Рішення

від 05.11.2024 по справі 357/11714/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11714/24

Провадження № 2-а/357/105/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

20.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить поновити їй строк звернення до суду та скасувати постанову Державної митної служби України Київська митниця від 12.05.2022 у справі про порушення митних правил № 0993/10000/22.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.05.2024 Київською митницею винесено постанову про порушення митних правил № 0993/10000/22, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України. Зазначає, що зміст виявленого митним органом порушення полягає у тому, що позивач, здійснивши ввезення транспортного засобу на митну територію України для особистого користування в режимі транзит, передала його іншій особі - ОСОБА_2 . Водночас, вона ніколи не ввозила та не передавала іншим особам транспортні засоби на території України, вона ніколи не перетинала державний кордон України, оскільки паспорт громадянина України для виїзду за кордон отримала лише 09.08.2019. Також у неї відсутнє посвідчення водія про право керування транспортними засобами, а тому вона не могла ввезти на митну територію України транспортний засіб Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 . Наполягає, що її персональні дані використали для ввезення даного автомобіля в Україну, а тому звернулась до суду. Крім того, позивач вказує на порушення порядку притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки оскаржувана постанова була винесена за її відсутності, через що вона була позбавлена права дати пояснення з приводу обставин, позивач не повідомлялась про розгляд відносно неї справи.

Позивач також зазначає, що не отримувала від Київської митниці спірну постанову про порушення митних правил, а про її існування дізналась через автоматизовану систему виконавчого провадження, тому вважає це поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

21.08.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копії документів направлено сторонам.

12.09.2024 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, в обґрунтування якого зазначено, що 26.01.2022 до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Київ-Центральний" Київської митниці декларантом ОСОБА_3 подано митну декларацію щодо оформлення у вільний обіг транспортного засобу марки Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 для одержувача ОСОБА_2 . До митного оформлення вказаного транспортного засобу був наданий договір купівлі-продажу автомобіля від 25.11.2021 № б/н, де продавцем виступає ТОВ "Тамірман", а покупцем ОСОБА_2 . Вказаний транспортний засіб 11.06.2018 був ввезений ОСОБА_1 на митну територію України терміном на 10 діб для особистого користування та повинен був бути доставлений у митний орган до закінчення цього строку. Однак, позивач передала вказаний транспортний засіб у володіння, користування та розпорядження особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим, чим порушила ч. 4 ст. 469 МК України. Вказано, що при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт власності на товар, а факт зазначення такої особи в поданих документах. ОСОБА_1 самостійно, добровільно надала документи під час перетину митного кордону України на вищезазначеному автомобілі та взяла на себе зобов`язання про транзит і заборону передачі такого транспортного засобу у користування інших осіб. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві вказано про отримання відповідачем 23.08.2024 копії ухвали про відкриття провадження та неотримання позовної заяви.

В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про отримання 16.09.2024 відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Будь-яких інших заява (клопотань) на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12.05.2022 постановою № 0993/10000/22, складеною першим заступником начальника Київської митниці Державної митної служби України Сич Павлом, визнано винною громадянку ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 26.01.2022 до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Київ-Центральний" Київської митниці декларантом ОСОБА_3 подано митну декларацію типу ІМ 40 АА № UA100140/2022/700555, на підставі Закону України від 15.04.2021 № 1403-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України", щодо оформлення у вільний обіг транспортного засобу марки Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 для одержувача ОСОБА_2 . До митного оформлення вказаного транспортного засобу був наданий договір купівлі-продажу автомобіля від 25.11.2021 № б/н, де продавцем виступає ТОВ "Тамірман", а покупцем ОСОБА_2 . Відповідно до інформації електронної бази даних АСМО "Інспектор" транспортний засіб марки Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 ввезений на територію України 11.06.2018 громадянкою України ОСОБА_1 для особистого користування в режимі транзит, в зоні діяльності Чернігівської митниці. Такий транспортний засіб не може бути переданий у володіння, користування та розпорядження іншим особам, тому в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України.

В матеріалах справи міститься також протокол Київської митниці Державної митної служби України порушення митних правил № 0993/10000/22 від 18.02.2022.

Згідно з договором купівлі-продажу від 25.11.2021 (Литовська Республіка), ТОВ "Тамірман" продав, а ОСОБА_2 купив транспортний засіб марки Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 за 1 000 Євро.

Згідно з роздруківкою з журналу диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску від 11.06.2018, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстровано ввезення для особистого користування в режимі транзиту транспортний засіб Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 .

В матеріалах справи міститься копія паспорта позивача серії НОМЕР_2 від 26.03.2008, копія паспорта позивача для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 09.08.2019 та лист ТСЦ № 3242 від 27.07.2024 № 31/33/3242035, відповідно до якого в Єдиному державному реєстрі Територіального сервісного центру 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області відсутня інформація щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За правилом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд вважає, що строки звернення позивача до суду підлягають поновленню, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що вона була повідомлена про розгляд справи про порушення митних правил та своєчасно отримала оскаржувану постанову. До відзиву відповідачем долучено лише супровідний лист на адресу позивача, як доказ отримання позивачем протоколу про порушення митних правил, в якому зазначено про дату та місце розгляду справи, при цьому доказів його отримання та вручення позивачу постанови від 12.05.2022 року матеріали справи не містять.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності у спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України.

У ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що час вчинення адміністративного правопорушення пов`язаний з датою ввезення (11.06.2018) транспортного засобу у митному режимі транзиту з метою особистого користування на митну територію України.

Так, в редакції Митного кодексу України від 26.05.2018, чинній станом на момент ввезення транспортного засобу (11.06.2018), стаття 469 містила три частини, зокрема: 1. Проведення з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, операцій, не передбачених статтями 203, 325 цього Кодексу, або проведення операцій, передбачених зазначеними статтями, без дозволу органу доходів і зборів, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 2. Зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 3. Видача без дозволу органу доходів і зборів або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 469 МК України (в редакції станом на час винесення оскаржуваної постанови від 12.05.2022), передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Станом на 11.06.2018 диспозиція ст. 469 МК України не містила ч. 4 ст. 469 МК України, оскільки статтю 469 МК України було доповнено частиною 4 згідно із Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-VIII від 08.11.2018 року і положення ч. 4 ст. 469 МК України почали діяти з 22.08.2019.

Поряд з цим, позивач вказує, що вона ніколи не ввозила та не передавала іншим особам транспортні засоби на території України, вона ніколи не перетинала державний кордон України, у неї відсутнє посвідчення водія про право керування транспортними засобами, а тому вона не могла ввезти на митну територію України транспортний засіб Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 , а її персональні дані неправомірно використали для ввезення даного транспортного в Україну.

Представником відповідача не надано будь-яких доказів щодо ввезення т/з Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 саме позивачем.

При цьому роздруківка з журналу диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску від 11.06.2018, куди внесені паспортні дані позивача, її ПІП, дату народження та відомості про транспортний засіб, не є належним доказом такого ввезення виходячи з обставин даної справи (доводів позивача).

Таким чином, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною першою статті 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 488 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

За правилами ч. 1 ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1 та 7 статті 494 МК України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

В статті 498 МК України зазначено, що до прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім іншого, віднесено прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

За змістом статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Таким чином, в наведених нормах законодавцем чітко закріплено обов`язок органу доходів і зборів вручити (надіслати) особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, примірник протоколу про порушення митних правил, в якому, крім іншого, зазначаються час та місце розгляду справи про порушення митних правил, а у випадку неповідомлення зазначеної інформації під час вручення протоколу - проінформувати поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 03.04.2018 у справі за №156/404/17 виклав чітку правову позицію щодо неналежного повідомлення як самостійну і достатню підставу для скасування постанови митного органу. Зокрема, суд вказав, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в даній справі через відсутність належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Варто звернути увагу, що ЄСПЛ у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення митних правил.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

У відповідності до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини другої ст. 321 МК України у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом (ч. 1 ст. 321 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.

За правилами ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно частини 4 ст. 469 МК України передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил відповідач за наслідками розгляду матеріалів справи про порушення митних правил дійшов висновку про те, що позивач передав транспортний засіб особистого користування, ввезений 11.06.2018 у режимі транзиту, в користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України та не поміщувала його у митний режим транзиту.

До митного оформлення транспортного засобу марки Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 , був доданий договір купівлі-продажу, укладений 25.11.2021 в Литовській Республіці між ТОВ "Тамірман" та ОСОБА_2 .

Будь-яких доказів передання позивачем транспортного засобу марки Renault Laguna номер кузова НОМЕР_1 , ввезеного 11.06.2018 у режимі транзиту, у володіння, користування або розпорядження ОСОБА_2 чи будь-якої іншої особи, відповідачем до суду не надано.

Суд звертає увагу, що надана відповідачем копія документу, який іменується як договір купівлі-продажу автомобіля між ТОВ "Тамірман" та ОСОБА_2 від 25.11.2021, не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки даний документ не перекладений українською мовою та не засвідчений належним чином у відповідності до статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

Доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 469 МК України, матеріали справи не містять.

В порушення вимог ст. 489 МК України відповідачем при розгляді справи про порушення митних правил належним чином не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, не з`ясовано інші обставини, що мають безпосереднє значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За правилами частини 1 статті 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципу законності та презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічний висновок був наведений Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем конкретного адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи заперечення та незгоду позивача з оскаржуваною постановою, внаслідок чого він звернувся до суду з адміністративним позовом, а також невиконання відповідачем встановленого обов`язку довести правомірність свого рішення, як такого, що відповідає вимогам ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Київської митниці Державної митної служби України від 12.05.2022 у справі про порушення митних правил № 0993/10000/22 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач Державна митна служба України Київська митниця, адреса: б-р Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43997555.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення (підписання) до Шостого апеляційного адміністративного суду.

СуддяА. Ю. Цуранов