Ухвала

від 06.11.2024 по справі 320/8293/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 листопада 2024 року м. Київ320/8293/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до1. Державного кадастрового реєстратора Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Селезень Тамари Олександрівни; 2. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській областіпровизнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Селезень Тамари Олександрівни, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області Селезень Тамари Олександрівни щодо скасування в Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі, відкритій на земельні ділянки з кадастровиминомерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113, записів про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровиминомерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113, які на праві власності належать ОСОБА_1 , та в результаті яких відомості про них набули статусу архівних.

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області щодо непоновлення в Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі, відкритій на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112 і 3223155400:03:016:011'3, записів (відомостей) про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113, які на праві власності належать ОСОБА_1

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (його державних кадастрових реєстраторів) поновити в Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі, відкритій на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112 і 3223155400:03:016:0113, записи (відомості) про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113, які на праві власності належать ОСОБА_1 , та відновити скасовані кадастрові номери земельних ділянок, а саме 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112 і 3223155400:03:016:0113.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає 20.06.2012 ОСОБА_1 було придбано три земельні ділянки, які знаходяться в Київській області, Обухівський район, Козинська селищна рада, про що укладено договори купівлі-продажу, які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С.

Зокрема, ОСОБА_1 у ОСОБА_2 придбано земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:016:0111, загальною площею 0,2500 га; у ОСОБА_3 придбано земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:016:0112, загальною площею 0,2500 га; у ОСОБА_4 придбано земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:016:0113, загальною площею 0,4108 га.

Як вказує позивач, на звернення позивача, Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало письмову відповідь від 17.09.2021 за №29-10-0,221-10887/2-21, згідно якої земельні ділянки ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором Відділу № 1 Управління в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Селезень Т.О. були перенесені до архівного шару, підставою для вчинення таких дій стало рішення Обухівського районного суду Київської області від 13.11.2013. прийняте у справі № 1018/7578/12, яким визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Обухівської РДА від 21.12.2009 № 1685 у частині затвердження проекту землеустрою, а також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111,3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113.

Так, Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13.11.2013 у справі № 1018/7578/12 позов задоволено частково. Так, вказаним рішенням: визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Обухівської РДА від 21.12.2009 № 1685 у частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність 17 громадянам (в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; визнані недійсними видані громадянам 15.03.2010 державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, тому числі Державний акт серії ЯИ № 452732, виданий ОСОБА_2 , Державний акт серії ЯИ № 452733, виданий ОСОБА_3 та Державний акт серії ЯИ № 452734, виданий ОСОБА_4 ; визнано недійсними 14 договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

В подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 29.09.2022 у справі №1018/7578/12 рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 листопада 2013 року скасовано в частині вирішення позовних вимог Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 року № 1685 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; визнання недійними виданих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 15.03.2010 державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, а саме: державного акту серії ЯИ № 452732, виданого ОСОБА_2 на ділянку 3223155400:03:016:0111, площею 0,2500 га, державного акту серії ЯИ № 452733, виданого ОСОБА_3 на ділянку 3223155400:03:016:0112, площею 0,2500 га, державного акту серії ЯИ № 452734, виданий ОСОБА_4 на ділянку 3223155400:03:016:0113, площею 0,4108 га; та зобов`язання управління Дежземагенства в Обухівському районі Київської області скасувати державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Як вказує позивач, після скасування рішення суду у справі №1018/7578/12 в частині трьох земельних ділянок позивача, записи (відомості) про них в Державному земельному кадастрі підлягали поновленню в тому самому порядку і обсязі, які існували до їх скасування (перенесення).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 відкрито провадження у справі №320/8293/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

19 березня 2024 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшов відзив на позов.

У поданому відзиві відповідач, серед іншого, зазначає, згідно із відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки, які позивач бажає зареєструвати (3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113) мають перетин (накладаються) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:016:0006, площею 13,2333 га, яка перебуває в комунальній власності Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. В Державному земельному кадастрі також містяться відомості про зареєстроване речове право право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК-ІНВЕСТ». Вказані вище обставини унеможливлюють відновлення в Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі, відкритій на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112 і 3223155400:03:016:0113, записів (відомостей) про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113, та відновлення скасованих кадастрових номерів вказаних земельних ділянок.

У відповіді на відзив позивач зауважує, що оскільки рішення суду, яке було підставою для скасування державної реєстрації трьох земельних ділянок позивача, скасоване як незаконне, то відповідно їх державна реєстрація в ДЗК підлягає поновленню відповідачем-2 (підпорядкованими йому державними реєстраторами), а не проходження нової процедури з реєстрацією. Зазначає, якщо державну реєстрацію прав на три земельні ділянки ОСОБА_1 в ДЗК не буде поновлено (саме у зв`язку із скасуванням підстави, з якої реєстрацію раніше було скасовано), то відповідно він буде позбавлений можливості звернутись до суду із позовом до власника суміжної ділянки, з якою існує перетин (накладка), оскільки його ( ОСОБА_1 ) права власності фактично не існує (без реєстрації в ДЗК).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

З системного аналізу викладеного вище, вбачається висновок, що визначальним при вирішенні питання щодо юрисдикції спору є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.

Предметом спору у цій справі є поновлення в Державному земельному кадастрі та у Поземельній книзі, відкритій на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112 і 3223155400:03:016:0113, записи (відомості) про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113, які на праві власності належать ОСОБА_1 , та відновити скасовані кадастрові номери земельних ділянок, а саме 3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112 і 3223155400:03:016:0113.

В той же час, в процесі розгляду справи судом встановлено, із відомостей Державного земельного кадастру вбачається, що земельні ділянки, які позивач бажає зареєструвати (3223155400:03:016:0111, 3223155400:03:016:0112, 3223155400:03:016:0113) мають перетин (накладаються) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:016:0006, площею 13,2333 га, яка перебуває в комунальній власності Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. В Державному земельному кадастрі також містяться відомості про зареєстроване речове право право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК-ІНВЕСТ».

У постанові від 24.04.2019 у справі №128/3751/14-а, предметом якої є рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок:

«Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає Великій Палаті Верховного Суду підстави вважати, що спір у частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, з присвоєнням їй кадастрового номера та внесення відповідного запису до Поземельної книги, а також зобов`язання відповідача на підставі виправленої технічної документації внести зміни до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин (щодо встановлення/відновлення/зміни меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Також скасування рішення державного кадастрового реєстратора про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що знаходиться у користуванні третьої особи та реєстрацію цієї ділянки у Державному земельному кадастрі не призведе до поновлення прав ОСОБА_3 , оскільки суміжний з позивачем землекористувач ( ОСОБА_4 ) вже отримав державний акт щодо права власності на земельну ділянку під належним йому будинковолодінням, а тому поновити своє порушене право щодо набуття у власність земельної ділянки під будинком, який належить позивачу, він може виключно шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства».

Вказані висновки неодноразово підтримані Верховним Судом і в подальшому, зокрема у постанові від 30.06.2024 у справі № 560/16785/23, суд вважає цю позицію застосовною і до справи, що розглядається.

Із встановлених обставин у справі, що розглядається, вбачається, що земельні ділянки, які позивач бажає зареєструвати мають перетин (накладаються) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:016:0006, а також зареєстроване речове право право оренди земельної ділянки за третіми особами, отже, наявний спір про право та, фактично, у цьому конкретному випадку звернення до суду спрямоване на захист цивільного майнового права позивача на земельні ділянки.

Суд вважає, що у такому разі участь суб`єкта владних повноважень у заявленому позивачем спорі не змінює його приналежності до приватно-правового, а отже не виводить його з-під категорії справ, розгляд яких віднесено до юрисдикції цивільного суду, оскільки публічно-правових відносин між сторонами цієї справи не виникло.

Отже справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки спір, який виник між її сторонами, є приватно-правовим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Такий зміст позовних вимог та характер правовідносини, щодо яких виник спір, вказує на те, що звернення до суду з цим позовом спрямоване, насамперед, на захист права позивача щодо земельної ділянки за рахунок можливого втручання у права та інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивача.

Згідно вимог пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Зважаючи на викладене вище, позивачу слід роз`яснити, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.183, 189, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №320/8293/24.

2. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

3. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Жукова Є.О.