Рішення

від 05.11.2024 по справі 320/35419/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року № 320/35419/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент, позивач) із позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі також - Держаудитслужба, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Північного офісу Держаудитслужби від 01.09.2023 №262610-13/6411-2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність обставин вчинення ним порушення вимог законодавства, встановлення обставин чого стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем подано до суду свої заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.2.5.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2023 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 23.06.2023 № 853, № 854, виданих начальником Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , заступником начальника відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування ОСОБА_2 (керівник ревізійної групи) та головним державним фінансовим інспектором сектору інспектування в аграрній галузі, екології та природокористування відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування ОСОБА_3 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління екології та природних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

Суд зазначає, що рішенням сесії Київської міської ради від 18.05.2023 № 6334/6375 Управління змінило найменування на Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Північним офісом Держаудитслужби за результатами ревізії складено вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 01.09.2023 № 262610-13/6411-2023, відповідно до якої відповідачем встановлено порушень на загальну суму 27 828 059, 75 грн, у тому числі фінансових порушень, що призвели до втрат на загальну суму 14 427 628, 40 грн, та фінансових порушень, що не призвели до втрат на суму 13 400 431, 35 грн. Таким рішенням, з метою усунення виявлених порушень, відповідач вимагає:

1. Розглянути питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Управління, винних у зазначених порушеннях;

2. В межах наділених державою повноважень захисту інтересів держави, вжити до суб`єктів господарювання заходи щодо відшкодування/стягнення до бюджету міста Києва кошти відновної вартості зелених насаджень, видалених з порушенням договірних зобов`язань та без дозвільних документів, у сумі 8 390 897, 05 грн, у тому числі і в судовому порядку;

3. В межах наділених державою повноважень захисту інтересів держави, до суб`єктів господарювання ТОВ «ПЕНТА», ТОВ «Сканер-Центр», ТОВ «А.М. Альфа Груп», ТОВ «Будстандрат», ТОВ «Славутич-Осокорки», ТОВ «Системні Технології України», ТОВ «Магістраль БУД ЛТД», ПП «ТЕХНОЕЛЕКТРОБУД», ТОВ «КІБ», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ КОМЕРС» вжити заходи досудового врегулювання, шляхом забезпечення отримання необхідної інформації, визначеної на законодавчому рівні, та стягнення коштів відновної вартості на загальну суму 2 038 298, 50 грн;

4. Забезпечити, відповідно до норм статей 224-229 Господарського кодексу України, статей 22, 614, 617-618, 621, 623 Цивільного кодексу України, відшкодування зайвих виплат бюджетних коштів у зв`язку з завищенням вартості наданих послуг на загальну суму 3 720 455,91 грн, які встановлені за результатами проведених зустрічних звірок (ТОВ «ЕКОПРОВАЙД» - 2 799 981,65 грн, ТОВ «Енвімонітор» - 813 148,26 грн, ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» - 37 376,00 грн, ТОВ «Довкілля» - 69 950, 00 грн);

5. Дотримуватися норм чинного законодавства при визначенні потреби в коштах до кошторисів.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Суд вважає за необхідне проаналізувати у рішенні спірну вимоги за кожним з її пунктів.

Як вже зазначалось, у пункті 1 вимоги відповідач вимагає розглянути питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Управління, винних у зазначених порушеннях.

Так, статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939).

Відповідно до статті 2 Закону № 2939 державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Статтею 4 Закону № 2939 визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Статтею 10 Закону № 2939 визначені права органу державного фінансового контролю. Так, органу державного фінансового контролю надається, зокрема, право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 15 частини 1 статті 10 Закону № 2939).

Отже, з зазначених норм Закону № 2939 вбачається, що орган державного фінансового контролю має право ініціювати питання стосовно притягнення до відповідальності осіб, у разі виявлення допущених такими особами порушень.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (стаття 61 Конституції України).

Суд зазначає, що законність письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату, та спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, так само може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зобов`язальний характер вимоги щодо усунення виявлених порушень свідчить про встановлення цього порушення, а тому визначає імперативний обов`язок щодо визначення способу його усунення.

Натомість, як вбачається із змісту пункту 1 оскаржуваної вимоги, він не містить жодної конкретизації ані щодо визначеного відповідно до законодавства порядку про притягнення до відповідальності працівників Департаменту, ані встановлює винних осіб у допущених порушеннях та головне не визначає, за які саме «зазначені порушення» Департамент повинен притягнути до відповідальності не встановлених відповідачем осіб.

Отже, відповідач свій обов`язок щодо конкретизації як виявленого порушення, так і способу усунення такого порушення фактично переклав на Департамент, що у свою чергу, може привезти до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства та порушення законних прав та інтересів третіх осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст оскаржуваної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З огляду на зазначене, пункт 1 оскаржуваної вимоги є протиправним, позаяк, по-перше, відсутність конкретизації зазначеного пункту свідчить про поширення його дії на невизначене коло осіб, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України. По-друге, формулювання відповідачем пункту 1 свідчить про формальний підхід до складання вимоги органу державного фінансового контролю за результатами проведеного заходу державного фінансового контролю, внаслідок чого нівелюються вимоги щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, однак яка, при цьому, зобов`язує позивача до вжиття заходів щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності працівників Департаменту.

Щодо пункту 2 оскаржуваної вимоги.

Як вже зазначалось, відповідач вимагає, в межах наділених державою повноважень захисту інтересів держави, вжити до суб`єктів господарювання заходи щодо відшкодування/стягнення до бюджету міста Києва кошти відновної вартості зелених насаджень, видалених з порушенням договірних зобов`язань та без дозвільних документів, у сумі 8 390 897, 05 грн, у тому числі і в судовому порядку.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.12.2017 № 1599 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2021 № 167) затверджено Положення про Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення основним завданням Управління є:

-забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі;

-здійснення регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), пестицидами та агрохімікатами, організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України місцевого значення, формування, збереження та використання екологічної мережі;

-інформування населення через засоби масової інформації та шляхом оприлюднення інформації на Єдиному веб-порталі територіальної громади міста Києва про стан навколишнього природного середовища на території міста Києва, оперативне оповіщення про виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та про хід виконання заходів щодо їх ліквідації.

Пунктом 4.42 Положення визначено, що Управління здійснює, спільно з Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», контроль за станом виконання охоронного договору на зелені насадження.

Аналогічні пункти викладені у Положенні про Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 № 6334/6375.

Процедура укладення охоронних договорів на зелені насадження врегульована Порядком видалення зелених насаджень на території м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600 (далі - Порядок № 384/6600).

Відповідно до Порядку № 384/6600 при відведенні земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків, будинків садибного типу, спорудження інших об`єктів містобудування, а також реконструкції та капітального ремонту будівель і споруд, об`єктів благоустрою та інших цілей, не пов`язаних із будівництвом, відновна вартість зелених насаджень не сплачується при умові збереження наявних на земельній ділянці зелених насаджень та наявності укладеного з Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» безстрокового та безоплатного охоронного договору на зелені насадження, які знаходяться на земельній ділянці, у формі згідно з додатком до цього Порядку.

Пунктом 16.2.1 Порядку № 384/6600 визначено, що відповідно до охоронного договору на зелені насадження власник чи користувач земельної ділянки бере на себе зобов`язання зберігати та утримувати в належному стані зелені насадження, які знаходяться в межах земельної ділянки.

Контроль за станом виконання охоронного договору на зелені насадження здійснює структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до повноважень якого віднесено питання здійснення регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів спільно з Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», шляхом організації планових та позапланових виїзних перевірок стану зелених насаджень.

Охоронним договором на зелені насадження встановлюється порядок та періодичність проведення планових перевірок стану зелених насаджень (не частіше одного разу на рік).

Позапланові перевірки проводяться за наказом структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до повноважень якого віднесено питання здійснення регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів у разі наявності фактів порушення виконання охоронного договору на зелені насадження.

Відповідно до пункту 16.2.2 Порядку № 384/6600 для укладення (переукладення) охоронного договору на зелені насадження заявник звертається до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» з відповідною заявою та завіреною відповідною ліцензованою проектною організацією копією документації із землеустрою, в якій визначено межі земельної ділянки.

Охоронний договір на зелені насадження укладається на підставі Акта обстеження зелених насаджень, складеного відповідно до цього Порядку (пункт 16.2.3 Порядку № 384/6600).

Пунктом 16.2.4 Порядку № 384/6600 визначено, що Акт обстеження наявних зелених насаджень складається у трьох примірниках, по одному з яких передається головою комісії заявнику, Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та структурному підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до повноважень якого віднесено питання здійснення регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 16.2.5 Порядку № 384/6600 у разі відсутності зелених насаджень на земельній ділянці Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» готує висновок про відсутність зелених насаджень на земельній ділянці та передає її заявнику.

У разі відсутності зелених насаджень на земельній ділянці Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» надає відповідну інформацію заінтересованим особам (пункт 16.2.5 Порядку № 384/6600).

Отже, як вбачається з положень Порядку № 384/6600 та типової форми Охоронного договору на зелені насадження, затвердженого зазначеним Порядком, сторонами охоронного договору є уповноважена особа, у даному випадку - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та утримувач, тобто особа, якою подана відповідна заява відповідно до пункту 16.2.2 Порядку № 384/6600.

Суд зазначає, що відповідно до актів про проведення позапланової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження від 14.07.2023 за договорами: від 20.05.2015 № 339, від 27.07.2015 № 342, від 26.11.2015 № 348, від 12.06.2015 № 372, від 19.12.2016 № 359 дійсно були відсутні зелені насадження за визначеними в договорах адресах.

Договір - домовленість одної, двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов`язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти - направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поряд із цим, Департамент не є стороною зазначених охоронних договорів та відповідно, у разі відсутності наявності фактів порушення виконання вказаних договорів, не наділений ані правом, ані обов`язком щодо перевірки стану належного виконання договірних зобов`язань, що виникли між суб`єктами господарювання та Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» по вказаних в актах ревізії охоронних договорах.

Отже, з огляду на зазначене вбачається, що вимога Північного офісу Держаудитслужби щодо вжиття до суб`єктів господарювання заходів щодо відшкодування/стягнення до бюджету міста Києва кошти відновної вартості зелених насаджень, видалених з порушенням договірних зобов`язань та без дозвільних документів, у сумі 8 390 897,05 грн, адресована особі, яка не є стороною охоронних договорів, за якими були виявлені порушення зобов`язань на підставі актів про проведення позапланової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження від 14.07.2023, тобто така вимога не може бути виконана безпосередньо позивачем, та, відповідно, Департамент не має законних підстав щодо вжиття будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду, з вимогами до суб`єктів господарювання щодо відшкодування відновної вартості зелених насаджень.

Отже, пункт 2 оскаржуваної вимоги, яка за своєю юридичною природою є актом індивідуальної дії та породжує певні права та обов`язки для її адресата, фактично скерований відповідачем до неналежного адресата, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваної вимоги в частині її пункту 2.

Щодо пункту 3 оскаржуваної вимоги.

Відповідач вимагає, в межах наділених державою повноважень захисту інтересів держави, до суб`єктів господарювання ТОВ «ПЕНТА», ТОВ «Сканер-Центр», TOB «А.М. Альфа Груп», ТОВ «Будстандрат», ТОВ «Славутич-Осокорки», ТОВ «Системні Технології України», ТОВ «Магістраль БУД ЛТД», ПП «ТЕХНОЕЛЕКТРОБУД», ТОВ «КІБ», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ КОМЕРС» вжити заходи досудового врегулювання, шляхом забезпечення отримання необхідної інформації, визначеної на законодавчому рівні, та стягнення коштів відновної вартості на загальну суму 2 038 298,50 грн.

Процедура проведення інспектування визначена Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550).

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку № 550).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 550, ревізія проводиться шляхом документальної та фактичної перевірки.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807), є підставою для видалення зелених насаджень після обстеження земельної ділянки та складання акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. У цьому разі видалення зелених насаджень не потребує дозволу (ордера). Відновна вартість визначається на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та сплачується до прийняття об`єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену проектною документацією на озеленення території.

З огляду на зміст акта ревізії вбачається, що посадовими особами Північного офісу Держаудитслужби не проводилося дослідження проектної документації, в рамках якої в установленому порядку складено акти обстежень зелених насаджень, що підлягають видаленню, та, відповідно, було нараховано відновну вартість вказаним в Акті ревізії суб`єктам господарювання (ПрАТ «Тодеф», ТОВ ПЕНТА,. ТОВ «Сканер-Центр», TOB «А.М. Альфа Груп», ТОВ «Будстандарт», ТОВ «Славутич-Осокорки», ТОВ «Системні Технології України», ТОВ магазин № 241 Продтовари, ТОВ «Магістраль БУД ЛТД»; ПП «ТЕХНО-ЕЛЕКТРОБУД», ТОВ «КІБ»; ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ КОМЕРС», ТОВ «ФІЛІКІЕТЕРІА»).

Про наявність документального підтвердження відсутності в проектній документації щодо відповідних об`єктів сум, передбачених на заходи з озеленення, посадовими особами Північного офісу Держаудитслужби в акті ревізії також не зазначено.

Окрім цього, що посадовими особами Північного офісу Держаудитслужби також не проводилась перевірка самого факту видалення зелених насаджень, у зв`язку із будівництвом відповідних об`єктів, в рамках яких відповідною постійно діючою комісією проводились обстеження земельних ділянок та складались акти обстеження зелених насаджень, що підлягали видаленню, в установленому порядку.

Отже, з огляду на зазначене, суд доходить висновку про помилковість висновків відповідача щодо порушення статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600, оскільки зазначені висновки зроблені внаслідок недотримання відповідачем пункту 16 Порядку № 550, а отже вимога щодо стягнення коштів відновної вартості на загальну суму 2 038 298, 50 грн. є безпідставною.

Щодо пункту 4 оскаржуваної вимоги.

Відповідач вимагає забезпечити відповідно до норм статей 224-229 Господарського кодексу України, статей 22, 614, 617-618, 621, 623 ЦК України відшкодування зайвих виплат бюджетних коштів у зв`язку з завищенням вартості наданих послуг на загальну суму 3 720 455, 91 грн, які встановлені за результатами проведених зустрічних звірок (ТОВ «ЕКОПРОВАЙД» - 2 799 981, 65 грн, ТОВ «Енвімонітор» - 813 148, 26 грн, ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» - 37 376, 00 грн, ТОВ «Довкілля» - 69 950, 00 грн).

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «ЕКОПРОВАЙД» суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 550, ревізія проводиться шляхом документальної та фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Північного офісу Держаудитслужби, як органом державного фінансового контролю, при здійсненні фактичної перевірки виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ЕКОПРОВАЙД», не було проведено інвентаризацію, обстеження та контрольного обміру наданих послуг (обстеження ділянок, які були очищені від безхазяйних відходів). Замість цього відповідачем фактично проведено лише дослідження витрат ТОВ «ЕКОПРОВАЙД», до яких Департамент не має будь-якого відношення.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, позивач та ТОВ «ЕКОПРОВАЙД» у відповідних пунктах Договору № 23 від 22.07.2022 (далі - Договір № 23) та додатках до Договору № 23 визначили предмет договору, порядок надання послуг та спосіб підтвердження надання послуг.

Зокрема, відповідно до пункту 1.1 Договору № 23 предметом Договору є надання послуг з: «Проведення робіт з вивезення безхазяйних відходів (відпрацьовані шини), з урахуванням супутніх послуг, а саме: проведення робіт з безпечного збирання, перевезення, зберігання та їх оброблення (перероблення)».

Згідно із пунктом 1.2 Договору № 23 найменування Послуг, їх обсяг та характеристики, визначені у Технічному завданні, який є Додатком № 1 та Специфікації, яка є Додатком № 3 до Договору № 23, та які становлять невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до Специфікації назва Послуг є ідентичною з назвою предмета Договору № 23, а саме: «Проведення робіт з вивезення безхазяйних відходів (відпрацьовані шини), з урахуванням супутніх послуг, а саме проведення робіт з безпечного збирання, перевезення, зберігання та їх оброблення (перероблення)».

У Технічному завданні послуга також визначена як: «Проведення робіт з вивезення безхазяйних відходів (відпрацьовані шини), з урахуванням супутніх послуг, а саме: проведення робіт з безпечного збирання, перевезення, зберігання та їх оброблення (перероблення)» та відповідно до пункту 4 Технічного завдання («Основні вимоги та хід виконання послуг») виконавцем забезпечується за допомогою спеціалізованої техніки та включає в себе: збирання, вивезення відходів, транспортування їх до місця зберігання, утилізації та знешкодження відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідно до Технічного завдання, суть наданих послуг полягає у збиранні, вивезенні відходів, транспортування їх до місця зберігання, та їх оброблення (перероблення), а не лише у процесі їх утилізації або знешкодження.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР, редакція якого була чинна на час виникнення договірних зобов`язань за Договором № 23 (далі - Закон № 187/98) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону № 187/98, а також Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360, оброблення (перероблення) відходів це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов`язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону № 187/98 утилізація відходів це використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Видалення відходів це здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації (абзац 12 статті 1 Закону № 187/98).

Відповідно до пункту 3 Технічного завдання метою надання послуг є ліквідація несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, власник яких не встановлений, з метою зменшення забруднення земель, підземних вод, атмосферного повітря міста Києва та попередження виникнення пожежонебезпечних та надзвичайних ситуацій.

Відповідно до умов пункту 4.1 Договору № 23 усі розрахунки між Сторонами за Договором здійснюються на підставі актів приймання- передачі наданих Послуг, до актів обов`язково додається електронний носій з відеопідтвердженням виконання послуги, лист або акт від органу місцевого самоврядування, які підтверджують ліквідацію несанкціонованих, неконтрольованих звалищ відходив (за наявності).

Суд звертає увагу на те, що на виконання зазначеного пункту Договору № 23 було здійснено відповідну відеофіксацію ліквідації несанкціонованих та неконтрольованих звалищ відходів, власник яких не встановлений, з метою зменшення забруднення земель, підземних вод, атмосферного повітря міста Києва та попередження виникнення пожежонебезпечних та надзвичайних ситуацій, а також складено відповідні Акти органами місцевого самоврядування, які фактично підтверджують ліквідацію несанкціонованих, неконтрольованих звалищ відходів за кожною адресою визначеною у пункті 5 Технічного завдання.

Поряд із цим, посадові особи Північного офісу Держаудитслужби обмежились лише фіксацією наявності шин без підтвердження їх належності в рамках виконання Договору № 23 та безпідставно не надали належну оцінку вищезазначеним документам, що, як наслідок, призвело до хибного висновку, зробленого відповідачем.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що основна мета, з якою було укладено Договір № 23, була досягнута, а саме: ТОВ «ЕКОПРОВАЙД» здійснено збирання, вивезення відходів, транспортування їх до місця зберігання, оброблення (перероблення), а також ліквідацію та знешкодження сміттєзвалищ, адреси яких зазначені у Технічному завдані, а отже позивачем було забезпечено здійснення заходів щодо зменшення забруднення земель, підземних вод, атмосферного повітря міста Києва та попередження виникнення пожежонебезпечних та надзвичайних ситуацій, виконання яких передбачено Комплексною міською цільовою програмою екологічного благополуччя міста Києва на 2022-2025 роки, затвердженою рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2728/2769.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що метод розрахунку матеріальної шкоди (збитків) бюджету міста Києва шляхом вирахування різниці між витратною частиною Замовника та Виконавця Договору № 23 є таким, що не відповідає вимогам пункту 13 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пункту 35 Порядку № 550 щодо визначення у разі наявності в установленому законодавством порядку розміру збитків, завданих державі чи об`єкту контролю внаслідок порушень.

Так, ціна Договору № 23 була визначена за результатом здійснення процедури закупівлі у системі Прозорро, в якій приймали участь 4 претендента, критерієм вибору переможця у цій закупівлі є 100% ціна, отже переможець закупівлі ТОВ «ЕКОПРОВАЙД», цінову пропозицію якого електронна система закупівель автоматично визначила як нижчу, після відхилення попереднього учасника, запропонував вартість послуг в цілому за весь обсяг, без розмежування на окремі процеси.

Умовами договору не визначено вартість послуги окремо за проведення окремого процесу, а саме: з безпечного збирання, за перевезення, за зберігання та оброблення (перероблення), а тому у разі, якщо ТОВ «ЕКОПРОВАЙД» не було здійснено або не понесено витрат на виконання окремого процесу з загального обсягу послуг, не вбачається можливим вирахувати вартість окремої послуги (окремого процесу послуги) за Договором № 23.

Натомість відповідачем здійснено розрахунок виходячи з витрат не об`єкта контролю, а витрат його контрагента, на які Департамент не має впливу.

Посадові особи відповідача не дослідили та не врахували інші витрати, такі як адміністративні, загальновиробничі, інші, а також запланований прибуток.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначені у Законі № 187/98, який втратив чинність 09.07.2023 у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про управління відходами».

Отже, на правовідносини, що виникли у період, який підлягав перевірці, розповсюджується дія Закону № 187/98.

Відповідно до статті 8 Закону № 187/98 відходи є об`єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 9 Закону № 187/98 суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Суб`єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, однією з таких підстав є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним. Законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Станом на момент проведення ревізії недійсність таких правочинів судом не визнана.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві.

Набуття права власності взаємопов`язане з його припиненням в іншої особи. При цьому процеси набуття та припинення права власності в основному відбуваються одномоментно.

З огляду на зазначене та з урахуванням приписів статті 334 ЦК України, з моменту передачі відходів до суб`єктів господарювання, у даному випадку ТОВ «ЕКОПРОВАЙД», у останнього виникло право власності на таке майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 6 ГК України є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 ГК України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

З огляду на зазначене вбачається відсутність повноважень Департаменту щодо втручання в господарську діяльність суб`єктів господарювання, в тому числі і щодо належного ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 550 фактична перевірка передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних посадових осіб органу державного фінансового контролю або фахівців інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт.

Суд звертає увагу, що документи, які підтверджують проведення фактичної перевірки, не містять відомостей про проведення інвентаризації, повного обстеження та контрольного обміру, що дає підстави вважати твердження посадових осіб Північного офісу Держаудитслужби необґрунтованими з огляду на їх непідтвердження, а також недотримання процедури фактичної перевірки.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Енвімонітор» суд зазначає таке.

Так, відповідач в акті ревізії зазначив: «…включення ТОВ «ЕНВІМОНІТОР» до Актів приймання-передачі наданих послуг за квітень-грудень 2022 року вартості послуг, які не підтверджені фактичними витратами за даними бухгалтерського обліку в частині витрат на матеріали призвело до завищення вартості наданих послуг за Договором від 22.04.2022 № 15 на суму 813 148,26 грн, чим порушені вимоги ч. 1. ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV та умови Договору № 15, та внаслідок її оплати, бюджету міста Києва завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму».

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (частина 4 статті 632 ЦК України).

Відповідно до статті 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони Договору № 15 відповідно визначили зміст договору на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд умови договору, у тому числі визначили загальну вартість послуг, спосіб підтвердження факту надання послуг, та визначили відповідні документи, які є підтвердженням надання послуг.

При цьому, Договір № 15 не містить таких умов як підтвердження Виконавцем своїх витрат або функції (обов`язку) Департаменту перевіряти відповідність актів виконаних робіт або наданих послуг Виконавцю у його правовідносинах з третіми особами при наданні послуг Сторонами у Договорі № 15.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу.

Таким чином, суд вважає, що у Департаменту відсутні правові підстави щодо втручання у господарську діяльність Виконавця за договором.

З огляду на зазначене, планова калькуляція та узагальнююча розширена калькуляція фактичних витрат та відповідні первинні бухгалтерські документи по правовідносинах, що виникли між ТОВ «ЕНВІМОНІТОР» та третіми особами, та які були надані ТОВ «ЕНВІМОНІТОР» до зустрічної звірки, здійсненої відповідачем, відображають внутрішньогосподарську діяльність Виконавця у його взаємовідносинах саме з третіми особами, а не у взаємовідносинах із Департаментом, відповідно такі документи не є підтверджувальними документами обсягів наданих Виконавцем послуг саме Департаменту за Договором № 15.

Отже врахування зазначених документів посадовими особами відповідача є неправомірним, оскільки, по-перше, такі документи не відображають фактичні обставини, що виникли у господарських зобов`язаннях за основним Договором № 15, укладеного між позивачем та Виконавцем послуг. По-друге, в межах укладеного Договору № 15 зазначені документи не підлягали перевірці під час ревізії позивача, оскільки треті особи, з якими у Виконавця за Договором № 15 виникли господарські зобов`язання, не є контрагентами об`єкта контролю.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 10 Закону № 2939 передбачено, що орган державного фінансового контролю має право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку, а пункт 35 Порядку № 550, висуває вимоги до констатуючої частини акта ревізії зокрема, вона повинна містити визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об`єкту контролю внаслідок таких порушень.

Однак, на порушення зазначених вимог посадовими Північного офісу Держаудитслужби здійснено розрахунок збитків взагалі за невстановленим методом, в порядку та спосіб, не передбачений діючим законодавством України, про що свідчить відсутність посилання у Акті ревізії на будь-який нормативно-правовий акт, яким передбачено здійснення такого розрахунку, а також без врахування умов укладеного договору та наявних первинних документів, які складено Сторонами у відповідності до Договору № 15.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на те, що обов`язки за Договором № 15 Сторонами виконано належним чином, про що свідчать підписані сторонами Акти приймання-передачі наданих послуг, відповідно до яких ТОВ «ЕНВІМОНІТОР» надано Послуги з утримання (супроводження) Міської системи програмно-апаратних засобів збору та обробки даних про стан довкілля міста Києва (код ДК 021:2015 (ЄРУ) «Єдиний закупівельний словник» - 50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів) на загальну суму 2 002 867, 00 грн у т. ч. ПДВ 20 % - 333 811,17, а також надані у ході ревізії звіти за квітень - грудень 2022 року щодо виконаних робіт за Договором № 15, до яких додано графік технічного обслуговування, перелік адрес Елементів АС, щодо яких здійснюється утримання (супроводження), та облік послуг утримання (супроводження) Елементів АС, складених за адресами їх розміщення, суд доходить висновку про відсутність у Департаменту правових підстав для вжиття заходів по відшкодовуванню зайвих виплат бюджетних коштів, у зв`язку з завищенням вартості наданих послуг, як про зазначає відповідач, оскільки такі твердження відповідача спростовуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» суд зазначає таке.

Між позивачем, в особі начальника ОСОБА_4 , який діє на підставі Положення про Управління екології, та ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» (Виконавець), в особі комерційного директора Джулай Н.О., що діє на підставі Довіреності, були укладені Договори про закупівлю послуг від 21.10.2021 № 48 та від 14.12.2021 № 58.

Предметом договору визначені послуги з: «Проведення робіт з екологічного безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення твердих побутових відходів» (код за ДК 021:2015 - 90510000-5 Утилізація сміття та поводження зі сміттям) (далі - Послуги).

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, щодо договірної ціни на закупівлю послуг, що підтверджується підписом сторін договору.

Відповідно до змісту укладених договір, факт виконаних послуг підтверджується підписаним актом виконаних послуг.

За результатами наданих послуг, між Позивачем та ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» складені акти приймання - передачі наданих послуг:

1)від 01.12.2021 № 2467 (за договором від 21.10.2021 № 48), відповідно до якого Виконавцем надані послуги, а саме роботи з екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення твердих побутових відходів в кількості 1031,402 тони по ціні без ПДВ 1 108,00 грн за 1 т. на суму 1 142 793,42 грн, крім того ПДВ 228 558,68 грн, що разом складає 1 371 352,10 грн.

Згідно платіжного доручення від 08.12.2021 № 255, за надані послуги Управління екології за рахунок бюджетної програми по КПКВК МБ 2816030 «Організація благоустрою населених пунктів» проведено перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» у загальній сумі 1 371 352,10 грн з ПДВ. Станом на 31.12.2021 та на 31.12.2022 в обліку Управління екології дебіторська та кредиторська заборгованість Товариства по договору від 21.10.2021 № 48 відсутня;

2)від 22.12.2021 № 2883 (за договором від 14.12.2021 № 58), відповідно до якого Виконавцем надані послуги з екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення твердих побутових відходів в кількості 88,46 тони по ціні без ПДВ 1 129,00 грн за 1 тону на суму 99 871,34 грн, крім того ПДВ - 19 974,27 грн, що разом складає 119 845,61 грн.

Згідно платіжного доручення від 28.12.2021 № 283 за рахунок бюджетної програми по КПКВК МБ 2816030 «Організація благоустрою населених пунктів» Управління екології сплатило ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» кошти в сумі 119 845,61 грн з ПДВ.

Станом на 31.12.2021 та на 31.12.2022 в обліку Управління екології дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунковим операціям за Договором № 58 відсутня.

Отже, як установлено відповідачем, між Управлінням та ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» виникли господарські зобов`язання щодо надання послуг з екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення твердих побутових відходів, та за результатами наданих послуг сторони договору належним чином виконали узяті на себе зобов`язання: виконавець в частині належного надання послуг у повному обсязі; замовник в частині своєчасної оплати послуг у визначеному розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Поряд із цим, Відповідач в акті ревізії зазначив; «Разом з тим, загальна сума витрат на захоронення ТВП згідно вищевказаних калькуляцій складає 229 571,71 грн (ПДВ нараховано на загальну суму витрат послуг, передбачених Договорами № 48 та № 58, включаючи витрати на захоронення ТПВ). Враховуючи, що ПДВ - це непрямий податок, його включення до складу прямих витрат суперечить вимогам П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 2 7/4248 та призвело до завищення витрат в сумі 3 7 3 76,00 грн (229 571,71 грн - 192 195,71 грн). Включення до Актів приймання-передачі вартості наданих послуг, яка в частині калькуляційних витрат на захоронення ТПВ не підтверджена даними бухгалтерського обліку, призвело до недотримання умов Договорів від 21.10.2021 № 48 та від 14.12.2021 року №58 та до порушення вимог ч. 1. ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІГ та до завищення вартості наданих послуг за Договорами від 21.10.2021 № 48 та від 14.12.2021 року № 58 на загальну суму 37 376,00 грн та, як наслідок, бюджету міста Києва завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму. Порушення щодо оплати завищеної вартості послуг допущено першим комерційним директором ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА» ОСОБА_5 , яким не забезпечено перегляд вартості наданих послуг відповідно до фактично понесених витрат..

Отже, по-перше, відповідач встановив порушення саме в діях директора ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА», а не в діях посадових осіб Департаменту. По-друге, з огляду на приписи статей 627, 632, 638 ЦК України та статті 193 ГК України, вимога відповідача щодо відшкодування зайвих виплат бюджетних коштів у зв`язку з завищенням вартості наданих послуг, є безпідставною, оскільки вартість наданих послуг сплачена на підставі актів виконаних робіт відповідно до умов договорів, а тому така вимога суперечить приписам чинного законодавства України.

У даному випадку визначальним критерієм при укладанні зазначених договорів була ціна договору, оскільки вказані договори були укладені за результатами проведення публічних закупівель. Окрім цього, контрагент Департаменту, у даному випадку ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА», самостійно несе відповідальність за належне складання фінансової звітності відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та приписів Податкового кодексу України. При цьому, позивач не наділений повноваженнями щодо корегування роботи контрагента за господарськими договорами, зокрема, в частині складання та проведення розрахунків.

Отже, викладена у пункті 4 оскаржуваного рішення вимога не узгоджується з приписами чинного законодавства та фактично спонукає Департамент на неправомірну поведінку за договорами, послуги за якими виконані у повному обсязі.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Довкілля» суд зазначає таке.

Відповідач в акті ревізії зазначив: «…звіркою достовірності витрат, включених до бухгалтерської довідки, встановлено, що до прямих витрат за статтею «матеріальні витрати» Товариством включено вартість придбаних основних засобів на суму 69 950,00 грн без ПДВ, а саме: димомір ИДП-2 (рік випуску 2007-2009), повний комплект, зі зберігання в кількості 1 шт., на суму 19 000,00 грн та газоаналізатор Інфракар М-1 Т.02, 4-комп., 2 кл.т., принтер, тахометр, темп, масла в кількості 1 шт, на суму 50 950,00 грн (видаткова накладна від 07.12.2021 №120 7/1), які оприбутковані по рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» за грудень 2021 року, що відображено в оборотно-сальдовій відомості. Враховуючи, що основні засоби придбані ТОВ «Довкілля» для власних потреб, витратна складова «матеріальні витрати», яка розрахована та включена Товариством до прямих витрат на виконання договірних зобов`язань, визначених ціною Договору № 52, документально не підтверджена фактичними витратами на суму 69 950,00 грн».

Як вбачається з матеріалів справи, послуги за Договором від 29.11.2021 № 52 було надано в повному обсязі, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2021 № 1, а також виготовленими та наданими на виконання умов Договору звітами за результати надання послуг по проведенню обстеження ґрунтів, до складу яких входять протоколи результатів вимірювань вмісту забруднюючих речовин та хімічних елементів у ґрунтах, висновки та рекомендації.

Відповідно до пункту 11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Прямі витрати - безпосередньо пов`язані з виконанням робіт, наданням послуг. До таких витрат віднесені вартість сировини, матеріалів, оплата праці працівників, прямо задіяних у наданні послуг, відрахування на соцзаходи, амортизація основних засобів тощо.

Відповідно до частини 1 статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з огляду на те, що придбання ТОВ «Довкілля» основних засобів на суму 69 950,00 грн без ПДВ, а саме: димомір ИДП-2 (рік випуску 2007¬2009), повний комплект, зі зберігання в кількості 1 шт., на суму 19 000, 00 грн та газоаналізатор Інфракар М-1 Т.02, 4-комп., 2 кл.т., принтер, тахометр, темп, масла в кількості 1 шт, на суму 50 950, 00 грн, безпосередньо пов`язано з виконанням умов укладеного сторонами Договору 29.11.2021 № 52, суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо завищення вартості послуг.

Окрім цього, необхідно зауважити, що відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

З огляду на те, що на послуги проведення обстеження ґрунтів (код згідно ДК 021:2015-90740000-6 - послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення), передбачених Договором № 52, будь-якого державного врегулювання або встановлення ціни чинним законодавством не передбачено, сторони, відповідно до приписів статей 179 ГК України, статей 627, 632 ЦК України та з урахуванням проведеної процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», правомірно визначили зміст договору на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд умови договору, що не суперечать законодавству, в тому числі визначили загальну вартість послуг за результатами електронних торгів у системі Прозорро, спосіб підтвердження факту надання послуг, та відповідні документи які є підтвердженням надання послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що підтвердження Виконавцем своїх витрат, або функції здійснення контролю витрат Виконавця з боку позивача при наданні послуг договором №52 ані самим договором, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що зобов`язання за Договором № 52 сторонами виконані належним чином та без будь-яких зауважень, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2021 № 1, а також виготовлені та надані на виконання умов Договору звіти за результати надання послуг по проведенню обстеження ґрунтів, до складу яких входять протоколи результатів вимірювань вмісту забруднюючих речовин та хімічних елементів у ґрунтах, висновки та рекомендації, суд вважає, що у позивача відсутні законні підстави для виконання пункту 4 оскаржуваної вимоги, оскільки така вимога не заснована на вимогах чинного правового регулювання.

Щодо пункту 5 оскаржуваної вимоги.

Так, відповідачем виставлена до Департаменту вимога щодо дотримання норм чинного законодавства при визначенні потреби в коштах до кошторисів.

На обґрунтування зазначеного пункту вимоги відповідач зазначив, що Департаментом завищено потребу в бюджетних асигнуваннях на загальну суму 13 400 431, 35 грн.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95- ВР (далі - Закон № 108/95).

Відповідно до статті 1 Закону № 108/95 заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Разом із цим, відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулює Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889)

Відповідно до статті 50 Закону № 889 держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення) (частина 2 статті 50 цього Закону).

При цьому абзацом 8 пункту 14 розділу XI Закону України «Про державну службу» (положення якого застосовуються до 31 грудня 2023 року згідно із Законом № 2710-ІХ від 03.11.2022) передбачено, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи визначає Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, яким передбачено право керівників державної служби в державному органі встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати, до яких належать надбавки: за інтенсивність праці; за виконання особливо важливої роботи.

Частиною 6 статті 50 Закону № 889 передбачено, що порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що станом на день проведення ревізії відповідний порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі саме Кабінетом Міністрів України затверджений не був.

Окрім цього, законодавством не дано визначення такій дефініції як «економія фонду оплати праці», так і відповідно механізму (порядку) визначення розпорядниками бюджетних коштів «розмірів економії фонду оплати праці».

Так, наразі пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованого в Мін`юсті 27.01.2004 за № 114/8713, передбачено складові фонду оплати праці, якими є: фонд основної заробітної плати; фонд додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У зв`язку із цим, бюджетні запити на 2020, 2021 та 2022 бюджетні роки за КПКВКМБ 2810160 «Керівництво і управління у сфері охорони навколишнього середовища в місті Києві», якими передбачалися, зокрема видатки на заробітну плату працівникам Управління екології та природних ресурсів ВО КМР (КМДА) на 2020, 2021 та 2022 роки, формувались Управлінням з урахуванням складових фонду оплати праці, визначених законодавством з питань оплати праці, а також вимог, викладених в Інструкціях з підготовки бюджетних запитів на конкретний рік, затверджених наказами Департаменту фінансів ВО КМР (КМДА) (наказ від 03.10.2019 №79 «Про затвердження Інструкції з підготовки бюджетних запитів на 2020 рік», наказ від 04.11.2020 № 82 «Про затвердження Інструкції з підготовки бюджетних запитів на 2021 рік», наказ від 19.10.2021 № 97 «Про затвердження Інструкції з підготовки бюджетних запитів на 2022 рік»).

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом фінансів ВО КМР (КМДА) були направлені листи до Управління від 11.10.2019 № 054-2-1-10/2658, від 13.11.2020 № 054-2-1-10/2620, від 23.10.2021 № 054-2-1-10/2431, якими доведено граничні обсяги бюджетних видатків на 2020, 2021 та 2022 роки, у тому числі за КПКВКМБ 2810160 «Керівництво і управління у сфері охорони навколишнього середовища в місті Києві».

У зазначених листах Департаменту фінансів ВО КМР (КМДА) при доведенні граничних обсягів бюджетних видатків за КПКВКМБ 2810160 зазначено конкретну суму видатків на заробітну плату на 2020, 2021 та 2022 роки.

Отже, на підставі бюджетних запитів, після прийняття Київською міською радою рішень про бюджет міста Києва на 2020, 2021 та 2022 роки, Управлінням були складені та затверджені Департаментом фінансів кошториси, у тому числі за КПКВКМБ 2810160 «Керівництво і управління у сфері охорони навколишнього середовища в місті Києві».

При цьому, як зазначено позивачем, за відсутності в законодавстві визначення поняття «економія фонду оплати праці», а також з метою посилення мотивації працівників Управління до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи, Управління розглядало вказане питання як різницю між доведеними плановими показниками видатків на заробітну плату на конкретний рік та плановим фондом оплати праці, що складався з окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, щомісячних премій, індексації заробітної плати, грошової допомоги при надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. На суму розрахованої таким чином економії до бюджетних запитів за КПКВКМБ 2810160 були включені в розрахунки по заробітній платі надбавки за інтенсивність праці працівникам Управління та надбавки за виконання особливо важливої роботи начальникові Управління.

Суд звертає увагу на те, що правомірність застосування Управлінням такого підходу щодо формування бюджетних запитів за КПКВКМБ 2810160 «Керівництво і управління у сфері охорони навколишнього середовища в місті Києві» на 2020, 2021 та 2022 роки з передбаченням включення потреби в коштах на надбавки за інтенсивність праці і виконання особливо важливої роботи підтверджується прийнятою у 2023 році постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2023 №734 «Про реалізацію експериментального проекту щодо впровадження єдиних підходів до формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі».

Так, зазначеною постановою Уряду, який згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної правової політики, затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо впровадження єдиних підходів до формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, пунктом 5 якого визначено, що видатки фонду оплати праці формуються з урахуванням таких його складових, визначених законодавством з питань оплати праці, зокрема, надбавки за виконання особливо важливої роботи (абзац шостий пункту 5 Порядку); надбавки за інтенсивність праці (абзац сьомий пункту 5 Порядку).

При цьому, додатками 1, 2 до згаданого вище Порядку визначено форми розрахунку фонду оплати праці, що заповнюють державні органи (учасники експериментального проекту), і якими передбачено включення до розрахунку заробітної плати таких показників як «Надбавка за виконання особливо важливої роботи до 50 відсотків посадового окладу за відповідною посадою державної служби» та «Надбавка за інтенсивність праці до 50 відсотків посадового окладу за відповідною посадою державної служби».

Відтак, висновки посадових осіб Північного офісу Держаудитслужби щодо неправомірного включення до розрахунків фонду оплати праці стимулюючих надбавок в рамках формування бюджетних запитів на 2020, 2021 та 2022 бюджетні роки за КПКВКМБ 2810160 «Керівництво і управління у сфері охорони навколишнього середовища в місті Києві» фактично суперечать підходам Кабінету Міністрів України до правового врегулювання питань, пов`язаних з формуванням фонду оплати праці державних службовців у державному органі.

З огляду на викладене, прийняття позивачем відповідних управлінських рішень про затвердження кошторисів Управлінню у 2020 - 2022 роках за КПКВКМБ 2810160 «Керівництво і управління у сфері охорони навколишнього середовища в місті Києві» здійснювалось відповідно до вимог законодавства, а також з урахуванням об`єктивної потреби в коштах на оплату праці працівників Управління, відтак доводи відповідача з цього питання визнаються судом безпідставними.

На підставі зазначеного та з огляду на те, що висновки відповідача зроблені без належного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, а пункти оскаржуваної вимоги, з огляду на все наведене вище, суперечать приписам чинного законодавства та фактично спонукають Департамент до неправомірної поведінки, суд доходить висновку про те, що оскаржувана вимога від 01.09.2023 № 262610-13/6411-2023 є протиправною та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04080, місто Київ, вулиця Турівська, будинок 28; код ЄДРПОУ 41819431) до Північного офісу Держаудитслужби (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18; код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Північного офісу Держаудитслужби від 01.09.2023 № 262610-13/6411-2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби на користь Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) понесені останнім судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.