Ухвала

від 05.11.2024 по справі 545/3952/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3952/24

Провадження № 1-в/545/601/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» відносно засудженої

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чкалове Приазовського району Запорізької області, українки, громадянки України, незаміжньої, з повною загальною середньою освітою, проживаюча: АДРЕСА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ,

раніше судима:

12.11.2012 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 3 місяців арешту. Звільнена 07.02.2013 року за відбуттям строку покарання;

27.12.2013 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 26:06.2014 року скасовано іспитовий строк та направлена в місця позбавлення волі строком на 3 роки. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2014 року невідбуту частину покарання скорочено на 1/2 частину покарання на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року. Звільнена 25.12.2015 року за відбуттям строку покарання;

10.10.2017 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року скасовано іспитовий строк та направлена в місця позбавлення волі строком на 2 роки;

01.10.2018 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 309 ч. 1, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

14.11.2018 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 року вирок від 14.11.2018 року в частині призначеного покарання змінений, вважати засудженою за ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

22.04.2021 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 190 ч. 2, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 3 років місяців позбавлення волі. Звільнена 21.03.2022 року за відбуттям строк покарання;

02.11.2023 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 4, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

засуджена:

08.04.2024 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 4, 71 ч. 1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

13.05.2024 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ст. 15 ч. 3, 185 ч.4, 70 ч.4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, зараховано термін тримання під вартою з 21.12.2023 року по 23.01.2024 року з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення

про звільнення від покарання і пом`якшення покарання,-

ВСТАНОВИВ :

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло подання начальника Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» відносно засудженої ОСОБА_4 , в обґрунтування якого посилаються на те, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст.51КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В силу ч. 1 ст.5КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Представник адміністрації виправної колонії та засуджена ОСОБА_4 надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Прокурор не заперечував проти задоволення подання.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи, суд прийшов до наступного висновку.

Частина перша статті 5 КК України встановлює правило за яким закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст.51КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Зміна максимального розміру дрібного викрадення чужого майна із 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки в тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст. 51 КУпАП.

Судом встановлено, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 року ОСОБА_4 засуджена за ст. 185 ч. 4, 71 ч. 1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. До вказаного вироку частково приєднане покарання за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 року за ст. 185 ч. 4, 75, 76 КК України.

13.05.2024 року вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 засуджена за ст. 15 ч. 3, 185 ч. 4, 70 ч. 4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, зараховано термін тримання під вартою з 21.12.2023 року по 23.01.2024 року з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення.

Зі змісту вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_4 19.06.2023 року скоїла крадіжку чужого майна, чим нанесла матеріальну шкоду у розмірі 500,00 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. складав 1342,00 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2684,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду клопотання відповідальність за вищевказані дії ОСОБА_4 передбачена ст. 51 КУпАП, а тому, у зв`язку з частковою декриміналізацією, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити останню від відбування покарання.

За вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 року ОСОБА_4 скоїла крадіжку чужого майна: 30.12.2023 року на суму 2699,50 грн, 06.01.2024 року на суму 4393,60 грн., 19.01.2024 року на суму 13500,00 грн.

Проте, зазначені у вироку розміри нанесеної матеріальної шкоди перевищують два неоподаткованих мінімуми доходів громадян (2684,00 грн.), що діяли з 01.01.2023р. по 31.12.2023р.; (3028,00 грн.), що діють з 01.01.2024р. по 31.12.2024р., то відповідальність за вчинене нею діяння не підпадає під дію статті 51 КУпАП як дрібне викрадення чужого майна. У зв`язку з цим, суд приходить до переконання, що визначених законом підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання або пом`якшення покарання немає.

Зі змісту Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 21.11.2023 року скоїла крадіжку на суму 1839,90 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі соціальної пільги за період з 01.01.2023р.по 31.12.2023р.складав 1342,00 грн. (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня). Тобто, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складали суму 2684,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду клопотання відповідальність за вищевказані дії ОСОБА_4 передбачена ст. 51 КУпАП, а тому, у зв`язку з частковою декриміналізацією, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити останню від відбування покарання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.539КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст.537КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи суму викраденого майна, за яку було засуджено ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що на останню розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024р., який набрав чинності 09.08.2024р., яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21(провадження№51-2555кмо24), де вказав, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

За таких обставин, подання підлягає задоволенню, а ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за вироками суду за діяння, кримінальна караність якого усунута.

При цьому, суд саме звільняє засуджену від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.

Крім того, суд зазначає, що декриміналізація окремого епізоду не може вплинути на кваліфікацію дій засудженої та міру призначеного їй покарання.

Керуючись ст.ст 369, 376, 537, 539 КПК України, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст.74 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» відносно засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання і пом`якшення покарання- задовольнити.

У зв`язку з усуненням караності діяння звільнити засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання:

-за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 року за ст. 185 ч. 4, 75, 76 КК України;

-за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 року за ст. 15 ч. 3, 185 ч.4, 70 ч.4 КК України.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою за ч. 4 ст.185КК України до5(п`яти)років позбавленняволі по вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.

СуддяОСОБА_5