Постанова

від 05.11.2024 по справі 711/9672/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1629/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/9672/23 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Івануса А.Д.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Поляк І.О. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.08.2024 (повний текст складено 09.09.2024, суддя в суді першої інстанції Демчик Р.В.) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

25.12.2023 до Придніпровського районного суду м. Черкаси подано вказаний позов про стягнення заборгованості за договором позики.

22.08.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить та зареєстровано за відповідачем, а саме:

- на 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 3,3986 га, кадастровий номер: 7120686000:02:001:0343, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 486492371206), адреса: Черкаська обл., Драбівський р-н, Мехедівська сільська рада за межами населеного пункту, загальна вартість земельної ділянки згідно інформації ДЗК: 143 234,24 грн.;

- на 1/3 частки у праві власності на об`єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 50,6 кв., житловою - 29,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 453300771101) в межах суми - 16 650,30 доларів США (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят доларів США тридцять центів), про що винести відповідну ухвалу.

Заява мотивована тим, щов провадженні суду перебуває дана цивільна справа про стягнення заборгованості за договором позики загальна сума заборгованості, що пред`явлена за позовом, становить 16650,30 доларів США, еквівалент в гривнях: 603 028,91 грн. Наразі відповідач усіляко намагається затягнути розгляд цієї справи та уникнути відповідальності з виконання зобов`язань, передбачених Договором позики №1 від 13.11.2020 про що свідчить поведінка відповідача, зокрема, суд неодноразово на прохання відповідача надавав останньому можливість для подання доказів по справі, відзиву на позовну заяву та можливість для вчинення інших процесуальних дій з метою висловлення позиції сторони відповідача, її захисту. Попри це відповідач жодних дій не вчиняв та навпаки через своїх представників затягує вирішення справи по суті, перешкоджає ухваленню судового рішення постійними відкладеннями розгляду справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №391557892 від 19.08.2024 року за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 03.06.2024 року було зареєстровано: 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 3,3986 га, кадастровий номер: 7120686000:02:001:0343, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 486492371206), адреса: Черкаська обл., Драбівський р-н, Мехедівська сільська рада за межами населеного пункту, загальна вартість земельної ділянки згідно інформації ДЗК: 143 234,24 грн.; 1/3 частки у праві власності на об`єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 50,6 кв., житловою - 29,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 453300771101).

З моменту укладення договору позики №1 від 13.11.2020 року, п.п. 2.1. якого було визначено, що позикодавець зобов`язаний повернути позичальникові суму позики в строк до 13.03.2021 та до 21.08.2024 відповідач не повернув суми позики. Наразі сума яка підлягає до стягнення зросла більш ніж в два рази в порівнянні з сумою самої позики, а тому з урахуванням того, що відповідач не повернув йому навіть суму позики, а також маючи сумніви у платоспроможності відповідача, у нього відсутні підстави вважати, що рішення суду буде виконано відповідачем у добровільному порядку. Оскільки рішення суду може бути виконане в примусовому порядку, для цього необхідний час для набрання ним законної сили.

Враховуючи те, що у відповідача є майно, за рахунок якого може бути погашено заборгованість, відповідач може здійснити відчуження такого майна до ухвалення та виконання рішення по справі, щоб уникнути відповідальності, а тому я вбачаю необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Побоювання щодо можливого відчуження відповідачем нерухомого майна для ухилення від обов`язків зі сплати заборгованості не є безпідставними з огляду на наступне:

Щодо відповідача на офіційному вебпорталі Судова влада України, при здійснені пошуку на сторінці Стан розгляду справ за параметром Сторона по справі - ОСОБА_3 , наявна значна кількість судових справ щодо стягнення різного виду заборгованостей. Декілька судових справ стосуються невиконання відповідачем своїх податкових зобов`язань, заборгованості по сплаті страхових внесків, стягненню вартості безпідставно набутого майна. Такими судовими справами встановлено, що відповідач вже не вперше ухиляється від виконання своїх обов`язків. Як наслідок стосовно відповідача відкривались виконавчі провадження, що свідчить про те, що навіть попри ухвалене судове рішення відповідач не виконує їх у добровільному порядку.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси області від 23.08.2024 вказану заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 :

- 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку площею 3,3986 га, кадастровий номер: 7120686000:02:001:0343, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 486492371206), адреса: Черкаська обл., Драбівський р-н, Мехедівська сільська рада за межами населеного пункту, загальна вартість земельної ділянки згідно інформації ДЗК: 143 234,24 грн.;

- 1/3 частку у праві власності на об`єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 50,6 кв., житловою - 29,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 453300771101).

Суд першої інстанції вказав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виконання рішення буде суттєво ускладненим.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Поляк І.О. через Електронний суд подала 10.09.2024 до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач звернувся із заявою про забезпечення позову після подачі позовної заяви та закриття підготовчого провадження у справі, не обґрунтувавши подання зазначеної заяви на вказаній стадії судового процесу. При цьому всі обставини, на які вказує позивач у заяві про забезпечення позову, були йому відомі ще до звернення до суду із позовною заявою, причини неможливості подання такої заяви до звернення з позовною заявою або одночасно з нею відсутні. Вважає, що судом першої інстанції не взято уваги відсутність у позивача об`єктивних обставин для звернення з вимогою про вжиття заходів забезпечення позову після закриття підготовчого провадження.

Стосовно викладених обставин судом першої інстанції щодо затягування відповідачем процесуальних строків представник відповідача зазначила, що відповідач у жовтні 2020 року переніс інфаркт головного мозку та починаючи з січня 2021 року змушений систематично проходити курс реабілітаційних процедур та профілактичні огляди у лікаря. Саме через ці обставини та відсутність спеціальних знань у галузі права відповідач звернувся по допомогу для захисту свої прав та майнових інтересів до адвоката Миронова Т.М., який впродовж тривалого часу не виконував свої професійні обов`язки, повідомляв йому неправдиві відомості щодо ведення дорученої йому справи, надавав необ`єктивну інформацію, що не відповідає дійсним обставинам справи. 09.08.2024 відповідачем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги з нею, і нею одразу були вчинені всі необхідні процесуальні дії та 12.08.2024 представник була ознайомлена з матеріалами справи, що є доказом уникнення затягування строків розгляду справи.

Крім того, представник відповідача вказує про те, що між сторонами не укладалося жодного договору позики чи будь-якого іншого документа щодо передачі грошових коштів, договір позики, який на думку позивача обґрунтовує факт виникнення у відповідача зобов`язання щодо стягнення суми грошових коштів ним не підписувався, умови передачі грошових коштів відповідачем не погоджувалися. Вважає, що наданий позивачем оригінал договору позики є неналежним, достовірним та недопустимим доказом у справі, адже він не містить інформації щодо наявності виникнення договірних відносин з приводу передачі грошових коштів; щодо прийняття позивачем на себе зобов`язання з повернення коштів; не дає підстав встановити, що даний договір був укладений саме між позивачем та відповідачем.

На думку представника відповідача, судом першої інстанції не було враховано, що відповідач не є стороною договору позики та не отримував вказаних у договорі позики грошових коштів, тому зобов`язання з повернення вказаних коштів у відповідача не виникає.

Лист від 13.11.2020, який міститься у матеріалах справи, не є розпискою, наданою позивачем на підтвердження факту укладення договору позики від 13.11.2020, не містить інформації укладення договору позики та не доводить факт передачі грошових коштів.

Також у матеріалах справи відсутні докази, щодо наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду або існування реальної загрози продажу майна.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача та залишити без змін ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.08.2024.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.п.1, 2 шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.

Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загрозаневиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючипитання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Застосовуючи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, суд першої інстанції у цій справі виходив з того,щоневжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення по суті спору, оскільки у разі відчуження майна права позивача вимагатимуть додаткового захисту.

Такий висновок суду першої інстанції по суті вимог заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважає вірним частково, з урахуванням таких міркувань.

Спір у справі наявний щодо стягнення заборгованості за договором позики. При цьому можливе відчуження одним із співвласників (за обставин справи відповідачем, як титульним володільцем майна), що може унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову та, яке на час вирішення спору матиме нового власника, який не був учасником розгляду даної справи.

Відтак висновки про необхідність забезпечення позову, про що вказав суд першої інстанції, є обґрунтованими, а посилання скаржника на те, що позивач звернувся із заявою про забезпечення позову після подачі позовної заяви та закриття підготовчого провадження у справі, не являються підставою для скасування постановленої ухвали, адже забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Щодо тверджень скаржника, що заявником не доведено існування правових підстав для забезпечення позову, то колегія вважає, що стороною не доведено той факт, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову переважатиме над тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Між тим, належних та допустимих доказів, які б давали підстави припускати, що заходи забезпечення позову потягнуть чи вже потягнули до настання будь-яких негативних наслідків, відповідачем не надано.

Отже доводи апеляційної скарги в цій частині залишаються без задоволення.

Твердження скаржника про те, що між сторонами не укладалося жодного договору позики та такій відповідачем не підписувався, що наданий договір позики не є належним і допустимим доказом, що відповідач не отримував вказаних у договорі коштів та ін. на даний час до уваги апеляційним судом не беруться, адже вони стосуються суті позовних вимог, заявлених у справі, які при вирішення процесуального питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову на предмет доведеності не оцінюються, вирішення даного питання буде вже вирішенням спору по суті до винесення судом рішення, що є неприпустимим за законом.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими та на правильність вирішення питання про забезпечення позову не впливають.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Апеляційний суд враховує, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача, не буде повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», здійснить опис арештованого майна та вчинить дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно за призначенням тощо), що може привести до необґрунтованого обмеження власника майна, зокрема, і у праві на користування житлом.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що належним видом забезпечення позову, який відповідатиме меті застосування такого забезпечення буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси області від 23.08.2024 про забезпечення позову у даній справі слід змінити, вказавши в якості виду забезпечення позову заборону вчиняти дії по відчуженню відповідачем ОСОБА_3 належного йому на праві власності майна, що зазначено в клопотанні позивача, в решті ухвала має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси області від 23.08.2024 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 простягнення заборгованостіза договоромпозики змінити, вказавши в якості виду забезпечення позову заборону вчиняти дії по відчуженню ОСОБА_3 зареєстрованого за ним на праві власності нерухомого майна.

У решті ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси області від 23.08.2024 про забезпечення позову у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 06.11. 2024.

Суддя-доповідач

Судді