Рішення

від 30.10.2024 по справі 617/1486/20

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1486/20

Номер провадження 2/948/73/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Машівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), Вовчанська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання недійсним заповіту та відшкодування моральної шкоди,

відповідно до ч. 6 ст.259ЦПК України усудовому засіданні30.10.2024оголошено вступнута резолютивнучастина Рішення,

у с т а н о в и в :

у серпні2020року ОСОБА_2 звернувся зівказаним позовомдо ОСОБА_3 ,мотивованим тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна бабця позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на майно, яке їй належало. За життя ОСОБА_4 склала три заповіти, перший 27.05.2003, яким заповіла позивачу житловий будинок АДРЕСА_1 . Другий 14.02.2006, яким заповіла позивачу грошові кошти, які знаходяться в Білоколодязній ощадній касі № 2832/02(35). Третій 14.02.2006, яким заповіла позивачу приватизовану земельну ділянку площею 8,93 га, яка розташована на території Котівської селищної ради. В установлений законом строк позивач звернувся до Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою прийняття спадщини і нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 298/2011 щодо майна ОСОБА_4 та 05.04.2012 державний нотаріус видав йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначений вище житловий будинок, а щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, нотаріус пояснила, що воно буде видане після надання оригіналу правовстановлюючого документу. У липні 2019 року позивач знову звернувся до Вовчанської державної нотаріальної контори для оформлення земельної ділянки і нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з наявністю заповіту щодо цієї земельної ділянки посвідченого 01.04.2009, яким скасовується попередній заповіт.

Позивач уважає, що заповіт від 01.04.2009 не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний судом недійсним, оскільки при заведенні спадкової справи 18.07.2011 нотаріус за даними спадкового реєстру було перевірено наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Про наявність заповіту щодо земельної ділянки мова не йшла. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок 05.04.2012 нотаріус також не повідомляла позивача про наявність ще одного заповіту щодо земельної ділянки. Лише 11.06.2019 повідомила про існування такого від 01.04.2009. Позивач стверджує, що напис і підпис на заповіті не є підписом спадкодавиці, що свідчить про підробку підпису на заповіті. Уважає, що складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки вона зазначала, що все своє майно вона хотіла залишити йому, ОСОБА_2 . Хто такий ОСОБА_3 ні позивач, ні члени його родини не знають. Вони жодного разу не бачили його.

Зазначає, що підставами визнання заповіту недійсним є: складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою; складання заповіту з порушенням вимоги його оформлення та посвідчення; при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (а.с. 1-7 т. 1).

У лютому2021року позивачподав заявупро збільшенняпозовних вимогта уточненупозовну заяву, яка мотивована тим,що дії відповідача з незаконного набуття ним права власності за підробленим заповітом, а також його твердження у відзиві про те, що ніби між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 немає спорідненості, підробка заповіту є образливими для позивача, що додатково призвело до погіршення його емоційного та фізичного стану, моральних страждань та переживань. Порушило ритм життя позивача, адже він був змушений звертатися до численних державних та недержавних органів для отримання інформації щодо наявності та чинності оспорюваного заповіту, за захистом своїх порушених прав він змушений був звертатися до суду, адвокатських консультацій та до органів Національної поліції, чим суттєво змінив свій звичайний спосіб життя. Поніс значні матеріальні витрати, був змушений збирати докази своєї правоти, витрачати час, який би міг витратити на роботу та на власні потреби. Отже вважає, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 120000,00 грн.

Таким чином, позивач просив визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 відносно приватизованої земельної ділянки площею 8,93 га, яка розташована на території Котівської селищної ради та належала спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі Державного акта серії IV-XР № 069230 виданого на підставі розпорядження Вовчанської РДА від 15.07.2022 № 108, посвідчений виконкомом Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області від 01.04.2009 за реєстровим номером № 2; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн та судові витрати, в т.ч., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,0 грн, а також інші судові витрати, в т.ч., на проведення експертиз (а.с. 1-13 т. 2).

13.11.2020 та 02.03.2021 р. представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Панфьоров Ф.О., подав до суду відзиви на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 , посилаючись на те, що позовна заява не обґрунтована та безпідставна, а вимоги позивача не законні, основані на припущеннях. Заповіт, згідно якого ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 приватизовану земельну ділянку площею 8,93 га, яка розташована на території Котівської селищної ради та належала спадкодавцеві на підставі державного акту серії IV-XP № 069230 виданого на підставі розпорядження Вовчанської РДА від 15.07.2022 № 108, посвідчений секретарем виконавчого комітету Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області 01 квітня 2009 року за реєстрова № 2. Він повністю відповідає вимогам законодавства України. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Визначення спадкоємця на право на земельну ділянку площею 8,93 га має відбуватися згідно із заповітом від 01 квітня 2009 року. Волевиявлення заповідача було з`ясовано секретарем виконавчого комітету Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області. Заповіт записаний зі слів ОСОБА_4 в сільській раді о 14:30 год в присутності секретаря виконкому та підписаний власноручно ОСОБА_4 . Секретар Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Ткаченко І.А. мала право та здійснювала нотаріальну дію в межах своїх повноважень. Дієздатність ОСОБА_4 на час посвідчення заповіту була перевірена секретарем виконкому Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області, про що є відмітка в заповіті.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Позовна заява подана до суду у серпні 2020 року, але про існування заповіту йому було відомо ще у 2011 році. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Новий заповіт призводить до скасування попереднього. Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Сам факт посвідчення заповіту виконкомом Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області від 01.04.2009 за реєстровим № 2 не може бути доказом того, що дії відповідача заподіяли позивачу шкоду. Вина в діях ОСОБА_3 відсутня в повному обсязі, а також він не є суб`єктом, який був присутній при складанні та посвідченні заповіту, отже і не може відшкодовувати шкоду, стосовно правочину, який не здійснював (а.с. 106-113 т. 1, 26-35 т. 2).

16.03.2021 представник позивача ОСОБА_5 адвокат Петраков В.А., подав до суду відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити у повному обсязі та зазначив, що доводи позивача будуть підтверджені висновком почеркознавчої експертизи, а також можуть бути підтверджені показами свідків. ОСОБА_2 не було повідомлено про наявність заповіту на користь ОСОБА_6 , а тому строк позовної давності він не пропустив. Заповіт ОСОБА_4 щодо земельної ділянки, розташованої на території Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, мав посвідчуватися саме уповноваженою особою Котівської селищної ради Вовчанського району Харківської області. Дії відповідача з незаконного набуття ним права власності за підробленим заповітом, а також його твердження у відзиві про те, що ніби між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 немає спорідненості, підробка заповіту є образливими для позивача, що додатково призвело до погіршення його емоційного та фізичного стану, моральних страждань та переживань. Позивач змушений збирати докази своєї правоти, направляти до суду документи, витрачати час, який міг би витратити на роботу, родину та на власні потреби (а.с. 49-54 т. 2).

Ухвалою від 31.08.2020 Вовчанський районний суд Харківської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (а.с. 27 т. 1).

Ухвалою від 18.05.2021 Вовчанський районний суд Харківської області призначив у справі судову почеркознавчу експертизу (а.с. 72-75 т. 2).

Ухвалою від03.08.2021Вовчанський районнийсуд Харківськоїобласті призначив у справі судову почеркознавчу експертизу (а.с. 104-106 т. 2).

16.12.2021 своєю ухвалою Вовчанський районний суд Харківської області закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 179 т. 2).

У жовтні 2022 року зазначена цивільна справа надійшла з Вовчанського районного суду Харківської області до Машівського районного суду Полтавської області, на виконання ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22, та автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначена для розгляду судді Косик С.М. (а.с. 208 - т. 2).

Ухвалою від 25.10.2022 Машівський районний суд Полтавської області прийняв справу до провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 209 т. 2).

29.03.2023Машівський районнийсуд Полтавськоїобласті замінив третю особу у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: Головне територіальне управління юстиції в Харківській області, його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків).

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову та покликався на те, що позивач являється єдиним онуком спадкодавці ОСОБА_4 , яка за життя склала кілька заповітів на користь позивача і тільки останній на користь відповідача, якого не знає ні позивач, ні його родина, не знала мабуть і ОСОБА_4 оспорюваним заповіт складений та посвідчений не за місцем проживання спадкодавці, тобто з порушенням порядку реєстрації і посвідчення заповіту, що є самостійною підставою для визнання заповіту недійсним, хоча Котівська сільська рада за місцем мешкання ОСОБА_4 працює, а остання мала похилий вік і погане здоров`я, а тому не могла ходити на великі відстані.

Відповідач та його представник, представники третіх осіби не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, оголошення про виклик відповідача, розміщене на офіційному вебсайті суду та рекомендоване повідомлення про відсутність відповідача за зареєстрованим місцем проживання (а.с.129,130,192, 201 т.3), завідувач Вовчанської державної нотаріальної контори подала заяву про розгляд справи у відсутності представника нотаріальної контори та при вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с.199 т.3), начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) також подав клопотання про розгляд справи без участі представника управління та при вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с.223 т.2).

Суд, заслухавши представника позивача, з`ясувавши правову позицію відповідача, дослідивши письмові докази та допитавши свідка, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років в с. Котівка Вовчанського району Харківської області померла ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.01.2011 Котівською сільською радою Вовчанського району Харківської області (а.с. 12 т. 1).

05.04.2012 ОСОБА_2 , який є спадкоємцем майна померлої за заповітом, посвідченого виконкомом Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області 27.05.2003 року, зареєстрованого у реєстрі за №91, видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Котівка Вовчанського району Харківської області, який належав померлій ОСОБА_4 (а.с. 13,14 т. 1).

Цей будинок зареєстрований за позивачем також в КП «Вовчанське БТІ» (а.с. 15 т. 1).

Згідно з повідомленням Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області від 03.07.2019 № 179 державні акти на право приватної власності на землю зберігалися: один у власника, другий у Держгеокадастру (з 2011 в РДА). Акти на право власності на земельні ділянки (пай) видавались на загальних зборах ЧСП «Молнія1» с. Юрченкове Вовчанського району Харківської області. Головою сільської ради у 2009 році була ОСОБА_7 (а.с. 21 т. 1).

За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області станом на 01.01.2013 на ім`я ОСОБА_4 зареєстровано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-XР № 069230, виданий на підставі розпорядження Вовчанської РДА від 15.07.2022 № 108, загальною площею земельної ділянки 8,93 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-XР № 069230 ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки 8,93 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Котівської сільської ради (а.с. 24 т. 1).

Згідно з копією заповіту від 14.02.2006, посвідченого секретарем Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області Осташевською М.В., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла позивачу ОСОБА_2 приватизовану земельну ділянку розміром 8,93 га, яка розташована на території Котівської сільської ради (а.с. 16 т. 1).

Згідно з копією заповіту від 14.02.2006, посвідченого секретарем Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області Осташевською М.В., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла позивачу ОСОБА_2 грошові кошти, які знаходяться в Білоколодязній ощадній касі № 2832/02(35) (а.с. 16 т. 1).

01.04.2009 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку площею 8,93 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Котівської сільської ради, заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.103-105, 160, 164 т.1).

Як видно із спадкової справи, відкритої до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , 18.07.2011 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 , та яка залишила заповіт на його ім`я (а.с. 154 т. 1).

17.05.2019 ОСОБА_3 Вовчанською державною нотаріальною конторою Харківської області видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,0142 га, що знаходиться на території Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, яка належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії IV-XР № 069230, а також на земельну ділянку площею 2,9215 га, що знаходиться на території Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, яка належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії IV-XР № 069230 (а.с. 226, 228 т. 1).

Постановою № 1699/02-31 від 11.06.2019 державний нотаріус Вовчанської держаної нотаріальної контори Харківської області Ворона Г.В. відмовила ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 8,93 га, що знаходиться на території Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що наявний заповіт, який був складений спадкодавцем та посвідчений виконкомом Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області 01.04.2009 за реєстровим № 2, який скасовує попередній заповіт (а.с. 18 т. 1).

Згідно з повідомленням Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 02.07.2019 № 9941/1 в 2009 році головою Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області була ОСОБА_9 01.04.2009 секретарем Червоноармійської сільської ради був посвідчений заповіт від гр. ОСОБА_4 за реєстровим № 2. Відповідальна особа має право посвідчувати заповіти на майно незалежно від його розташування (а.с. 19 т. 1).

Відповідно до висновку експерта № 16063 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за цивільною справою № 617/1486/20 від 18.10.2021 підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті від 01.04.2009 від імені ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 105), в рядку « ОСОБА_4 » (праворуч від запису «01 квітня 2009 року»), - виконано ОСОБА_4 . Рукописний запис «Заповіт мною в голос прочитано підписано власноручно» в заповіті від 01.04.2009 від імені ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 105), під записом «Цей заповіт складено в двох примірниках, один із яких зберігається у справах виконкому, а другий видано на руки заповідачеві.»,- виконано ОСОБА_4 (а.с. 139 -142 т. 2).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що в нього була сестра ОСОБА_4 , з якою в нього були хороші дружні стосунки, він доглядав за сестрою в молодості, коли та тяжко захворіла і перенесла операцію. В період часу з 2006 по 2011 рік сестра проживала в с.Котівка Вовчанського району та через перенесену операцію на колінах, далеко не ходила. Він спілкувався з сестрою, відвідував її, вона була при здоровому глузді, ніяких психічних розладів він не помічав, чужим людям своє майно не збиралася дарувати, тим більше землю, в неї були онук ОСОБА_2 , родичі, мешкала сестра зі співмешканцем.

Також свідок повідомив, що такої людини як ОСОБА_3 він не знає, ніколи його не бачив та сестра про нього нічого не говорила.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною першою статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У статті 1233ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вказано у частинах першій та другій статті 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦКУкраїни немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книги шостої ЦКУкраїни свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

У частині першій статті 1257ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди для запрошення нотаріуса посвідчити заповіт.

Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій-шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

Так, згідно зі статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 37Закону України«Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 11листопада 2011року №3306/5 (далі Порядок), за змістом пункту 1.2. якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Загальнодозвільний підхід у законодавстві щодо можливості особи, яка опинилася в різних життєвих ситуаціях, скласти заповіт, який може бути посвідчений доволі широким і різноманітним колом осіб, зазначених у статті 1252 ЦК України. Призначення цього переконатись у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати їй можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, отримати це майно у спадщину.

Тому штучно віднаходити причини для того, аби визнати заповіт недійсним, зокрема з тих підстав, що уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт не за місцем проживання заповідача, видається вкрай нерозумним.

Не відповідає це і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача.

Викладене дозволяє дійти висновку про юридичну необґрунтованість визнання заповіту недійсним лише в разі його посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування не за місцем проживання заповідача. За відсутності норми, якою передбачався би негативний наслідок за вказаних обставин, у суду немає підстав для визнання заповіту недійсним.

Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які визначені в ЦК України.

Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок її діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №522/9893/17 (провадження №14-173цс20), постанові Верховного суду від 18 серпня 2021 року у справі №551/335/18 (провадження №61-12826св20), постанові Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі №693/1314/19 (провадження №61-4348св23).

З огляду на викладене, не можна погодитися з міркуваннями про недійсність заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування не за місцем постійного проживання та реєстрації заповідача. Це б виходило за межі буквального змісту ст.1257ЦК України та ґрунтувалося на розширювальному тлумачення норм ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Тим більше, законодавство про місцеве самоврядування не може впливати на спадкове право, встановлюючи підстави для недійсності заповіту, які відповідні норми ЦК України не передбачають.

Відповідно до положень частини другої статті 1247ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

За змістом частини четвертої статті 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що: «право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках».

Як вбачається з висновку експерта № 16063 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_4 в оспорюваному заповіті виконані саме спадкодавицею ОСОБА_4 .

Отже, оскільки ОСОБА_4 01 квітня 2009 року реалізувала своє право на заповіт, звернувшись до сільської ради; заповіт складено у письмовій формі, підписано заповідачем та посвідчено секретарем виконавчого комітету Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області, зареєстровано у відповідному реєстрі, відтак спірний заповіт належно посвідчений, а оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що волевиявлення заповідача під час посвідчення заповіту не було вільним і не відповідало її волі, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати, понесені позивачем, у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), Вовчанська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання недійсним заповіту та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 31.01.1996, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета пору:

-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 16, м. Харків Харківської області.

-Вовчанська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: вул. Торгова, 2, м. Вовчанськ Харківської області.

Повний текст Рішення складений 06.11.2024.

Суддя С. М. Косик