Рішення

від 19.08.2024 по справі 160/15453/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокуСправа №160/15453/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеними особами, винесене відповідачем 09.04.2024 року відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача поновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на другий шестимісячний період, починаючи з дати звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятого відповідачем рішення, яким відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеними особами. Зазначає, що приймаючи оскаржене рішення відповідач не посилався на відповідну правову норму, що свідчить про те, що така відповідь носить виключно поверхневий характер, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Обгрунтовуючи відзив посилається на правомірність прийнятого рішення, позаяк позивачем не дотримано умов пунктів 13-1 13-4 профільного Порядку №332.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач взято на облік як внутрішньо переміщену особу (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 ), що підтверджується довідкою №1203-5001573998 від 12.05.2022 року.

Сторонами не заперечується, що у період з 01.05.2022 по 29.02.2024 позивач отримував щомісячну допомогу на проживання як внутрішньо переміщена особа.

19.03.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутршньо переміщеним особам, до якої додав: довідку ОК-7 та копію рішення Хортицього районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 року у справі №337/5929/23, яке набрало законної сили 23.01.2024 року про розірвання шлюбу.

За результатом розгляду заяви відповідачем прийнято повідомлення від 09.04.2024 року про відмову у призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Підставою відмови у рішенні визначено - «особа не відповідає умовам визначеним Порядком №332».

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 2 Закону №1706-VII встановлені гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Так Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (ч.1 ст.2 Закону №1706-VII).

Постановою КМУ від 20.03.2022 №332 з метою забезпечення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам виділено Міністерству соціальної політики 10000 млн. грн на програму в загальному фонді державного бюджету 2501480 «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Також вказаною постановою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Порядок №332), який визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку №332 визначено, що з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця у розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн.

З 1 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн (п.3 Порядку №332).

Згідно п. 13 Порядку № 332 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1-13-4 цього Порядку.

Відповідно до п.22 Порядку №332 з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Пунктом 24 Порядку №332 передбачено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.

У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв`язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.

Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, у разі відмови у призначенні/продовженні виплати допомоги, зміст повідомлення про прийняте рішення повинне диференціюватися в залежності від того, яка підстава покладена в основу прийнятого рішення, тобто містити відповідний пункт Порядку №332, якому не відповідає заявник.

Судом встановлено, що відповідач надіслав позивачу повідомлення від 09.04.2024 року, у якому виклав зміст рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання. Так у вказаному рішенні вказано, що підставою відмови являється невідповідність особи умовам, визначеним Порядком №332.

Лише у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що відносно позивача та його складу сім`ї прийнято негативне рішення через не дотримання позивачем умов пунктів 13-1 13-4 Порядку №332, а саме, відсутні особи, які входять до складу сім`ї після розірвання шлюбу.

Між тим, суд не досліджує викладені у відзиві мотиви невідповідності позивача умов пунктів 13-1 13-4, оскільки такі мотиви не викладені в оскаржуваному рішенні. Не наведення мотивів прийнятого рішення не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Також суд вважає, що незазначення відповідачем критеріїв, наведених у відповідному пункті Порядку №332, які порушено заявником, позбавило останнього можливості подання підтвердних документів для спростування виявлених критеріїв невідповідності.

При цьому, прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання відповідачем означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у заяві питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої приймається рішення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 02.07.2019 по справі №140/2160/18, згідно якого загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі №560/6217/21 дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку лише тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).

Враховуючи, що суд по цій справі перевіряє легітимність прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання від 09.04.2024 року, а у вказаному рішенні відсутні мотиви його прийняття та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів заявника, суд дійшов висновку про невмотивованість вказаного рішення, що є достатньою підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме умови Порядку №332 порушені заявником, та вважає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2024 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та прийняти вмотивоване рішення за результатом її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 09.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Зобов`язати Правобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та прийняти вмотивоване рішення за результатом розгляду заяви.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім), 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна