Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/11413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/11413/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Мава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - Експрес»

про розірвання договору та виселення.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «Мава» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван - Експрес» про розірвання договору та виселення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна від 20.02.2018, що стало підставою для його розірвання та виселення відповідача із займаного приміщення.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач не отримав, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2018 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме групу нежитлових приміщень (приміщення № 12) загальною площею 342, 8 кв.м. на 2 (другому) поверсі торгово-розважального центру «Мармелад» за адресою: м. Київ, вул.. Борщагівська, 154, приміщення 15 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору, строк дії Договору починається з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і триває в частині оренди приміщення - 10 (десять) років, а в частині проведення розрахунків між сторонами - до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

20.02.2018 між сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення в оренду, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме групу нежитлових приміщень (приміщення № 12) загальною площею 342, 8 кв.м. на 2 (другому) поверсі ТРЦ «Мармелад» за умовами та в порядку, передбачених Договором.

20.02.2018 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1217.

До договору оренди між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 14.11.2019 та № 2 від 19.08.2020, які також були нотаріально посвідчені та зареєстровано в реєстрі.

За умовами п. 5.8. Договору в редакції Додаткової угоди № 1, у період з 01 листопада 2019 року по двадцять восьмий місяць оренди (включно) орендар зобов`язується сплачувати орендну плату щомісяця в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, за поточний місяць оренди. У період з 1 липня 2020 року по сто двадцятий місяць оренди (включно) орендар зобов`язується сплачувати орендну плату щомісяця в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, за попередній місяць оренди.

Відповідно до п. 5.10. Договору, оплата здійснюється на підставі письмових рахунків, виставлених орендодавцем. Якщо до настання зазначеного вище терміну сплати орендної плати відповідний рахунок не буде одержаний орендарем, останній у цей же строк повинен звернутися до орендодавця з метою одержання такого рахунку, у цьому випадку орендар сплачує орендну плату на протязі 5 (п`яти) днів з моменту отримання такого рахунку.

Згідно п. 9.1. Договору, договір може бути розірваний орендодавцем в односторонньому порядку через 30 (тридцять) календарних днів після направлення відповідного письмового повідомлення орендодавця орендареві без повернення орендареві сплаченої орендної плати (авансових платежів) виключно у випадках якщо:

- орендар, без письмового погодження з орендодавцем, використовує приміщення не за цільовим призначенням приміщення, визначеним сторонами в п. 1.2. (в Додатку № 4) цього Договору;

- орендар не сплачує орендну плату протягом 2 (двох) календарних місяців поспіль;

- орендар передав приміщення (або його частину) в суборенду або безоплатне користування без попереднього письмового погодження з орендодавцем. Цей пункт застосовується виключно у випадку, якщо орендар не усуне вищезазначені порушення протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дати отримання письмового повідомлення орендодавця з вимогою усунути такі порушення. При розірванні цього договору з підстав, визначених у цьому пункті, орендар не має права вимагати від орендодавця компенсації за здійснені невідокремлювані поліпшення приміщення.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору, починаючи з 10.06.2021 не сплачує орендну плату.

20.07.2023 позивач надіслав відповідачу претензію-повідомлення № 24 про порушення договірних зобов`язань та розірвання договору оренди, в якій було зазначено про несплату орендної плати, про можливість розірвання Договору та врегулювати питання погашення заборгованості і припинити Договір за взаємною згодою сторін.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Із довідки ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень» від 06.09.2024 № 06-4/1/19/46 «Про руху коштів від контрагента ТОВ «Караван-Експрес»» вбачається, що відповідач починаючи з 10.06.2021 не проводив будь-яких розрахунків з позивачем.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, вказане відповідачем не спростовано.

Згідно п. 9.1. Договору, договір може бути розірваний орендодавцем в односторонньому порядку через 30 (тридцять) календарних днів після направлення відповідного письмового повідомлення орендодавця орендареві без повернення орендареві сплаченої орендної плати (авансових платежів) зокрема у випадку несплати орендарем орендної плати протягом 2 (двох) календарних місяців поспіль.

З урахуванням викладеного, господарський суд погоджується з доводами позивача про істотне порушення відповідачем умов спірного Договору оренди нерухомого майна, що призвело до неналежного, несвоєчасного та неповного виконання відповідачем умов договору, що в порядку ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання та відповідно задоволення вимоги позивача про розірвання договору Оренди нерухомого майна укладеного 20.02.2018 між позивачем та відповідачем.

Крім того, приписами ч. 4 ст. 291 ГК України визначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задоволено вимогу про розірвання договору оренди, а також враховуючи, що відповідач втратив право користуватись орендованим майном, в господарського суду наявні правові підстави для задоволені вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з покладенням судового збору в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, укладеного 20.02.2018 між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «МАВА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАРАВАН-ЕКСПРЕС» (посвідчений 20.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1217).

3. Виселити ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАРАВАН-ЕКСПРЕС» з групи нежитлових приміщень (приміщення № 12) загальною площею 342, 8 кв.м. на 2 (другому) поверсі торгово-розважального центру «Мармелад» за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, приміщення 15.

4. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАРАВАН-ЕКСПРЕС» (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРА БОЛБОЧАНА, будинок 2; ідентифікаційний код 31086685) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «МАВА» (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 154; ідентифікаційний код 30023933) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва