Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/10957/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/10957/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетмастер" про стягнення 82 782,34 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного 8 лютого 2013 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетмастер" (далі - Товариство) договору про встановлення сервітуту № 02-С/390 (з урахуванням додаткової угоди від 31 грудня 2014 року № 1, якою змінено номер договору на - ТМ-02-С/390) позивач надав відповідачу право користування житловими та нежитловими будівлями для розміщення телекомунікаційних мереж. Оскільки відповідач за цим договором розрахувався лише частково, заборгувавши таким чином за період з 1 березня 2023 року по 30 червня 2024 року 82 782,34 грн, позивач, посилаючись на статті 403, 525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2024 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10957/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення

Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, вищевказана ухвала суду була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 11 вересня 2024 року (18 година 26 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 11 вересня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Однак, Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

9 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій Підприємство повідомило про те, що ціна даного позову не змінилася, а спірна заборгованість відповідачем сплачена не була.

Жодних інших заяви чи клопотань від сторін справи до суду не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 лютого 2013 року між Товариством та Підприємством було укладено договір про встановлення сервітуту № 02-С/390, предметом якого є обмежене право користування відповідачем житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (далі - об`єкти розміщення) для розміщення останнім своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.1. зазначеного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 9.2., 9.3. цієї угоди всі документи (акти, додатки тощо), які будуть складені та підписані в порядку, встановленому цим договором, є його невід`ємною частиною. Зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами додаткових письмових угод, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами даного правочину.

Судом встановлено, що 31 грудня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою вказаний договір викладено в новій редакції та присвоєно йому новий номер - ТМ-02-С/390.

Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Згідно з пунктом 3.1. договору в новій редакції Товариство зобов`язалося вносити Підприємству щомісячну плату за користування об`єктом розміщення, відповідно до умов цього правочину.

Розрахунок щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та вцілому за договором наводиться в додатку № 1 до цього правочину (пункт 3.2. додаткової угоди № 2).

За положеннями 3.3. вказаної додаткової угоди щомісячний розмір плати сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Товариству не пізніше 28 числа кожного місяця. Рахунок надається позивачем відповідачу шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку на реквізити Товариства, вказані у даному договорі. Щомісячна плата становить 5 493,60 грн (разом із ПДВ). Загальний розмір плати за договором складається із суми всіх здійснених щомісячних плат.

Щомісячна плата здійснюється Товариством протягом семи банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства (пункт 3.4. договору в новій редакції).

За умовами пункту 3.5. вказаної угоди в новій редакції нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акта закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 3).

Відповідно до пункту 3.6. цього договору в новій редакції плата перераховується на розрахунковий рахунок Підприємства, вказаний у договорі, прямим банківським переказом. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування відповідних коштів банком на рахунок Підприємства.

Згідно з розділом 9 договору в новій редакції він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року. У разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на один календарний рак на тих же умовах. Припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 3 до договору).

Судом встановлено, що у додатку № 1 до договору сторони погодили адресний перелік 89 об`єктів у будівлях комунальної власності, балансоутримувачем яких є позивач.

Додатковою угодою від 30 серпня 2017 року № 2 сторони виклали розділ договору місцезнаходження та реквізити сторін в новій редакції.

Судом також встановлено, що за період з березня 2023 року по червень 2024 року Підприємство першого числа кожного місяця виставляло Товариству відповідні рахунки на оплату на суму 5 493,60 грн, а в кінці цих місяців згідно з умовами договору складало відповідні акти наданих послуг. Копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказані рахунки на оплату та акти наданих послуг надсилалися Товариству поштовим зв`язком, що підтверджується списками згрупованих повідомлень та фіскальними чеками, наданими позивачем. Копії вищезазначених документів теж містяться в матеріалах даної справи.

З наданого Підприємством розрахунку заборгованості за договором випливає, що загальна вартість послуг за період з березня 2023 року по червень 2024 року складає 87 897,60. Судом встановлено, що відповідач вніс плату за березень 2023 року на загальну суму 5 115,26 грн. Ця обставина не заперечувалася позивачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 402 ЦК України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За частиною 1 статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором за період з березня 2023 року по червень 2024 року в загальному розмірі 82 782,34 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення цієї заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства до відповідача про стягнення зазначеної суми.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Підприємство сплатило 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 5 вересня 2024 року № 1732 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому переплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетмастер" (03062, місто Київ, вулиця Стрийська, будинок 3, офіс 16; ідентифікаційний код 38507188) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 82 782 (вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн 34 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 листопада 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко