Рішення

від 06.11.2024 по справі 260/4184/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/4184/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний» (89313, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Поляна, вул.Курортна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 37275096) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний», в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 68393,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю, а також нараховано пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 01.07.2024 року надіслано на адресу відповідача, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення, що повернулась до суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що таке відправлення вручене належним чином.

З врахуванням положень ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Відповідно до положень ч.5 ст. 262, ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний» відповідно до вимог законів України «Про зайнятість населення» та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно з інформацією зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача за 2023 рік складає 21 осіб, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, складає 0 осіб.

Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі викладеного позивач самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2023 році становила 66452,92 грн, то за непрацевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу, відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 66452,92 грн.

Відповідач до 15 квітня 2024 року самостійно відповідні санкції не сплатив.

Згідно розрахунку пені вбачається, що станом на 27.06.2024 року, сума пені, яку необхідно сплатити дорівнює 1940,34 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №875-XII).

Статтею 18 Закону України №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону України № 875-XII.

Відповідно до статті 19 частини 1 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 19 частиною 2 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із статтею 19 частиною 5 Закону України № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Також статтею 19 частинами 9, 10 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов`язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача у 2023 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становила 21 осіб, то середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2023 році повинна була складати 1 особа, водночас згідно поданого позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2023 році на підприємстві становила 0 осіб. Відповідачем протилежного не доведено.

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів, що протягом 2023 року відповідачем було подано до центру зайнятості чи до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, або інших доказів на підтвердження вжиття заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Статтею 20 частиною 1 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 20 частинами 2, 4 Закону України № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України №223 від 15.05.2007, орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Суд врахував, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний» фактично у 2023 році працювало осіб з інвалідністю 0.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача в 2023 році становила 66452,92 грн., відтак за не працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості відповідач повинен сплатити в дохід Державного Бюджету 66452,92 грн.

Отже з урахуванням викладеного, загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів складає 66452,92 грн. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачеві нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 1940,34 грн.

Відповідач у повному обсязі в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році та пеню не сплатив.

Водночас, суд врахував, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 від 13.03.2022 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Зважаючи на обґрунтованість адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14,м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний» (89313, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Поляна, вул.Курортна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 37275096) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Сонячний» (89313, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Поляна, вул.Курортна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 37275096) 66452,92 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 92 копійки) адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році та 1940,34 грн. (одну тисячу дев`ятсот сорок гривень 34 копійок) пені.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович