Ухвала

від 05.11.2024 по справі 560/16013/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/16013/24

УХВАЛА

іменем України

05 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву фермерського господарства "Золотий жайвір" до приватного нотаріуса Щербатюк Наталії Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Наталії Михайлівни, пов`язану із не вчиненням дій щодо скасування записів №7742 від 09 листопада 2021 року та №8122 від 28 січня 2022 року в Реєстрі аграрних розписок;

2. Зобов`язати приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Наталію Михайлівну скасувати в Реєстрі аграрних розписок записи №7742 від 09 листопада 2021 року та №8122 від 28 січня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2021 та 28.01.2022 фермерським господарством "Золотий жайвір" складено фінансові аграрні розписки, які були зареєстровані в Реєстрі аграрних розписок за № 7742 та № 8122 та посвідчені приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М.

Позивач вказує, що 24.09.2024 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скасувати записи в Реєстрі аграрних розписок за № 7742 та № 8122, оскільки фінансові аграрні розписки, складені 09.11.2021 та 28.01.2022, не містять усіх необхідних реквізитів, визначених статтею 6 Закону України "Про аграрні розписки", а тому, на переконання позивача, не є аграрними розписками. Однак відповідачем жодних дій щодо скасування записів в Реєстрі аграрних розписок не вчинено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, статтею 1 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного Закону, нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Статтею 50 Закону передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Водночас, суд зазначає, що система нотаріату не входить до системи органів виконавчої влади. Вважати діяльність нотаріуса як таку, у межах якої здійснюються владні управлінські функції, не можна. У діях нотаріуса немає ані адміністративного примусу, ані управлінських повноважень, хоча він і є посадовою особою (але не державним службовцем), а нотаріальну діяльність слід характеризувати як публічно-правову, оскільки вона здійснюється від імені держави. Між нотаріальною та адміністративною діяльністю існує суттєва різниця за юридичним характером, колом суб`єктів та структурою їх правовідносин, цілями, результатами та методами регулювання.

Крім того, якщо метою виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом цієї діяльності є управлінське рішення, яким один суб`єкт приписує певну поведінку іншому суб`єкту, то метою діяльності нотаріату є захист і охорона існуючих суб`єктивних прав та інтересів, а результатом нотаріальної діяльності є нотаріальний акт як різновид правозастосовного юрисдикційного акта, що офіційно підтверджує вже об`єктивно існуючі факти, права та обов`язки, які суб`єкти права покладають на себе за своїм бажанням.

Також слід зазначити, що структура нотаріату утворена таким чином, що нотаріуси не пов`язані між собою в організаційному відношенні і при вчиненні нотаріальних дій. Що ж до владності у нотаріальних правовідносинах, то вона виявляється лише в офіційній силі нотаріальних актів. Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб`єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні КАС України.

Отже, незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі, він не може вважатися суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.

Крім того, відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів регулюються Законом України "Про аграрні розписки".

Згідно ст. 1 Закону України "Про аграрні розписки", аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Реєстр аграрних розписок - єдина інформаційна система, що містить відомості про обов`язкові реквізити виданих та погашених аграрних розписок.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про аграрні розписки" визначено, що фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством.

Оскільки предмет спору пов`язаний безпосередньо з приватноправовими правовідносинами щодо скасування записів в Реєстрі аграрних розписок, на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а належить вирішенню за правилами господарського судочинства.

Крім того, відповідач, реєструючи фінансові аграрні розписки в Реєстрі аграрних розписок, не мав публічно-правових відносин з позивачем.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У зв`язку з наведеним, критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Отже, позовні вимоги фермерського господарства "Золотий жайвір" слід розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державних органів та органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

Таким чином, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Також суд звертає увагу на те, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/700/24 (924/760/24) за позовом фермерського господарства "Золотий жайвір" до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", в якому позивач просить:

- визнати припиненим та скасувати запис в Реєстрі аграрних розписок, внесений 09.11.2021 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №7742;

- визнати припиненим та скасувати запис в Реєстрі аграрних розписок, внесений 28.01.2022 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №8122.

Отже, таку оцінку діям відповідача може бути надано в межах справи №924/700/24 (924/760/24).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом фермерського господарства "Золотий жайвір" до приватного нотаріуса Щербатюк Наталії Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяД.А. Божук