Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/9736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/9736/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С"

до Фізичної особи-підприємця Тарана Олександра Артуровича

про стягнення 107597,40 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Тарана Олександра Артуровича про стягнення 107597,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки №21/11/16-445 від 21.11.2016 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 зазначену вище позовну заяву залишено без руху.

20.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.08.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9736/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.10.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

17.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.11.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій №1477 від 14.10.2024 на суму 3000,00 грн, №1482 від 21.10.2024 на суму 3500,00 грн, №1486 від 29.10.2024 на суму 3000,00 грн, згідно із якими здійснено часткову оплату заборгованості у сумі 9500,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконував свої зобов`язання щодо поставки товару відповідно до договору поставки №21/11/16-445 від 21.11.2016, претензій від відповідача щодо якості та/або кількості поставленого товару не надходило.

Однак, відповідач неодноразово порушував свої зобов`язання з своєчасного надання звітів про реалізований товар та неодноразово надавав звіти з порушеннями строків, у зв`язку із чим, посилаючись на ст.625, 530, 692 ЦК України, позивач вважає, що ввесь отриманий відповідачем товар за договором вважається реалізованим та підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки від 30.06.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становила 286 230,20 грн.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду (06.08.2024) заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 107597,40 грн.

У відповіді на відзив позивач підтвердив сплату відповідачем заборгованості згідно із платіжних інструкцій, доданих до відзиву та зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 06.10.2024 становить 86897,40 грн.

Також позивач зазначив, що листом від 16.10.2024 №95 у відповідь на заяву відповідача повернути частину товару на загальну суму 68061,06 грн, повідомив відповідачу, що оскільки останній порушив вимоги п.5.2.5. договору щодо надання звітів про реалізований товар, то товар, який було поставлено за договором вважається реалізованим в повному обсязі та підлягає оплаті, а відповідач втратив право на повернення такого товару.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов визнає заборгованість у сумі 18836,34 грн, в іншій частині позовні вимоги заперечує.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що після подання позовної заяви здійснив оплату за договором на суму 20700,00 грн.

Також на підставі пункту 3.11 договору поставки №21/11/16-445 від 21.11.2016 відповідач повідомив позивача про реалізацію свого права на повернення товару на суму 68061,06 грн.

Враховуючи викладене, відповідач не повинен оплачувати товар на суму, який він повертає згідно умов договору, а тому за доводами відповідача сума заборгованості становить 18836,34 грн (107 597,40 грн - 20700,00 грн - 68 061,06 грн).

Також 14.10.2024, 21.10.2024 та 29.10.2024 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 9500,00 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалів справи, 21.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Тараном Олександром Артуровичем (відповідач, покупець) укладений договір поставки №21/11/16-445 (надалі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар (товари для дітей) (надалі - товар), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.6. договору, перелік товарів, переданих від постачальника до покупця, їх ціна і кількість вказуються у видаткових накладних.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що право власності на товар, що поставляється на виконання умов цього договору, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до покупця в момент передачі (вручення) йому товару постачальником або уповноваженим ним представником, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Відповідно до пункту 3.11 договору покупець має право повернути нереалізований товар за умови збереження товарного вигляду товару, цілісності упаковки, відсутності елементів передпродажної підготовки товару.

Згідно із п.4.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника, в національній валюті України (гривні), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту реалізації товарів кінцевому споживачеві.

У пп.5.2.5. п.5.2. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний один раз в 7 (сім) днів ел. поштою надавати постачальнику достовірний звіт про реалізований товар. У разі неподання звіту в зазначені терміни - весь товар прийнятий покупцем вважається реалізованим в повному обсязі.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи видатковими накладними, позивач у період з 05.12.2016 по 28.12.2019 на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1213530,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату по договору та здійснив повернення товару, у зв`язку із чим за розрахунком позивача, заборгованість позивача становить 107597,40 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що як стверджує позивач, відповідачем не здійснено повну оплату поставленого товару, у зв`язку із чим у відповідача по договору наявна заборгованість у сумі 107597,40 грн.

Як підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями №1413 від 02.07.2024 на суму 2500,00 грн, №1431 від 05.08.2024 на суму 1500,00 грн, №1440 від 19.08.2024 на суму 1500,00 грн, №1444 від 21.08.2024 на суму 1000,00 грн, №1447 від 27.08.2024 на суму 1500,00 грн, №1449 від 02.09.2024 на суму 2000,00 грн, №1450 від 05.09.2024 на суму 1200,00 грн, №1456 від 09.09.2024 на суму 2000,00 грн, №1459 від 17.09.2024 на суму 1500,00 грн, №1461 від 19.09.2024 на суму 1500,00 грн, №1467 від 23.09.2024 на суму 2500,00 грн, №1470 від 30.09.2024 на суму 2000,00 відповідач здійснив часткову оплату по договору №21/11/16-445 від 21.11.2016 на загальну суму 20700,00 грн.

Також згідно із платіжними інструкціями №1477 від 14.10.2024 на суму 3000,00 грн, №1482 від 21.10.2024 на суму 3500,00 грн, №1486 від 29.10.2024 на суму 3000,00 грн відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 9500,00 грн.

06.10.2024 відповідач направив позивачу заяву від 06.10.2024, в якій на підставі п.3.11 договору зазначив про намір повернути частину товару на загальну суму 68061,06 грн.

У відповідь на заяву відповідача про повернення частини товару позивач листом від 16.10.2024 №95 повідомив відповідачу, що оскільки останній порушив вимоги п.5.2.5. договору щодо надання звітів про реалізований товар, товар, який було поставлено за договором вважається реалізованим в повному обсязі та підлягає оплаті.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними між сторонами без зауважень, позивач у період з 05.12.2016 по 28.12.2019 на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1213530,00 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту реалізації товарів кінцевому споживачеві.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що направив позивачу заяву від 06.10.2024, в якій на підставі п.3.11 договору зазначив про намір повернути частину товару на загальну суму 68061,06 грн, а тому у відповідача відсутній обов`язок з оплати вартості поставленого товару, який повертає згідно умов договору.

Проте, суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 3.11 договору покупець має право повернути нереалізований товар за умови збереження товарного вигляду товару, цілісності упаковки, відсутності елементів передпродажної підготовки товару.

Водночас, у пп.5.2.5. п.5.2. договору сторони встановили, що відповідач зобов`язаний один раз в 7 (сім) днів електронною поштою надавати позивачу достовірний звіт про реалізований товар. У разі неподання звіту в зазначені терміни - весь товар прийнятий покупцем вважається реалізованим в повному обсязі.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання відповідачем позивачу звітів про реалізований товар за спірний період, у тому числі у строки встановлені договором, вартість неоплаченого відповідачем товару, згідно із пп.5.2.5. п.5.2. договору є таким, що реалізований в повному обсязі.

За таких обставин, у відповідача відсутнє передбачене п.3.11 договору право на повернення товару.

Таким чином, враховуючи умови пп.5.2.5. п.5.2. договору та приписи ст.530 ЦК України, суд приходить до висновку, що строк оплати поставленого позивачем товару настав.

Дослідивши наявні у матеріалах справи видаткові накладні, коригуючі товарні накладні, накладні на повернення постачальнику, банківські виписки та розрахунок заборгованості, судом встановлено, що станом на 23.05.2024 (дата останньої оплати) залишок неоплаченого відповідачем товару становить 107597,40 грн.

Водночас згідно із наданих відповідачем платіжних інструкцій відповідач у період з 02.07.2024 по 29.10.2024 здійснив часткову оплату по договору №21/11/16-445 від 21.11.2016 на загальну суму 30200,00 грн.

При цьому, оплати 02.07.2024 у сумі 2500,00 грн та 05.08.2024 у сумі 1500,00 грн здійснені відповідачем до звернення позивача до суду (06.08.2024), тобто предмет спору у сумі 4000,00 грн був відсутній до звернення позивача до суду та до відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до звернення позивача до суду та до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Оскільки, заборгованість у розмірі 4000,00 грн по договору поставки №21/11/16-445 від 21.11.2016 сплачена відповідачем до звернення до суду із розглядуваним позовом та відкриття провадження у справі, то позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заборгованості у сумі 26200,00 грн, сплаченої відповідачем за період з 19.08.2024 по 29.10.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20).

З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 26200,00 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 26200,00 грн, згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, станом на момент розгляду справи сума основного боргу становить 77397,40 грн.

Невиконане зобов`язання за договором поставки №21/11/16-445 від 21.11.2016 у сумі 77397,40 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 77397,40 грн відповідачем не надано.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 77397,40 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 77397,40 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 77397,40 грн

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С" та стягнення з Фізичної особи-підприємця Тарана Олександра Артуровича на користь позивача заборгованості у сумі 77397,40 грн; відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 4000,00 грн; та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 26200,00 грн, на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції №52 від 05.08.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також згідно із п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи наведене, суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом та у зв`язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №910/9736/24 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 26200,00 грн - закрити.

В іншій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тарана Олександра Артуровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С" (02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7Д; ідентифікаційний код 37670844) заборгованість у сумі 77397,40 грн та витрати зі сплати судового збору 1742,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.11.2024.

Суддя С.О. Турчин