Ухвала

від 06.11.2024 по справі 420/34225/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34225/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

06 листопада 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В., розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради; за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», приватного підприємства «Тилігул плюс» про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04.11.2024 надійшов адміністративний позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської обласної державної адміністрації, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», приватного підприємства «Тилігул плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 704-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Разом з позовною заявою Заступником керівника Одеської обласної прокуратури надана заява про забезпечення позову, у якій він просить:

зупинити дію рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 704-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році»;

заборонити приватному підприємству «Тилігул плюс» (код ЄДРПОУ 36481301) здійснювати спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на підставі рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 704-VIII.

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що рішенням Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 704-VІІІ дозволено спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) ПП «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році.

В свою чергу, на теперішній час Проект створення РЛП «Тилігульський» та Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутні.

Таким чином, на теперішній час неможливо встановити межі території РЛП «Тилігульський», а також визначити його функціональне зонування. Отже, здійснивши видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) ПП «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році за відсутності відомостей про межі Пару та його функціонального зонування (згідно з Проектом створення та Проектом організації) Одеська обласна рада допустила порушення вимог ст. 7,9,14,21,24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»

Вважає, що виходячи з положень ч. 3 ст. 14, ч, 2 ст. 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вбачається, що здійснення господарської діяльності в межах регіональних ландшафтних парків є можливим виключно після затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації.

За таких обставин, на думку заявника, рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 704-VІІІ явно суперечить вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Дослідивши доводи вказаної заяви та матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Заява про забезпечення позову відповідно до частини 1, 2, 3 статті 154 КАС України розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Приймаючи рішення з питання вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доводів та обґрунтувань відповідної заяви, а також враховуючи зміст позовних вимог.

З аналізу матеріалів адміністративного позову та заяви про його забезпечення, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд зазначає, що особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу I КАС України.

Так, частина 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також у заяві не наведено суду істотних обставин та не надано доказів, які б вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, в інтересах якої прокурор звернувся до суду.

Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.

Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року по справі № 640/24600/20 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як зазначено вище, предметом оскарження по даній справі є правомірність рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 704-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

Вказані норми Закону не містять прямої вказівки на те, що здійснення господарської діяльності в межах регіональних ландшафтних парків є можливим виключно після затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації.

За вказаних обставин, протиправність оскаржуваного рішення не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову на даному етапі розгляду справи буде вирішенням судом позовних вимог по суті та виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені статтею 151 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заяву прокурора про забезпечення позову належить залишити без задоволення.

Частиною 8 ст. 154 КАС України визначено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради; за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», приватного підприємства «Тилігул плюс» про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Роман КАРАВАН