Ухвала

від 04.11.2024 по справі 320/40722/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 листопада 2024 року Київ№ 320/40722/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСМ Інтернешнл ЛТД» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСМ Інтернешнл ЛТД» про стягнення податкового боргу в сумі 258888,28 грн.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону з огляду на таке.

Частиною шостою статті 161 Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції станом на день подання позову), для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21 Верховний Суд зазначив, що у постанові від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Крім цього, у постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21 Верховний Суд зазначив, що Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020, до ПК України внесено зміни.

Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року.

Згідно з внесеними змінами слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, ПК України встановлював зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Поряд із цим, постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Із матеріалів позовної заяви, а саме інформації про розмір та структуру податкового боргу, який підлягає стягненню станом на 24.06.2024 вбачається, що частина податкового боргу виникла внаслідок нарахованої пені на борг за ППР від 15.07.2004 № 0000462350 на суму 14462,70 грн., ППР від 30.03.2006 № 0102441502 на суму 271,93 грн., ППР від 24.06.2004 № 0000412370 на суму 10113,67 грн., ППР від 18.08.2004 № 0000882600 на суму 13756,52 грн. та 191849,44 грн., ППР від 24.06.2010 № 0010251501 на суму 2406,02 грн.

Отже, нарахування пені відбулось за боргом по ППР від 15.07.2004, від 30.03.2006, від 24.06.2004, від 18.08.2004 та від 24.06.2010 до запровадження карантину та введення воєнного стану, тож посилання на не пропущення строків звернення до суду у зв`язку з карантинними обмеженнями та воєнним станом у цій частині позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що про наявність податкового боргу за ППР від 15.07.2004 № 0000462350, від 30.03.2006 № 0102441502, від 24.06.2004 № 0000412370, від 18.08.2004 № 0000882600 та від 24.06.2010 № 0010251501, контролюючий орган був обізнаний з моменту їх складання, вів облік податкового боргу, отже мав можливість дізнатись про порушення права та не сплату відповідачем податкового боргу.

Водночас, із цією позовною заявою Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду лише 27.08.2024, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 102.4 статті 102 ПК України.

Також суд зазначає, що Законом України № 3219-IX від 30.06.2023 було виключено пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України, яким було передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд відхиляє відповідні доводи позивача про те, що на період дії воєнного стану зупиняється перебіг строків, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім цього, з 01.08.2023 закінчила свою дію норма підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу ХХ Перехідних Положень ПК України, якою було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас, позивач не вказав, яким чином наявність факту запровадження дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та воєнного стану завадило контролюючому органу звернутись до суду із цим позовом, оскільки борг існував ще у 2004, 2006 та 2010 роках, при цьому, суд акцентує, що позивач не надав доказів безперервності існування вказаного податкового боргу.

Ураховуючи викладене, позивач має надати до суду докази звернення до суду в межах строків звернення, встановлених ПК України, або подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в зазначеній частині позовних вимог, борг за якими обліковується на підставі ППР від 15.07.2004 № 0000462350, від 30.03.2006 № 0102441502, від 24.06.2004 № 0000412370, від 18.08.2004 № 0000882600 та від 24.06.2010 № 0010251501.

Суд зазначає, що строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, у тому числі і шляхом звернення з позовом до суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №2а-2487/08/0970.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 міститься аналогічний правовий висновок, який стосується застосування норм ПК України. Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі №640/26239/20, від 01.03.2023 у справі №440/2624/19.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Крім того, Суд звертає увагу позивача, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

Суддя констатує, що зміст позовної заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.

У той же час повідомлені у позовній заяві обставини щодо строку звернення до суду суд не визнає як такі, що є поважними причинами пропуску вказаного строку з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали в частині податкового боргу, що виник на підставі ППР від 15.07.2004 № 0000462350, від 30.03.2006 № 0102441502, від 24.06.2004 № 0000412370, від 18.08.2004 № 0000882600 та від 24.06.2010 № 0010251501;

- належним чином засвідчених у придатному для читання вигляді ППР від 15.07.2004 № 0000462350, від 30.03.2006 № 0102441502, від 24.06.2004 № 0000412370, від 18.08.2004 № 0000882600 та від 24.06.2010 № 0010251501, з доказами надсилання на податкову адресу відповідача;

- з метою виключення обставин, що свідчать про зловживання процесуальними правами, зокрема, подання позову до того самого відповідача, з тим самим предметом та з однакових підстав (у частині податкового боргу за ППР від 2004, 2006 та 2010 років), надати письмові пояснення щодо адміністративної справи № 640/29572/20, рішення по суті позовних вимог у якій станом на день постановлення цієї ухвали, не ухвалено;

- пояснення, чому податковий борг, який виник на підставі ППР, винесених у 2004, 2006 та 2010 роках не визнавався безнадійним до 2020 року.

Керуючись статтями 44, 45, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Скрипка І.М.