 грн. спожита саме на об`єкті оренди, що є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6480/2017 від 03.11.2017.

Встановлені у рішенні Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 по справі № 902/1274/23 обставини не мають преюдиційного характеру під час розгляду справи № 905/891/24 відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а підлягають доказуванню позивачем на загальних підставах.

Частинами 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 1, 2, 4 статті 80 ГПК України).

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу (ч. 1 ст. 81 ГПК України).

Як убачається, у позовній заяві, рівно як і окремим документом, позивач не повідомляв суд про неможливість подачі ним певних доказів, що стосуються предмета спору, як і не заявляв клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на подані сторонами докази, встановлені обставини та норми чинного законодавства, за висновком суду, позивач не довів, що понесені ним витрати з оплати електроенергії спожитої у грудні 2021 року у обсязі 37220 кВт/год та стягнуті з нього за рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2024 по справі № 902/1274/23 (з урахуванням ухвали від 29.03.2024 про внесення виправлень), спричинені саме Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ як орендарем державного майна за договором оренди № 6480/2017 від 03.11.2017.

Позивач не довів всіх складових збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку між поведінкою та заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 114, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Донецького національного університету імені Василя Стуса (код ЄДРПОУ 02070803, адреса: 21021, м. Вінниця, вул.. 600-річчя, 21) про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ (код ЄДРПОУ 07652214, адреса: 84122, м. Слов`янськ, вул.. Поштова, 20) відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 274451,44 грн.

Судові витрати за розгляд справи покласти на позивача.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 06.11.2024.

Суддя Н.В. Величко