Рішення

від 05.11.2024 по справі 160/3664/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа №160/3664/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Савченко А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000035/1, прийняте 24.01.24 Дніпровською митницею;

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листом ві 24.01.2024 року позивач надав до митного органу свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA110130/2024/000035/1 від 24.01.2024р., відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 19.02.2024 р., позивачем 27.02.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3664/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

22.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

08.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що митна вартість товару включає в себе лише дві складові ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що документи про вартість транспортування товарів, які складені перевізниками без участі позивача, є підробленими або містять недостовірне відомості, внаслідок чого могла зменшитися база оподаткування та не підтверджується дійсна митна вартість. Також відповідачем не наданий до суду витяг з бази даних Державної митної служби України, щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за ідентичними кодами УКТЗЕД, що виготовлені в Китаї, а разом з відзивом з 14 використаних МД надано копії лише 10 МД, однак копії решти використаних МД не надані. Серед іншого, зазначено, що матеріали справи не містять розрахунків та товаросупровідних документів, які б дозволили переконатись, що за використаними відповідачем 14 МД в митний обіг випущені товари із визначенням митними органами тих 22 митних вартостей, які вказані в оскаржуваному рішенні.

18.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зауважено, що позивачем не спростовані встановлені під час митного контролю невідповідності. Щодо ненадання до суду копії ЕМД із заповненням всіх граф наголошено, що чинним законодавством з питань державної митної справи встановлені певні обмеження щодо використання інформації та відомостей, які надаються митним органом під час здійснення митного контролю та митного оформлення, а отже відповідач не мав права оприлюднювати у своєму рішенні інформацію щодо складових митної вартості за ЕМД, які взято як джерело коригування.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» зареєстроване 16.02.2023, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вчинено запис №1002241020000101978 про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 45119521; основний вид діяльності за КВЕД: 49.16 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

01.03.2023 між ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (покупець) та NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO.LTD, Китай (продавець) укладено контракт №DTVS-NWE01032023, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купляє запчастини до побутової техніки, за кількістю, асортиментом, за цінами, визначеними в додатках (Специфікаціях) до цього контракту, які пронумеровані від 1 до і далі, є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 1.2 визначено, що договір передбачає поставку товару партіями протягом усього терміну дії контракту.

Відповідно до п. 2.1 договору ціни на товар встановлюються в доларах США. Загальна сума цього контракту складається з сум, зазначених у додатках до цього контракту.

Згідно з п.3.1 договору, якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі, умовами поставки за цим Контрактом буде СРТ Dnipro (Інкотермс 2010), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару на транспортному засобі покупця.

На підставі п. 4.1 договору товар підлягає оплаті згідно з додатками до контракту за кожну поставку.

Пунктом 4.3 договору визначено, що датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок в банку продавця.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №14 від 21.11.2023 р, згідно з якою було узгоджено номенклатуру товару, його загальну кількість та вартість.

Згідно із Специфікацією №14 від 21.11.2023 р сторонами Контракту погоджено умови оплати, а саме оплата протягом 180 днів з дня отримання вантажу Покупцем та умови поставки СFR NINGBO (Китай).

24.01.2024 для митного оформлення в режимі імпорту запчастин до побутової техніки в асортименті (26 найменувань товарів), що надійшли з Китайської Народної Республіки за контрактом із компанією-виробником «NINGBO JIN MAO IMPORT AND EXPORT CO., LTD», відповідачу подана митна декларація № 24UA1101300015731U8 із заявленням митної вартості товарів 34731,38 доларів США із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цих МД, зокрема: сертифікат якості від 21.11.2023 № HWTC230271, пакувальний лист від 21.11.2023 № HWTC230271, рахунок (інвойс) від 21.11.2023 № HWTC230271, коносамент від 21.11.2023 № НS123040318111171, автотранспортна накладна №170124/1 від 17.01.2024, супровідний документ Т1 №24РL322010NS6ЕІКN6 від 17.01.2024, декларація про походження товару від 21.11.2023 № HWTC230271, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту)про транспортно-експедиційні послуги №12 від 09.01.2024 та №19 від 17.01.2024, калькуляція транспортних витрат №А0000843 від 17.01.2024, додаткова угода №1 від 10.11.2023 до Договору від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023; зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023, специфікація №14 від 21.11.2023, внутрішній договір (контракт) комісії №ДТВС-УТК060323 від 06.03.2023, договір (контракт) про перевезення №01-03/23 від 01.03.2023, договір (контракт) про перевезення №0708-2022 від 07.12.2022; перепустка №1348 від 23.01.2024

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Відповідно до інформації специфікації №14 від 21.11.2023 зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023, оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах NINGBO (Китай), разом з тим у наданому до митного оформлення рахунку-інвойсі від 21.11.2023 № HWTC230271 зазначено, що товар поставляється на умовах поставки CFR Gdansk (Польща). На підставі вищенаведеного наявні розбіжності щодо документального підтвердження включення до ціни товару витрат по перевезенню товару морським транспортом по маршруту NINGBO (Китай) до порту Gdansk (Польща)

2) П.5.1 контракту від 01.03.2023 №DTVS-NWE01032023 час доставки визначається для кожної партії, але не більше 90 днів з дати підписання заявок. Заявки від імпортера і продавця декларантом не надано.

3) Надана копія товаротранспортної накладної від 17.01.2024 №170124/1 містить інформацію, що виконавцем перевезення є ФОП ОСОБА_1 , договірні відносини якого з експедитором чи імпортером не підтверджено. Відповідно до інформації коносаменту від 21.11.2023 №HS123111171 партія товару транспортовано у 40-футовому контейнері №TGHU6455771 з порту Ningbo (Китай) до порту Gdansk (Польща).З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: рахунок на оплату від 09.01.2024 №12, рахунок на оплату від 17.01.2024 №19 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; довідка про транспортні витрати від 17.01.2024 №А0000843 від експедитора ТОВ «Старлоджик»: договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 №01-03/23, укладеного імпортером ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» з експедитором ТОВ «Старлоджик»; договір перевезення вантажів автотранспортом від 07.12.2022 №0708-2022. Укладеного експедитором ТОВ «Старлоджик» з ТОВ «Трансгалекс». П.1.2 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 №01-03/23 зазначено, шо умови перевезення, вид вантажу. вид транспорту вартість послуг Експедитора встановлюються за угодою Сторін. Під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу) і т.д.(п.1.3) В рахунках на оплату від 09.01.2024 №12 та від 17.01.2024 №19 експедиторська винагорода виставлені лише в межах України і становить 5126,00 грн за послуги експедитора ТОВ «Старлоджик». Враховуючи виявлені вище розбіжності в умовах поставки товару в обов`язкових для підтвердження митної вартості товарів документах, а також відсутність заявки, документів з перевізником, імпортером не підтверджено, шо до ціни товару включено витрати по доставці товару з Китаю до порту в Польщі.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також ; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 24.01.2024р. позивачем надано пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000035/1 від 24.01.2024 року, відповідно до якого у митного органу наявна інформація щодо митного оформлення товарів, ідентичних та/або подібних/аналогічних оцінюваним за основними та /або другорядними методами визначення митної вартості у максимально наближений час, у співставних обсягах, за яким митна вартість 22 з 26 товарів скоригована в сторону збільшення за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №24UA110130001707U7 від 25.01.2024р.

Водночас, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Щодо відсутності документів, передбачених зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2023 №DTVS-NWE01032023, а саме заявок від імпортера і продавця, що передбачено п. 5.1 контракту, то суд зазначає, що ці документи у розумінні частини другої статті 53 МК України не є документами, що підтверджують митну вартість, тому не надання цих документів до митного оформлення не є підставою для висновку про не підтвердження числових значень митної вартості або для сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: рахунки на оплату від 09.01.2024 №12 та №19 від 17.01.2024 р.від експедитора ТОВ «Старлоджик»; довідка про транспортні витрати від 17.01.2024 №А0000843 від експедитора TOB «Старлоджик»; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 №01-03/23 укладеного імпортером ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» з експедитором ТОВ «Старлоджик»; договір перевезення вантажів автотранспортом від 07.12.2022 №07082022, укладеного експедитором ТОВ «Старлоджик» з ТОВ «Трансгалекс».

Надання вказаних документів також підтверджується відповідачем.

Так, відповідно до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2022 № 0708-2022, укладеного між ТОВ «Старлоджик» (замовник) та ТОВ «Трансгалекс» (виконавець) замовник доручає і оплачує перевезення вантажу, а виконавець бере на себе зобов`язання перевезти вантаж по території України та/або за її межами, в міжнародному сполученні, і доставити його належному отримувачу, згідно із транспортною накладною (ТТН/СМR), вантажним транспортом (контейнеровоз, тент, реф, ізотерм і т.п.), що належить виконавцю на праві власності або залучений (для перевезень по території України) в іншій формі, на умовах, погоджених сторонами цього договору.

Згідно пункту 1.2 цього договору маршрут перевезення, вид транспорту, найменування одержувача/відправника, характеристики вантажу і інші питання, що стосуються виконання цього договору, при необхідності можуть встановлюватись у заявках до цього договору або в транспортних накладних (ТТН/СМR).

Також, як було встановлено судом, 01.03.2023 року між ТОВ «Старлоджик» (експедитор) та ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» (клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 01-03/23, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача.

Згідно рахунку на оплату №12 від 09.01.2024 року, виставленого ТОВ «Старлоджик» на адресу позивача, вартість наданої послуги становить 36538,30 грн та складається з наступних складових:

- комплекс послуг з обробки контейнерів у порту призначення за межами митної території України 31947,10 грн.

- експедиторська винагорода на території України 4591,20 грн.

Згідно рахунку на оплату №19 від 17.01.2024 року, виставленого ТОВ «Старлоджик» на адресу позивача, вартість наданої послуги становить 71300,00 грн та складається з наступних складових:

- транспортні послуги по маршруту: Гданськ, Польща пункт пропуску Ягодин DAF AX3477MC/ AX3747XM -25000,00 грн.

- - транспортні послуги по маршруту: пункт пропуску Ягодин Дніпро, Україна DAF AX3477MC/ AX3747XM -45000,00 грн.

- експедиторська винагорода на території України 1300,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Старлоджик`про транспортні витрати від 17.01.2024 №А0000843, ними, як міжнародними експедиторами було надано автомобіль AX3477MC/ AX3747XM для перевезення вантажу за маршрутом: Гданськ, Польща Дніпро, Україна. Загальна вартість транспортних витрат по іноземній території від Гданськ, Польща до кордону України (Ягодин) 675 км становить 56947 грн. 10 коп., згідно рахунків №19 від 17.01.2024 року та №12 від 09.01.2024 року. Навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. Страхування вантажу не проводилось.

За приписами п.7, 9 ч.1 ст.336 МК України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «СТАРЛОДЖЙК» (ІКЮО 44453689) з метою перевірки автентичності поданих документів.

Судом встановлено, що товар було поставлено на умовах CFR Gdansk (Польща) про що безпосередньо зазначено у рахунку (інвойсі) від 21.11.2023 № HWTC230271

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR(англ.and Freight (… named port of destination), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту.

Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.

Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Враховуючи, що вказаними умовами передбачено обов`язок продавця доставити товар упорт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, подані позивачем документи повною мірою підтверджують заявлені транспортні витрати. Інших витрат позивач не міг понести, враховуючи умови поставки.

Отже, на умовах CFR (вартість і фрахт) відправник вантажу зобов`язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника.

Відповідно до інформації коносаменту 21.11.2023 № НS123040318111171 партія товару транспортована у 40-футовому контейнері №TGHU6455771 з порту Ningbo (Китай) до порту Gdansk (Польща).

Згідно з матеріалами справи надані декларантом документи містили відомості щодо ціни товару, а розбіжності щодо умов оплати товару, на які вказувала митниця, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).

При цьому митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59,60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Крім цього, суд вважає необґрунтованою позицію митного органу щодо неможливості застосування у спірному випадку такого методу визначення митної вартості товару як метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості містить інформацію щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст..59 МКУ) та подібних (ст..60 МКУ) товарів через відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст..59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час. В той же час, оскаржуване рішення не містить інформації щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, враховуючи наявну у митного органу інформацію щодо раніш розмитнених аналогічних (подібних) товарів та чому така інформація не прийняття митним органом до уваги.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд також зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації, що містяться у внутрішніх базах даних митного органу, оскільки у ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 3028,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 45119521, місцезнаходження: пр-т Олександра Поля, буд. 82А кв. 32, м. Дніпро, 49061) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ПВ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000035/1 від 24.01.2024 року.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ПВ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 45119521, місцезнаходження: пр-т Олександра Поля, буд. 82А кв. 32, м. Дніпро, 49061) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко