Рішення

від 06.11.2024 по справі 420/23150/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23150/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Миколаївській області (місцезнаходження: 54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6; код ЄДРПОУ 44104027) про визнання незаконним та скасування податкової вимоги № 0008507-1304-1429 від 18 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Миколаївській області (місцезнаходження: 54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6; код ЄДРПОУ 44104027) про визнання незаконним та скасування податкової вимоги № 0008507-1304-1429 від 18 квітня 2024 року.

Ухвалою від 25.07.2024 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

13.08.2024 року (вх. №ЕС/33701/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

21.08.2024 року (вх. №ЕС/36071/24) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про зміну підстав позову.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 червня 2024 року у відповідь на адвокатський запит від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшов лист № 14759/6/14-29-13-04-04 від 31 травня 2024 року, відповідно до якого, повідомлено по наявність податкової вимоги 0008507-1304-1429 яка 18 квітня 2024 року сформована засобами АІС «Податковий блок» про те, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати податків та зборів в зв`язку з несплатою нарахованих податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб.

Згідно зазначеної вимоги, ГУ ДПС у Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 про наявність у нього станом на 17 квітня 2024 року податкового боргу у сумі 453 117, 84 грн. та попередило, що у платника податків виник борг та починаючи з 30 серпня 2021 року на будь-яке майно платника податків, розповсюджується право податкової застави. Позивач вважає податкову вимогу № 0008507-1304-1429 від 18 квітня 2024 року незаконною та такою що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року по справі № 400/2541/22 по справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 453 117, 84 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги, - у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 453 117, 84 грн. відмовлено, а зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 22 червня 2021 року №0032319-1304-1428.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року по справі № 400/2541/22 набрала законної сили.

Зазначеною постановою суду встановлено, що «відповідно до протоколів про проведення земельних торгів на право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 20.11.2020 року № 2-11-2020, 3-11- 2020, 4- 11-2020 ОСОБА_1 став переможцем та отримав в оренду строком на сім років земельні ділянки з кадастровими номерами 4825783900:21:000:0135, 4825783900:21:000:0136 та 4825783900:21:000:0137.

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 сплатив свої зобов`язання з орендної плати за 2021 рік за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4825783900:21:000:0135, 4825783900:21:000:0136 та 4825783900:21:000:0137 у повному обсязі.».

04 червня 2024 року у відповідь на адвокатський запит від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшов лист № 14759/6/14-29-13-04-04 від 31 травня 2024 року, відповідно до якого, повідомлено по наявність податкової вимоги 0008507-1304-1429 яка 18 квітня 2024 року сформована засобами АІС «Податковий блок» про те, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати податків та зборів в зв`язку з несплатою нарахованих податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб.

Згідно зазначеної вимоги, ГУ ДПС у Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 про наявність у нього станом на 17 квітня 2024 року податкового боргу у сумі 453 117, 84 грн. та попередило, що у платника податків виник борг та починаючи з 30 серпня 2021 року на будь-яке майно платника податків, розповсюджується право податкової застави.

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що питання орендної плати за 2021 рік вирішено у справі №400/2541/22, в якій відмовлено Головному управлінню ДПС у Миколаївській області у стягненні грошових коштів в сумі 453117,84 грн. на підставі податкової вимоги від 22.06.2021 року №0032319-1304-1428 з огляду на наступне.

Як встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 року у справі №400/2541/22 відповідно до протоколів про проведення земельних торгів на право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 20.11.2020 року № 2-11-2020, 3-11- 2020, 4-11-2020 ОСОБА_1 став переможцем та отримав в оренду строком на сім років земельні ділянки з кадастровими номерами 4825783900:21:000:0135, 4825783900:21:000:0136 та 4825783900:21:000:0137 відповідно.

Між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 20.11.2020 року укладено договори оренди землі, відповідно до п.1.1 яких орендодавець, на підставі протоколів земельних торгів від 20 листопада 2020 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, які розташована за межами населеного пункту в межах території Першотравневої сільської ради (Снігурівська міська ОТГ) Снігурівського району Миколаївської області.

За умовами протоколу № 2-11-2020, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплатити, крім іншого, розмір річної орендної плати в сумі 1 405 703,98 грн, а з урахуванням раніше сплаченого гарантійного внеску в сумі 111 711,5 грн до сплати підлягає сума в розмірі 1 293 992, 48 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 43016857 від 24 листопада 2020 року, ОСОБА_1 сплатив орендну плату згідно протоколу № 2-11-2020 в розмірі 1 293 992, 48 грн.

За умовами протоколу №3-11-2020, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплатити, крім іншого, розмір річної орендної плати в сумі 1 520 446,89 грн, а з урахуванням раніше сплаченого гарантійного внеску в сумі 107 325,87 грн, до сплати підлягає сума в розмірі 1 413 121,02 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 43016874 від 24 листопада 2020 року, ОСОБА_1 сплатив орендну плату згідно протоколу № 3-11-2020 в розмірі 1 413 121,02 грн.

За умовами протоколу № 4-11-2020, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплатити, крім іншого, розмір річної орендної плати в сумі 1 022 447, 51 грн, а з урахуванням раніше сплаченого гарантійного внеску в сумі 87 140,45 грн, до сплати підлягає сума в розмірі 935 307,06 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 43016734 від 24 листопада 2020 року, ОСОБА_1 сплатив орендну плату згідно протоколу № 4-11-2020 в розмірі 935 307,06 грн.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 24 листопада 2020 року сплатив свої зобов`язання з орендної плати за 2021 рік за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4825783900:21:000:0135, 4825783900:21:000:0136 та 4825783900:21:000:0137 у повному обсязі.

Порядок нарахування та сплати орендної плати регламентовано ст. 288 ПК України.

Відповідно до п. 288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктами 285.1 та 285.2 ст. 285 ПУ України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з абз.1 п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до наведених норм, на податковий орган покладено обв`язок нарахувати фізичним особам орендну плати за відповідний податковий період, безвідносно сплачених сум та направити податкове повідомлення-рішення встановленої форми.

При цьому, матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно яких станом на 02.03.2021 року на підставі рішень державного реєстратора від 03.12.2020 №№ 55486323, 55483033, 55488650 право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825783900:21:000:0135, 4825783900:21:000:0136 та 4825783900:21:000:0137 зареєстровано за ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації 20.11.2020, на строк 7 років, дата закінчення дії 20.11.2027.

Тому, відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок сплати орендної плати згідно з договорами оренди землі.

Колегія суддів не прийняла до уваги надану ОСОБА_1 інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на яку посилався суд першої інстанції, оскільки дата її формування 14.07.2023 року, що виключає можливість встановити орендаря земельних ділянок станом на час складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (у справі №400/2541/22).

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство ЗОЛОТЕ ТРІО, не змінює статусу ОСОБА_1 як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 у справі № 120/433/20-а, від 28 серпня 2018 року у справі № 808/3798/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 120/4362/18-а, від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі № 120/8624/21-а.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.286 ПК України контролюючий орган мав правові підстави для винесення 02.03.2021 року податкових повідомлень-рішень, якими нарахував ОСОБА_1 орендну плату за землю за 2021 рік: № 8737-2406-1411 на суму 1 022 447,51 грн; № 8736-2406-1411 на суму 1 405 703,98 грн; № 8735-2406-1411 на суму 1 520 446,89 грн.

Не зважаючи, що ОСОБА_1 станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень сплатив орендну плату за відповідний рік, за даними КОР по податку - орендна плата з фізичних осіб, станом на 29.05.2021 року за ОСОБА_1 рахується податковий борг в розмірі 453 117,84 грн.

Відтак, колегія суддів у вказаній постанові погодилась з позицією контролюючого органу, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг в розмірі 453117,84 грн.

При цьому, Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями п. 54.1 п. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ПК України).

Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, шляхом надсилання платнику податків податкового-повідомлення рішення та вимоги про сплату боргу.

Звертаючись з позовною завоюю про стягнення податкового бору, контролюючий орган визначив, що на формування заборгованості мали вплив виключно податкові повідомлення-рішення №№ 8737- 2406-1411, 8736-2406-1411, 8735-2406-1411 від 02 березня 2021 року на загальну суму 3 948 598,38 грн.

Разом з тим, колегія суддів при розгляді справи №400/2541/22 з відзиву ГУ ДПС на позовну заяву встановила, що ОСОБА_1 додатково нараховано орендну плату за земельні ділянки та 11.12.2020 року сформовано податкові повідомлення- рішення за грудень 2020 року:

№ 4918-0421-1411 на суму 174 477,51 грн,

№ 4919-0421-1411 на суму 161 310,29 грн,

№ 4920-0421-1411 на суму 117 330,04 грн. Загальна сума нарахованих зобов`язань за грудень 2020 року становить 453 117,84 грн та відповідає заявленій до стягнення сумі податкового боргу.

Отже, на формування орендної плати за землю мали вплив три податкові повідомлення-рішення за грудень 2020 року та три податкові повідомлення-рішення за 2021 рік.

При цьому, як вбачається з КОР по податку - орендна плата з фізичних осіб, кошти, які надійшли у лютому 2021 року та складали річну орендну плату, податковий орган самостійно перерозподілив та частково зарахував на погашення заборгованості по податковим повідомленням-рішенням за грудень 2020 року.

Проте, колегія суддів акцентували увагу, що податковий орган, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу, не включив до розрахунку заборгованості суми за податковими повідомленнями-рішеннями за грудень 2020 року та не надав до суду докази їх направлення ОСОБА_1 .

За таких обставин, визначена ОСОБА_1 сума податкового боргу не може вважатись узгодженою, оскільки податковий орган не довів надсилання податкових повідомлень рішень боржнику, тому вимога про сплату боргу від 22.06.2021 року № 0032319-1304-1428 є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що при розгляді справи №400/2541/22 досліджувались податкові повідомлення-рішення №4918-0421-1411 на суму 174477,51 грн., №4919-0421-1411 на суму 161310,29 грн., №4920-0421-1411 на суму 117330,04 грн., відтак позивач був обізнаний про них. Натомість, доказів скасування зазначених податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

При цьому, П`ятий апеляційний адміністративний суд вказав, в якості підстави про те, що визначена ОСОБА_1 сума податкового боргу не може вважатись узгодженою, оскільки податковий орган не довів надсилання податкових повідомлень-рішень боржнику, тому вимога про сплату боргу від 22.06.2021 року №0032319-1304-1428 була скасована.

Відтак, судом апеляційної інстанції вказану вимогу було скасовано внаслідок необізнаності позивача про існування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 453117,84 грн.

Як зазначалось вище, вказані податкові повідомлення-рішення були досліджені під час розгляду справи №400/2541/22, а відтак процедуру винесення податкової вимоги №0008507-1304-1429 від 18.04.2024 року податковим органом було дотримано.

Суд не погоджується з твердження позивача про те, що оскаржувана податкова вимога ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях №4918-0421-1411 від 11.12.2020 року, №4919-0421-1411 від 11.12.2020 року, 4920-0421-1411 від 11.12.2020 року, оскільки останні не містять інформації про кадастрові номери та площу земельних ділянок щодо яких здійснено нарахування, оскільки законність означених податкових повідомлень-рішень було підтверджено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 року у справі №400/2541/22.

Суд погоджується з твердженням позивача про можливість ФГ бути землекористувачем земельної ділянки і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи та відповідно перехід обов`язків землекористувача до ФГ з дня його державної реєстрації.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не було надано доказів сплати суми узгодженої заборгованості у розмірі 453117,84 грн., ані ним, ані фермерським господарством.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, також встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Миколаївській області (місцезнаходження: 54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6; код ЄДРПОУ 44104027) про визнання незаконним та скасування податкової вимоги № 0008507-1304-1429 від 18 квітня 2024 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2024 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.