Ухвала

від 06.11.2024 по справі 300/7824/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"06" листопада 2024 р. Справа № 300/7824/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду документу про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", подання засвідчених і оформлених відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копій усіх доданих до позовної заяви письмових доказів, а також подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 31.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

01.11.2024 позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху подано до суду заяву про усунення недоліків. У заяві про усунення недоліків позивач, зокрема зазначає, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, також зазначає, що він у відповідності до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, а також додає засвідчені і оформлені відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копії усіх доданих до позовної заяви письмових доказів.

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що до структури заробітної плати належить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 05.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум та нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що по 18.07.2024 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом від 18.07.2024 №210 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що в період проходження служби з 05.03.2022 по 19.05.2023 відповідач обчислював розмір посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018, що зумовило виплату грошового забезпечення упродовж тривалого терміну в меншому розмірі.

Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є порядок обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, із яких позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Грошове забезпечення виплачувалося позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за березень 2022 року позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за вказаний місяць.

Далі, позивач був обізнаний кожного місяця (квітень грудень 2022 року, січень травень 2023 року), в якому, на його переконання невірно обчислено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, за кожний попередній місяць окремо.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, строк звернення до суду із позовом, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно пункту 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, протягом усього цього періоду дії карантину та три місяці після його скасування, тобто до 01.10.2023 включно, позивач мав право в межах строку оскаржити бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення за періоди з 19.07.2022 по 19.05.2023.

До суду із цим позовом позивач через відділення поштового зв`язку звернувся 11.10.2024.

Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом. При цьому, позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об`єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду у строк встановлений КАС України.

Доводи позивача про те, що він при звільненні не отримав письмового повідомлення від Військової частини НОМЕР_1 про суми, нараховані та виплачені при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, тому відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать при звільненні не починався, відповідно не може бути пропущений, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'', станом на дату звільнення позивача з військової служби 08.08.2024) про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

В спірному випадку позивач не погоджується із розміром грошового забезпечення, який нараховувався та виплачувався позивачу щомісяця в період з 19.07.2022 по 19.05.2023.

Тобто, в цій справі вимоги позивача стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а не виплат, що належать працівникові при звільненні.

Зі змісту наказу Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2024 слідує, що при звільненні позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік.

Щодо покликання позивача на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України, які містяться в постанові від 19.01.2023 в справі №460/17052/21, суд зазначає, що вони не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки в справі №460/17052/21 позивача було звільнено із військової служби 31.07.2020 та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 02.09.2020, тобто до внесення до статті 233 КЗпП України змін Законом №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022. В цій же справі позивача звільнено з військової служби 16.07.2024, а виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення 18.07.2024, тобто після внесення змін до статті 233 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви суд дійшов висновку, що повідомлені позивачем обставини не пояснюють та не доводять поважності причин пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом.

Щодо оплати судового збору, суд зазначає таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, який передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, заявлені позовні вимоги не пов`язані зі стягненням заробітної плати та поновленням на роботі.

Так, в контексті буквального тлумачення приписів пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" заявлені позовні вимоги не можуть вважатися такими, що безумовно стосуються справ про стягнення заробітної плати, оскільки, виходячи з норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, передумовою для стягнення заробітної плати є застосування такого способу захисту порушеного права позивача як зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У даному випадку, наявний спір про належність позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, предмет спору не стосується стягнення конкретної суми грошових коштів, адже такі не нараховані позивачу.

Таким чином, пільги щодо сплати судового збору, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір на ці позовні вимоги не поширюються.

Суд з цього приводу зазначає, що як зазначалося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21.10.2024, відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Проте, законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору за подання позову за доплату грошової допомоги для оздоровлення, обчисленої її розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Щодо подання засвідчених і оформлених відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копій усіх доданих до позовної заяви письмових доказів, суд зазначає таке.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21.10.2024, позивач додає засвідчені і оформлені відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копії усіх доданих до позовної заяви письмових доказів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Крім того, в силу вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд звертає увагу позивача, що копії документів, доданих до позовної заяви не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставлення нижче реквізиту.

Позивачем подано два екземпляри позовної заяви з доданими до неї документами, проте документи не завірені належним чином, зокрема не проставлена відмітка про засвідчення копії документа Згідно з оригіналом.

Отже, позивачем до позовної заяви долучено не засвідчені належним чином копії документів відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 21.10.2024 шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду документу про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", подання засвідчених і оформлених відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копій усіх доданих до позовної заяви письмових доказів, а також подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску - не виконано.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 21.10.2024, а тому даний позов слід повернути позивачеві з усіма доданими до нього матеріалами.

Частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 123, 169, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.