Ухвала

від 06.11.2024 по справі 911/2410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2410/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер»

до Товариства з додатковою відповідальністю «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ»

про стягнення 324 523,42 грн

Без виклику часників справи;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» про стягнення 324 523,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортних послуг № 20/05/24-1 від 20.05.2024 в частині оплати за надані послуги. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 324 523,42 грн основного боргу.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2410/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» 20.09.2024 о 18:00.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 21.09.2024.

14.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання вх. № суду 11548/24 від 14.10.2024 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якому відповідач посилаючись на приписи ч. 1, 3, 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 250, ч. 2, 3, 5, 7 ст. 252 ГПК України, просить суд здійснювати розгляд справи № 911/2410/24 за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що відповідачем у поданому клопотанні про розгляд справи в порядку загального позовного провадження жодним чином не обґрунтовано необхідність розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, як і не доведено суду, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі вимагають проведення судового засідання.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки предметом спору є стягнення 324 523,42 грн основного боргу за надані послуги перевезення вантажу, загальна сума яких не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відповідачем, у свою чергу, не доведено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 911/2410/24 в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

28.10.2024 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 28.10.2024 (вх. № суду 10699/24 від 28.10.2024) про закриття провадження в частині основного боргу та стягнення судових витрат. У поданій заяві позивач повідомив суд, що після відкриття провадження, а саме 25.10.2024 відповідачем на користь позивача були проведені наступні платежі: - згідно платіжної інструкції № 14842 було сплачено 107 235,99 грн, що відповідає вартості першого перевезення (за нумерацією в позові); - згідно платіжної інструкції № 14640 було сплачено 109 349,37 грн, що перевищує вартість другого перевезення (за нумерацією в позові) на 1 614,71 грн = (109349,37-107734,66) і дорівнює повній вартості перевезення (без урахування недостачі); - згідно платіжної інструкції № 14841 було сплачено 109 552,77 грн, що відповідає вартості третього перевезення (за нумерацією в позові). Як зазначив позивач, загальна сума проведених на користь позивача платежів після звернення до суду склала 326 138,13 грн, що на 1 614,71 грн більше від заявленої ціни позову (324 523,42 грн). Отже, згідно пояснень позивача, враховуючи те, що позивач у зв`язку з повним погашенням основного боргу не підтримує своїх вимог в частині стягнення 324 523,42 грн, спір в цій частині відсутній, а провадження саме в цій частині підлягає закриттю. Разом з цим позивач у поданому клопотанні, з посиланням на приписи ст. 130 ГПК України, якою унормовано, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, просив суд покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу судового збору, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені позивачем на правову допомогу адвоката.

05.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про прийняття ордера адвоката в підтвердження повноважень представника позивача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши заяву позивача про закриття провадження у справі та дослідивши надані докази по справі, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з наданих позивачем до справи документів, 20.04.2024 між Товариством з додатковою відповідальністю «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» було укладено договір про надання транспортних послуг № 20/05/24-1 від 20.05.2024. Позивач стверджує, що протягом існуванням між сторонами договірних відносин відповідачем направлялись позивачу заявки на транспортні послуги, а саме: заявка на транспортні послуги № 1, заявка на транспортні послуги № 2, заявка на транспортні послуги № 3. У свою чергу позивач, за його ствердженням, протягом строку дії договору та на виконання заявок замовника надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 324 523,42 грн, що підтверджується міжнародними автотранспортними накладними (CMR) № 90 від 23.05.2024, № 89 від 23.05.2024, № 133 від 30.05.2024 та рахунками на оплату № 372 від 29.05.2024 на суму 107 235,99 грн, № 367 від 28.05.2024 на суму 109 349,37 грн та № 411 від 06.06.2024 на суму 109 552,77 грн відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортних послуг № 20/05/24-1 від 20.05.2024 в частині оплати за надані послуги відповідно до вказаних вище заявок замовника, міжнародних автотранспортних накладних та рахунків на оплату, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 324 523,42 грн основного боргу за надані транспортні послуги.

Суд встановив, що ТОВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» сплатило на користь ТОВ «Транспортна компанія «Трансфер» грошові кошти на загальну суму 326 138,13 грн, що підтверджується долученими позивачем до заяви про закриття провадження у справі платіжною інструкцією № 14840 від 25.10.2024 на суму 109 349,37 грн із призначенням платежу «оплата за автопослуги зг.рах. 367 від 28.05.2024 р. без ПДВ», платіжною інструкцією № 14841 від 25.10.2024 на суму 109 552,77 грн із призначенням платежу «оплата за автопослуги зг.рах. 411 від 06.06.2024 р. без ПДВ» та платіжною інструкцією № 14842 від 25.10.2024 на суму 107 235,99 грн із призначенням платежу «оплата за автопослуги зг.рах. 373 від 29.05.2024 р. без ПДВ».

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що відповідач в повному обсязі сплатив на користь позивача грошові кошти згідно виставлених позивачем рахунків на оплату № 372 від 29.05.2024 на суму 107 235,99 грн, № 367 від 28.05.2024 на суму 109 349,37 грн та № 411 від 06.06.2024 на суму 109 552,77 грн, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачем після відкриття провадження у справі повністю погашено суму основного боргу.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази здійснення зміни платежу відповідачем або проведення зарахування сторонами, як і відсутні докази того, що відповідач здійснив зазначені вище платежі в рахунок інших рахунків на оплату, ніж тих, що долучені позивачем до позовної заяви.

За змістом пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Положення цієї норми можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення (постанова Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/18700/20).

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

З урахуванням зазначеного вище, оскільки суд встановив, що відповідач в повному обсязі сплатив на користь позивача грошові кошти згідно виставлених позивачем рахунків на оплату транспортних послуг № 372 від 29.05.2024 на суму 107 235,99 грн, № 367 від 28.05.2024 на суму 109 349,37 грн та № 411 від 06.06.2024 на суму 109 552,77 грн, а відтак повністю погасив суму заявленого до стягнення основного боргу, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача та закриття провадження у справі № 911/2410/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Разом з цим позивач у заяві про закриття провадження у справі просив суд покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу судового збору, а також стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на правову допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки спір у даній справі виник в зв`язку з неправильними діями відповідача та враховуючи, що позивач не підтримує своїх вимог в частині стягнення з відповідача 324 523,42 грн основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу адвоката, суд встановив та зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 17 300,00 грн.

Частинами 1-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 300,00 грн, заявником долучено до матеріалів справи копії:

- договір про правову допомогу № 2 від 26.08.2024, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» та Адвокатським бюро «Лози»;

- акт приймання-передачі наданих послуг № б/н від 02.09.2024 на суму 17 300,00 грн;

- квитанція прибуткового касового ордера № 01-09 від 02.09.2024 на суму 17 300,00 грн;

- довіреність від 23.08.2024 на ім`я адвоката Лози Віктора Миколайовича;

- ордер на надання правової допомоги серія ВО № 10903896 від 02.09.2024;

- свідоцтво адвоката Лози Віктора Миколайовича про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як було зазначено вище, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача та закриття провадження у справі № 911/2410/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Отже, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що позивач не підтримує свої позовні вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 911/2410/24, судом встановлено наступне.

26.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» (довіритель) та Адвокатським бюро «Лози» (повірений) укладено договір про правову допомогу № 2 від 26.08.2024 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі з ТДВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ». З цією метою: 1. Здійснити дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (8 год.); 2. Провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів га предмет повернення боргу (0,5 год.); 3. Провести арифметичні розрахунки (2 год.). 4. Здійснити аналіз судової практики (2 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (18 год.). 6. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення виконання судового рішення (8 год.).

У пункті 2 договору сторонами узгоджено, що для здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 17 300,00 грн.

Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

02.09.2024 між сторонами, на виконання договору, складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, за змістом якого Адвокатське бюро «Лози» надало, а ТОВ «Транспортна компанія «Трансфер» прийняло наступні послуги:

1. Правова допомога у спорі з ТДВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ»;

2. Огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням; витрачений час 8 год. 05 хв.;

3. Проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів га предмет повернення боргу; витрачений час 0 год. 30 хв.;

4. Здійснення арифметичних розрахунків; витрачений час 2 год. 00 хв.;

5. Аналіз судової практики; витрачений час 2 год. 00 хв.;

6. Підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви; витрачений час 18 год. 20 хв.;

7. Вчинення інших дій, необхідний для розгляду справи в суді та з метою забезпечення виконання судового рішення; витрачений час 8 год. 00 хв.;

Відповідно до п. 1.2 акта приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2024, загальна вартість послуг складає 17 300,00 грн.

Вказаний акт підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.

У подальшому, 02.09.2024 ТОВ «Транспортна компанія «Трансфер» сплатило на користь Адвокатського бюро «Лози» на підставі договору про правову допомогу № 2 від 26.08.2024 грошові кошти на суму 17 300,00 грн, що підтверджується копією квитанції прибуткового касового ордера № 01-09 від 02.09.2024 на суму 17 300,00 грн.

Отже, на підставі поданих позивачем доказів суд встановив, що між сторонами було узгоджено фіксований розмір послуг за надання правничої правової допомоги в межах розгляду справи № 911/2410/24, який становить 17 300,00 грн.

Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6 вказаної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем вказаного вище клопотання подано не було, неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката не доведено.

Водночас, у постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; за своєю категорією вказана справа є незначної складності, спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору перевезення, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час.

З матеріалів справи також вбачається, що представником позивача було подано до суду лише одну заяву по суті спору, а саме позовну заяву, яка є необ`ємною за змістом; матеріали справи не містять відзиву, у відповідь на який позивач мав би подати відповідь на відзив.

Суд також зазначає, що дана справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, а наявний в матеріалах справи розрахунок основного боргу не потребує значного часу для кваліфікованого юриста.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, в даному випадку мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, розумним, дійсно необхідним, неминучим та пропорційним предмету спору.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно можливості покладення на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/2410/24, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є малозначною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, господарський суд вважає, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з відповідача в сумі 8 650,00 грн.

Керуючись приписами ст. 42, 123, 126, 129-130, 231, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» № б/н від 28.10.2024 (вх. № суду 10699/24 від 28.10.2024) про закриття провадження в частині основного боргу та стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 911/2410/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» до Товариства з додатковою відповідальністю «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» про стягнення 324 523,42 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ» (місцезнаходження: вул. В. Симиренка, буд. 2, м. Узин, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09161; код ЄДРПОУ 00372536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансфер» (місцезнаходження: вул. Сидоренківська, буд. 58, м. Харків, Харківська обл., 61030; код ЄДРПОУ 37459701) 4 867,85 грн судового збору та 8 650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині заяви відмовити.

5. Видати наказ на виконання ухвали.

6. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко