Рішення

від 24.10.2024 по справі 909/602/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/602/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Tехносистем-3000",

вул. Данила Галицького, буд. 1 А, м. Луцьк, Волинська область, 43016

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ"

вул. Мазепи, буд. 146, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості за договором в сумі 110 097, 67 грн

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСИСТЕМ- 3000" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" про стягнення 110097,67 грн заборгованості, з них: 70600,00 грн основна заборгованість, 6 937,12 грн 3% річних та 32 560,55 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий ним товар на підставі видаткової накладної №8 від 01.10.2021.

25.07.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшло від позивача клопотання за вх.№12086/24 про часткову сплату відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн, в підтвердження чого надав копію платіжної інструкції №743 від 05.07.2024. При цьому зазначив, що непогашеною залишилась сума основного боргу в сумі 60 600,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням клопотання про часткову сплату відповідачем основної суми заборгованості.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Вказує на їх безпідставність та необгрунтованість, вважає , що:- господарського договору у розумінні статті 181 Господарського кодексу України між сторонами не укладено,тому не обумовлені строки поставки та оплати; - підпис на видатковій накладній не співпадає із підписом відповідача на інших документах;-акт звіряння не має ознак документу.Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини , на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , враховуючи вимоги чинного законодавства,суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що позивач згідно з видатковою накладною №8 від 01.10.2021, здійснив відповідачу поставку товару адгезійна добавка IDOP PH у кількості 800 кг загальною вартістю 85600,00 грн. Видаткова накладна підписана двома сторонами, підписи скріплені печатками.

Наявність заборгованості сумі 85600 грн із посиланням на поставку 01.10.2021 зафіксована у підписаному сторонами Акті звіряння розрахунків станом на 30.04.2024.

Претензійним листом від 14.06.2024 позивач вимагав здійснити оплату основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

В клопотанні , поданому позивачем 25.07.2024 , останній вказує на сплату відповідачем в погашення заборгованості , 10000 грн , платіжною інструкцією №743 від05.07.2024.

Неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 60600 грн , а також просить стягнути інфляційні втрати -32560,55грн та 3% річних в сумі 6937,12 грн, що і є предметом спору в цій справі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правовчин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч.1ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1, 2ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦКУ).

За наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами склались правовідносини поставки товару на підставі видаткової накладної №8 від 01.10.2024.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України до договору поставки не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), а тому сторони вправі укладати так і у тій формі, в який вони домовились це зробити.

Про факт вчинення господарської операції щодо поставки товару у відповідності до норм чинного законодавства свідчать складання первинних документів.

Відповідно до ч.1ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" фактом підтвердження господарської операції є первинні документи.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ст. 9 названого Закону).

Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна. Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарно матеріальних цінностей.

Таким чином, видаткова накладна №8 від 01.10.2021, яка підписана обома сторонами, підтверджує факт поставки товару на суму 85 600,00 грн позивачем 01.10.2021 та його отримання відповідачем цього ж дня.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк.

З урахуванням норми ст. 692 ЦК України, обов`язок у відповідача щодо оплати отриманого ним товару на підставі видаткової накладної №8 від 01.10.2024 виник одразу після його прийняття.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений законом термін за отриманий ним від позивача товар ,згідно видаткової накладної№8 від 01.10.2021, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 85600,00 грн.Водночас, із вказаної суми заборгованості відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 25 000,00 грн, зокрема: 18.06.2024 на суму 15 000, 00 грн , що підтверджено платіжною інструкцією №740 від 18.06.2024 та 07.07.2024 на суму 10 000, 00 грн , що підтверджено платіжною інструкцією №743 від 05.07.2024.

Зважаючи на те, що 10000грн сплачено відповідачем в процесі розгляду справи, то в цій частині провадження у справі слід закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до ч.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Доказів сплати заборгованості в розмірі 60 600,00 грн, відповідач не надав , доводи позивача щодо суми заборгованості не спростував.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 60600,00 грн обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Крім того, приписами п.3 ч.1ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті коштів за отриманий товар позивачем заявлено до стягнення 6937,12 грн 3% річних та 32 560,55 грн інфляційних втрат.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до висновку про обгрунтованість та арифметично вірне нарахування.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки суперечать фактичним обставинам справи та наявним доказам поданим в їх підтвердження, суперечать вимогам закону та засадам цивільного законодавства, як от: справедливості, добросовісності та розумності, задекларованим у статті 3 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялось,та й в силу частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу учасник справи не позбавлений права самостійно надати суду висновок експерта.Більше того,підписи як на видатковій накладній так і на акті звіряння розрахунків скріплені печатками обох сторін.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи обставини виявленого порушення зі сторони відповідача щодо здійснення оплати за отриманий ним товар на підставі видаткової накладної №8 від 01.10.2021 у встановлені строки, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню частково. Зокрема в частині стягнення заборгованості в сумі 100097,67 грн, з яких: 60600,00 грн за поставлений товар, 6 937,12 грн 3% річних та 32560,55 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості зі сплати товару провадження у справі слід закрити.

При зверненні з позовом до суду позивач просив про відшкодування йому судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, який відповідає орієнтовному розміру витрат на правову допомогу зазначену у позовній заяві. На момент ухвалення рішення відсутні правові підстави для вирішення питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч.1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В спірному випадку, суд частково задовольняє позов, а частково закриває провадження у справі, у зв`язку зі сплатою відповідачем часткової суми заборгованості після звернення з позовом до суду. Тому, зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а частина заборгованості, в якій закрито провадження у справі, погашена останнім після звернення з позовом до суду, то суд з урахуванням ч.9 ст. 128 ГПК вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір в повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129,178, 231,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Tехносистем-3000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" про стягнення 110 097,67 грн заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-ІФ" (вул. Мазепи, буд. 146, м. Івано-Франківськ, 76018, код 4393877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Tехносистем-3000" (вул. Данила Галицького, буд. 1А, м. Луцьк, Волинська область, 43016, код 38991834) 100 097,67 грн , з яких: 60 600 грн заборгованість зі сплати товару; 32 560,55 грн -інфляційних втрат, 6 937,12 грн - 3% річних; 3028,00 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 10 000,00 грн заборгованості зі сплати товару - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2024

Суддя С. М. Кобецька