Ухвала

від 05.11.2024 по справі 160/29100/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 листопада 2024 р.Справа № 160/29100/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб-підприємців управління з питань реєстрації Бєловодової Марини Вікторівни про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Куренний Сергій Вікторович звернувся через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб-підприємців управління з питань реєстрації Бєловодової Марини Вікторівни, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб-підприємців управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради, Бєловодової Марини Вікторівни, у проведенні реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», за поданими ОСОБА_1 26.09.2024 року документами щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» (ідентифікаційний код 33407602), оформлену повідомленням про відмову від 27.09.2024 року;

- зобов`язати Виконавчий комітет Криворізької міської ради в особі державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб-підприємців управління з питань реєстрації повторно розглянути подані ОСОБА_1 26.09.2024 документи, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Згідно з ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви суддя дійшла висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити з таких підстав.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 4 КАС України встановлено: публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац другий пункту 2); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави 2 КАС України. Так, за даною процесуальною нормою, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палати Верховного Суду у справі № 815/6956/15 дійшла висновку, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 805/4505/16-а зазначила, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, 05.07.2019 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп», ідентифікаційний код 33407602.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу частки, продавець передає покупцю свою частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «Енерджи Груп», що еквівалентно 26200 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу частки, сторони зазначеного договору склали та підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а позивач прийняв частку у статутному капіталі товариства, що склала 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 26200,00 грн.

З метою внесення актуальних даних до Реєстру, позивач звернувся до відділу реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

27.09.2024 року позивачем було отримано повідомлення про відмову у державній реєстрації в ЄДРЮОФОПтаГФ, підписану державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради Бєловодовою Мариною Вікторівною.

Не погоджуючись із відмовою в вчиненні реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи викладене, суддя дійшла висновку, що спір має приватноправовий характер правовідносин, тому належить вирішенню у порядку господарського судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 року у справі №904/5857/17, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб; цей критерій суди, припиняючи провадження, не перевірили. Тому висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо віднесення спору в цій справі до компетенції судів адміністративної юрисдикції, як публічно-правового спору з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 15.04.2020 року у справі № 804/14471/15, від 19.02.2020 року у справі № 361/17/15-ц та у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.05.2020 року у справі № 120/248/19-а.

Верховний Суд у справі №К/9901/47078/18, де оскаржуються реєстраційні дії, яким передує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією змін керівника юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників, дійшов висновку: цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача та третіх осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14, а також постанова Великої Палати ВС від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки предмет спору пов`язаний безпосередньо з приватноправовими правовідносинами щодо внесення реєстратором відомостей в ЄДР щодо реєстраційної дії щодо змін відомостей про юридичну особу, на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів належить вирішенню за правилами господарського судочинства.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про вимогу щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Предметом позову є спір, пов`язаний із реєстрацією змін відомостей про юридичну особу, що має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного корпоративного права позивача, суддя приходить до висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, зміст позовних вимог, підстави позову, суддя доходить висновку, що сформульовані позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі №160/29100/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб-підприємців управління з питань реєстрації Бєловодової Марини Вікторівни про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна