Рішення

від 06.11.2024 по справі 240/5461/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Житомир

справа № 240/5461/24

категорія 108020000

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товару №UA101000/2023/000370/2 від 11.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/001708.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.12.2023 з метою здійснення митного оформлення товарів представником ТОВ "Дельтатрейд Україна" - декларантом ФОП ОСОБА_1 направлено до Житомирської митниці електронну митну декларацію (далі ЕМД) №23UА101020047574U4 з відповідним пакетом документів для здійснення митного оформлення в режимі імпорт автотранспортного засобу "Легковий автомобіль, що був у використанні, марка - Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017: двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969: тип кузова - АС/універсал, колір - сірий; країна - SE.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) по ціні договору, а саме: 8905,00 дол. США.

Проте 11.12.2023 Житомирською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2023/000370/2 та сформовано картку відмови №UA101020/2023/001708 у прийнятті митної декларації.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару, яка фактично була сплачена.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Житомирська митниця надіслала до суду відзив на позовну заяву від 12.04.2024 (за вх.№20897/24), у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами.

Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зокрема, відповідачем встановлено, що в преамбулі Контракту відсутні відомості про уповноваженого представника компанії «AUTOWINI INC» - директора або керівника.

Крім того контракт не засвідчений підписом уповноваженого представника продавця, специфікацію №СІА-2310016292 від 30.08.2023 укладена від імені продавця не встановленою особою, не засвідчена підписом уповноваженого представника продавця.

В платіжній інструкції в іноземній валюті в призначенні платежу вказано передоплата по інвойсу №РІА-2308015552 від 30.08.2023, однак такий не було подано до митного оформлення. Банківські реквізити продавця, компанії «AUTOWINІ INC», вказані у платіжній інструкції не відповідають реквізитам продавця, компанії «AUTOWINI INC», які вказані у Контракті та Специфікації.

Відповідно до п. 2. 1 Контракту №INС-07/06/01 від 07.06.2023, сторони узгодили, що валютою контракту є євро. Проте, Специфікація №СІА-2310016292 від 30.08.2023 та інвойс від 30.08.2023 №СІА-2310016292 містять відомості про ціну товару в доларах США, як то 8905,00 дол. США.

Довідка про транспортні витрати від 07.12.2023, складена покупцем-позивачем не може бути використана як достовірний доказ фактично понесених ним витрат на транспортування товару до митного кордону України у розмірі 2000,00 дол. США, оскільки відомості про особу, що здійснювала перевезення товару відсутні.

У додатково наданому перекладі на українську мову копії митної декларації країни відправлення від 15.09.2023, відсутні відомості про відправника та одержувача товару. У графі 12 зазначено про спосіб оплати - готівка, що не відповідає умовам Контракту та Специфікації №СІА-2310016292 від 07.06.2023, де ціна товару визначена на умовах СFК, що не відповідає іншим товарно-супровідним документам.

У графах 33,34 вказана сума за одиницю - 8225,00 дол. США, що є відмінною від вартості товару, яка вказана у Специфікації (8905,00 дол. США).

Крім того, декларантом не доведено, а товарно-супровідні документи не містять відомостей про те, що оцінюваний транспортний засіб мав пошкодження, про які зазначено у графі 31 МД №23UА101020047574U4 на момент укладання договору купівлі-продажу.

Саме тому, уповноваженими особами відповідача правомірно встановлено, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Ухвалою суду від 24.04.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін, - відмовлено.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтатрейд України» ("Покупець") та компанії «AUTOWINI INC» ("Продавець") 07.06.2023 укладено контракт №INC-07/06/01 (далі - Контракт), згідно з яким "Продавець" зобов`язаний поставити, а "Покупець" - прийняти і оплатити нові автомобілі та автомобілі, що були у вжитку, нові і вживані трактори, навантажувачі, автобуси, комбайни, мотоцикли, промислове устаткування, автомобільні деталі, запчастини, пристосування і приналежності, в тому числі кузова для моторних транспортних засобів на умовах DAP - Zhytomyr, DAP - Rivne, DAP - Biala Krynytsia, DAP - Lutsk, EXW, CFR-KLAIPEDA, LITHUANIA Згідно інвойсу на кожну поставку.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом 11.12.2023 подано митному органу митну декларацію №23UА101020047574U4, для здійснення митного оформлення легкового автомобіля, що був у використанні, марка - Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017, двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969, тип кузова - АС/універсал, колір - сірий; країна - SE, у якій визначено вартість транспортного засобу в розмірі 8905,00 дол. США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UА101020047574U4, митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- контракт №INС-07/06/01 від 07.06.2023;

- специфікація №СІА-2310016292 від 30.08.2023;

- комерційний інвойс-пакувальний рахунок №СІА-2310016292 від 30.08.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №179 від 31.08.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №20230830013002 від 22.08.2023;

- довідка про транспортні витрати від 07.12.2023;

- висновок №08/12/2023-20V від 08.12.2023 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України;

- інформація з особистого кабінету від 07.12.2023;

- копія митної декларації країни відправлення №20230830013002 від 15.09.2023.

Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву (за вх.№20897/24) відповідач вказує, що за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №23UА101020047574U4 та перевірки документів встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

В розділі 33 названого рішення зазначено, що "Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідно до відомостей Специфікації №СІА-2310016292 від 30.08.2023 до контракту №INС-07/06/01 від 07.06.2023 ціна товару визначена сторонами на умовах СFR KLAIPEDA, LITHUANIA по Інкотермс 2010. Згідно із умовами поставки СFR покупець вважається таким, що виконав свої зобов`язання коли поставить товар у визначений сторонами порт призначення. Однак, згідно із даними комерційного інвойсу №СІА-2310016292 від 30.08.2023 ціна товару визначена на умовах ЕХW S. Korea, що згідно із Інкотермс 2010 означає, що в ціну товару не включені витрати по навантаженню товару на транспортний засіб та його транспортування. Виявлені розбіжності можуть впливати на числові значення ціни, що підлягає сплаті за товар та складові митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом надано відповідь на запит імпортера №1 від 11.12.2023, в якому повідомлено про те, що в поданих документах наявна чітко встановлена ціна продажу товару з доставкою до Клайпеди, що суперечить відомостям, викладеним у комерційному інвойсі №СІА-2310016292 від 30.08.2023 та умовам поставки ЕХW, про які вказує сам імпортер у своїх поясненнях.

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №179 від 31.08.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар, оскільки містить посилання про оплату інвойсу, реквізити якого відрізняються від реквізитів поданого разом з митною декларацією інвойсу №СІА-2310016292 від 30.08.2023.

Крім того, банківський рахунок продавця, що зазначений у платіжному документі не відповідає відомостям про банківський рахунок продавця, що зазначений у Специфікації №СІА-2310016292 від 30.08.2023. В інших документах, відомості про банківський рахунок продавця відсутні. Крім того, відповідно до п.2. 1 контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023 валютою контракту є євро. Натомість Специфікація №СІА-2310016292 від 30.08.2023та інвойс №СІА-2310016292 від 30.08.2023 містять відомості про ціну товару в доларах США.

Згідно із відомостями, викладеними у п. 2.2 контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023 загальна вартість контракту визначається на умовах DАР і вказується по кожному виду товару в інвойсах. В інвойсі №СІА-2310016292 від 30.08.2023 зазначені умови поставки - ЕХW, в специфікації - СFR, що суперечить умовам зовнішньоекономічного контракту.

У додатково наданому перекладі на українську мову копії митної декларації країни відправлення №20230830013002 від 15.09.2023 відсутні відомості про відправника та одержувача товару, у графі 12 зазначено про спосіб оплати - готівка, що не відповідає умовам контракту №СІА-2310016292 від 07.06.2023, ціна товару визначена на умовах FОВ, що не відповідає іншим товарно-супровідним документам.

Згідно із п. 6.2 Контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023 за умови поставки товару автовозом продавець зобов`язаний надати покупцю СМR (автотранспортну накладну).

Згідно із даними граф 18, 21, 25, 26 МД №23UА101020047574U4 товар переміщувався на митну територію України іншим транспортним засобом. Відповідно до ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

Всупереч вищевказаних вимог, СМR або інші транспортні перевізні документи, не долучені до митного оформлення, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування фактичної країни експорту товару (країни відправлення), задекларовані умови поставки, відомості про перевізника, фактично понесені витрати по транспортуванню товару.

Довідка про транспортні витрати від 07.12.2023, складена імпортером, не може бути використана як достовірний доказ фактично понесених ним витрат на транспортування товару до митного кордону України, адже відомості про особу, що здійснювала перевезення товару відсутні, а імпортер є зацікавленою особою у наданні таких відомостей та є упередженим щодо них. Крім того у довідці не зазначено маршрут слідування (місце) з якого покупець поніс витрати по транспортуванню товару. Відповідно до правил Інкотермс 2010 умови поставки СFR передбачають, що продавець сплачує за доставку товару а порт, що обумовлений сторонами. З огляду на зазначене, продавець не несе витрати по вивантаженню товару з борта судна за доставку товару в порту призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Крім того, декларантом не доведено, а товарно-супровідні документи не містять відомостей про те, що оцінюваний транспортний засіб мав пошкодження, про які зазначено у графі 31 МД №23UА101020047574U4 на момент укладання договору купівлі-продажу.

Згідно із ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано надати Інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: 23UА209180063706U7 від 23.10.2023 - «Легковий автомобіль марки Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017: двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969 см3."

Вважаючи таке рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною друга статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як свідчать матеріали справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав:

- контракт №INС-07/06/01 від 07.06.2023;

- специфікацію №СІА-2310016292 від 30.08.2023;

- комерційний інвойс-пакувальний рахунок №СІА-2310016292 від 30.08.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №179 від 31.08.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №20230830013002 від 22.08.2023;

- довідку про транспортні витрати від 07.12.2023;

- висновок №08/12/2023-20V від 08.12.2023 про технічні характеристики колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України;

- інформацію з особистого кабінету від 07.12.2023;

- копію митної декларації країни відправлення №20230830013002 від 15.09.2023.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого транспортного засобу марки - Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017: двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969: тип кузова - АС/універсал, колір - сірий; країна - SE, вартістю 8905 доларів США, та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому правова позиція відповідача полягає у тому, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи.

Проте на думку митного органу, декларантом не надано документи які підтверджують заявлену митну вартість, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації з електронного каталогу, наявної в митниці, за кодом транспортного засобу і на рівні 14828,81 доларів США.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки відповідачеві було надано Специфікацію №СІА-2310016292 від 30.08.2023 відповідно до якої встановлено, що ціна товару визначена сторонами на умовах СFR KLAIPEDA, LITHUANIA по Інкотермс 2010, у розмірі 8905,00 доларів США.

Одночасно в комерційному інвойсі, в сертифікаті експортної декларації, в платіжній інструкції №179, вартість транспортного засобу визначена у розмірі 8225,00 доларів США.

Позивач вказав, що ціна товару у розмірі 8905,00 доларів США, зазначена з доставкою до м. Клайпеда (Республіка Литва), що вказано в інвойсі в пункті маршруту з ЕХW-WINLOS до KLAIPEDA, LITHUANIA, тобто різниця 680,00 доларів США становить вартість доставки до порту KLAIPEDA.

Додатково до декларації під кодом 3007 від 07.12.2023 прикріплено лист про транспортні витрати, в якому зазначено витрати на транспортування.

Щодо платіжної інструкції №179 від 31.08.2023, а саме, розбіжностей в реквізитах, які відрізняються від реквізитів, поданих разом з митною декларацією, інвойсу №СІА-2310016292 від 30.08.2023, суд вказує наступне.

В зазначеній платіжній інструкції чітко вказано, що отримувач коштів - компанія «AUTOWINI INC», на підставі контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023 та із зазначенням номеру VIN - код транспортного засобу ( НОМЕР_1 ), як ідентифікуючої ознаки транспортного засобу, що відповідає фактично сплаченому та розмитненому товару та у свою чергу є належним та допустимим доказом оплати вартості товару за контрактом.

Суд вказує, що стандарт ISO 3778:2009, що встановлює вимоги до змісту і структури ідентифікаційного номера транспортного засобу з метою встановлення єдиної нумерації системи ідентифікації дорожніх транспортних засобів на міжнародному ринку, передбачає, що VIN-код є індивідуальним для кожного конкретного транспортного засобу та має 17 символів.

Також доводи відповідача про не засвідчення контракту підписом уповноваженого представника продавця та укладення специфікації №СІА-2310016292 від 30.08.2023 від імені продавця не встановленої особи, оскільки не засвідчено підписом уповноваженого представника продавця, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

З огляду на викладене суд зауважує на застереження відповідача про те, що контракт та специфікація до нього не містять підпису уповноваженої особи продавця.

Слід врахувати, що звичаєвим правом ділового обороту країни-відправлення - Корея, допускають обмін електронними документам без накладення документального (фактичного) підпису та печатки.

Також, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оскарження правочину з приводу придбання позивачем транспортного засобу марки Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017: двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969: тип кузова - АС/універсал, колір - сірий; країна - SE, номер шасі - НОМЕР_1 , на підставі контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023.

Щодо доводів митного органу про не відповідність валюти передбаченої у контракті №INC-07/06/01 від 07.06.2023 (Євро) та вказаної у специфікації, інвойсі (долари США), а також умов поставки вказаних у контракті та специфікації, суд зауважує наступне.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 08.06.2023 до контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023 доповнено пункт 1 підпункт 2.1 та 2.2 наступного змісту: "Загальна вартість цього контракту становить 9000,00 євро або доларів. Валюта контракту євро або долар згідно інвойсів.

Загальна вартість контракту визначається на умовах EXW, DAP-Rivne, DAP-Zhytomyr, DAP-Biala Krynytsia, DAP-Lutsk, СFR KLAIPEDA, LITHUANIA, згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів "Інкотермс-2010" і вказується по кожному виду товару в інвойсах".

Тобто сторонами обумовлено два варіанти найменування валюти.

В свою чергу, в комерційному інвойсі №СІА-2310016292 від 30.08.2023 зазначені умови поставки - EXW-WINLOGIS, KLAIPEDA, LITHUANIA, а в Специфікації до контракту та інших послідуючих документах - умови поставки вказано як - СFR KLAIPEDA, LITHUANIA.

На вимогу митного органу декларантом надано відповідь на запит імпортера №1 від 11.12.2023, у якому повідомлено про те, що в поданих документах наявна чітко встановлена ціна продажу товару з доставкою до Клайпеди, що не суперечить відомостям, викладеним у комерційному інвойсі №СІА-2310016292 від 30.08.2023.

Крім того, позивач пояснив у позові, що вказана в інвойсі в пункті маршруту з ЕХW-WINLOS до KLAIPEDA, LITHUANIA, різниця 680,00 доларів США становить вартість доставки до порту KLAIPEDA згідно з умовами поставки ЕХW.

З огляду на вказане, доводи відповідача щодо не відповідність валюти та умов поставки, є правомірно доведеними та спростованими позивачем.

Також недоречними є доводи митного органу щодо недоведеності позивачем наявності пошкодження автомобіля під час його придбання.

Матеріали справи свідчать, що в комерційному інвойсі №СІА-2310016292 від 30.08.2023 міститься посилання на VIN - код транспортного засобу- НОМЕР_1 та номер лоту за який його придбано - №6951-228.

В свою чергу, згідно з інформацією на електронному сайті, з якого проведено аукціон щодо продажу вищевказаного автомобіля за лотом №6951-228, міститься інформація як про вартість проданого авто - 8225 доларів США, так і вказані пошкодження транспортного засобу, що у свою чергу повністю співпадають з інформацією зазначеною в ЕМД №23UА101020047574U4 та поданих позивачем документах, долучених до митної декларації, зокрема і опису пошкодження автомобіля, що імпортується.

Щодо доводів відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не містить відомостей про маршрут слідування товару та/або місце відправлення товару, суд зазначає наступне.

Географічне розташування місця відправлення товару відносно митного кодону України впливає на відстань кілометро-шляху по доставці товару на митну територію України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

У розумінні ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю (ч.5 ст.58 МК України). Розширеному тлумаченню ці положення закону не підлягають.

З огляду на викладене, дослідженими під час розгляду справи документами спростовується позиція митниці про те, що подані документи не місять всіх відомостей щодо ціни яка була сплачена за товар. Подані декларантом документи, в своїй сукупності підтверджують факт проведення оплати позивачем за придбаний товар на суму 8905 доларів США.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на встановлення розбіжностей та відсутності відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.12.2023 №UA101000/2023/000370/2 вказано, що митну вартість відповідач визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно з вимогами частини 6 статті 54 МК України підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

За змістом статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Відповідно до статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, в тому числі, і витрати (складові митної вартості), пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 21.01.2020 у справі №804/428/16, від 11.09.2020 у справі №804/1211/16.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, взяті відповідачем дані, що наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів, як основа для визначення митної вартості оскаржуваного автомобіля відрізняються, насамперед наявністю пошкоджень транспортного засобу, типом кузову, країною виробництва, та як наслідок не свідчать про достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Крім того без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок використання автомобіля та його пошкодження (ДТП), що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

Отже, суд наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння транспортних засобів не може вказувати на об`єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №805/2713/16-а.

Досліджуючи наявні у справі докази та обставини щодо наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем для митного оформлення, суд встановив, що такі розбіжності мали місце, відображені в рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів, проте спростовані позивачем під час розгляду справи відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України.

Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість товару, транспортного засобу марки Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017: двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969: тип кузова - АС/універсал, колір - сірий; країна - SE, номер шасі - НОМЕР_1 , на підставі контракту №INC-07/06/01 від 07.06.2023. До них належать: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства в прийнятих рішень; недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, що в свою чергу потягнуло за собою неправомірність проведення наступних дій митним органом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101000/2023/000370/2 від 11.12.2023, та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/001708, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1 та 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частинами 1 та 2статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1, 7статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру" та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон України №5076-VI).

Статтею 30 Закону України №5076-VIпередбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Позивач просить стягнути судові витрати у розмірі 6000,00 грн, про що зазначено у відповіді на відзив.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги №27/12/1 від 27 грудня 2023 року, додаток №1 до Договору (угоди) про надання правничої допомоги №27/12/1 від 27 грудня 2023 року, акт сплати коштів клієнтом адвокату від 28.12.2023.

Згідно з актом сплати коштів клієнтом адвокату від 28.12.2023 позивачу надано послуги з:

- ознайомлення та вивчення документів по справі коригування митної вартості товару, а саме авто Volvo, модель - ХС60, календарний рік виготовлення - 2017: двигун - дизельний, робочий об`єм двигуна - 1969: тип кузова - АС/універсал, колір - сірий; країна - SE, номер шасі - YV1DZARBDH2188306;

- складення та направлення до суду адміністративного позову;

- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Загальна вартість наданих послуг, обумовлена між сторонами у розмірі 6000 грн.

Заперечуючи проти задоволення заявлених позивачем до відшкодування сум витрат, відповідач зауважує на необґрунтоване завищення вартості наданих адвокатом послуг враховуючи предмет пору, обсяг та характер доказів у справі, наданих адвокатом, розгляд справи у спрощеному провадженні.

За результатами оцінки доводів сторін, суд зазначає наступне.

З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.

Серед іншого, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення відповідача, суд враховує, що: справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились; наявна судова практика; розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд вважає, що розмір витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів становить 3000 грн.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" (просп. Миру, 21, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10020, код ЄДРПОУ 44791091) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 4405610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101000/2023/000370/2 від 11.12.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/001708.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 6056 (шість тисяч п"ятдесят шість) грн 00 (нуль) коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 06 листопада 2024 р.

06.11.24