Постанова

від 05.11.2024 по справі 127/5440/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/5440/24

Провадження № 22-ц/801/2104/2024

Категорія: 83

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа № 127/5440/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Київської Т.Б. в залі суду в місті Могилів-Подільський, дата складення повного тексту рішення невідома,

в цивільній справі № 127/5440/24за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці про зняття арешту з майна,

встановив:

Короткий зміствимог

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці, у якому просить зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 4218068, який було зареєстровано 13.12.2006 Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою. Також просить виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартири АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, як дружина померлого, а тому спадщину вона прийняла вчасно та звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, їхні спільні діти від прийняття спадщини відмовились.

Позивач вказує, що під час перевірки обтяжень на спадкове майно було встановлено, що частки вказаної квартири перебуває під арештом. Підставою для обтяження є ухвала про забезпечення позову від 06.09.2007 Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Після чого, позивач в січні 2024 звернулась до відповідача із запитом, у відповідь на який їй було повідомлено, що у відповідача на виконанні перебував виконавчий лист Могилів-Подільського міськрайонного суду від 27.01.2008 №2-727/07 на виконання якого 11.01.2010 було відкрито виконавче провадження №18618058.

29.03.2012 державний виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його повним фактичний виконанням, однак надати його копії неможливо, оскільки виконавче провадження знищене. Позивач зверталась до органів ДВС про скасування арешту, однак їй було відмовлено, тому позивач звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 серпня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а тому Перший відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці не може виступати належним відповідачем у даному спорі, оскільки відповідач арешту на вказане вище майно не накладав, а арешт був накладений Могилів-Подільською міською державної нотаріальною конторою на виконання ухвали суду про забезпечення позову від 06.09.2007.

Водночас місцевим судом зазначено, що суд у своїй ухвалі від 25.03.2024 звертав увагу позивача на дану обставину, проте позивач уваги не звернула та клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, яким мав би бути позивач, в інтересах якого вживались заходи забезпечення позову чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 10вересня 2024року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 05 листопада 2024 року о 12:00 год. з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову не взяв до уваги, що начальник відділу ДВС або державний виконавець після закінчення виконавчого провадження зобов`язані були зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2 . Не зняття арешту з майна при закінченні виконавчого провадження є протиправною діяльністю органу виконавчої служби. Звертає увагу, що відповідно до ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Совгира Л. В. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Відповідач Перший відділдержавної виконавчоїслужби ум.Вінниці в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 (а.с. 81), після смерті якого відкрилась спадщина на квартири АДРЕСА_1 .

Позивач спадщину прийняла вчасно, оскільки є спадкоємцем першої черги за законом, як дружина померлого та звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, їхні спільні діти від прийняття спадщини відмовились.

З листа Першого відділу ДВС у м. Вінниці №17126 від 30.01.2024 слідує, що на виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист Могилів-Подільського міськрайонного суду від 27.01.2008 №2-727/07, на виконання якого 11.01.2010 було відкрито виконавче провадження №18618058. 29.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його повним фактичним виконанням. Згідно даних АСВВ в межах виконавчого провадження та інформації наданої позивачем у запиті щодо боржника, арешти ненакладались (а.с.87).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №364843626 сформованого 07.02.2024, підставою для обтяження частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , стала ухвала Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про забезпечення позову від 06.09.2007, реєстратор Могилів-Подільська міська державна нотаріальна контора, зареєстровано 12.09.2007, реєстраційний номер обтяження №5648875 (а.с.80).

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, з огляду на таке.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає зазначеним вимогам.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, звертаючись до суду із позовом, позивач зазначала, що під час перевірки обтяжень на спадкове майно встановлено, що частки квартири перебуває під арештом. Підставою для обтяження ухвала про забезпечення позову від 06.09.2007 Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. ОСОБА_1 стверджує, що арешт накладений виконавчою службою у межах виконавчого провадження №18618058, однак зважаючи на те, що матеріали виконавчого провадження знищено, а саме провадження завершено, виконавча служба не може зняти арешти.

Вказаний арешт позивач вважає таким, що порушує її права, як спадкоємиці майна, у зв`язку з чим, звернувшись до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці, вважала, що саме вказаним органом державної виконавчої служби порушуються її права, а тому просила суд звільнити спадкове майно з-під арешту.

Відповідно до статті 48ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина першастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Предметом спору в справі є звільнення з-під арешту 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном позивача.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці, вважаючи, що саме вказаним органом порушуються її права.

Проте колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений відповідач не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладений арешт на спірне нерухоме майно.

При цьому стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідач залучений не був. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляла.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

В свою чергу, законодавець чітко встановлює, що відповідачем у даній категорії цивільних справ є саме стягувач чи боржник, оскільки в такому випадку суд може пересвідчитися чи не призведе ухвалення позитивного рішення про скасування арешту майна до порушення прав цих осіб, оскільки скасування арешту може призвести до відчуження цього майна, за рахунок якого в подальшому стягувач міг би реалізувати своє право на стягнення відповідної заборгованості.

Сам по собі факт того, що арешт був накладений Могилів-Подільською міською державної нотаріальною конторою на виконання ухвали суду про забезпечення позову від 06.09.2007, не свідчить про неможливість визначення відповідачем по справі стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи викладені обставини, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці про скасування арешту майна необхідно відмовити через неналежний суб`єктний склад відповідачів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, але не погоджується з мотивами якими суд обґрунтував своє рішення.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано характер спірних правовідносин, що потягло за собою невірне застосування норм матеріального права, а, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлена права на судовий захист шляхом подання позову з правильно визначеним суб`єктним складом відповідачів з вказаними позовними вимогами.

Апеляційний суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги позивача про наявність підстав для скасування арешту, з огляду на те, що вказаним доводам має бути надана відповідна оцінка у випадку подання позову з належно визначеним суб`єктним складом відповідачів.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення в оскаржуваній частині, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, новий розподіл судових витрат, понесених в суді першої інстанції та зміна розподілу судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Могилів -Подільського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від26серпня 2024року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник