Постанова

від 06.11.2024 по справі 200/9085/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року справа №200/9085/19-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/9085/19-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати пенсії за віком за період з серпня 2014 року по травень 2017 року та зобов`язати здійснити виплату пенсії за цей період;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не включення позивача до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії;

- зобов`язати відповідача включити позивача до такого списку, який направити до ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» або іншого уповноваженого органу для отримання довідки про розмір його грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати пенсії, на підставі якої здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати позивачу пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з його від`їздом на постійне місце проживання за кордон та зобов`язати здійснити виплату цих сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено частково, а саме зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 08.09.2016. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 200/9085/19-а в частині відмови визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії, зобов`язання включити позивача до такого списку, направивши його до відповідного уповноваженого органу, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 з урахуванням проведених раніше виплат - скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову. Судом визнано протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) включити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та направити зазначений список до уповноваженого органу для отримання довідки про розмір його грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати пенсії, на підставі якої здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з адміністративним позовом в розмірі 512,27 грн грн (п`ятсот дванадцять гривень 27 копійок). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 576,30 грн (п`ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок).

22.01.2024 на адресу Донецького окружного адміністративного суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про зміну способу виконання рішення. В обґрунтування заяви зазначено, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 200/9085/19-а виданий Донецьким окружним адміністративним судом. Виконавець, посилаючись на лист ГУ ПФУ в Донецькій області, зазначає, що заборгованість за період з 01.11.2014 по 08.09.2016, що становить 85618.67 грн., є нарахованою та буде виплачена у порядку, передбаченому Постановою №649. Враховуючи вищевикладене, рішення суду виконано тільки частково, а не в повному обсязі, у зв`язку з обставинами, які не залежать від боржника, а саме через відсутність бюджетних коштів відповідного призначення для здійснення виплат згідно рішення суду.

На підставі викладеного виконавець зазначає, що повне фактичне та своєчасне виконання рішення суду неможливо забезпечити без заміни способу та порядку виконання рішення суду, на підставі якого Донецьким окружним адміністративним судом 27.04.2020 видано виконавчий лист № 200/9085/19-а, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсії за період з 01.11.2014 року по 08.09.2016 року, з «зобов`язання виплатити» на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої суми доплати згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №200/9085/19-а, яке набрало законної сили 22.01.2020, за період з 01.11.2014 по 08.09.2016 у загальній сумі 85618,67 грн».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року відмовлено у задоволені заяви.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити судове рішення про задоволення заяви.

В скарзі зазначає, зокрема, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом за вих. № 0500-0309-8/17047 від 28.02.2023 повідомило, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №200/9085/19-а, яке набрало законної сили 22.01.2020, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства. Нарахована сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2014 по 08.09.2016 склала 85618.67 грн.

Суми пенсії нараховані згідно рішення суду за минулий період обліковані Головним управлінням та включені до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2022 року. Виплату заборгованості за період з 01.11.2014 по 08.09.2016, що становить - 85618.67 грн., буде здійснено у порядку, передбаченому Постановою №649.

Отже, рішення суду виконано тільки частково, а не в повному обсязі, у зв`язку з обставинами, які не залежать від боржника, а саме через відсутність бюджетних коштів відповідного призначення для здійснення виплат згідно рішення суду.

З огляду на викладені обставини, рішення суду не може бути виконано своєчасно і в повному обсязі в поряду та у спосіб визначений в судовому рішенні.

Однак, відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених законом, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ураховуючи вищевикладене, повне фактичне та своєчасне виконання рішення суду неможливо забезпечити без заміни способу та порядку виконання рішення суду, на підставі якого Донецьким окружним адміністративним судом 27.04.2020 видано виконавчий лист № 200/9085/19-а, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 08.09.2016, з «зобов`язання виплатити» на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої суми доплати згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №200/9085/19-а, яке набрало законної сили 22.01.2020, за період з 01.11.2014 по 08.09.2016 у загальній сумі 85618,67 грн».

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.

Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог

Головне управління зазначає, що визначені заявником обставини, якими обґрунтовуються необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні судового рішення способу відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18 зазначив, що «право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивачки на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань».

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 року по 08.09.2016 року. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суд від 22.01.2020 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 200/9085/19-а в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії, зобов`язання включити позивача до такого списку, направивши його до відповідного уповноваженого органу, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 з урахуванням проведених раніше виплат - скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову. Визнано протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, направленого до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області для отримання довідки про розмір їх грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати їм пенсії. Зобов`язатно Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області включити ОСОБА_1 до списку осіб, які з 01.01.2016 мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та направити зазначений список до уповноваженого органу для отримання довідки про розмір його грошового забезпечення для здійснення перерахунку та виплати пенсії, на підставі якої здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених раніше виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення з адміністративним позовом в розмірі 512,27 грн грн (п`ятсот дванадцять гривень 27 копійок). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 576,30 грн (п`ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок).

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило заявника, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №200/9085/19-а, яке набрало законної сили 22.01.2020, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства. Зокрема зазначено, що нарахована сума пенсії за період з 01.11.2014 по 08.09.2016 склала 85618.67 грн. Виплату заборгованості буде здійснено у порядку, передбаченому Постановою №649.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 2 статті 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

За змістом частини 4 статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 378 КАС передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів Верховного Суду робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

.Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.

У спірному випадку відсутні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідно, судом не встановлено підстав, передбачених частиною третьою статті 378 КАС України, для зміни способу або порядку виконання судового рішення в цій справі.

Обставини, які зазначив суд першої інстанції як підставу для зміни способу і порядку виконання рішення, не є такими обставинами у розумінні частини 3 статті 378 КАС.

Фактично неможливість здійснення виплати перерахованої суми пенсії орган Пенсійного фонду обґрунтовує відсутністю бюджетного фінансування.

Невиконання судового рішення є підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, яка регулює питання визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, а не для зміни способу або порядку виконання такого рішення.

Відтак, встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС було б підставою для зміни способу чи порядку його виконання, тому суд вважає висновок суду першої інстанції помилковим.

У цьому випадку судом для відновлення права позивача на пенсію прийняте рішення про зобов`язання ГУ ПФУ виплатити позивачу суми пенсії.

Розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі, що належить позивачу, судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог не здійснювався, тому зміна способу виконання такої постанови із зобов`язання виплатити пенсію у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми потягне за собою зміну рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи.

Зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Таким чином, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачеві.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то Суд вважає безпідставними аргументи державного виконавця, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі.

При цьому, право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, як вже зазначалось не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Відтак, суд дійшов висновку, що зміна на підставі статті 378 КАС способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу чи порядку виконання рішення суду є незаконною, що свідчить про необґрунтованість заявлених вимог.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2014 року в справі № 21-394а14, Верховним Судом в постанові від 30 січня 2018 року в справі № 281/1820/14-а, від 24 липня 2023 року справа №420/6671/18.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідно до ч.1ст.383 КАС Україниособа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, не позбавлена права подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA vs UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, рішення ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, що є підставою для залишення без змін ухвали суду першої інстанції та відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/9085/19-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 200/9085/19-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 06 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць