Рішення

від 06.11.2024 по справі 120/6969/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 листопада 2024 р. Справа № 120/6969/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувані рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та про скасування посвідки про постійне місце проживання є протиправними та підлягають скасуванню, адже прийняті за відсутності підстав визначених частиною першою статті 12 Закону України "Про імміграцію". Окремо наголошено на тому, що позивач народилась в Україні та рахує себе українкою, не проживає в РФ та виїхала звідти, але у зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень вимушена перебувати у третій країні, до винесення судом рішення.

Ухвалою від 03.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема представник відповідача повідомив, що 18.03.2024 до УДМС у Вінницькій області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області № 1657/55/101/01- 24 від 18.03.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 . Дане подання сформоване на підставі проведення заходів співробітниками підрозділу УСР ДСР Національної поліції України у Вінницькій області, під час яких було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.02.2024 має у власності 60% на території України приватне підприємство «Лісове», яке працює та отримує прибуток, що в подальшому передається власнику на території РФ, згідно відсотків статутного капіталу.

Також було з`ясовано, що ОСОБА_1 являється засновником ООО «Сладости мира», юридична адреса якого зареєстрована на території РФ.

Враховуючи це, було прийнято рішення про скасування посвідки на постійне проживання, яке відповідач вважає обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог п.5 ч.1 ст.12 Закону № 2491-ІІІ та таким, що скасуванню не підлягає.

20.06.2024 позивач подала до суду відповідь на відзив, в який, з посиланням на отриману від ПП "Лісове" інформаційну довідку, вказала, що зазначене товариство з моменту його заснування не здійснювало розподіл чистого прибутку, дивідендів засновникам підприємства не нараховувало та не сплачувало. Весь отриманий дохід залишився в розпорядженні підприємства. Також вказала, що підприємство протягом 2022 року та в першому кварталі 2023 року сплачувало до бюджету податки та збори.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою РФ.

В березні 2012 року позивач звернулась до територіального органу ДМС України із заявою від 21.03.2012 про надання дозволу на імміграцію відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію".

04.04.2012 позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну та згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про громадянство» документована посвідкою на постійне місце проживання в Україні НОМЕР_1 від 10.05.2012.

У подальшому, 18.03.2024 до УДМС у Вінницькій області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 . Дане подання сформоване на підставі проведення заходів співробітниками підрозділу УСР ДСР Національної поліції України у Вінницькій області, під час яких було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.02.2024 має у власності 60% на території України приватне підприємство «Лісове», яке працює та отримує прибуток, що в подальшому передається власнику на території РФ, згідно відсотків статутного капіталу.

Також було з`ясовано, що ОСОБА_1 являється засновником ООО «Сладости мира», юридична адреса якого зареєстрована на території РФ.

Рішенням УДМС у Вінницькій області від 28.03.2024 за № 146, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 28.03.2024.

Також, рішенням УДМС у Вінницькій області від 28.03.2024 № 146/1, на підставі пп. 1 п. 64 Порядку № 321, було скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 10.05.2012.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні

За визначенням статті 1 Закону України від 07.06.2001 №2491-III "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491-III): імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 4 Закону №2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Статтею 12 Закону №2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

У силу положень пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 22 Порядку №1983 визначено, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Згідно із вимогами пунктів 23-25 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Аналіз вищезазначених положень Закону №2491-III та Порядку №1983 дає суду підстави дійти висновку, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III, зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке вивчається ДМС, його територіальними органами і підрозділами.

Як встановлено судом, 18.03.2024 до відповідача надійшло подання Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 . Дане подання сформоване на підставі проведення заходів співробітниками підрозділу УСР ДСР Національної поліції України у Вінницькій області, під час яких було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.02.2024 має у власності 60% на території України приватне підприємство «Лісове», яке працює та отримує прибуток, що в подальшому передається власнику на території РФ, згідно відсотків статутного капіталу.

Також було з`ясовано, що ОСОБА_1 являється засновником ООО «Сладости мира», юридична адреса якого зареєстрована на території РФ.

Зі змісту подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вбачається, що позивач, будучи громадянкою РФ та з 2021 року перебуваючи за межами України, отримує прибуток від належної їй на праві власності 60% приватного підприємства "Лісове".

Враховуючи вищевикладене, Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено на адресу УДМС України у Вінницькій області подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання громадянину рф ОСОБА_1 .

Отже, подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію в Україні, посвідки на постійне проживання, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Національну поліцію", та направлене відповідачу у порядку, передбаченому п. 4, 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 .

При цьому, перевірка інформації зазначеної в поданні не є обов`язковою відповідно до п.5,6 вказаної Інструкції.

Враховуючи те, що підставою подання є інформація Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, суд вважає що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну».

Крім того, оскільки необхідність скасування дозволу на імміграцію позивача визначена компетентним органом, то у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви у його недостовірності, та підстави для проведення перевірки відсутні.

Слід зазначити, що відповідно до норм Порядку №1983, опитування особи перед прийняттям рішення органом міграційної служби та витребування додаткових документів це є правом відповідача, а не його обов`язком, сумніви відповідача в достовірності подання були відсутні, а тому він не вчиняв таких дій.

Позивачем фактично не зазначено в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення. За твердженнями позивача, протиправність відповідного рішення зводиться до необґрунтованості подання та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в ньому.

Разом з цим, позивач не оскаржує дії Національної поліції, не зазначає про оскарження подання, наявність відповідних звернень до органів МВС щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.

При цьому, суд враховує додану до відповіді на відзив інформаційну довідку ПП "Лісове", однак вважає за необхідне відзначити, що остання не містить первинних документів, зокрема банківських виписок, на підтвердження відображених у ній обставин, а відтак не спростовує наведених у Поданні Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 1657/55/101/01-24 від 18.03.2024 обставин.

Доводи позивача щодо відсутності обґрунтованості підстав для скасування дозволу на імміграцію, визначених частиною першою статті 12 Закону №2491-III, визнаються судом необґрунтованими, оскільки, обставини, які викладені у поданні, у взаємозв`язку із положеннями Конституції України, Закону № 2469-VIII, а також зважаючи на введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (з урахування строків продовження воєнного стану в Україні), на думку суду, є достатніми для прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Таким чином оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.03.2024 за №146/1 про скасування посвідки на постійне проживання, а також зобов`язання відповідача її поновити суд зазначає таке.

Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321), згідно із пунктом 1 розділу I якого Посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно із підпунктом 4 пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до пунктів 65-67 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Відповідно до приписів підпункту 4 пункту 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної адміністративної справи не встановлено правових підстав для скасування рішення УДМС у Вінницькій області від 28.03.2024 № 176 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в України, суд не вбачає підстав для скасування спірного рішення від 28.03.2024 за №146/1 про скасування позивачу посвідки на постійне проживання та зобов`язання відповідача поновити посвідку на постійне проживання, оскільки такі вимоги є похідними.

Отже, беручи до уваги викладене вище у сукупності, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв оскаржувані рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивача.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 37836770)

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна