Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/10806/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024Справа № 910/10806/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА, будинок 18, Ідентифікаційний код юридичної особи 31410901) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» (01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 25, офіс 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 42944209) стягнення заборгованості у розмірі 92 506 грн. 02 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 92 506 грн. 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 року відкрито провадження у справі № 910/10806/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

30.09.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.10.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

21.10.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення доказу.

25.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.09.2024 року направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа Позивачу та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 16.09.2024 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» (Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу №11032024/100-5-3, умовами якого передбачено, що Продавець передає у власність Покупцеві замовлений Товар, назва, кількість, вартість якого визначається у Специфікаціях (додатках до даного Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. (а.с.14-18)

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість замовленого Товару вказується Сторонами в Специфікаціях.

Згідно з п.2.2 Договору Умови оплати:

2.2.1. Попередня оплата коштів на поточний рахунок Продавцю здійснюється у розмірі 50 % від загальної вартості Товару, визначеної у Специфікації.

2.2.2. Доплата у розмірі 50% від загальної вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п?яти) банківських днів з моменту отримання ним коштів у якості оплати за Вироби від Державного замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавцем поставляється за власний рахунок Товар Покупцю на умовах DDP склад Покупця, за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, 30 (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р.).

Умовами пункту 3.2 Договору передбачено, що Продавець за власний рахунок поставляє Товар Покупцю та на умовах DDP склад Покупця, за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, 30 (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р.) протягом 45 (сорока п?яти) календарних днів з моменту отримання від Покупця попередньої оплати.

Згідно з п.3.4 Договору право власності на поставлений Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженим представником видаткової накладної на кожну партію Товару, що оформлюється Продавцем у встановленому порядку.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки Товару Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару, за кожний день прострочення поза встановлені цим Договором строки поставки, а за прострочення понад 15 днів з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної суми.

Специфікацією №1 до Договору Договір купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Сторони погодили найменування товару, у кількості 100 комплектів, ціну, загальну суму в розмірі 689 000 грн. 40 коп. (а.с.19)

Специфікацією №2 до Договору Договір купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Сторони погодили найменування товару, у кількості 5 комплектів, ціну, загальну суму в розмірі 34 450 грн. 02 коп. (а.с.20)

Специфікацією №3 до Договору Договір купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Сторони погодили найменування товару, у кількості 3 комплекти, ціну, загальну суму в розмірі 20 670 грн. 01 коп. (а.с.21)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 382 415 грн. 22 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №22376 від 13.03.2024 року на суму в розмірі 344 500 грн. 20 коп., №22374 від 13.03.2024 року на суму в розмірі 17 225 грн. 01 коп., №1164 від 13.03.2024 року на суму в розмірі 10 335 грн. 01 коп., №1312 від 03.05.2024 року на суму в розмірі 10 335 грн. 00 коп. (а.с.24-27)

Крім того, на виконання умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар у кількості 108 комплектів на загальну суму в розмірі 744 120 грн. 44 коп., що підтверджується видатковими накладними №23 від 12.03.2024 року у кількості 3 комплекти на суму 20 670 грн. 01 коп., №24 від 28.03.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №27 від 11.04.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №31 від 02.05.2024 року у кількості 10 комплектів на суму 68 900 грн. 04 коп., №40 від 06.06.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №41 від 05.07.2024 року у кількості 8 комплектів на суму 55 120 грн. 03 коп., №42 від 12.07.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №44 від 05.08.2024 року у кількості 10 комплектів на суму 68 900 грн. 04 коп., №47 від 12.08.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №48 від 16.08.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №51 від 30.08.2024 року у кількості 5 комплектів на суму 34 450 грн. 02 коп. (а.с.34-43, 107)

Листом №27062024-9 від 27.06.2024 р. Позивач вимагав від Відповідача сплатити штрафні санкції, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 02.07.2024 р., накладної. (а.с.22-23)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару у строк, визначений умовами Договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» пеню у розмірі 40 747 грн. 47 коп., штраф у розмірі 34 243 грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 3 339 грн. 94 коп. та інфляційні у розмірі 14 175 грн. 30 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що у нього відсутнє грошове зобов`язання перед Позивачем, а тому 3% річних та інфляційні не нараховуються. Крім того, Позивачем невірно визначено початок перебігу прострочення Відповідача. Також заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар у кількості 108 комплектів на загальну суму в розмірі 744 120 грн. 44 коп., що підтверджується видатковими накладними №23 від 12.03.2024 року у кількості 3 комплекти на суму 20 670 грн. 01 коп., №24 від 28.03.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №27 від 11.04.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №31 від 02.05.2024 року у кількості 10 комплектів на суму 68 900 грн. 04 коп., №40 від 06.06.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №41 від 05.07.2024 року у кількості 8 комплектів на суму 55 120 грн. 03 коп., №42 від 12.07.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №44 від 05.08.2024 року у кількості 10 комплектів на суму 68 900 грн. 04 коп., №47 від 12.08.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №48 від 16.08.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №51 від 30.08.2024 року у кількості 5 комплектів на суму 34 450 грн. 02 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.34-43, 107)

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Згідно з п.2.2 Договору Умови оплати:

2.2.1. Попередня оплата коштів на поточний рахунок Продавцю здійснюється у розмірі 50 % від загальної вартості Товару, визначеної у Специфікації.

2.2.2. Доплата у розмірі 50% від загальної вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п?яти) банківських днів з моменту отримання ним коштів у якості оплати за Вироби від Державного замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавцем поставляється за власний рахунок Товар Покупцю на умовах DDP склад Покупця, за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, 30 (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р.).

Умовами пункту 3.2 Договору передбачено, що Продавець за власний рахунок поставляє Товар Покупцю та на умовах DDP склад Покупця, за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, провулок 1-го Травня, 30 (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р.) протягом 45 (сорока п?яти) календарних днів з моменту отримання від Покупця попередньої оплати.

Згідно з п.3.4 Договору право власності на поставлений Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженим представником видаткової накладної на кожну партію Товару, що оформлюється Продавцем у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 382 415 грн. 22 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №22376 від 13.03.2024 року на суму в розмірі 344 500 грн. 20 коп., №22374 від 13.03.2024 року на суму в розмірі 17 225 грн. 01 коп., №1164 від 13.03.2024 року на суму в розмірі 10 335 грн. 01 коп., №1312 від 03.05.2024 року на суму в розмірі 10 335 грн. 00 коп. (а.с.24-27)

Таким чином, враховуючи умови п.3.2 Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 744 120 грн. 43 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» - 29.04.2024 року, оскільки відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так, 45 день, починаючи з 14.03.2024 року, припадає на 27.04.2024 року, що є вихідним днем.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Проте, в порушення умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року, Відповідач здійснив поставку товару з простроченням поставки, що підтверджується видатковими накладними №31 від 02.05.2024 року у кількості 10 комплектів на суму 68 900 грн. 04 коп., №40 від 06.06.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №41 від 05.07.2024 року у кількості 8 комплектів на суму 55 120 грн. 03 коп., №42 від 12.07.2024 року у кількості 15 комплектів на суму 103 350 грн. 06 коп., №44 від 05.08.2024 року у кількості 10 комплектів на суму 68 900 грн. 04 коп., №47 від 12.08.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №48 від 16.08.2024 року у кількості 9 комплектів на суму 62 010 грн. 04 коп., №51 від 30.08.2024 року у кількості 5 комплектів на суму 34 450 грн. 02 коп.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України та умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року не був поставлений Позивачу товар у строк по 29.04.2024 року.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 35 річних за загальний період прострочення з 27.04.2024 року по 27.08.2024 року у 3 339 грн. 94 коп. та інфляційні у розмірі 14 175 грн. 30 коп.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

В даному випадку між сторонами склались правовідносини, які виникли з договору поставки, за яким у відповідача (постачальника, продавця) перед позивачем виникло зобов`язання з поставки товару, яке не є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього не можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА2 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» 3% річних у розмірі 3 339 грн. 94 коп. та інфляційних у розмірі 14 175 грн. 30 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 7% штрафу у розмірі 34 243 грн. 31 коп. та пеню за загальний період прострочення з 27.04.2024 року по 27.08.2024 року у розмірі 40 747 грн. 47 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки Товару Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару, за кожний день прострочення поза встановлені цим Договором строки поставки, а за прострочення понад 15 днів з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної суми.

Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 27.04.2024 року по 27.08.2024 року у розмірі 40 747 грн. 47 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача та закінчення нарахування пені, оскільки день здійснення поставки не включається в період часу, за який стягується пеня. Так, Суд звертає увагу, що граничний строк здійснення поставки Відповідачем є 29.04.2024 року, а тому з 30.04.2024 року розпочалась прострочка Відповідача з виконання його договірного зобов`язання. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 30.04.2024 року по 27.08.2024 року у розмірі 39 107 грн. 64 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, на підставі п.7.2 Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року у розмірі 34 243 грн. 31 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

В той же час, Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України Відповідач зазначав, що зобов?язання з поставки Товару повністю виконане Відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а також первинними документами, що додаються до цього відзиву; прострочення виконання зобов?язання з поставки Товару Відповідачем було спричинене наслідками введення екстреного відключення електроенергії, що призводили до перебоїв в роботі обладнання, необхідного для збору та тестування Товару; у зв?язку із наслідками військової агресії російської федерації, Відповідач перебуває у скрутному матеріальному стані, зокрема чистий збиток Відповідача за 2023 рік становить 419 500,00 грн., що в чотири рази перевищує збиток за 2022 року, що підтверджується фінансовою звітністю Відповідача, на банківському рахунку Відповідача наявні грошові кошти в сумі 156,36 грн., що підтверджується довідкою від 30 вересня 2024 року; майновий тягар виплат неустойки може унеможливити виконання відповідачем зобов`язань з виплати заробітної плати, заборгованість з якої становить 931370,04 грн.

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, незначності прострочення поставки, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі - продажу №11032024/100-5-3 від 11.03.2024 року Відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором товарів, а з боку Позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки товару відбувалось після 24.02.2022 року. Так, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо своєчасної поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, Суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 20%, а саме до 58 680 грн. 76 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» про стягнення заборгованості у розмірі 92 506 грн. 02 коп. є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 58 680 грн. 76 коп., у зв`язку із зменшенням розміру неустойки на підставі клопотання Відповідача. Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» підлягає стягненню штраф у розмірі 27 394 грн. 65 коп. та пеня у розмірі 31 286 грн. 11 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині зменшеної суми неустойки - на відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ112» (01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 25, офіс 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 42944209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА, будинок 18, Ідентифікаційний код юридичної особи 31410901) штраф у розмірі 27 394 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 65 коп., пеню у розмірі 31 286 (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 2 401 (дві тисячі чотириста одна) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення:06 листопада 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин