Ухвала

від 06.11.2024 по справі 910/13570/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/13570/24

Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши

заяву Державного підприємства «Морський торговельній порт «Чорноморськ»

про вжиття заходів забезпечення позову

по справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельній порт «Чорноморськ»

до 1) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ»

про визнання недійсним договору

без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Морський торговельній порт «Чорноморськ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» про визнання недійсним договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладений між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, а договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 є недійсним у зв`язку з тим, що він суперечить ст. 203 ЦК України, Закону України «Про морські проти України» та Правилам надання послуг в морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013.

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов ДП «МТП «Чорноморськ» до ДП «АМПУ» та ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» шляхом заборони відповідачів вчиняти певні дії, а саме:

- заборонити ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» використовувати портову інфраструктуру ДГІ «МТП «Чорноморськ», яка розташована в тилах причалів №№ 5,6 Чорноморського морського торговельного порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №№ 5,6 до набрання законної сили рішенням по даній справі;

-заборонити ДГІ «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ» здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» до набрання законної сили рішенням по даній справі;

- призупинити дію договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладеного між ДП «АМПУ», та ТОВ«ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ».

06.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідачів надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована заявником наявністю чинного договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 17-11-АМПУ-24 від 28.03.2024 без відповідних правових підстав для його укладення, а саме: невідповідність ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» критеріям, які ставляться Законом України «Про морські порти України» до портових операторів; відсутність у ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» в експлуатації морського терміналу.

За доводами заявника, відсутність у відповідача-2 договору з позивачем про використання портової інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» фактично робить неможливим виконання оскаржуваного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), оскільки без використання портової інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» ДП «АМПУ» неможливо забезпечити ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» фізичний доступ техніки та власне вантажу до/з причалів, а ДП «МТП «Чорноморськ» не має права безоплатно передавати своє майно в користування іншим юридичним особам.

Отже, позивач вважає, що фактично ТОВ «Трайгон-Експорт» маючи дійсний договір про забезпечення доступу до причалу та здійснюючи навантажувально-розвантажувальні роботи на причалах №№ 5,6 морського порту Чорноморськ, здійснює використання портової інфраструктури ДП «МПТ «Чорноморськ» фактично безкоштовно, що завдає збитки позивачу.

Також позивач посилався на те, що у зв`язку із зайняттям причалів суднами за заявками ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» та повільною їх обробкою, ДП «МТП «Чорноморськ» фактично втрачає можливість обробляти судна на вказаних причалах власними силами і використовувати власну портову інфраструктуру (відкриті складські площі), яка розташована в тилах вказаних причалів і є необхідною під час обробки суден саме на причалах №№ 5,6.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача до вирішення спору по суті з тим, щоб забезпечити позивачу, у випадку задоволенні позову, реальну та ефективну можливість виконання рішення суду та поновлення своїх порушених прав.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, постановленого у саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом враховано, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ».

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд відзначає, що заборона відповідачам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору, тобто договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ».

Проаналізувавши зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин, та з огляду на обґрунтування наведені у заяві про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» використовувати портову інфраструктуру ДП «МТП «Чорноморськ», яка розташована в тилах причалів №№ 5,6 Чорноморського морського торговельного порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №№ 5,6, не узгоджуються із предметом оскаржуваного договору № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024, який позивач просить визнати недійсним, та виходять за його межі, оскільки за його умовами відповідачеві-2 було надано доступ до причалу (ів) № 5, № 6 Чорноморської філії ДП «АМПУ», що перебуває у господарському відданні Адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, в той час, як позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом заборони відповідачу-2 використовувати портову інфраструктуру ДП «МТП «Чорноморськ», яка розташована в тилах причалів №№ 5,6 Чорноморського морського торговельного порту.

Водночас, суд відзначає, що використання об`єктів портової інфраструктури ДП «МТП Чорноморськ» було предметом іншого договору № 55/д від 21.05.2024 про організацію та забезпечення експлуатації об`єктів портової інфраструктури, укладеного між позивачем та ТОВ «Трайгон-Експорт», який, за доводами позивача, було розірвано з ініціативи відповідача-2.

З огляду на наведене, суд зазначає, що заборона вчинення дій відповідачу-2 використовувати портову інфраструктуру ДП «МТП «Чорноморськ», яка розташована в тилах причалів №№ 5,6 Чорноморського морського торговельного порту, не впливає на недійсність оскаржуваного договору та не забезпечує справедливого та ефективного захисту порушених прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Також суд звертає увагу, що спосіб забезпечення позову шляхом заборонити відповідачу-1 здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» та призупинення дії договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між ДП «АМПУ», та ТОВ«ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ», з огляду на предмет та підставу позову, має ознаки вирішення спору по суті, оскільки фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.

Водночас, статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За таких обставин, застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19 та від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19.

Крім того, суд не вбачає правових підстав для зупинення дії договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладений між ДП «АМПУ», та ТОВ«ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ», оскільки обраний заявником захід забезпечення у цій частині не узгоджується з положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» використовувати портову інфраструктуру ДП «МТП «Чорноморськ», яка розташована в тилах причалів №№ 5,6 Чорноморського морського торговельного порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №№ 5,6, заборони ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ» здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» до набрання законної сили рішенням по даній справі, а також призупинення дії договору № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024, укладеного між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» не є адекватним, співмірним і обґрунтованим заходами забезпечення позову, не відповідають вимогам збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене вище, суд відмовляє у задоволенні заяви Державного підприємства «Морський торговельній порт «Чорноморськ» про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Морський торговельній порт «Чорноморськ» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 06.11.2024.

Суддя О.В. Гулевець