Рішення

від 28.10.2024 по справі 910/5785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2024Справа № 910/5785/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

про стягнення 1 692 400,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В., довіреність № КЕП20240101012 від 01.01.2024;

від відповідача: Стеченко Я.В., ордер серія АІ № 1616720.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення 1 692 400,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 20230207ПВ від 01.02.2023, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.06.2024.

28.05.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.06.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Також, 05.06.2024 Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» із вимогою про зобов`язання ТОВ «Київські енергетичні послуги» укласти із ПрАТ «Слобожанська будівельна кераміка» Додаткову угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 20230207ПВ від 01.02.2023 та визнання укладеною додаткової угоди у викладеній редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов`язання укласти додаткову угоду повернуто.

10.06.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

13.06.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

17.06.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 17.06.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 15.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 про витребування матеріалів справи № 910/5785/24, у зв`язку з поданням Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 зупинено провадження у справі № 910/5785/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" про стягнення 1 692 400,57 грн. до повернення матеріалів справи № 910/5785/24 до Господарського суду міста Києва, матеріали справи № 910/5785/24 постановлено надіслати до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2023 у справі № 910/5785/24 залишено без змін.

29.08.2024 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 поновлено провадження у справі № 910/5785/24 та призначено підготовче засідання на 30.09.2024.

10.09.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.09.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 30.09.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2024.

14.10.2024 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 14.10.2024 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 28.10.2024 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (далі - споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 20230207ПВ (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обрано споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

У відповідності до п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором.

За умовами п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що споживач зобов`язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (п. 13.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Додатку № 2 до Договору, якою викладено Комерційну пропозицію «Вільна (строкова)», оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- не пізніше, ніж за 6 робочих днів до дати початку розрахункового періоду - 100%, від вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.

Договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду 01.02.2023, але не раніше дати підписання цієї Комерційної пропозиції. Договір укладається на строк 12 календарних місяців та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1 цієї Комерційної пропозиції (п. 9.1 Додатку № 2 до Договору).

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано та виставлено рахунки за розрахункові періоди жовтень - грудень 2023 року на суму 1 639 804,68 грн., а саме № 20230207/10/1 від 01.11.2023 на суму 1 345 432,15 грн., № 20230207/11/1 від 01.12.2023 та № 20230207/12/1 від 22.12.2023 на суму 91 053,23 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у період жовтень-грудень 2023 року відповідачу було поставлено електричну енергію на загальну суму 1 639 804,68 грн., однак відповідач вартість отриманої електроенергії у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлену електроенергію у розмірі 1 639 804,68 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 23 676,71 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28 919,18 грн.

Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву зазначає, що дійсно між ПрАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» та ТОВ «Київські енергетичні послуги» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 20230207ПВ від 01.02.2023, за яким ПрАТ «СБК» повинно було сплатити вартість спожитої електричної енергії на загальну суму 1 639 804,68 грн. у спосіб та строки передбачені п. 5.7 Договору, однак в силу об`єктивних обставин виникла заборгованість в розмірі 1 639 804,68 грн., яку ПрАТ «СБК» не змогло погасити. Відповідач зазначає, що ПрАТ «СБК» не змогло виконати зобов`язання перед позивачем, з тих підстав, що підприємство працювало не стабільно, а всі ресурси були спрямовані спочатку на відновлення заводу СБК-Озера, а в подальшому на відновлення та підтримання виробничої діяльності заводу СБК-Ромни, а за повної відсутності виробничої діяльності, що настала з жовтня 2023 р., підприємство не отримує в тій мірі доходи на погашення зобов`язань перед відповідачем, в тому числі підприємство здійснює свою господарську діяльність в складних, стресових економічних умовах в країні, що настали з початком повномасштабного вторгнення рф, які перешкоджають звичайній господарській діяльності підприємства. В сукупності вищевказаних обставин, відповідач зазначає, що ПрАТ «Слобожанська Будівельна Кераміка» запропоновано ТОВ «Київські енергетичні послуги» укласти Додаткову угоду до Договору про реструктуризацію заборгованості, згідно якої сплатити заборгованість за наступним графіком: до 31.07.2024 - 136 650,39 грн., до 31.08.2024 - 136 650,39 грн., до 30.09.2024 - 136 650,39 грн., до 31.10.2024 - 136 650,39 грн., до 30.11.2024 - 136 650,39 грн., до 31.12.2024 - 136 650,39 грн., до 31.01.2025 - 136 650,39 грн., до 28.02.2025 - 136 650,39 грн., до 31.03.2025 - 136 650,39 грн., до 30.04.2025 - 136 650,39 грн., до 31.05.2025 - 136 650,39 грн., до 30.06.2025 - 136 650,39 грн. Отже, враховуючи все вищевикладене, відповідач зазначає, що позивачу обґрунтовано запропоновано змінити зобов`язання, щодо сплати заборгованості рівними частинами з розподілом на 12 платежів, шляхом укладання відповідної додаткової угоди, а отже позов підлягає залишенню без задоволення з підстав зміни сторонами первісного зобов`язання новим зобов`язанням, а саме встановленням нового строку виконання зобов`язання по сплаті 1 639 804,68 грн., що випливає із запропонованої додаткової угоди до договору про постачання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`зана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 3.1.1 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.3.11 Правил комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Пунктом 1.1 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку), цей Кодекс визначає принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, процеси та процедури для забезпечення формування даних щодо обсягу виробленої, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії з метою використання таких даних на ринку електричної енергії, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків із дотриманням рівних прав і без дискримінації учасників ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 12.4.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію в період з жовтня по грудень 2023 року включно на загальну суму 1 639 804,68 грн., що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.7 ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

У відповідності до ч.1, ч. 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Пунктом п. 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 5.1 Додатку № 2 до Договору, якою викладено Комерційну пропозицію «Вільна (строкова)», оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- не пізніше, ніж за 6 робочих днів до дати початку розрахункового періоду - 100%, від вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманої електроенергії у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 639 804,68 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором в розмірі 1 639 804,68 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманої у жовтні-грудні 2022 року електроенергії у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 639 804,68 грн.

Разом з тим, щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що укладаючи договір та здійснюючи відповідне споживання електроенергії, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, пов`язаними із обставинами, які виникли до укладення Договору та здійснення споживання електроенергії.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи Договір, відповідач повинен був оцінити погоджені сторонами строки зі здійснення розрахунків та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк та відповідно здійснювати споживання електроенергії в обсязі, за який в змозі здійснити розрахунок.

Частиною 2 ст. 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність необхідних коштів для здійснення розрахунків за спожиту за Договором електричну енергію.

В свою чергу, посилання відповідача на зміну строків розрахунків, судом відхиляються, оскільки у відповідності до ст. 654 ЦК України, якою визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, відповідачем не надано додаткових угод, відповідно до яких сторонами було б узгоджено зміну строків розрахунків.

Більш того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Київські енергетичні послуги» від 11.06.2024 № 25/4/7/20/20175 за наслідками звернення відповідача щодо реструктуризації заборгованості, у якому позивач повідомив, що вже надавав можливість боржнику розстрочити виконання зобов`язань за договором за період, що передує періоду 01.10.2023-21.12.2023, уклавши договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію № 142-23-е від 13.10.2023 за договором, однак ПрАТ «Слобожанська будівельна кераміка» не виконала свої зобов`язання за ним у повному обсязі у встановлені строки. У зв`язку із зазначеним, ТОВ «КЕП» здійснюється стягнення залишку заборгованості за вказаним договором про реструктуризацію в Господарському суді міста Києва (справа № 910/5780/24). З огляду на викладене та попередню недобросовісну поведінку боржника щодо виконання взятих на себе зобов`язань, ТОВ «КЕП» не прийняло пропозицію ПрАТ «Слобожанська будівельна кераміка» щодо реструктуризації заборгованості та, відповідно, підписання запропонованої боржником додаткової угоди до договору.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 28 919,18 грн. та 3% річних в розмірі 23 676,71 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 23 676,71 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28 919,18 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2/Б; ідентифікаційний код: 21129873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31; ідентифікаційний код: 41916045) заборгованість в розмірі 1 639 804 (один мільйон шістсот тридцять дев`ять тисяч вісімсот чотири) грн. 68 коп., 3% річних в розмірі 23 676 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 71 коп., інфляційні втрати в розмірі 28 919 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 308 (двадцять тисяч триста вісім) грн. 81 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 06.11.2024.

Суддя О.А. Грєхова