Постанова

від 31.10.2024 по справі 274/7830/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/7830/23 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №274/7830/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Корбут В.В. в м. Бердичів Житомирської області,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка Агро» (далі ТОВ «Андріяшівка - Агро», Товариство, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило визнати укладеною додаткову угоду від 01 вересня 2023 року до договору оренди землі, укладеного 03 липня 2014 року між ними та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, розташованої на землях Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, у наступній редакції:

"Додаткова угода

до договору оренди землі від 03.07.2014 року"

01.09.2023 року с. Андріяшівка

Товариство з обмежено відповідальністю "Андріяшівка Агро", іменоване надалі "Орендар", в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту, з одного боку,

і ОСОБА_1 , іменована надалі "Орендодавець" (РНОКПП НОМЕР_1 ) з іншого боку, разом надалі іменовані Сторони, а кожен окремо Сторона, уклали цю Додаткову угоду (далі Додаткова угода) до Договору оренди землі від 03.07.2014 року (далі Договір) про нижченаведене:

1. Із врахуванням обставин, встановлених рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2023 р. по справі № 274/1258/21 "Орендар" та "Орендодавець" дійшли згоди внести зміни до Договору від 03.07.2014 року.

2. Змінити перше речення п. 8 Договору та викласти його в наступній редакції:

"Цей Договір укладено на строк до 20.02.2027 року".

3. Інші умови вищевказаного Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Дана Угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін.

5. Дана Угода набуває чинності з моменту підписання його сторонами та її державної реєстрації.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН:

ОРЕНДАР: ТОВ "Андріяшівка Агро", адреса: вул. Садова, 6, с. Андріяшівка Бердичівського р-ну, п.i.13364 ЄДРПОУ 36533031 Директор

---

Борис БАЗИЛІВСЬКИЙ ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2

---

Також ТОВ «Андріяшівка-Агро»,просило стягнути із відповідача на їх користь понесені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство зазначало, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, площею 5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, розташованої на землях Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки із ТОВ «Андріяшівка - Агро» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 липня 2014 року.

Згідно пункту41цього Договорувін набираєчинності післяпідписання сторонамита йогодержавної реєстрації,а строкйого дії 10років (пункт 8Договору).

У січні 2021 року Товариству з інформаційної довідки Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру стало відомо про те, що Сектором державної реєстрації Ружинської РДА 02 грудня 2020 року дію договору припинено і з цього дня право оренди зареєстровано за новим орендарем ФОП ОСОБА_4 .

З метою захисту майнових прав Товариства на оренду зазначеної земельної ділянки, зважаючи на відсутність відповідного волевиявлення на припинення договірних відносин, ТОВ «Андріяшівка-Агро» звернулося із відповідним позовом до суду.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року по справі №274/1258/21 позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду про припинення договору оренди, укладеної 21 січня 2020 року між ТОВ «Андріяшівка-Агро» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо вище зазначеної земельної ділянки. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 листопада 2020 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки.

Отже, даний договір оренди землі, укладений із Товариством діяв з моменту його державної реєстрації, 23 липня 2014 року до державної реєстрації додаткової угоди про припинення Договору оренди землі, 02 грудня 2020 року, тобто 6 років 4 місяці та 10 днів.

Після ухвалення Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області рішення від 05 травня 2023 року, право оренди землі Товариства було поновлено внаслідок державної реєстрації цього права 30 червня 2023 року.

Тому, Товариство вважає, що строк, протягом якого він не діяв (з 02 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року) не має зараховуватися до загального строку дії договору.

А тому, на виконання пункту 8 Договору оренди землі, строк дії договору визначений до 20 лютого 2027 року (30.06.2023 + 3 роки 7 місяців 21 день (строк, який залишився після 02.12.2020 року до припинення 10 річного строку дії договору без врахування укладення додаткової угоди про його припинення)).

Товариство звернулося до орендодавця з листом про підписання додаткової угоди про визначення строку дії Договору оренди землі від 03 липня 2014 року на строк до 20 лютого 2027 року.

Проте, ОСОБА_1 помилково зауважив, що строк дії договору оренди землі від 03 липня 2014 року визначений до 18 червня 2024 року у зв`язку із цим відмовився укладати будь-які додаткові угоди із Орендарем.

На підставі наведеного ТОВ «Андріяшівка-Агро» звернулося із позовом до суду щодо захисту своїх майнових прав.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2024 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Сачок А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що висновок суду першої інстанції, який викладений у рішенні, не містить належного обґрунтування. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Андріяшівка-Агро»із заявою про розірвання договору оренди землі, яку директор Товариства ОСОБА_5 задовольнив, та виготовив угоду про припинення договору оренди.

Місцевий суд, посилаючись на положення частини 4 статті 652 ЦК України щодо зміни договору у зв`язку із істотною зміною обставин, у своєму рішенні не зазначив будь-якого обґрунтування застосування вказаної норми права.

Відмовляючись від укладення додаткової угоди, ОСОБА_1 висловив намір обробляти земельну ділянку самостійно, що є його волевиявленням, як власника земельної ділянки. Він вільний у виборі укладення чи продовження договорів оренди.

Також представник відповідача вказує, що той факт протягом якого певний період право оренди позивача на земельну ділянку не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не впливає на сам строк дії договору та не свідчить про продовження такого строку дії договору оренди. Враховуючи принцип свободи договору, за відмови орендодавця від продовження строку договору оренди землі, суд не вправі змінювати цей строк.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року по справі №274/1258/21 встановлено, що директор Товариства ОСОБА_5 діяв всупереч інтересів Товариства та недобросовісно, чим порушив абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, за змістом якої орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

ОСОБА_5 порушив права Товариства, зокрема, всупереч волі останнього припинив право оренди земельних ділянок, та зловжив правом представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, чим порушив частини другу та третю статті 13 ЦК України.

Зазначеним судовим рішенням також стягнуто матеріальну шкоду на користь ТОВ «Андріяшівка-Агро». Тобто, за користування земельною ділянкою в 2021 році, ТОВ «Андріяшівка-Агро» стягнула збитки та упущену вигоду, тим самим, незаконно вимагає продовжити дію договору на період 2021 року (у справі №274/1258/21 позивачем вибрано спосіб захисту стягнення упущеної вигоди за 2021 рік).

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на законі, а підстави застосування аналогії права відсутні, оскільки правовідносини щодо строку оренди землі врегульовані чинним законодавством.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Сачок А.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення, які відповідають доводам апеляційної скарги. Наголосив, що договір оренди між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 укладено на строк 10 років, підстав для продовження якого немає. Окрім того, позивач уже захистив свої права, стягнувши із ФОП ОСОБА_4 , куди було передано земельну ділянку, недоодержаний дохід (упущену вигоду).

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи ( частина 1 статті 372 ЦПК України).

Представник ТОВ «Андріяшівка-Агро» адвокат Гуменюк О.В. направив до суду письмові пояснення, в яких, зокрема, вказав, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року у справі № 274/1258/21 встановлено преюдиційний факт порушення орендодавцем права орендаря в частині строків дії договору оренди землі. Незаконні дії ОСОБА_1 призвели до істотної зміни обставин, якими Товариство керувалося при укладенні договору оренди землі від 03 липня 2014 року, а саме, що строк дії договору замість десяти років зменшився на два роки вісім місяців вісімнадцять днів, що відповідатиме таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частина 1 статті 3 ЦК України).

У спірних правовідносинах не йдеться про розірвання договору оренди землі від 03 липня 2014 року, виконання цього договору на умовах, запропонованих Товариством у додатковій угоді від 01 вересня 2023 року до цього договору, не потягне для ОСОБА_1 шкоди, оскільки він так само продовжуватиме отримувати орендну плату від Товариства у визначеному договором розмірі, інші умови договору, окрім строку його дії, залишатимуться без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» укладено договір оренди землі від 03 липня 2014 року, об`єктом якого є земельна ділянка площею 5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, яка знаходиться на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с.8).

Відповідне право оренди зареєстровано за Товариством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 липня 2014 року, що підтверджується витягом від 25 липня 2014 року з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та інформацією від 23 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.9, 10 11).

Ці обставини також встановлені рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року у справі № 274/1258/21 за позовом Товариства до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , фізичної особи підприємця ОСОБА_8 , про визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельної ділянки із визнанням права оренди, скасування рішень державного реєстратора про припинення прав оренди земельних ділянок із визнанням права, визнання недійсними договорів оренди землі із визнанням права оренди, стягнення збитків, яке набрало законної сили 15 червня 2023 року (а.с.12 18).

Необхідно зазначити, що вказане рішення, враховуючи матеріали даної справи містить очевидну описку у даті реєстрації відповідного права оренди землі 25 липня 2014 року, тоді як правильною є дата 23 липня 2014 року.

Встановлено, що за умовами договору оренди ОСОБА_1 передав в оренду Товариству земельну ділянку строком на 10 років (а.с.8).

Відповідно до пункту 41 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом першоїінстанції напідставі рішенняБердичівського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від05травня 2023року усправі №274/1258/21встановлено,що:

- 21 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора ОСОБА_5 укладено угоду про припинення договору оренди земельної, за умовами якої вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 03 липня 2014 року площею 5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено;

наказом №3-к від 24 січня 2020 року згідно протоколу № 1/2401 від 24.01.2020 загальних зборів учасників Товариства про зміни в управлінні товариства звільнено з посади директора ОСОБА_5 за згодою сторін з 27 січня 2020 року;

Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території села Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014 році строком на 10 років, Товариством орендувалось більше двадцяти відповідних земельних ділянок, у тому числі ті, які стосуються предмета спору;

будучи директором Товариства, ОСОБА_5 не міг не знати, що Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території села Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014 роуі строком на 10 років;

тобто ОСОБА_5 , як директору Товариства, було достовірно відомо, що Товариство зацікавлене у тому, що б у нього в оренді перебували земельні ділянки, у тому числі ті, які стосуються предмета спору, протягом усього строку відповідних договорів оренди;

не зважаючи на це, директор Товариства ОСОБА_5 , знаючи, що десятирічний строк дії договорів, укладених між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 кожним окремо, і Товариством, які стосуються предмету спору, станом на 20 січня 2020 року та21 січня 2020 року(відповідно) не закінчився, уклав від імені Товариства з вказаними фізичними особами угоди від 20 січня 2020 року та21 січня 2020 рокупро припинення відповідних договорів оренди земельних ділянок на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на яких їх було укладено;

таким чином, директор Товариства ОСОБА_5 діяв всупереч інтересів Товариства та не добросовісно, чим порушив абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, за змістом якої орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень;

крім того, такими діями директор Товариства ОСОБА_5 порушив права Товариства, зокрема, всупереч волі останнього припинив право оренди земельних ділянок, та зловжив правом представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, чим порушив частини другу та третю статті 13 Цивільного кодексу України, зміст яких наводився вище;

ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 кожен, укладаючи з Товариством в особі директора ОСОБА_5 оспорювані угоди від 20 січня 2020 року та21 січня 2020 рокупро припинення договорів оренди земельних ділянок, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який їх було укладено, достовірно знаючи, що ці договори оренди земельних ділянок укладені на строк десять років, також порушили права Товариства, зокрема, припинили право оренди земельних ділянок, чим порушили частину другу статті 13 Цивільного кодексу України;

наведене свідчить про те, що укладені між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 кожним з них окремо та Товариством в особі директора ОСОБА_5 угоди від 20 січня 2020 року та 21 січня 2020 року про припинення договорів оренди земельних ділянок, за умовами яких вони прийшли до згоди припинити договори оренди земельних ділянок: площею 2,7949 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0165;площею 5,4763 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0164; площею 1,5333 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0269 на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який їх було укладено, суперечать частинам другій та третій статті 13, абзацу першому частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, а тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України;

між ОСОБА_1 тафізичною особою підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі від 20 листопада 2020 року щодо земельної ділянки площею5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, строком на десять років, відповідне право оренди зареєстровано зафізичною особою підприємцем ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2020 року, що убачається з інформації від 22 лютого 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та оглянутих судом матеріалів реєстраційної справи.

Припинення права оренди Товариства у зв`язку з укладенням 21 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора ОСОБА_5 угоди про припинення договору оренди земельної ділянки, за умовами якої вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 03 липня 2014 року, площею 5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, було зареєстровано 02 грудня 2020 року, що підтверджується інформацією від 23 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10 11).

Наведеним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року у справі № 274/1258/21, зокрема, визнано недійсноюугоду про припинення договору оренди, укладену 21 січня 2020 року Товариством та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164, та визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 листопада 2020 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею5,4763 га, кадастровий №1820880200:04:000:0164.

У зв`язку з ухваленням рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року у справі №274/1258/21 право оренди землі Товариства, яке виникло на підставі договору оренди землі від 03 липня 2014 року, було повторно зареєстровано 30 червня 2023 року, що підтверджується інформацією від 23 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10 11).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що безпосередньо через дії директора Товариства ОСОБА_5 , який діяв всупереч інтересів Товариства та недобросовісно, порушуючи частини другу та третю статті 13, абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, та дії ОСОБА_1 , який діяв, порушуючи частину другу статті 13 Цивільного кодексу України, Товариство у період з 02 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року (два роки шість місяців та двадцять вісім днів) було незаконно позбавлено права оренди (володіння та користування) земельної ділянки за договором оренди землі від 03 липня 2014 року, тобто строк дії цього договору фактично зменшився надва роки шість місяців та двадцять вісім днів.

Таке позбавлення Товариства права оренди (володіння та користування) земельної ділянки за договором оренди землі від 03 липня 2014 року, тобто фактичне зменшення строку дії цього договору, не відповідає положенням законодавства України, зокрема, статтям 526, 759, 763, 792 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України "Про оренду землі", за змістом яких за договором оренди землі земельна ділянка передається орендодавцем у володіння та користування орендареві на строк, визначений цим договором.

Через наведені протиправні дії директора Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Товариство було позбавлено того, на що воно розраховувало при укладенні договору оренди землі від 03 липня 2014 року, а саме що воно буде орендувати (володіти та користуватися) відповідною земельною ділянкою десять років.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право Товариства було порушено, а саме Товариство було незаконно позбавлено права оренди (володіння та користування) земельною ділянкою за договором оренди землі від 03 липня 2014 року на строкдва роки шість місяців та двадцять вісім днів.

Суд вважав, що позов Товариства підлягає задоволенню, проте з урахуванням того, що договір оренди землі від 03 липня 2014 року набрав чинності 03 липня 2014 року, а не 23 липня 2014 року, тобто строк його дії (строк укладення) має бути продовжено не до 20 лютого 2027 року, як зазначено у додатковій угоді від 01 вересня 2023 року до договору оренди землі від 03 липня 2014 року, а до 30 січня 2027 року, та без посилання на те, що додаткова угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації, оскільки остання на даний час не передбачена законодавством України.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції мотивуючи наступним.

Обґрунтовуючи позовнівимоги,ТОВ «Андріяшівка-Агро» фактичновказувало,що підставоюдля укладеннядодаткової угодиє недобросовісністьповедінки орендодавцящодо достроковогоприпинення напевний часправовідносин подоговору оренди,що підтверджуєтьсярішенням Бердичівськогоміськрайонного судуЖитомирської області від05травня 2023року усправі №274/1258/21,а томуТовариство булопозбавлено законногоправа володіннята користуванняспірною земельноюділянкою протягом2 років 6 місяців та 28 днів.

Таким чином Товариство вважало, що саме на цей строк необхідно продовжити строк договору оренди земельної ділянки кадастровий №1820880200:04:000:0164 від 03 липня 2014 року, посилаючись на положення статей 93, 152 ЗК України, статей 251, 526, 598, 63, 638 ЦК України та на положення статей 6, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про оренду землі».

Переглядаючи справу, апеляційний суд зазначає, що за змістом частини першої статті4, частини першої статті5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зістаттею 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першоїстатті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другоїстатті 792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗемельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні нормиЗемельного Кодексу УкраїнитаЗакону України «Про оренду землі».

За змістом частини першоїстатті 93 ЗК України,статті 1 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (частина першастатті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина першастатті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістомстатті 19Закону України«Про орендуземлі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правиламистатті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Велика Палата Верховного Судув постанові від 6 березня 2024 рокуу справі №902/1207/22 роз`яснила, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про оренду землі», яким із тексту ст. ст. 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» ст. ст. 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.

Наведене узгоджується також із раніше висловленими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19, про те, що з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

Умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (стаття 6 ЦК України).

Як уже зазначено статтею 19 Закону України «Про оренду землі» визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Водночас Законом №340-IX, який у відповідній частині набрав чинності 16 січня 2020 року (див. пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), частину першу статті 19 Закону №161-XIV доповнено двома реченнями такого змісту: «Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права».

Дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони Договору скріпили його своїми підписами та вказали в ньому дату укладення (03 липня 2014 року), що відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 15 Закону №161-XIV, і саме з цієї дати відповідно до другого речення частини першої статті 19 цього Закону слід обчислювати 10-річний строк дії цього правочину.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер №1820880200:04:000:0164 від 03 липня 2014 року строк оренди спливає через 10 років із дня його укладення 03 липня 2024 року

Вирішуючи спір у цій справі та задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями статті 652 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)».

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно вказати, що у випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті651,652 ЦК України).

Частиною першоюстатті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина другастатті 16 ЦК Українипередбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другоїстатті 16ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін застаттею 11 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що визнання судом додаткової угоди укладеною за своїм змістом є зміною правовідношення, яке виникло раніше на підставі первісного договору (угоди), можливість такої зміни передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України, та, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про задоволення позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить із такого.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 651 ЦК України 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 при розгляді справи №233/4198/18 та від 08 квітня 2020 року при розгляді справи №233/2070/19, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21 зазначив, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин (п.94). Продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (п.102).

Аналіз вищезазначених правових позицій та норм права дає підстави зробити висновок про те, що для визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 03 липня 2014 року у зв`язку із зміною істотних умов необхідна взаємна згода та наявність волевиявлення на те обох сторін.

Така взаємна згода сторін у цьому випадку відсутня, що підтверджується листом ОСОБА_1 від 11 вересня 2023 року, в якому він вказав, що не бажає поновлювати дію договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Андріяшівка-Агро», не має наміру підписувати будь-які додаткові угоди та вказав, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку, використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

Стаття 652 ЦК України передбачає зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин :

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, у абз. 2 частинах 1, 2, 4статті 652ЦК України закріплено, що: зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові від 08 грудня 2020 року у справі №910/11888/19 Верховний Суд вказав, що за змістом положень статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №914/865/22 зазначив, що аналіз норм статті 652 ЦК України вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Отже, для внесення змін до договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи зміни чи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 81 ЦПК України, обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна чи розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли зміна чи розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Вирішуючи спір, місцевий суд вказав, що в момент укладення договору оренди землі від 03 липня 2014 року Товариство та ОСОБА_1 виходили з того, що строк дії договору становить десять років і що зміна цього строку через протиправні дії директора Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не настане, Товариство намагалося усунути незаконне зменшення строку дії договору шляхом звернення до ОСОБА_1 з пропозицію підписати додаткову угоду від 01 вересня 2023 року до цього договору про збільшення строку дії договору, зменшення строку дії договору позбавило Товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору (а саме що зможе користуватися земельною ділянкою, яка є об`єктом договору, десять років), Товариство не несло ризик зменшення строку дії договору через незаконні дії ОСОБА_1 .

Але з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини з таким висновком погодитись не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що через дії директора Товариства ОСОБА_5 , який діяв всупереч інтересів Товариства та недобросовісно, порушуючи частини другу та третю статті 13, абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, та дії ОСОБА_1 , який діяв, порушуючи частину другу статті 13 Цивільного кодексу України, Товариство у період з 02 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року було незаконно позбавлено права оренди (володіння та користування) земельної ділянки за договором оренди землі від 03 липня 2014 року, тобто строк дії цього договору фактично зменшився на2 роки 6 місяців та вісім днів.

Частина першастатті 92 ЦК Українипередбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чизаконувиступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина третястатті 92 ЦК України).

Необхідно врахувати, що договір оренди землі укладено 03 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 , тобто між суб`єктом господарської діяльності та фізичною особою.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину юридичної особи суб`єкта господарської діяльності є іншими ніж в іншої сторони- фізичної особи, яка є слабшою стороною у цих правовідносинах.

Отже, Товариство шляхом вільного волевиявлення прийняло на себе ризик настання обставин, пов`язаних з виконанням договору оренди землі, укладеного із ОСОБА_1 від 03 липня 2014 року.

Також необхідно зазначити, ключовою обставиною є те, що дії самої юридичної особи - Товариства зобмеженою відповідальністю«Андріяшівка-Агро» в особі діючого на той час директора ТОВ «Андріяшівка-Агро» ОСОБА_5 призвели до припинення вказаного договору оренди землі та укладення такого договору з іншим підприємством.

Будучи директором ТОВ «Андріяшівка-Агро» ОСОБА_5 від імені Товариства вчинив ряд подібних правочинів із власниками орендованих земельних ділянок на території села Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, а тому орендодавець не мав можливості контролювати дії орендаря.

Окрім того, рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року у справі №274/1258/21 стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» матеріальну шкоду (збитки), в тому числі отриману від неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 314 450 гривень.

Отже, часткове відшкодування шкоди та стягнення на користь позивача матеріальної шкоди є певною сатисфакцією порушеного його права, а тому подальше продовження строку дії договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди з орендодавцем призведе до непропорційного втручання у його (орендодавця) права та свободи як людини та громадянина.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні умови, визначені частиною 2 статті 652 ЦК України, дотримання яких необхідне для зміни умов договору на підставі істотної зміни обставин.

У зв`язку з наведеним відсутні також підстави вважати про наявність виняткового випадку, за якого допускається зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).

Враховуючи викладене та недоведеність ТОВ «Андріяшівка-Агро» одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України та наявності виняткового випадку щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , визначеного частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, відсутність волевиявлення і згоди до укладення додаткової угоди до договору оренди землі відповідача, а також того, що договір оренди землі від 03 липня 2014 року припинив свою дію через сплив строку, на який його укладено, колегія суддів вважає, що правові підстави для внесення змін до цього договору за рішенням суду - відсутні.

Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином,проаналізувавши зібраніпо справідокази тавстановлені обставинисправи,колегія суддівдійшла висновку,що доводиапеляційної скаргипідлягають дозадоволення,а рішеннясуду першоїінстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням вимогстатті 141 ЦПК України, із позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір у сумі 4026,00 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка - Агро» на користь ОСОБА_1 4026 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2024 року суддею Борисюком Р.М. згідно ч. 3 ст. 381 ЦПК України.