Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/18025/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/18025/23За позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Комунального підприємства «Київський метрополітен»

про скасування рішення

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Шмельов М.М. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Мирошніченко Т.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (надалі - відповідач) у якому просить суд: скасувати рішення відповідача від 14.11.2023, оформлене листом до учасників, чиї пропозиції були відхиленні, про скасування рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.15 Цивільного кодексу України, ст.5, 6 Закону України «Про публічні закупівлі», мотивовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято рішення, яким скасовано рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу, оскільки позивачем було підписано контракт № 50836/1, з протоколом розбіжностей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/18025/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.12.2023.

12.12.2023 від представників відповідача надійшов відзиви на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі.

12.12.2023 від позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 заяву позивача про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів повернуто без розгляду, з підстав наведених в ухвалі.

18.12.2023 від представника позивача надійшли заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві від 12.12.2023.

18.12.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі справи в якості третьої особи Європейського банку реконструкції та розвитку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 заяву позивача про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів повернуто без розгляду з підстав наведених в ухвалі.

У підготовче засідання 20.12.2023 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі справи в якості третьої особи Європейського банку реконструкції та розвитку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 06.02.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача та відповідача докази.

10.01.2024 від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 заяву представника позивача задоволено та вирішено забезпечити участь останнього в підготовчому засіданні призначеному на 06.02.2024 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.01.2024 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, а саме останній просить суд скасувати рішення відповідача від 20.11.2023, що оформлене протоколом №9 засідання тендерного комітету для реалізації проєкту «Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ» про скасування рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу.

12.01.2024 від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані документи.

15.01.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані документи.

У підготовче засідання 06.02.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову від 11.01.2024 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 відкладено підготовче засідання на 05.03.2023 та витребувано у відповідача належним чином завірений переклад на українську мову Інструкції для учасників торгів (УІТ).

07.02.2024 від представника відповідача надійшов відзив, з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

12.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

14.02.2024 від представника відповідача надійшли витребувані судом документи.

У підготовче засідання 05.03.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 зупинено провадження в справі № 910/18025/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16057/23.

15.07.2024 від представника відповідача надійшло повідомлення стосовно того, що рішення в справі №910/16057/23 набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 поновлено провадження в справі № 910/18025/23 та призначено підготовче засідання 17.09.2024.

06.09.2024 від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 17.09.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 06.09.2024, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 постановлено забезпечити участь останнього в підготовчому засіданні призначеному на 06.02.2024 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2023 судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024.

У судовому засіданні 29.10.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 Київрадою прийнято рішення № 516/7172 "Про залучення кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (відповідач) для реалізації проекту "Модернізація міського транспорту м. Києва II" (далі - проект), яким для забезпечення безперебійних перевезень пасажирів на дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар, передбачено придбання рухомого складу (до 50 вагонів метрополітену).

26.02.2021 були укладені наступні договори: - між КП "Київський метрополітен" та Європейським банком реконструкції та розвитку - кредитний договір; - між Київською міською радою та Європейським банком реконструкції та розвитку - договір гарантії; - між КП "Київський метрополітен" та Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - договір про погашення заборгованості, які були затверджені рішенням Київської міської ради від 10.06.2021 № 1442/1483 "Про затвердження кредитного договору, договору гарантії, відшкодування та підтримки проекту та договору про погашення заборгованості".

КП "Київський метрополітен", відповідно до Принципів та правил закупівель Європейського банку реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР) було проведено закупівлю рухомого складу за процедурою двоступеневих відкритих торгів шляхом використання порталу електронних закупівель ЄБРР.

Торги були проведені у два етапи, переможцем вказаних торгів було визначено Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» (Україна) (позивача).

Також за результатом проведеної відповідно до Принципів та правил закупівель Європейського банку реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР) закупівлі нових метропоїздів (включно із запасними частинами та витратними матеріалами, устаткуванням та інструментами для обслуговування, ремонту і супутніх послуг) (номер тендеру 50836), КП «Київський метрополітен» було підготовлено та погоджено з ЄБРР проект контракта № 50836/1.

Зокрема у розділі вказаного контракту "Повна технічна специфікація" були передбачені наступні умови:

- постачальником системи управління є: Компанія CAF (Іспанія) (п. 3.3);

- постачальником системи тягової енергії є: Компанія CAF (Іспанія) (п. 5.1);

- постачальником тягового електрообладнання є: Компанія CAF (Іспанія) (п. 5.5);

- постачальником тягових редукторів є: Компанія CAF (Іспанія) (п. 5.10);

- постачальником допоміжного джерела живлення (АPS) є: Компанія CAF (Іспанія) (п. 10.1);

- постачальником системи керування метропоїзду є: Компанія CAF (Іспанія) (п. 10.9).

Також у розділі контракту "Перелік обов`язкових запасних частин та витратних матеріалів, необхідних для належної та безперебійної експлуатації товарів протягом 3,5 (трьох з половиною) років після введення в експлуатацію товарів покупцем" були передбачені такі умови:

- комплект електронних плат (тяговий інвертор): CAF Power Automation, S.L.U (п. 2.58);

- датчики струму та напруги (тяговий інвертор, допоміжне джерело живлення): CAF Power Automation, S.L.U (п. 2.59);

- інші запасні частини для тягового обладнання (тяговий інвертор; допоміжне джерело живлення): CAF Power Automation, S.L.U (п. 2.60);

- обладнання системи управління та моніторингу (комплект плат системи управління): CAF Power Automation, S.L.U (п. 2.75);

- дисплей (TCMS HMI 10.4"): CAF Power Automation, S.L.U (п. 2.76).

22.08.2023 відповідачем на адресу позивача було направлене повідомлення про присудження контракту № 50836/1. (ECEPP ID: 14070281), в якому погоджено пропозицію позивача від 21.03.2023 на виконання контракту № 50836/1 "Закупівля нових метропоїздів (включно із запасними частинами та витратними матеріалами, устаткуванням та інструментами для обслуговування, ремонту і супутніх послуг) на суму 79 195 560,00 євро.

14.09.2023 контракт № 50836/1 (англійська та українська редакції) був підписаний з боку відповідача та переданий для підписання позивачу.

Також 15.09.2023 через електронну систему закупівель ЕСЕРР відповідач отримав лист від позивача, в якому останній просив продовжити термін надання банківської гарантії в забезпечення виконання контракту до 09.10.2023.

Проте, у подальшому, 28.09.2023 відповідач отримав від позивача примірник контракту (англійська та українська редакції) з протоколом розбіжностей від 27.09.2023, в якому позивачем у п. 3.3, 5.1, 5.5, 5.10, 10.1, 10.9 розділу "Повна технічна специфікація" та у п. 2.58, 2.59, 2.60, 2.75, 2.76 розділу "Перелік обов`язкових запасних частин та витратних матеріалів, необхідних для належної та безперебійної експлуатації товарів протягом 3,5 (трьох з половиною) років після введення в експлуатацію товарів покупцем" було запропоновано змінити постачальника обладнання (запасних частин), а саме, Компанію CAF (Іспанія), на MEDCOM (Польща) або MELCO (Японія). Вказана зміна постачальника обладнання була зумовлена завантаженістю виробничих ліній Компанії CAF (Іспанія), у зв`язку з чим останній відмовив позивачу у поставці обладнання в межах реалізації контракту, що підтверджується листом Компанією CAF Power Automation від 13.09.2023.

У відповідь на вказану пропозицію, 12.10.2023 відповідач листом № 378-НДФ відмовив позивачу в погодженні змін постачальника обладнання та його запасних частин, а також відмовив у погодженні протоколу розбіжностей до контракту.

20.11.2023 рішенням відповідача, що оформлене протоколом №9 засідання тендерного комітету для реалізації проєкту «Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ», було скасовано рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач неправомірно скасував своє рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу, а тому просить суд скасувати таке рішення відповідача від 20.11.2023, що оформлене протоколом №9 засідання тендерного комітету для реалізації проєкту «Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ».

Згідно статтей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних суде передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, у відповідності до змісту ст. 46, 162 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі ч. ч. 1-4 ст. 11 Цивільного кодексу України вказує на те, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги в справі.

Предметом спору в цій справі є скасування рішення відповідача від 20.11.2023, що оформлене протоколом №9 засідання тендерного комітету для реалізації проєкту «Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ» про скасування рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу.

В обґрунтування підстав позову позивач, зокрема, вказує, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки позивачем було підписано контракт № 50836/1, з протоколом розбіжностей, який як зазначає, позивач відповідачем підписаний не був, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеними пунктів договору в редакції протоколу розбіжностей до контракту № 50836/1 (справа №910/16057/23).

Одночасно, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/16057/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про:

- визнання пунктів 3.3., 5.1., 5.5., 5.10., 10.1., 10.9. розділу контракту "Повна технічна специфікація" контракту № 50836/1 "Закупівля нових метропоїздів (включно із запасними частинами та витратними матеріалами, устаткуванням та інструментами для обслуговування, ремонту і супутніх послуг)" укладеними в редакції протоколу розбіжностей від 27.09.2023;

- визнання пунктів 2.58., 2.59., 2.60., 2.75., 2.76. розділу контракту "Перелік обов`язкових запасних частин та витратних матеріалів, необхідних для належної та безперебійної експлуатації товарів протягом 3,5 (трьох з половиною) років після введення в експлуатацію товарів покупцем" укладеними в редакції протоколу розбіжностей від 27.09.2023, та

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про визнання контракту № 50836/1 "Закупівля нових метропоїздів (включно із запасними частинами та витратними матеріалами, устаткуванням та інструментами для обслуговування, ремонту і супутніх послуг)" неукладеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/16057/23, що набрало законної сили 03.07.2024, в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" та в задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" відмовлено в повному обсязі.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення в справі № 910/16057/23 стосується тих самих правовідносин між тими самими сторонами, що і в даній справі.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/16057/23, зокрема, зазначено наступне:

«Відповідно до ч. 1. ст. 187 ГК спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 року у справі N 910/1515/21.

Як вже було встановлено судом, закупівля нових вагонів метро проводилась в рамках інвестиційного проекту "Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ", відповідно до угоди про підготовку кредитного фінансування, що затверджена рішенням Київської міської ради від 04.10.2019 № 4/7577 "Про затвердження угоди про підготовку кредитного фінансування комунального підприємства "Київський метрополітен" та відповідно до договору гарантії, відшкодування та підтримки проекту між Київрадою та ЄБРР від 26.02.2021.

Тобто, фінансування проекту з закупівлі вагонів метро мало бути здійснено за кошти Європейського банку реконструкції та розвитку, у тому числі, за кошти, отримані від власника майна територіальної громади міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2023 КП "Київський метрополітен" звернулось до ЄБРР з листом, у якому просило надати роз`яснення про можливість внесення змін до технічної частини контракту № 50836/1, відповідно до протоколу розбіжностей від 27.09.2023, наданому ПАТ "КВБЗ".

У відповідь на вказаний лист, ЄБРР листом від 26.10.2023 було повідомлено відповідача, що оскільки ПАТ "КВБЗ" відмовився підписувати контракт у визначені умовами проведення закупівлі строки, відповідно до поданої ним тендерної документації, то у КП «Київський метрополітен» наявне право відхилити тендерну пропозицію, анулювати відповідне тендерне забезпечення та повернутись до процесу оцінювання. При цьому, якщо контракт буде присуджено ПАТ "КВБЗ" із порушенням процедури, викладеної у тендерній документації, то банк має право не здійснювати фінансування укладеного такого контракту.

Як встановлено судом, ПАТ "КВБЗ" у односторонньому порядку змінило тендерну документацію в частині постачальника обладнання (запасних частин), на постачальників, які не входили до складу тендерної пропозиції ПАТ "КВБЗ" - MEDCOM (Польща) або MELCO (Японія), що було викладено у протоколі узгодження розбіжностей від 27.09.2023 до контракту (у п. 3.3., 5.1., 5.5., 5.10., 10.1., 10.9 розділу Контракту "Повна технічна специфікація" та у п. 2.58., 2.59., 2.60., 2.75., 2.76 розділу Контракту "Перелік обов`язкових запасних частин та витратних матеріалів, необхідних для належної та безперебійної експлуатації товарів протягом 3,5 (трьох з половиною) років після введення в експлуатацію товарів покупцем").

При цьому, внесені позивачем зміни до вказаних п. 3.3., 5.1., 5.5., 5.10., 10.1., 10.9, а також п. 2.58, 2.59, 2.60, 2.75, 2.76 контракту впливають на зміну марок, моделей, типів запасних частин та саме обладнання, що фактично змінить істотні умови контракту (предмет поставки).

Відповідач, у свою чергу, не погодив істотних умов договору у редакції протоколу розбіжностей від 27.09.2023, запропонованій позивачем, та не підписав контракту у зміненій позивачем редакції.»

Отже, виходячи із фактичних обставин справи, беручи до уваги, що позивач самостійно відмовився підписувати контракт у визначені умовами проведення закупівлі строки, відповідно до поданої ним тендерної документації, що встановлено рішенням у справі №910/16057/23, суд приходить до висновку, що задоволення позову про скасування рішення відповідача від 20.11.2023, що оформлене протоколом №9 засідання тендерного комітету для реалізації проєкту «Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ» про скасування рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу, не призведе до поновлення прав позивача, а тому такий спосіб захисту не є ефективним.

При цьому, позивач у даній справі фактично просить суд повторно надати правову оцінку правовідносинам між позивачем і відповідачем, яка вже була надана судом у рішенні від 04.06.2024 у справі №910/16057/23.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 30.08.2022 у справі №914/1658/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №914/1658/15.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами) та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто чи призведе до поновлення порушеного права.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у cправі №914/1658/15, від 31.08.2022 у cправі №914/970/20).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

При цьому, обраний позивачем неефективний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту. (Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20).

Разом з тим, скасування рішення відповідача від 20.11.2023, що оформлене протоколом №9 засідання тендерного комітету для реалізації проєкту «Модернізація міського транспорту м. Києва ІІ» про скасування рішення про присудження контракту № 50836/1 позивачу не відновить право позивача на укладення з відповідачем контракту, оскільки, як зазначено судом вище позивач самостійно відмовився від його підписання, а отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод».

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 05.11.2024.

Суддя Я.А.Карабань