Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/10296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/10296/24Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, оф. 313-с, ідентифікаційний код 43460400)

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Український науково-дослідний інститут природних газів (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 20, ідентифікаційний код 00158764)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Комінбанк» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6, ідентифікаційний код 21580639)

про стягнення 509 648,40 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного «Укргазвидобування» в особі філії Український науково-дослідний інститут природних газів про стягнення грошових коштів за банківською гарантією № G 10115/21 від 04.11.2021 у розмірі 509 648,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Комінбанк» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

10.09.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

16.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Також 17.09.2024 від позивача надійшла аналогічна відповідь на відзив.

24.09.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - покупець, відповідач) в особі філії Український науково-дослідний інститут природних газів був підписаний договір поставки № НДІ-193/09т-21 ящиків для зберігання керну в кількості 12 417 шт. в асортименті, зазначеному у специфікації № 1 від 05.11.2021.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1. договору закріплено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).

Пунктом 4.1. договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації цього договору.

Згідно з п 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Пункт 5.2. договору погоджено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Відповідно до п.5.9. договору передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати, спричинені такими недоліками.

Згідно з п.6.1.1. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Відповідно до п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно з п.8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Товарно-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата України, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Пунктом 8.4. договору погоджено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

Пунктом 10.1. договору закріплено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору, та діє до 31.07.2022 року.

Відповідно до пп. 2 п. 10.2. договору вимоги забезпечення виконання зобов`язання по договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладення договору в один із способів: надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаній у типовій формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за договором, яка є додатком № 6 до договору, та її/його сума повинна бути не менше 5 % від загальної вартості (ціни) договору.

Так, на виконання п. 10.2. відповідно до умов договору про надання гарантії № G10115/21 від 04.11.2021 Aкціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк» (далі - третя особа, АТ «Комінбанк»), за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» від 04.11.2021, було надано банківську гарантію №G10115/21 бенефіціару - Акціонерному товариству «Укргазвидобування» у сумі 509 648,40 грн, строком дії з дати видачі до 11.11.2022 включно.

Договором про внесення змін № 1 від 30.06.2022 до договору № G10115/21 про надання банківської гарантії від 04.11.2021 було збільшено строк дії наданої Aкціонерному товариству «Укргазвидобування» банківської гарантії № G10115/21 до 12.04.2023.

Договором про внесення змін № 3 від 30.11.2023 до договору про надання гарантії № G10115/21 від 04.11.2021 було внесено зміни до договору гарантії, а саме п. 5.3. договору гарантії викладено у наступній редакції:

«п.5.3. Гарант на вимогу бенефіціара виплачує кошти за гарантією (п.1.1 цього договору), у розмірі 509 648,40 гривень, а принципал зобов`язується повністю відшкодувати гаранту такі виплати та усі пов`язані з цим витрати гаранта, у валюті гарантії в термін до 31 березня 2024 року, згідно наступного графіку: до 31.12.2023 (включно) - 50 000,00 грн; до 31.01.2024 (включно) - 50 000,00 грн; до 29.02.2024 - (включно) - 50 000,00 грн; до 31.03.2024 (включно) - 359 648,40 грн».

Пунктом 1 специфікації № 1 від 05.11.2021 до договору була встановлена загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації і складає 10 192 968 гривень, у тому числі ПДВ 1 698 828 грн, в свою чергу пунктом 3 цієї ж специфікації було встановлено строк поставки товару, а саме 50% протягом 60 календарних днів з дати укладання договору, 50% протягом 120 календарних днів з дати укладання договору, згідно з графіком поставки, що є додатком № 3 до договору, але не пізніше 30.06.2022.

Згідно з п. 4 специфікації № 1 від 05.11.2021 оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

09.12.2022 пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 09.12.2022 до основного договору від 05.11.2021 було внесено зміни до договору, виклавши пункт 10.1. в такій редакції: «Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього договору і діє до 30.09.2023 року».

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 внесено зміни в частині договору щодо строків поставки. А саме п. 3 специфікації було викладено в новій редакції: «Строк поставки товару: 50 % протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, 50 % до 31.08.2023, згідно графіку поставки, що є додатком № 3 до договору».

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 було внесено зміни у додаток № 3 до договору «Графік поставки Товару», виклавши його в новій редакції:

- товар - ящик для зберігання керну 080,0 мм у кількості 6 208 шт. поставляється у строк протягом 60 календарних днів з дати укладання договору (дострокова поставка дозволена), у пункт приймання товару: м. Харків, пр. Гагаріна , 127, філія УкрНДІгаз або м. Харків, вул. Драгомирівська, 3, ГУ «Укргазпромгеофізика», центральний склад (визначається перед постачанням ящиків замовнику);

- товар - ящик для зберігання керну 0101,4 мм у кількості 2 000 шт поставляється у строк до 31.08.2023 (дострокова поставка дозволена), у пункт приймання товару: м. Харків, пр. Гагаріна , 127, філія УкрНДІгаз або м. Харків, вул. Драгомирівська; 3, ГУ «Укргазпромгеофізика», центральний склад (визначається перед постачанням ящиків замовнику);

- товар - ящик для зберігання керну 080,0 мм у кількості 3 207 шт поставляється у строк до 31.08.2023 (дострокова поставка дозволена), у пункт приймання товару: м. Харків, пр. Гагаріна , 127, філія УкрНДІгаз або м. Харків, вул. Драгомирівська, 3, ГУ «Укргазпромгеофізика», центральний склад (визначається перед постачанням ящиків замовнику);

- товар - ящик для зберігання 1 м керну 067,0 мм у кількості 1 002 шт поставляється у строк до 31.08.2023 (дострокова поставка дозволена), у пункт приймання товару: м. Харків, пр. Гагаріна, 127, філія УкрНДІгаз або м. Харків, вул. Драгомирівська, 3, ГУ «Укргазпромгеофізика», центральний склад (визначається перед постачанням ящиків замовнику).

Інші умови договору, що не були змінні додатковою угодою № 2 від 09.12.2022, залишилися незмінними.

Позивач стверджує, що ним частково було поставлено товар у рамках договору поставки № НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 у кількості 5 526,00 шт. на загальну суму 4 997 086,20 грн, що підтверджується видатковими накладними № 10 від 14.02.2022,№ 50 від 25.10.2022, № 53 від 25.11.2022, № 1 від 16.01.2023, № 4 від 17.03.2023, № 11 від 29.06.2023 та товарно-транспортними накладними зокрема, № Р1 від 14.02.2022, № Р50 від 24.10.2022, № Р53 від 25.11.2022, № Р1 від 16.01.2023, № Р4 від 17.03.2023, № Р11 від 29.06.2023. Копії вищезазначених доказів позивач надав разом з позовною заявою.

З урахуванням вищезазначених змін, внесених до договору про надання гарантії №G10115/21 від 04.11.2021, позивачем було сплачено на користь Aкціонерного товариства «Комінбанк» суму гарантії у розмірі 509 648,40 грн за банківською гарантією № G10115/21 від 04.11.2021, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 207 від 29.12.2023 на суму 50 000, 00 грн, № 4368 від 05.02.2024 на суму 50 000, 00 грн, № 4489 від 29.02.2024 на суму 50 000, 00 грн та № 302072 від 16.07.2024 на суму 359 648,40 грн.

Позивач зазначає, що останнім були надіслані відповідачу листи про пролонгацію договору, в яких позивач повідомляв Aкціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Український науково-дослідний інститут природних газів про те, що у зв`язку з ситуацією в Україні, викликаною військовою агресією Російської Федерації проти України, та запровадженим внаслідок цього з 24.02.2022 воєнним станом, який триває і до сьогодні, м. Мелітополь Запорізької області, де знаходяться основні виробничі та складські площі ППФ «Унікум» (постачальник позивача згідно з договором поставки № 2001-22-ТП від 20.01.2022) до цих пір є тимчасово окупованим та доволі часто являється епіцентром бойових дій, що унеможливлює вивіз Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» продукції.

21.07.2023 листом за вих. № 19/07-1 позивач звернувся до відповідача з проханням переглянути договірні відносини та продовжити терміни поставки товару за договором поставки № НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 до 01.06.2024 з можливістю дострокової поставки. На підтвердження існування форс-мажорних обставин, позивач надав відповідачеві Сертифікат № 6500-23-3563 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Херсонської ТПП від 14.08.2023 за № 27.01-01/12-135.

18.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» на підставі п. 8.4. договору звернулося з листом-повідомленням за вих. № 18/08 від 18.08.2023 до відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору поставки № НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021.

21.08.2023 листом за вих. № УкрНДІгаз № 384 відповідач не погодив зміну (збільшення) строків поставки товару, зазначених у графіку поставки товару, який є додатком № 3 до договору № НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 в редакції додаткової угоди № 2 від 09.12.2022.

30.08.2023 листом за вих. № 403 відповідач за результатами розгляду отриманого 21.08.2023 листа-повідомлення позивача за вих. № 18/08 від 18.08.2023 щодо розірвання в односторонньому порядку договору поставки № НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 повідомив позивача про відсутність підстав про розірвання вказаного договору в односторонньому порядку на підставі п. 8.4 договору та наполягав на його виконанні у найкоротші терміни.

24.11.2023 позивачеві надійшла вимога Акціонерного товариства «Комінбанк» за вих. № 05.3.2/6951, згідно з якою банк повідомив, що 23.11.2023 від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшло повідомлення у системі SWIFT у форматі 759 №GRN/23/572/OR від 23.11.2023 щодо перерахування йому коштів згідно банківської гарантії №G10115/21 від 04.11.2021 на суму 509 648,40 грн. Як підставу для пред`явлення бенефіціаром вимог до банку вказано «обставини неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» своїх зобов`язань за договором поставки № НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021».

Вимога була задоволена третьою особою, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 700457 від 30.11.2023 на суму 509 648,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на підставі ст.1212 ЦК України, грошові кошти у розмірі 509 648 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як неправомірно отримані за банківською гарантією, які були сплачені позивачем банку-гаранту на виконання вимоги відповідача щодо виконання гарантійних зобов`язань відповідно до банківської гарантії № G10115/21 від 04.11.2021, яка видана на підставі договору про надання гарантії № G10115/21 від 04.11.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Положеннями частини 4 статті 200 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією (ст. 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення коштів за гарантією мають бути з`ясовані наступні обставини: 1) чи настав гарантійний випадок; 2) чи відповідає пред`явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії; 3) чи дотримано строку подання заяви із вимогою про сплату гарантії.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

При цьому, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19 зазначено, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 910/20306/17.

Як вже зазначалося судом вище, 05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Український науково дослідний інститут природних газів укладено договір поставки №НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).

Пунктом 4.1. договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації цього договору.

Згідно з п 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання відповідних зобов`язань за вищезазначеним договором поставки Акціонерним товариством «Комінбанк» було надано Акціонерному товариству «Укргазвидобування» (бенефіціару) банківську гарантію №G10115/21 від 04.11.2022 у сумі 509 648,40 грн строком дії до 11.11.2022 включно.

Зміною №1 від 30.06.2022 до банківської гарантії №G10115/21 від 04.11.2022 збільшено строк дії гарантії до 12.04.2023.

Зміною №2 від 30.11.2023 до банківської гарантії №G10115/21 від 04.11.2022 збільшено строк дії гарантії до 20.01.2024.

Разом з тим, додатковою угодою №1 від 20.07.2022 до договору поставки №НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 внесено зміни до п. 3 додатку №1 та визначено строк поставки товару - 50 % протягом 60 календарних днів з дати укладення договору; 50 % до 30.11.2022 згідно з графіку поставки, що є додатком №3 до договору.

Додатковою угодою №1 від 20.07.2022 до договору поставки №НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 внесено також зміни у додаток №3 до договору «Графік поставки Товару» та визначено, що товар - ящик для зберігання 1 м керну 80 мм - 6208 шт (50%) має бути поставлений протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, дострокова поставка дозволена; товар - ящик для зберігання 1 м керну 101,4 мм - 2000 шт, ящик для зберігання 1 м керну 80 мм - 3207 шт, ящик для зберігання 1 м керну 67 мм (50% товару) має бути поставлений до 30.11.2022, дострокова поставка дозволена.

Додатковою угодою №2 від 09.12.2022 до договору поставки №НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 внесено зміни у пункт 3 додатку №1 та визначено строк поставки товару - 50 % протягом 60 календарних днів з дати укладення договору; 50 % до 30.08.2022 згідно з графіку поставки, що є додатком №3 до договору.

Додатковою угодою №2 від 09.12.2022 до договору поставки №НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 внесено також зміни у додаток №3 до договору «Графік поставки Товару» та визначено, що товар - ящик для зберігання 1 м керну 80 мм - 6208 шт (50% товару) має бути поставлений протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, дострокова поставка дозволена; товар - ящик для зберігання 1 м керну 101,4 мм - 2000 шт, ящик для зберігання 1 м керну 80 мм - 3207 шт, ящик для зберігання 1 м керну 67 мм - 1002 шт (50% товару) має бути поставлений до 31.08.2023, дострокова поставка дозволена.

Таким чином, 50% товару (ящик для зберігання 1 м керну 80 мм - 6208 шт) мало бути поставлено до 04.01.2022, а інші 50 % товару - до 31.08.2023.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставки №НДІ-193/09т-21 від 05.11.2021 товар - ящик для зберігання 1 м керну 101,4 мм (1120,20 грн з ПДВ) - 1943 шт на

суму 2 176 548,60 грн був поставлений вчасно, а саме:

- на 672 120,00 грн (600 шт) - видаткова накладна №50 від 25.10.2022;

- на 690 043,20 грн (616 шт) - видаткова накладна №53 від 25.11.2022;

- на 489 527,40 грн (437 шт) - видаткова накладна №1 від 16.01.2023;

- на 324 858,00 грн (290 шт) - видаткова накладна №11 від 29.06.2023.

Разом з тим, всупереч умовам договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» було допущено порушення виконання зобов`язання: товар - ящик для зберігання 1 м керну 80 мм - 3 583 шт на суму 2 820 538,00 грн був поставлений з порушенням строків поставки:

- на 616 377,60 грн (783 шт) - видаткова накладна №10 від 14.02.2022;

- на 795 072,00 грн (1010 шт) - видаткова накладна №1 від 16.01.2023;

- на 1 128 844,80 грн (1434 шт) - видаткова накладна №4 від 17.03.2023;

- на 280 243,20 грн (356 шт) - видаткова накладна №11 від 29.06.2023.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» було допущено невиконання зобов`язання - товар на суму 5 195 881,80 грн не був поставлений, а саме:

1) товар, який мав бути поставлений до 04.01.2022:

- ящик для зберігання 1 м керну 80 мм (787,2 грн з ПДВ) - 2625 шт на суму 2 066 400,00 грн.

2) товар, який мав бути поставлений до 31.08.2023:

- ящик для зберігання 1 м керну 101,4 мм (1120,20 грн з ПДВ) - 57 шт (2000 шт-1943 шт) на суму 63 851,40 грн;

- ящик для зберігання 1 м керну 80 мм (787,20 грн з ПДВ) - 3207 шт на суму 2 524 550,40 грн;

- ящик для зберігання 1 м керну 67 мм (540 грн з ПДВ) - 1002 шт на суму 541 080,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем його зобов`язань відповідач звернувся до банку з вимогою вих. №44.2.2-011-5777 від 22.11.2023 про перерахування йому коштів згідно з банківською гарантією №G10115/21 від 04.11.2022 у сумі 509 648,40 грн. Копія вимоги долучена відповідачем до матеріалів справи.

Вимога була задоволена гарантом, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 700457 від 30.11.2023 на суму 509 648,40 грн бенефіціару, копія якої міститься в матеріалах справи.

Водночас, обґрунтовуючи порушення принципалом основного зобов`язання, позивач посилається на те, що через окупацію території у зв`язку з військовою агресією, де знаходилося основне виробництво товару позивача, виникли обставини непереборної сили, які спричинили невиконання взятих на себе зобов`язань позивачем у повній мірі з поставок зазначених у графіку поставки.

З огляду на зазначене позивач вважає, що у даному випадку сума банківської гарантії є безпідставним набутим майном, а тому наявні правові підстави для повернення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Проте, господарський суд не погоджується з таким доводами позивача, з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 6 специфікації № 1 виробник товару, який поставляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» знаходиться в місті Мелітополь, Запорізька обл., територія якого, з 25.02.2022 була окупована збройними силами російської операції, та залишається окупованою на поточну дату.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було продовжено і який триває і досі.

Відповідно до п.8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія рф проти України не може бути автоматичною підставою для звільнення від виконання будь-кого в Україні від будь-яких зобов`язань або для припинення виконання, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.

Відповідно до п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

У порушення вказаного пункту договору, позивач у встановленому порядку не повідомив відповідача про настання у нього форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим позивач втратив право посилатись на дії обставин непереборної сили як на підставу невиконання взятих на себе зобов`язань.

Неповідомлення про настання форс - мажорних обставин позбавляє сторону договору, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на форс- мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Більше того, всупереч доводам позивача щодо неможливості здійснення ним діяльності у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, позивачем було виконано поставку товару на суму 2 176 548,60 грн за видатковою накладною №50 від 25.10.2022, видатковою накладною №53 від 25.11.2022, видатковою накладною №1 від 16.01.2023, видатковою накладною №11 від 29.06.2023, а також виконано поставку товару на суму 2 820 538,00 грн з порушенням строків встановлених договором за видатковою накладною №10 від 14.02.2022, видатковою накладною №1 від 16.01.2023, видатковою накладною №4 від 17.03.2023, видатковою накладною №11 від 29.06.2023, що свідчить про можливість у позивача попри наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) здійснювати свою діяльність.

Непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Аналогічна правову позицію містить постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.

Крім того, у листі за вих. №19/07-1 від 21.07.2023 позивач не відмовлявся від виконання умов договору, а навпаки просив продовжити терміни поставки до 01.06.2024.

До листа за вих. №18/08 від 18.08.2023 позивачем долучено копію сертифікату Херсонської торгово-промислової палати №6500-23-3563 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.08.2023 №2701-01/12-135, відповідно до якого засвідчено неможливість поставки всього товару (12 417 шт) за договором з 25.02.2022 у зазначений термін. У вказаному сертифікаті не вказана дата закінчення цих обставин, а зазначено, що вони тривають на 14.08.2023, тобто, на дату, строк виконання зобов`язання на яку, ще не закінчився.

Таким чином, доводи позивача про наявність у нього форс-мажорних обставин та надсилання ним повідомлення про розірвання договору після настання гарантійного випадку, не є підставою для того, щоб вважати, що такий гарантійний випадок не настав.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» у позовній заяві зазначає про відсутність його вини у порушенні зобов`язання з договором поставки №НДІ-193/09т-21, а тому гарантійний випадок відповідно до умов гарантії № G 10115/21 від 04.11.2021, на його думку, не настав та була відсутня правова підстава для сплати суми гарантії.

Суд зазначає, що підставою для отримання суми гарантії бенефіціаром - є настання гарантійного випадку - порушення зобов`язання принципалом.

У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд зазначив, що з огляду на аналіз міжнародних актів, що регулюють правовий обіг гарантій, Об`єднана палата відзначає самостійність зобов`язання з гарантії, тобто, не пов`язаність такого зобов`язання з основним зобов`язанням.

Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №183/5849/23.

Частиною 1 ст. 562 ЦК України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначає щодо можливості застосування глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України, які пов`язують можливість звернення з позовом за ст. 1212 ЦК України про повернення суми сплаченої банківської гарантії, за умови лише якщо бенефіціар звернеться до гаранта за відсутності основного зобов' язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав є недійсним).

Кошти отримані бенефіціаром, були отримані у зв`язку з наявністю гарантійного випадку - за наявного факту порушення принципалом основного зобов`язання за договором. Видаткові накладні №10 від 14.02.2022, №50 від 25.10.2022, №53 від 25.11.2022, №1 від 16.01.2023, №4 від 17.03.2023№11 від 29.06.2023 є доказом порушення виконання принципалом основного зобов`язання. Навіть якщо позивач повідомив відповідача про розірвання договору та договір є розірваним, то навіть у такому випадку правова підстава не відпала, оскільки виконання зобов`язання було порушено до такого розірвання.

Більше того, за загальним правилом, коли основне зобов`язання на дату звернення бенефіціара до гаранта було невиконаним, тобто, не припинене виконання та не є недійсним, суд не може застосовувати ст. 1212 ЦК України та стягувати кошти, оскільки вказана сума була сплачена за наявності належної правової підстави.

За таких обставин доводи позивача про наявність підстав для стягнення суми у розмірі 509 648,40 грн з відповідача на користь позивача як неправомірно отримані грошові кошти за банківською гарантією, сплачені позивачем банку-гаранту на виконання вимоги відповідача щодо виконання гарантійних зобов`язань відповідно до банківської гарантії № G10115/21 від 04.11.2021, яка видана на підставі договору про надання гарантії № G10115/21 від 04.11.2021, не знайшли свого підтвердження, з огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс».

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Буртех-Сервіс» (04050, м. Київ, вул.. Глибочинцька, буд.72, оф. 313-с, ідентифікаційний код 43460400)

Відповідач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775)

Третя особа - Акціонерне товариство «Комінбанк» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська (Воровського), 6, ідентифікаційний код 21580639)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.11.2024

Суддя І.О. Андреїшина