Рішення

від 21.10.2024 по справі 915/678/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Справа № 915/678/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Артьомов І.І.,

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів Мотор Груп", вул.Турбінна, буд.15, корп..Б, м.Миколаїв, 54018

представник позивача: Бондаренко Ігор Олександрович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Д.О.Н", вул.Севастопольська, 65-а, кв.21, м.Миколаїв, 54055

про: визнання права на зменшення орендної плати (право на несплату орендної плати)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомотів Мотор Груп" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 05.06.2024 (вх.№6708/24 від 06.06.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Д.О.Н" про визнання у ТОВ "Автомотів Мотор Груп" права на зменшення орендної плати (право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 01.07.2022 по 28.02.2023 за договором оренди нежитлового приміщення №0101/2021, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня 49-А.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 позовну заяву від 05.06.2024 (вх.№6708/24 від 06.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотів Мотор Груп" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків (вх.№7096/24 від 14.06.2024)

Ухвалою суду від 19.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2024. Встановлено сторонам строк для надання заяв про суті справи.

08.07.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Д.О.Н" подано заяву про продовження строку на подання відзиву, сформовану в системі "Електронний суд" 05.07.2024 (вх. № 8120/24) в якій зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачу було доставлено до електронного кабінету: 20.06.2024. Однак, лише 05 липня 2024 року між ТОВ "АВТО-Д.О.Н." та адвокатом був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 05/07/2024. Керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, просить суд продовжити ТОВ "АВТО-Д.О.Н."" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву по справі № 915/678/24.

Ухвалою суду від 18.07.2024 продовжено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Д.О.Н" строк для подачі відзиву на позовну заяву до 29.07.2024 (включно).

Також, відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№8674/24 від 18.07.2024) в якому просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 18.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.09.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву від 29.07.2024 (вх.№9127/24 від 30.07.2024) (арк..89-117) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває господарська справа № 915/1278/23 за позовом ТОВ «АВТО-Д.О.Н.» до ТОВ «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 462 928, 40 грн., із яких 320 000 , 00 коп. основний борг, 12 460, 31 грн. 3% річних, 102 952,33 грн. пені та 27 515, 76 грн. інфляційні втрати. (з урахуванням збільшення позовних вимог). На теперішній час даний судовий спір ще не вирішений. За такого, ТОВ «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» може захистити своє право в межах судового розгляду про стягнення заборгованості за договором оренди по справі №915/1278/23. Більш того, під час розгляду справи №915/1278/23, ТОВ «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» посилається на ті обставини, що воно не могло використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає, а саме у зв`язку із широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України. Зазначає, що ТОВ «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» доступні можливості захисту його прав саме у справі № 915/1278/23, а тому заявлена позовна вимога за за даним позовом не відповідає належному способу захисту.

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив від 05.08.2024 (вх.№9407/24 від 06.08.2024) (арк.118-124) в якій зазначає, що у даній справі позивач прагне захистити порушене право шляхом саме вимоги зменшити орендну плату, яке прямо передбачене ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України. Диспозиція цієї статті встановлює право наймача вимагати зменшення плати. Вказує, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває господарська справа № 915/1278/23 за позовом ТОВ «АВТО-Д.О.Н.» до ТОВ «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 462 928, 40 грн., із яких 320 000, 00 грн. основний борг, 12 460 , 31 грн. 3% річних, 102 952, 33 грн. пені та 27 515,76 грн. інфляційні втрати (з урахуванням збільшення позовних вимог). Зазначає, що ТОВ «АВТОМОТІВ МОТОР ГРУП» було прийняте рішення не пред`являти зустрічних позовних вимог в межах судового розгляду про стягнення заборгованості за договором оренди по справі №915/1278/23, оскільки спільний розгляд вимог про стягнення та визнання права на зменшення орендної плати не є доцільним у даному випадку, оскільки це суттєво утруднить розгляд справи, у зв`язку з поєднанням у спорі позовних вимог, що виникають з різних підстав та не призведе до скорішого відновлення прав та законних інтересів сторін.

Ухвалою суду від 03.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву від 27.09.2024 (вх.№11651/24 від 30.09.2024) (арк..130-136) в якій в якості понесення витрат на професійну правничу допомогу надає суду скан-копію договору про надання правової допомоги №05/07/2024 від 05.07.2024 та акту здачі - прийняття наданих послуг №1 від 27.09.2024.

Також, відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву від 01.10.2024 (вх.№11764/24 від 01.10.2024) (арк.137-140) в якій просить суд розгляд справи, який призначений на 02.10.2024 проводити без участі представника відповідача. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У судовому засіданні 02.10.2024 судом оголошено перерву до 21.10.2024.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання 21.10.2024 не з`явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомотів Мотор Груп" (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Д.О.Н" (далі - орендодавець, відповідач), укладено Договір оренди нежитлового приміщення №0101/2021 (далі - Договір), у відповідності до п.1.1 якого, орендодавець зобов`язується надати орендарю в тимчасове платне користування нежитловий об`єкт, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.12Поздовжня, буд.49-А, що складається з нежитлового приміщення Літ. Д-1 площею 110 кв.м. та адміністративної будівлі Літ. Ж-2 площею 22,6 кв.м., а орендар зобов`язується своєчасно прийняти та звільнити об`єкт оренди, оплачувати орендодавцю плату за користування на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п.3.1 Договору, орендар сплачує орендодавцю за користування об`єктом оренди орендну плату за квартал в сумі 90 000,00 грн., тобто 30 000,00 грн. за один місяць. Орендна плата включає в себе компенсацію за надання комунальних послуг (п.3.2 Договору).

У відповідності до п.3.3 Договору, порядок та строки проведення розрахунків за користування об`єктом оренди: - орендна плата починає нараховуватися орендодавцем з моменту підписання акту прийому - передачі приміщення (п.3.3.1); - орендна плата за користування орендованим приміщенням вноситься орендарем самостійно на підставі цього договору щоквартально до 10 числа місяця, наступного за кварталом, за який здійснюється платіж, шляхом безготівкових розрахунків з орендодавцем (п.3.3.2).

Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акту приймання - передачі приміщення з оренди.

Відповідно до п.5.2 Договору, сторона, для якої створилися умови, за яких неможливе виконання зобов`язань за договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна письмово сповістити іншу сторону про настання цих обставин без жодних зволікань не пізніше 10 днів з дати їх виникнення. Повідомлення повинно містити дані про настання та характер обставин та про їх можливі наслідки.

Згідно п.5.3 Договору, належним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-Промислової палати України.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди складає 35 місяців (але в будь-якому разі не більше трьох років) і розпочинається з моменту (дня) підписання Акта прийому-передачі об`єкта оренди.

У відповідності до п.7.3 Договору, строк оренди закінчується у день підписання сторонами Акта прийому-передачі про повернення об`єкта оренди.

На виконання умов вказаного договору орендодавець 01.01.2021 передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитловий об`єкт, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Поздовжня, буд.49-А, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2021 (зв.б. арк.11).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з збройною агресією з боку Російської Федерації проти України, та зокрема активними бойовими діями на території Миколаївської області та м.Миколаєва з червня 2022 року фактично припинив господарську діяльність, що на його думку зумовило припинення орендних правовідносин між сторонами Договору. У зв`язку з цим, з 24.02.2022 він не використовував орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, буд.49-А, а з червня 2022 року звільнив вказане приміщення. Однак, відповідачем було нараховану орендну плату за період з 01.07.2022 по 28.02.2023.

Позивач не погодившись з нарахуванням орендної плати за період з 01.07.2022 по 28.02.2023 з посиланням на ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України звернувся до суду з даним позов.

В силу положень ст.ст.15, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.627 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 Господарського Кодексу України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України).

За приписами ч.6 ст. 762 Цивільного Кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у ч.6 ст. 762 Цивільного Кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Для застосування ч.6 ст. 762 Цивільного Кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2024 у справі №916/599/23 та від 19.03.2024 у справі №915/458/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21, №916/599/23).

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування ч.6 ст.762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст.762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.

Наведена правова позиція щодо застосування приписів ч.6 ст.762 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/255/23.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження неможливості використовувати орендоване майно, яке було об`єктом оренди за договором №0101/2021 від 01.01.2021, позивач:

1. Посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2022 року (арк.20).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Крім того, у постанові від 07.06.2023 року у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що ТПП України листом від 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), однак вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні, а відтак не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, а тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП України від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації, а тому кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Даний висновок суду ґрунтується на висновках Верховного Суду, які викладені постанові від 15.06.2023 року у справі № 910/8580/22, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 912/750/22, у постанові від 29.06.2023 року у справі № 922/999/22, які мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки, такий лист стосується всіх суб`єктів господарювання, та не доводить наявність форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах сторін за договором у цій справі.

Позивачем не надано доказів отримання ним сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин, в підтвердження виникнення для позивача умов за яких неможливе виконання ним зобов`язань за договором внаслідок обставин непереборної сили. Також, позивач не сповістив відповідача про виникнення у нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання з його боку умов Договору, як то визначено п.5.2 Договору.

Суд зауважує, що всі суб`єкти підприємництва України (фізичні і юридичні особи) перебувають в рівних умовах, здійснюючи господарську діяльність в однаково несприятливому економічному середовищі в країні, та мають вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

2. Вказує, що ТОВ «Автомотів Мотор Груп» вживались дії щодо релокації підприємства до Рівненської області, в підтвердження чого посилається на адвокатський запит щодо витребування інформації в Рівненському обласному центрі зайнятості про релокацію ТОВ «Автомотів Мотор Груп».

Як вбачається з листа №вих-1463/0/01-72/24 від 06.02.2024 Рівненської обласної державної адміністрації, заявка на релокацію ТОВ «Автомотів Мотор Груп» зареєстрована на платформі 10.05.2022 за №44033590. Відповідальними особами від облдержадміністрації було опрацьовано заявку підприємства та запропоновано перелік вільних приміщень з урахуванням сформованих потреб по заявці (записи в заявці на платформі від 12.05.2022 та від 10.08.2022). Однак, жодна із запропонованих локацій заявнику не підійшла. За чергової комунікації (14.06.2023) з представником підприємства, відповідальних осіб від облдержадміністрації в телефонному режимі було повідомлено про те, що потужності підприємства відповідача лишилися за місцем реєстрації (м.Миколаїв), релокація неактуальна, заявку на релокацію на платформі попросили закрити, а відтак - релокація підприємства в Рівненську область не відбулася (арк.19).

Таким чином, зазначений лист спростовує доводи позивача про релокацію підприємства до Рівненської області.

3. Зазначає, що з 24.02.2022 не використовував орендоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, буд.49-А, а з червня 2022 року звільнив вказане приміщення.

Вказані доводи позивача, не беруться судом до уваги, оскільки у відповідності до п.2.2.2 Договору, приміщення вважається повернутим з дати підписання Акту приймання - передачі приміщення. Акт приймання-передачі надається орендарем орендодавцю за 1 календарний день до закінчення строку оренди.

Так, позивачем доказів направлення на адресу відповідача акту приймання - передачі (повернення) нежитлового приміщення у період з 01.07.2022 по 28.02.2023, як то визначено п.2.2.2 Договору, суду не надано.

4. Зазначає, що нежитлове приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Поздовжня, буд.49-А використовувалось іншим суб`єктом господарювання, а саме ТОВ «Авто - Дон Моторс» в підтвердження чого посилається на лист МКП «Миколаївводоканал» (арк.21).

Вказані доводи позивача, не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з Договору №0101/2021 від 01.01.2021 в оренду позивачу передавалось нежитлове приміщення літ.Д-1 площею 110 кв.м та адміністративна будівля літ.Ж-2 площею 22,6 кв.м розташоване за адресою м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, 49-А, що не виключає можливості знаходження за вказаною адресою інших нежитлових приміщень та можливість користування ТОВ "Авто-ДОН Моторс" якимось іншими приміщеннями, розташованими за вказаною адресою та не може достеменно свідчити про користування ТОВ "Авто-ДОН Моторс" приміщеннями переданими в оренду позивачу.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач в порушення вказаних норм не надав належних та достовірних доказів в підтвердження факту об`єктивної неможливості використання ним орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, буд.49-А у період з 01.07.2022 по 28.02.2023, через обставини, за які орендар не відповідає.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем його законних прав та інтересів та наявність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи, що в позові відмовлено в повному обсязі, то судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 31.10.2024.

Суддя Н.О. Семенчук