Рішення

від 05.11.2024 по справі 922/3068/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3068/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (63011, Харківська обл., Богодухівський (Валківський) р-н, смт. Старий Мерчик, вул. Театральна, 8-Б; код ЄДРПОУ: 40155319) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" заборгованість у загальному розмірі 290 143,30 грн., з яких:

- заборгованість з орендної плати по договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 р. за вересень-грудень 2023 року в сумі 3 904,40 грн.;

- заборгованість з відшкодування витрат за жовтень-грудень 2023 року по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021р. в сумі 109 013,62 грн.;

- заборгованість з відшкодування сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІI-IV квартали 2023 в сумі 154 009,52 грн.;

- пеню в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 16 535,21 грн.;

- 3% річних в сумі 1 732,93 грн.;

- інфляційні в сумі 4 947,62 грн.,

а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 481,72 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та податку на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3068/24. Вирішено розгляд справи №922/3068/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2024 в той же день було доставлено відповідачу до його Електронного кабінету, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 01.11.2024 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

19.07.2021 між Акціонерним товариством Укргазвидобування (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (орендар) було укладено договір оренди комплексного об`єкту №4/М-о (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комплекс нежитлових будівель МТФ-1 колишнього ПСГ Восток зі спорудами та обладнанням, перелік яких зазначено в додатку №4, (далі-майно) площею 4667,6 кв.м., розміщених за адресою: Харківська обл., Богодухівський (Валківський) район, смт. Старий Мерчик, Миру в`їзд, буд. №№ 43, 43е, 43є, що перебуває на балансі Філії Газопромислове управління "Шебелинка газвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Цільове призначення використання майна орендарем - сільськогосподарське (п.1.3.Договору).

Земельна ділянка площею 12,9492 га з цільовим призначенням (код згідно КВЦПЗ) - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, на якій розташоване майно, надана орендодавцю у постійне користування Валківською районною державною адміністрацією, що посвідчується Державним актом Серія ЯЯ №309136 від 28.02.2007 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (р.н. 1857495663212) 20.06.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 6321256000:04:000:0984) (п.1.5.Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору розмір орендної плати визначається за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-06-14-000026-2 від 23.06.2021 р. і становить за перший базовий місяць користування Майном 750,83 грн., крім того ПДВ - 150,17 грн., а всього разом з ПДВ - 901,00 грн.

Згідно п.3.2 Договору розмір плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата здійснюється орендарем на користь орендодавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Згідно з п.5.2 Договору орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату на рахунок орендодавця.

Вартість комунальних послуг (водо-, енерго - постачання), а також інші витрати, пов`язані з утриманням приміщень (в тому числі витрати з охорони), що входять до складу орендованого майна, сплачує орендар згідно договорів, які укладені з підприємствами на отримання послуг, або відшкодовує орендодавцю на підставі окремо укладеного Договору (п.3.6.Договору).

Згідно п.5.12 Договору орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцю плату земельного податку за земельну ділянку, що передається у користування з об`єктом, та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що орендується, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Всі спори, розбіжності з приводу даного Договору сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. У випадку не досягнення згоди, спір буде передано на вирішення в судовому порядку (п.9.2.Договору).

Відповідно до п.9.3. Договору за затримку орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно п.9.4 Договору закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендодавцю заборгованість за орендною платою та пеню, якщо така виникла, у повному обсязі.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та підписання сторонами акту прийому-передачі майна та діє 2 роки 11 місяців включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (10.1.Договору).

В пункті 13 Договору оренди сторони визначили додатки до договору, які є його невід`ємною і складовою частиною.

19.07.2021 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, розміщене за адресою: Харківська область, Богодухівський район, смт Старий Мерчик, Миру в`їзд, буд. №№ 43, 43е, 43є, а саме комплекс нежитлових будівель МТФ-1 зі спорудами та обладнанням, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі майна, який є додатком №3 до договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021.

Також між сторонами було підписано Додаток №4 до Договору оренди "Перелік майна, що передається в оренду", згідно якого позивач передав в оренду відповідачу комплекс нежитлових будівель МТФ-1 (колишнього ПСГ Восток) та належних до них споруд та обладнання, розташованого за адресою: Харківська область, Богодухівський район, смт Старий Мерчик, Миру в`їзд, буд.№№ 43, 43е, 43є, в тому числі: нежитлова будівля - корівник №1 дільниця 1; р.н. 1709214663212, нежитлова будівля - корівник №2 дільниця 1; р.н. 1709216063212, нежитлова будівля - корівник №5 дільниця 1; р.н. 1708020763212, нежитлова будівля - корівник №6 дільниця 1; р.н. 1709178063212, нежитлова будівля - Червоний куточок МТФ ; р.н. 1709182763212, нежитлова будівля - кормоцех МТФ-1; р.н. 1709226663212, нежитлова будівля - овочесховище дільниця 1, А-1, загальна площа 19,4 кв.м.; р.н. 1709186963212, корнажесховище, орнажесховище, мережа водопроводу МТФ - 1, силососховище суміжне, силососховище суміжне, навіс №2 біля корівника №1 (МТФ-1), навіс №3 біля корівника №2 (МТФ-1), сіносховище, насос вакумний ВВН-1-3, насос вакумний ВВН 1-3, вакумний насос, насос ВВН-1, бункер грейферний захват, ваги, ваги автомобільні 50т, автоваги.

В той же день, на виконання умов п.3.6 Договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 між Акціонерним товариством Укргазвидобування (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (орендар) укладено договір №4/М-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 19.07.2021 (надалі - Договір відшкодування витрат).

Відповідно до п.1.1 Договору відшкодування витрат, орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати, понесені на утримання майна, переданого в оренду згідно Договору №4/М-о від 19.07.2021 року - комплексу нежитлових будівель МТФ-1 колишнього ПСГ Восток, споруд та обладнання, (далі-Майно) площею 4667,6 кв.м., розміщених за адресою: Харківська обл., Богодухівський (Валківський) район, смт. Старий Мерчик, Миру в`їзд, буд. №№ 43, 43е, 43є, зокрема на комунальні послуги, за користування земельною ділянкою тощо.

Згідно з п.2.1 Договору відшкодування витрат, сума витрат до відшкодування визначається сторонам Актом відшкодування витрат, складеним за формою, яка є невід`ємним Додатком №2 до цього договору на підставі щомісячного розрахунку, що складається балансоутримувачем відповідно п. 2.4 договору.

Відповідно до п.2.2. Договору відшкодування витрат, щомісячно, до 26-го числа місяця, наступного за розрахунковим орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати, понесені балансоутримувачем на утримання майна згідно розрахунку на відшкодування витрат та підписаного сторонами Акту відшкодування витрат, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно з п.2.3 Договору відшкодування витрат щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим балансоутримувач складає та надає орендарю два примірника Акту відшкодування витрат для підписання та здійснення відшкодування. Орендар повертає балансоутримувачу один примірник підписаного та скріпленого печаткою Акту відшкодування витрат протягом 5 робочих днів після отримання або в цей же строк надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого Акту за наявності заперечень.

Згідно з п.2.4 Договору відшкодування витрат, розрахунок компенсації витрат, визначених в п. 1.1 Договору, проводиться балансоутримувачем наступним чином:

2.4.1. розмір компенсації за комунальні послуги розраховується відповідно до показників засобів обліку в разі їх наявності, в разі відсутності засобів обліку- розрахунково по тарифам із відповідних рахунків постачальників комунальних послуг;

2.4.1. розмір компенсації зі сплати за користування земельною ділянкою визначається на підставі щомісячного розрахунку, складеного балансоутримувачем з зазначенням розміру понесених витрат та документу, що підтверджує право власності на земельну ділянку або право користування нею;

2.4.2. розмір компенсації інших витрат понесених балансоутримувачем на утримання майна, переданого, визначається балансоутримувачем розрахунково з посиланням на відповідні первинні документи.

Відповідно до п.п.3.3.1 п.3.3 Договору відшкодування витрат, орендар зобов`язався своєчасно вносити плату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача, на підставі Акту відшкодування витрат.

Згідно з п.п.3.3.2 Договору п.3.3 Договору відшкодування витрат, орендар зобов`язався при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.1 Договору відшкодування витрат, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.5.2 Договору відшкодування витрат, спори, які виникають за цим Договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів вирішуються в судовому порядку.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання Акту приймання-передачі за основним Договором оренди №4/М-о від 19.07.2021 та діє на період користування майном за зазначеним Договором оренди, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.6.1 Договору відшкодування витрат).

Листами №ШГВ7761/003.1.1-14 від 18.10.2023, №ШГВ8936/003.1.1-14 від 14.11.2023, №ШГВ9495/003.1.1-14 від 14.12.2023, №ШГВ639/003.1.1-14 від 15.01.2024, №ШГВ830/003.1.1-14 від 29.01.2024 філія ГПУ Шебелинкагазвидобування Акціонерного товариства "Укргазвидобування" направила на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" акти приймання-передачі наданих послуг по договору оренди, акти відшкодування витрат та рахунки-фактури на оплату за період вересень 2023 року - грудень 2023 року.

Акти за період вересень - грудень 2023 року відповідачем підписані, окрім коригуючого акту на відшкодування витрат за грудень 2023 року. Мотивованої відмови від підписання коригуючого акту та заперечень зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" не надходило.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договорів розрахунки відповідачем не проведені. Згідно Актів приймання - передачі послуг по договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 рахується заборгованість на загальну суму 3 904,40 грн.

Як свідчать матеріали справи, Акт від 30.09.2023 на суму 1 216,69 грн. сплачений частково, залишок заборгованості складає 204,24 гривень. Акти від 31.10.2023 на суму 1 226,42 грн., від 30.11.2023 на суму 1 232,56 грн. та від 31.12.2023 на суму 1 241,18 грн. не сплачені.

В зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за Договором №4/М-о від 19.07.2021 позивачем була нарахована відповідачу пеня в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі - 618,72 грн., а також на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 64,34 грн. та інфляційні в розмірі 172,57 грн.

Згідно Актів відшкодування витрат по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021 рахується заборгованість на загальну суму 109 013,62 грн., а саме: Акту від 31.10.2023 на суму 29 435,65 грн., Акту від 31.10.2023 на суму 414,84 грн., Акту від 30.11.2023 на суму 30 115,07 грн., Акту від 30.11.2023 на суму 414,84 грн., Акту від 31.12.2023 на суму 46 962,25 грн., Акту від 31.12.2023 на суму 414,74 грн., Акту коригування від 16.01.2024 до Акту відшкодування витрат від 31.12.2023 р. на суму 1 256,23 грн.

В зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за Договором №4/М-в від 19.07.2021 позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 15 916,49 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 1 668,59 грн. та інфляційні в розмірі 4 775,05 грн.

25.06.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих.№4460/003.1.1-1 від 19.06.2024, яку останнім отримано 02.07.2024.

Також, керуючись положеннями ст. 266 Податкового кодексу України позивачем згідно податкових декларацій сплачено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нежитлової будівлі "МТФ-1" за ІІІ-IV квартали 2023 року - 154 009,52 грн.

Зокрема, згідно податкової декларації №37 за 2023 рік (додаток №2) позивачем сплачено за ІІІ квартал 77 004,79 грн. (№з/п 2.377 - 2.437), що підтверджується платіжною інструкцією №672359 від 24.10.2023.

Згідно податкової декларації №37 за 2023 рік (додаток №2) позивачем сплачено за IV квартал 77 004,73 грн. (№з/п 2.377 - 2.437), що підтверджується платіжною інструкцією №694782 від 26.12.2023.

Оплата податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки здійснювалася позивачем виходячи із загальної площі всіх об`єктів оподаткування згідно податкових декларацій.

На виконання умов Договорів позивачем на адресу відповідача листами №ШГВ7771/003.1.1-14 від 19.10.2023, №ШГВ488-003.1.1-14 від 04.01.2024, направлені акти відшкодування витрат понесених позивачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІІ-IV квартали 2023 року та рахунки-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, лист №ШГВ7771/003.1.1-14 від 19.10.2023 отримано відповідачем 31.10.2023, а лист №ШГВ488-003.1.1-14 від 04.01.2024 було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до акту від 30.09.2023 відшкодування витрат згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна № 4/М-в від 19.07.2021 відповідні витрати понесені балансоутримувачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно за ІІІ квартал 2023 року склали 77 004,79 грн.

Відповідно до акту від 31.12.2023 відшкодування витрат згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна № 4/М-в від 19.07.2021 відповідні витрати понесені балансоутримувачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно за IV квартал 2023 року склали 77 004,73 грн.

Як стверджує позивач, в порушення умов п.5.12 Договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 та п. 2.2, п. 2.3 Договору №4/М-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 19.07.2021, відповідачем акти відшкодування витрат, понесених позивачем з нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 3-4 квартали 2023 року не підписані, розрахунок по відшкодуванню понесених позивачем витрат відповідачем не здійснено. Мотивованої відмови від підписання даних актів та заперечень з боку відповідача не надходило.

22.02.2024 позивачем на поштову адресу відповідача направлено вимогу вих.№ШГВ2229/003.1.1-1 від 16.02.2024.

Вказана вимога відповідачем не отримана, лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Як стверджує позивач, зобов`язання за укладеними Договорами відповідачем не виконані, заборгованість не сплачена, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Доказів сплати вказаної заборгованості або спростування її наявності відповідач не надав, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 передано в строкове платне користування комплекс нежитлових будівель МТФ-1 колишнього ПСГ Восток зі спорудами та обладнанням, перелік яких зазначено в додатку №4, площею 4667,6 кв.м., розміщених за адресою: Харківська обл., Богодухівський (Валківський) район, смт. Старий Мерчик, Миру в`їзд, буд. №№ 43, 43е, 43є, що перебуває на балансі Філії Газопромислове управління "Шебелинка газвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Вказаний комплекс нежитлових будівель передано в оренду відповідачу з метою ведення сільськогосподарської діяльності орендаря.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування вказаної норми та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Доказів того, що орендоване приміщення не використовувалося або не могло бути використане відповідачем у спірний період матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1 Договору сторони погодили розмір орендної плати, який визначається за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-06-14-000026-2 від 23.06.2021 і становить за перший базовий місяць користування майном 750,83 грн., крім того ПДВ - 150,17 грн., а всього разом з ПДВ - 901,00 грн.

Згідно п.3.2 Договору розмір плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата здійснюється орендарем на користь орендодавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно сплачувати на користь позивача орендну плату у вказаному вище розмірі. Проте, відповідач у період з вересня по грудень 2023 року не сплачував належно орендну плату за орендовані приміщення, чим порушив зобов`язання передбачене п.3.4 Договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як було встановлено судом, листами №ШГВ7761/003.1.1-14 від 18.10.2023, №ШГВ8936/003.1.1-14 від 14.11.2023, №ШГВ9495/003.1.1-14 від 14.12.2023, №ШГВ639/003.1.1-14 від 15.01.2024, №ШГВ830/003.1.1-14 від 29.01.2024 філія ГПУ Шебелинкагазвидобування Акціонерного товариства "Укргазвидобування" направила на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", зокрема, акти приймання-передачі наданих послуг по договору оренди та рахунки-фактури на оплату за період вересень 2023 року - грудень 2023 року.

Акти за період вересень - грудень 2023 року відповідачем підписані.

Згідно Актів приймання - передачі послуг по договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 рахується заборгованість на загальну суму 3 904,40 грн. Зокрема, Акт від 30.09.2023 на суму 1 216,69 грн. сплачений частково, залишок заборгованості складає 204,24 гривень. Акти від 31.10.2023 на суму 1 226,42 грн., від 30.11.2023 на суму 1 232,56 грн. та від 31.12.2023 на суму 1 241,18 грн. не сплачені.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт наявності у відповідача заборгованості по орендній платі у період з вересня по грудень 2023 року у розмірі 3 904,40 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Строк оплати орендних платежів визначено умовами Договору та є таким, що настав.

Разом з цим, укладаючи договір оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021, відповідач зобов`язався не лише сплачувати орендні платежі за орендовані нежитлові приміщення, а й компенсувати витрати на його утримання, а також плату земельного податку за земельну ділянку, що передається у користування з об`єктом, та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що орендується, згідно виставлених рахунків.

Зокрема, на виконання умов п.3.6 Договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 між Акціонерним товариством Укргазвидобування (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (орендар) було укладено договір №4/М-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 19.07.2021, відповідно до п.1.1 якого відшкодування витрат, орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати, понесені на утримання майна, переданого в оренду згідно Договору №4/М-о від 19.07.2021 року - комплексу нежитлових будівель МТФ-1 колишнього ПСГ Восток, споруд та обладнання, (далі-Майно) площею 4667,6 кв.м., розміщених за адресою: Харківська обл., Богодухівський (Валківський) район, смт. Старий Мерчик, Миру в`їзд, буд. №№ 43, 43е, 43є, зокрема на комунальні послуги, за користування земельною ділянкою тощо.

Відповідно до п.2.2. Договору відшкодування витрат, щомісячно, до 26-го числа місяця, наступного за розрахунковим орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати, понесені балансоутримувачем на утримання майна згідно розрахунку на відшкодування витрат та підписаного сторонами Акту відшкодування витрат, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно з п.2.3 Договору відшкодування витрат щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим балансоутримувач складає та надає орендарю два примірника Акту відшкодування витрат для підписання та здійснення відшкодування. Орендар повертає балансоутримувачу один примірник підписаного та скріпленого печаткою Акту відшкодування витрат протягом 5 робочих днів після отримання або в цей же строк надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого Акту за наявності заперечень.

Згідно з п.2.4 Договору відшкодування витрат, розрахунок компенсації витрат, визначених в п. 1.1 Договору, проводиться балансоутримувачем наступним чином:

2.4.1. розмір компенсації за комунальні послуги розраховується відповідно до показників засобів обліку в разі їх наявності, в разі відсутності засобів обліку- розрахунково по тарифам із відповідних рахунків постачальників комунальних послуг;

2.4.1. розмір компенсації зі сплати за користування земельною ділянкою визначається на підставі щомісячного розрахунку, складеного балансоутримувачем з зазначенням розміру понесених витрат та документу, що підтверджує право власності на земельну ділянку або право користування нею;

2.4.2. розмір компенсації інших витрат понесених балансоутримувачем на утримання майна, переданого, визначається балансоутримувачем розрахунково з посиланням на відповідні первинні документи.

Як було встановлено судом, листами №ШГВ7761/003.1.1-14 від 18.10.2023, №ШГВ8936/003.1.1-14 від 14.11.2023, №ШГВ9495/003.1.1-14 від 14.12.2023, №ШГВ639/003.1.1-14 від 15.01.2024, №ШГВ830/003.1.1-14 від 29.01.2024 філія ГПУ Шебелинкагазвидобування Акціонерного товариства "Укргазвидобування" направила на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", зокрема, акти відшкодування витрат та рахунки-фактури на оплату за період вересень 2023 року - грудень 2023 року.

Акти за період вересень - грудень 2023 року відповідачем підписані, окрім коригуючого акту на відшкодування витрат за грудень 2023 року. Мотивованої відмови від підписання коригуючого акту та заперечень зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" не надходило.

Згідно Актів відшкодування витрат по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021 рахується заборгованість на загальну суму 109 013,62 грн., а саме: згідно Акту від 31.10.2023 на суму 29 435,65 грн., Акту від 31.10.2023 на суму 414,84 грн., Акту від 30.11.2023 на суму 30 115,07 грн., Акту від 30.11.2023 на суму 414,84 грн., Акту від 31.12.2023 на суму 46 962,25 грн., Акту від 31.12.2023 на суму 414,74 грн., Акту коригування від 16.01.2024 до Акту відшкодування витрат від 31.12.2023 р. на суму 1 256,23 грн.

Разом з цим, відповідно до п.5.12 Договору орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцю плату земельного податку за земельну ділянку, що передається у користування з об`єктом, та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що орендується, згідно виставлених рахунків.

Згідно вимог ст.266 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт, та сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Керуючись положеннями ст.266 Податкового кодексу України позивачем згідно податкових декларацій сплачено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нежитлової будівлі "МТФ-1" за ІІІ-IV квартали 2023 року у сумі 154 009,52 грн.

Зокрема, згідно податкової декларації №37 за 2023 рік (додаток №2) позивачем сплачено за ІІІ квартал 77 004,79 грн. (№з/п 2.377 - 2.437), що підтверджується платіжною інструкцією №672359 від 24.10.2023.

Згідно податкової декларації №37 за 2023 рік (додаток №2) позивачем сплачено за IV квартал 77 004,73 грн. (№з/п 2.377 - 2.437), що підтверджується платіжною інструкцією №694782 від 26.12.2023.

Оплата податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки здійснювалася позивачем виходячи із загальної площі всіх об`єктів оподаткування згідно податкових декларацій.

На виконання умов Договорів позивачем на адресу відповідача листами №ШГВ7771/003.1.1-14 від 19.10.2023, №ШГВ488-003.1.1-14 від 04.01.2024, направлені акти відшкодування витрат понесених позивачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІІ-IV квартали 2023 року та рахунки-фактури.

Відповідно до акту від 30.09.2023 відшкодування витрат згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна № 4/М-в від 19.07.2021 відповідні витрати понесені балансоутримувачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно за ІІІ квартал 2023 року склали 77 004,79 грн.

Відповідно до акту від 31.12.2023 відшкодування витрат згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна № 4/М-в від 19.07.2021 відповідні витрати понесені балансоутримувачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно за IV квартал 2023 року склали 77 004,73 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості заборгованість з відшкодування витрат за жовтень-грудень 2023 року по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021 в сумі 109 013,62 грн. та заборгованості з відшкодування сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІI-IV квартали 2023 в сумі 154 009,52 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості з орендної плати по договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 р. за вересень-грудень 2023 року в сумі 3 904,40 грн., заборгованості з відшкодування витрат за жовтень-грудень 2023 року по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021р. в сумі 109 013,62 грн. та заборгованості з відшкодування сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІI-IV квартали 2023 в сумі 154 009,52 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 535,21 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, п.9.3. Договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 сторони погодили, що за затримку орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно з п.п.3.3.2 Договору п.3.3 Договору відшкодування витрат, орендар зобов`язався при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Відповідач контррозрахунок пені суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до умов договорів і вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1 732,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 947,62 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірні та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України Про судовий збір та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Разом з цим, суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

Ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл міста Харкова. Зокрема, 28 жовтня 2024 року внаслідок чергового ракетного удару було пошкоджено приміщення Господарського суду Харківської області. Як наслідок, в приміщенні суду тривалий час було відсутнє електропостачання та інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребувало додаткового часу.

Разом з цим, у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога" господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності. При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася, з суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (63011, Харківська обл., Богодухівський (Валківський) р-н, смт. Старий Мерчик, вул. Театральна, 8-Б; код ЄДРПОУ: 40155319) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) заборгованість з орендної плати по договору оренди комплексного об`єкту №4/М-о від 19.07.2021 за вересень-грудень 2023 року в сумі 3 904 (три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 40 коп., заборгованість з відшкодування витрат за жовтень-грудень 2023 року по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021 в сумі 109 013 (сто дев`ять тисяч тринадцять) грн. 62 коп., заборгованість з відшкодування сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІI-IV квартали 2023 року в сумі 154 009 (сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ять) грн. 52 коп., пеню в сумі 16 535 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн. 21 коп., 3% річних в сумі 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 93 коп., інфляційні втрати в сумі 4 947 (чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 481 (три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 72 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "05" листопада 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко