Рішення

від 06.11.2024 по справі 910/10147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/10147/24Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО-ТВ"

про стягнення 15503,20 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО-ТВ" про стягнення 15503,20 грн., з яких: 9419 грн основного боргу, 5506,14 грн пені, 401,24 грн інфляційних втрат, 176,82 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за субліцензійним договором №УНІ-ІPTV-132775/2021 від 24.12.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10147/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.08.2024 була направлена судом до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО-ТВ".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 22.08.2024 доставлена до електронного кабінету 23.08.2024.

Отже, згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов субліцензійного договору №УНІ-ІPTV-132775/2021 від 24.12.2021 надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм "Україна", "НЛО.TV", "Індиго tv" шляхом їх розповсюдження в період з лютого 2022 по липень 2022 включно, а відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити позивачу винагороду (роялті).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за субліцензійним договором в частині оплати послуг з надання невиключного суміжного права на використання програм "Україна", "НЛО.TV", "Індиго tv" шляхом їх розповсюдження в період з лютого 2022 по липень 2022 включно, з урахування наданої позивачем знижки, у зв`язку із чим заборгованість відповідача становить 9419,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 5506,14 грн пені, 401,24 грн інфляційних втрат, 176,82 грн 3% річних.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (далі - ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІСТО-ТВ" (далі - субліцензіат) укладено субліцензійний договір №УНІ-ІPTV-132775/2021 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою ІPTV-технології (далі - право на розповсюдження), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Пунктом 4.2 договору визначено, що щомісячна сума винагороди становить 7800,00 грн без ПДВ.

Сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках-фактурах за відповідний звітний місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження (п. 4.3 договору).

У п. 4.5 договору сторони погодили, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було надано відповідачу право на розповсюдження програм за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 24419,00 грн, на підтвердження чого позивачем долучені до позовної заяви акти прийому-передачі прав: № 1621 від 28.02.2022 на суму 7800,00 грн, № 2941 від 31.03.2022 на суму 2340,00 грн, № 4211 від 30.04.2022 на суму 2730,00 грн, № 5508 від 31.05.022 на суму 4680,00 грн, № 6739 від 30.06.2022 на сум 5070,00 грн, № 7985 від 21.07.2022 на суму 1799,00 грн.

Сума, зазначена в актах, визначена позивачем з урахуванням наданої на прохання відповідача знижки.

Матеріали справи не містять письмового узгодження знижок у вказаному позивачем розмірі, однак позивач визнає надання знижок по оплаті щомісячної винагороди і рахує заборгованість за договором саме суми роялті із наданою знижкою.

Також на виконанням умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 1617 від 28.02.2022 на суму 7800,00 грн, № 2904 від 31.03.2022 на суму 2340,00 грн, № 4160 від 30.04.2022 на суму 2730,00 грн, № 5442 від 31.05.2022 на суму 4680,00 грн, № 6661 від 30.06.2022 на суму 5070,00 грн, № 7892 від 21.07.2022 на суму 1799,00 грн.

16.03.2024 позивач направив відповідачу претензію від 03.03.2023 вих № INR-132781/2021 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №№УНІ-ІPTV-132775/2021 від 24.12.2021 у розмірі 24419,00 грн та вимагав погасити заборгованість протягом 10 календарних днів від дати отримання претензії.

Претензія отримана відповідачем 30.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 030561331994, однак відповіді на претензію відповідач не надав.

04.05.2023 позивач направив відповідачу акти прийому-передачі прав за договором за період лютий-липень 2022 та рахунки на оплату за вказаний період, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.05.2023.

Відповідач отримав вказаний лист 15.05.2023, проте відповіді та підписаних актів не надіслав.

В подальшому за період з 09.10.2023 по 22.12.2023 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на суму 15000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 2908 від 09.10.2023, № 2972 від 29.11.2023, № 3008 від 22.12.2023.

З огляду на вказане позивач зазначав, що заборгованість відповідача за договором №УНІ-ІPTV-132775/2021 від 24.12.2021 за період з лютого по липень 2022 становить 9419,00 грн.

Оскільки відповідач оплату заборгованості за період з лютого по липень 2022 здійснив не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 9419,00 грн, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, 5506,14 грн пені, 401,24 грн інфляційних втрат, 176,82 грн 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Спір у справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за надане невиключне суміжне право на використання програм шляхом розповсюдження за період з лютого 2022 по липень 2022 включно.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу право на розповсюдження програм за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 24419,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав: № 1621 від 28.02.2022, № 2941 від 31.03.2022, № 4211 від 30.04.2022, № 5508 від 31.05.022, № 6739 від 30.06.2022, № 7985 від 21.07.2022.

Зазначені акти не містять підпису відповідача.

В той же час, судом враховано, що відповідно до п. 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Як вбачається з матеріалів справи, акти прийому-передачі прав за період з лютого по липень 2022 були надіслані відповідачу на його юридичну адресу та отримані ним 15.05.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового.

Таким чином, з урахуванням отримання відповідачем спірних актів, за відсутності письмової вмотивованої відмови від їх підписання, суд дійшов висновку, що позивач надав, а відповідач прийняв без заперечень та зауважень права на розповсюдження програм за період з лютого по липень 2022 на суму 24419,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.5 договору сторони погодили, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Суд зазначає, що умова договору, що оплата у вище вказані строки здійснюється на підставі рахунку не впливає на погоджені сторонами строки оплати, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач за надане право сплатив частково на суму 15000,00 грн.

У п. 20 постанови Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 913/618/21 зазначено, що у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача за договором становить 9419,00 грн (24419,00 грн - 15000,00 грн).

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 9419,00 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення 401,24 грн інфляційних втрат та 176,82 грн 3% річних, судом встановлено таке.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахування здійснено за період з 22.12.2023 по 06.08.2024 на суму заборгованості 9419,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму 401,24 грн та 3% річних на суму 176,82 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5506,14 грн пені.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 5.3 договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 5506,14 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО-ТВ" про стягнення 9419 грн основного боргу, 5506,14 грн пені, 401,24 грн інфляційних втрат, 176,82 грн 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТО-ТВ" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 41, нежиле приміщення 20-Г, ідентифікаційний код 33395744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 152-Б, ідентифікаційний код 37226740) 9419,00 грн основного боргу, 5506,14 грн пені, 401,24 грн інфляційних втрат, 176,82 грн 3% річних та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.11.2024.

Суддя С.О. Турчин