Рішення

від 28.10.2024 по справі 908/2164/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 908/2164/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазпром Плюс, 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 32

про стягнення коштів

суть спору

12.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазпром Плюс про стягнення заборгованість за договором оренди землі № 040526100816 від 07.12.2005 за період з 03.04.2017 по 31.03.2024 в розмірі 625 058,03 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, справу № 908/2164/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 23.08.2024 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

28.08.2024 на адресу суду надійшла заява Запорізької міської ради про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2164/24, присвоєно справі номер провадження 15/155/24. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2164/24.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, а саме: користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, на які розміщено об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу.

Ухвалою суду від 29.08.2024 запропоновано відповідачу відповідно до ст. 165 ГПК України надати у строк до 30.09.2024 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу в строк до 14.10.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 28.10.2024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

30.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями щодо позову. Відповідач зазначив, що договір оренди земельної ділянки не укладено з вини позивача, оскільки відповідачем були вчинені усі можливі дії для укладення договору оренди землі, які позивач проігнорував, договір не укладено. Державна податкова служба є контролюючим органом, що відслідковує в поточному режимі своєчасність сплати земельного податку (або оренди) згідно із щорічною інформацією міської ради. За даними податкового органу станом на 30.07.2024 заборгованість із сплати земельного податку відсутня. Зміна нормативно грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати. До спірних правовідносин заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

14.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазичав, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастру. Земельна ділянка використовується відповідачем з метою обслуговування належного йому на праві власності об`єкта нерухомості. У зв`язку з внесенням змін до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пов`язаних із застосування строку позовної давності внаслідок поширення корона вірусної хвороби та введенням воєнного стану в Україні, строк позовної давності не пропущено. Просить позов задовольнити повністю.

21.10.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення із запереченнями щодо позову. Позивачем не спростовано доводи відповідача наведені в запереченнях щодо позову.

29.10.2024 позивач надіслав додаткові пояснення в яких зазначив, що законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях. При здійсненні відповідного розрахунку, спеціалістом були враховані можливі пільги, що і було враховано у розрахунку. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які відповідач повинен був сплатити за звичайних умов як добросовісний користувач.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українською народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені па земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельного ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно із ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.07.2024 № 388840512 Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром Плюс» належить на праві власності нерухоме майно, а саме: закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:032:0071.

Власником земельної ділянки в межах міста Запоріжжя загальною площею 0,0742 га, кадастровий номер 2310100000:07:032:0071, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Іванова, будинок 32 є Запорізька міська рада.

07.12.2005 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром Плюс» укладено договір оренди землі. Відповідно до умов вказаного договору Запорізькою міською радою надано, а ТОВ «Нафтогазпром Плюс» прийнято в строкове платне користування земельну ділянку для розташування тимчасової автомобільної газової заправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, загальною площею 0,0742 га, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:07:032:0071.

Договір укладено строком на 10 років. На час вирішення спору в суді строк дії договору закінчився. Новий договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладено.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2018 № 489/207-18, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0071 становить 1 790 668,60 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.05.2024 вих. № 6765/5/08-01-04-07 ТОВ «Нафтогазпром Плюс» нарахована та сплачена сума податкових зобов`язань за період з 2017 року за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:032:0071, а саме: 2017 рік нарахована сума 90 908,11 грн сплачено 90 480,81 грн; 2018 рік нарахована сума 90 908,11 грн сплачено 92 187,7 грн; 2019 рік нарахована сума 90 908,11 грн сплачено 90 909,6 грн; 2020 рік нарахована з урахуванням наданої пільги за березень 2020 року 83 332,48 грн сплачено 83 322,87 грн; 2021 рік нарахована сума 90 908,16 грн сплачено 90 909,6 грн; 2022 рік нарахована сума 15 151,36 грн сплачена 15 151,6 грн; 2023 рік нарахована сума 0,00 грн, сплачена 19 911,9 грн; 2024 рік нарахована сума 95 544,45 грн, сплачено 11 542,68 грн.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016.

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 становить 239,50 грн, та з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн.

28.11.2018 рішенням Запорізької міської ради № 265 установлено розмір орендної плати за землю 6% для земельних ділянок, які надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій.

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що дане рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2019.

Запорізькою міською радою в позові наведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 742 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2310100000:07:032:0071 за період з 03.04.2017 по 31.03.2024, а саме: за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 55 774,44 грн; за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 74 921,13 грн; за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 74 921,13 грн; за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 68 677,71 грн; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 74 921,13 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 112 764,30 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 135 911,75 грн; за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 27 166,44 грн, усього 625 058,03 грн.

Враховуючи те, що ТОВ «Нафтогазпром Плюс» за вказаний період часу фактично користувався вказаною земельною ділянкою без укладеного договору оренди, позивач просить стягнути з відповідача кошти у сумі 625 058,03 грн з урахуванням положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 дійшов висновку про те що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт такі кошти є безпідставно збереженими.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

ТОВ «Нафтогазпром Плюс» користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 до 31.03.2024.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром орендної пати, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки розрахунок позивача за період 2017-2018 роки проведено з урахуванням річного розміру орендної плати (6% нормативної грошової оцінки землі), який було затверджено рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 та введено в дію з 01.01.2019. До вказаної дати розмір ставки податку за земельні ділянки у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становила 3% згідно із рішенням Запорізької міської ради № 58 від 20.12.2017 для земельних ділянок, зайняті автозаправними станціями, газовими автозаправними станціями, крім земельних ділянок приватної власності. Таким чином застосування вказаного розміру орендної плати за землю за період 2017-2018 років до відповідача є безпідставним. Обґрунтованим розміром орендної плати за період 03.04.2017 по 31.12.2017 є 39 613,42 грн, сплачено 24 389,24 грн, заборгованість 15 224,18 грн, за 2018 рік 52 817,89 грн, сплачено 32 518,99 грн, заборгованість 20 298,9 грн (наведено у розрахунку відповідача).

Також позивачем при розрахунку заборгованості не враховано платіж відповідача на суму 12 336,10 грн проведений за платіжною інструкцією від 09.02.2023 № 2750 з призначенням платежу: сплата земельного податку згідно із рішенням суду.

З наведених вище обставин та наданих доказів, обґрунтованим розміром заборгованості суд вважає 517 549,44 грн.

Відповідачем надано докази на підтвердження листування з Запорізькою міською радою, Управлінням з питань земельних відносин, Департаментом управління активами, органами прокуратури з приводу намагання укласти договір оренди земельної ділянки за користування якою позивачем подано позов про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Вказані докази не є належними для розгляду даного спору, оскільки вони не спростовують обставини на які посилається позивач та можуть бути доказами при вирішенні окремого спору в суді щодо укладення договору користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:032:0071.

Посилання відповідача на звільнення його від сплати плати за користування земельною ділянкою, суд вважає безпідставним з урахуванням наступного.

Пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абз. 1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону від 12.05.2022 № 2260-ІХ).

Відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних. Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

Державною податковою службою України 12.12.2022 було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за обпекти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями російської федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:032:0071 площею 0,0742 га по АДРЕСА_1 розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької міської територіальної громади, а не Запорізького району.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи, починаючи з 24.02.2022, не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією.

Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навколо м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, яким доповнила підрозділ 10 «Інші перехідні положення» пунктом 69.14 наступного змісту: Тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Очевидно, що в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від25.04.2022 № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 № 457 «Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.

У редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ пункт 69.14 викладено наступним чином: за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022.

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 № 104, станом на 27.05.2022.

Станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

З приводу нормативної грошової оцінки та проведення індексації суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 зазначила про те, що пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 16.03.2020 по справі № 922/1658/19 зазначив, що судова палата вважає за необхідне конкретизувати зазначені висновки Верховного Суду та акцентувати, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем відсутній договір оренди земельної ділянки, позивачем правомірно здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою 2310100000:07:032:0071 з урахуванням нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, а не з урахуванням індексів інфляції для обчислення розміру орендної плати за землю.

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19» від 18.06.2020 № 731 ІХ, Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» у країні встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020. У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 № 910/18489/20 початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ.

Таким чином, строк звернення до суду із позовною заявою, визначений ст. 257 ЦК України, зупинився 02.04.2020. Позов про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна подано за період з 03.04.2017 до 31.01.2024.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому. Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час (Указ Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затверджений Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ - строк дії воєнного стану до 12.08.2024).

Таким чином, позивачем позов подано до суду з дотриманням строків позовної давності, визначених ст. 257, пп. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, ат інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем не доведено та не спростовано відсутність обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки з міською радою не укладено, заборгованість за користування земельною ділянкою не сплачено.

З урахуванням наведених обставин, наданих доказів та вимог чинного законодавства України, суд вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром Плюс» (вул. Іванова буд. 32, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 21539791) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:032:0071 за період з 03.04.2017 до 31.03.2024 у розмірі 517 549,44 грн (п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 44 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром Плюс» (вул. Іванова буд. 32, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 21539791) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) судовий збір у розмірі 7763,24 грн (сім тисяч сімсот шістдесят три гривні 24 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2024 року.

Суддя І. С. Горохов