Постанова

від 06.11.2024 по справі 480/2384/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 р. Справа № 480/2384/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми по справі № 480/2384/24

за позовом ОСОБА_1

до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ЦВЛК, оформлене протоколом № 1333 від 06.12.2023, про скасування постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 117 від 08.08.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що за результатами медичного огляду 08.08.2022, Військово-лікарською комісією було прийнято рішення відповідно до якого на підставі ст. 36 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У зв`язку з цим, позивача виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з підпунктом 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за станом здоров`я.

Втім, у лютому 2024 року ОСОБА_1 було з`ясовано, що відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 1333 від 06.12.2023, згадана постанова ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку була скасована у зв`язку з необґрунтованістю застосування пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

На переконання позивача, вказане рішення ЦВЛК є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки право на оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня, ЦВЛК або у судовому порядку, належить виключно особі, якої ця постанова стосується. Ні Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право правоохоронних органів чи інших осіб оскаржувати рішення ВЛК.

ОСОБА_1 зауважив на тому, що згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ЦВЛК надано право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати чи не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК, які стосуються військовослужбовців Збройних Сил України, а не військовозобов`язаних осіб, які не залучались до служби в ЗСУ.

Позивач наголосив на тому, що строк дії постанови ВЛК про непридатність до військової служби не обмежений певним періодом. Після визнання ВЛК особи непридатною до військової служби, відповідна інформація вноситься до військового квитка та ця особа виключається з військового обліку. При цьому, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, не передбачає процедури поновлення придатності до військової служби особи, проходження нового огляду, надання додаткових документів, поновлення у військовому обліку тощо.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що спірне рішення ЦВЛК, оформлене протоколом № 1333 від 06.12.2023, про скасування постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 117 від 08.08.2022 є протиправним та підлягає скасуванню. Зауважив, що право на оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня, ЦВЛК або у судовому порядку, належить виключно особі, якої ця постанова стосується; ні Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право правоохоронних органів чи інших осіб оскаржувати рішення ВЛК; строк дії постанови ВЛК про непридатність до військової служби не обмежений певним періодом; після визнання ВЛК особи непридатною до військової служби, відповідна інформація вноситься до військового квитка та ця особа виключається з військового обліку; законодавством не передбачено процедури поновлення придатності до військової служби особи, проходження нового огляду, надання додаткових документів, поновлення у військовому обліку тощо; рішення Відповідача було необґрунтованим та немотивованим, ухваленим виключно на підставі вибіркових документів, які надавались відповідачу правоохоронними органами, в той час як при проходженні ВЛК Позивач оглядався лікарями-спеціалістами та ним надавались документи на підтвердження стану здоров`я; при ухваленні оскаржуваного рішення відповідачем застосовано норму законодавства, яка не існувала на момент прийняття ВЛК рішення про непридатність до служби Позивача.

Також апелянт зауважив, що Відповідач переглядав постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 06.12.2023, тобто більше ніж через рік після її прийняття, яке відбулось 08.08.2022, що не є прийняттям рішення своєчасно, тобто протягом розумного строку та є порушенням ч. 10 ст. 2 КАС України.

Вказане залишилось судом поза увагою. Навіть в редакції Положення № 402, яка застосована судом, а саме в п. 3.2 зазначено, що скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», тобто не пізніше одного місяця з часу вручення довідки ВЛК/свідоцтва про хворобу

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, погодився із позицією Відповідача і також застосував до спірних правовідносин неправильну редакцію Положення № 402, тобто залишив поза увагою, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі визначеної законодавством (п. 1 ч. 2 КАС), не обґрунтовано (п. 3 ч. 2 КАС України), не безсторонньо, оскільки мав вплив правоохоронних органів на прийняття рішення, адже за їх запитом переглядалось рішення (п. 4 ч. 2 КАС України), не добросовісно (п. 5 ч. 2 КАС України) у зв`язку із застосуванням неправильної редакції нормативного акту та не розсудливо (п. 6 ч. 2 КАС України).

Суд мав можливість, не вдаючись до аналізу поставленого діагнозу Позивачу, переконатись в тому, що редакція Положення застосована не вірно, а тому і оскаржуване рішення не може бути законним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначив, що відповідач діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зауважив, що у висновку лікаря-експерта за протоколом засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 06 грудня 2024 № 1333 (є у матеріалах справи) зазначено, що: Відповідно до вимог статті 36 Розкладу хвороб, до пункту а належать стійка повна глухота на обидва вуха та глухонімота; до пункту б статті 36 Розкладу хвороб належить стійка повна глухота або стійке зниження слуху при сприйнятті шепітної мови на відстані до 1 м на одне вухо, при сприйнятті шепітної мови на відстані до 2 м на друге вухо. Стійка повна глухота відповідає V (п`ятому) ступеню втрати слуху. Вказаний діагноз ВЛК не коректний, не обґрунтований, не відповідає вимогам пункту а статті 36 Положення.

Також, зауважив, що до підпункту а статті 36 Розкладу хвороб (в редакції Положення від 16.05.2021, що діяла на момент проходження ВЛК позивачем) належить стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота; до підпункту б належить стійка повна глухота або стійке зниження слуху при сприйнятті шепітної мови на відстані до 1 м на одне вухо, при сприйнятті шепітної мови на відстані до 2 м на друге вухо.

Таким чином, лікарем-експертом ЦВЛК ЗС України було правильно застосовано статтю 36 Розкладу хвороб, в тій редакції, що діяла на момент проходження ВЛК позивачем, що в подальшому зумовило до прийняття колегіального рішення стосовно скасування постанови, тому відповідач вважає твердження представника позивача стосовно неправильного застосування редакції Положення необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Відповідач також зазначив, що згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку визначення потреби у направленні на медичний огляд ВЛК, підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому визначення потреби у направленні на медичний огляд ВЛК, оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження порушення процедури прийняття постанови ВЛК.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, із повним додержанням норм матеріального та процесуального права, правильним з`ясуванням всіх обставин справи та дотриманням приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 23.05.2022 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та 23.05.2022 отримав тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , згідно з яким з 06.10.2011 був зарахований в запас по досягненню 27-річного віку. (а.с. 8)

За результатами проходження медичного огляду військовозобов`язаного, 08.08.2022 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнята постанова № 117 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку на підставі пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. (а.с. 10-11, 40)

Згодом, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202350000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні 31.10.2023 Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України був направлений лист № 11280/117/24/06-23 з вимогою переглянути постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі, і постанову стосовно позивача. (а.с. 41-56)

За результатами розгляду наданих документів, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 06.12.2023 згідно з протоколом № 1333 прийнято рішення про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 117 від 08.08.2022 щодо непридатності до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку. (а.с. 7, 36-37)

Підставою для прийняття такого рішення відповідачем визначено необґрунтованість застосування пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Непогоджуючись із рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 117 від 08.08.2022, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскаржуване рішення ЦВЛК відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про його скасування.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).

Положенням № 402 врегульовано процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Так, відповідно до пунктів 1.2-1.3 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. (пункт 2.1. Положення)

Згідно з пунктом 2.2 Положення № 402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія та ВЛК регіону.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.3. пункту 2.3. Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та на неї, окрім іншого, покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти), розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

На виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Положення № 420, ЦВЛК зокрема має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. Положення № 420, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.

До складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону. (підпункт 2.5.3. пункту 2.5.)

Підпунктом 2.8.4. пункту 2.8. Положення № 420 передбачено, що на ВЛК районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК врегульований главою 3 розділу І Положення № 420.

Так, за змістом пункту 3.1. Положення № 420, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Згідно з пунктом 3.3. Положення № 420, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопольського міського) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Пунктом 3.4. Положення № 420 встановлено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Отже, зміст вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що ЦВЛК є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, який має повноваження розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проходження медичного огляду військовозобов`язаного, 08.08.2022 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнята постанова № 117 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку на підставі пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. (а.с. 10-11, 40)

Згодом, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202350000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні 31.10.2023 Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України був направлений лист № 11280/117/24/06-23 з вимогою переглянути постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі, і постанову стосовно позивача. (а.с. 41-56)

За результатами розгляду наданих документів, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 06.12.2023 згідно з протоколом № 1333 прийнято спірне у даній справі рішення про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 117 від 08.08.2022 щодо непридатності до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку (а.с. 7, 36-37). Підставою для прийняття такого рішення відповідачем визначено необґрунтованість застосування пункту «а» статті 36 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Стверджуючи про протиправність рішення ЦВЛК щодо скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до якої ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, останній вказує на наявність у відповідача повноважень переглядати та скасовувати постанови ВЛК лише за зверненнями осіб, яких ці постанови стосуються. Тобто, на думку позивача, у інших осіб, в тому числі і правоохоронних органів, відсутнє право звертатись до ЦВЛК із заявами про перегляд постанов ВЛК.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, надаючи оцінку таким доводам позивача, правомірно вказав на те, що пункт 3.3. Положення № 420, який визначає процедуру оскарження дій (бездіяльності) чи постанов позаштатних ВЛК, в тому числі і ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , не встановлює коло осіб, які можуть подати відповідну скаргу.

Так, відповідно до приписів зазначеного пункту, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Разом з цим, вимоги про те, що така скарга може бути подана виключно особою, якої оскаржувана дія (бездіяльність) чи постанова стосується, пункт 3.3. Положення № 420 не містить.

Суд акцентує увагу на тому, що 30.08.2023 Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України № 576/2023 від 12.09.2023, згідно з яким, Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити утворення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською державними адміністраціями, до сфери управління яких належать заклади охорони здоров`я, у складі яких функціонують медико-соціальні експертні комісії та військово-лікарські комісії, робочих груп із перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

На виконання цього рішення, у ЦВЛК Збройних Сил України було створено робочу групу, яка здійснює перевірку обґрунтованості постанов позаштатних військово-лікарських комісій щодо непридатності військовозобов`язаних до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

До робочої групи входять військовослужбовці медичної служби ЦВЛК ЗС України та військовослужбовці медичної служби ВЛК регіону. Такі військовослужбовці перебувають у робочій групі з певною черговістю (відбуваються ротації особового складу).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за запитом старшого слідчого у особливо важливих справах Головного управління Національної поліції в Сумській області вх. № 9749 від 01.11.2023 ЦВЛК ЗС України розглянуто документи:

1) Копія довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.08.2022 №117 ОСОБА_2 ;

2) Консультативний висновок спеціаліста КНП Клінічна лікарня святого Пантелеймона Сумської міської ради від 01.09.2022 пацієнта ОСОБА_1 ;

3) Аудіограма КНП Клінічна лікарня святого Пантелеймона Сумської міської ради від 01.08.2022 ОСОБА_1 .

Позивач не був присутній та не викликався під час перегляду довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.08.2022 №117.

Виклик, присутність громадян стосовно яких переглядаються постанови позаштатних ВЛК Положенням не визначено.

Протоколом засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 06 грудня 2024 № 1333 зазначено: «згідно даних аудіограми КНП Клінічна лікарня святого Пантелеймона Сумської міської ради від 01.08.2022, підвищення порогів слухосприйняття та слухопроведення з обох боків від 60 до 100 Дб з кістково-воздушним розривом 20 дб, шепітна мова АD=0 м., АS=0 м., розмовна мова АD=0,5 м., АS=0,5 м., встановлено клінічний діагноз: Нейросенсорна приглуховатість IV ст. Двобічна глухота.

Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП Клінічна лікарня святого Пантелеймона Сумської міської ради від 01.09.2022, встановлено діагноз: Нейросенсорна приглуховатість IV ст. Двобічна глухота Н90.3.

Відповідно до вимог статті 36 Розкладу хвороб, до пункту а належать стійка повна глухота на обидва вуха та глухонімота; до пункту б статті 36 Розкладу хвороб належить стійка повна глухота або стійке зниження слуху при сприйнятті шепітної мови на відстані до 1 м на одне вухо, при сприйнятті шепітної мови на відстані до 2 м на друге вухо. Стійка повна глухота відповідає V (п`ятому) ступеню втрати слуху. Вказаний діагноз ВЛК не коректний, не обгрунтований, не відповідає вимогам пункту а статті 36 Положення.

Враховуючи, що застосування пункту а статті 36 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800) (далі - Положення) не обгрунтоване, постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 за довідкою ВЛК від 08.08.2022 №117 з висновком непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку щодо військовозобов`язаного ОСОБА_2 , 1986 року народження - СКАСУВАТИ.

Підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно вимог Положення.»

Як вже було зазначено вище, на виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Положення № 420, ЦВЛК зокрема має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ЦВЛК ЗС України, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, мала повноваження переглянути, скасувати, затвердити, не затвердити, контролювати згідно з Положенням № 402 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 за довідкою ВЛК від 08.08.2022 №117 з висновком "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції враховує, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Пунктом 2.3 Положення № 402 визначено об`єм дискреційних повноважень ЦВЛК. В тому числі, передбачена п.2.3 розділу І Положення № 402 функція ЦВЛК з контролю за рішеннями ВЛК входить до дискреції ЦВЛК ЗСУ як військово-медичної установи з військового управління, що здійснює керівництво ВЛК регіонів у ЗСУ та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в ЗСУ.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Тобто, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу керувався Положенням № 402 в редакції від 25.08.2023 в якій перелік хвороб та опис змінилися, в той час як позивач проходив ВЛК 08.08.2022 року та висновок про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку приймався з урахуванням переліку тих хвороб, які визначались в Положенні № 402 в редакції чинній на час проведення огляду, тобто в редакції від 16.04.2021, що є порушенням норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

У висновку лікаря-експерта за протоколом засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 06 грудня 2023 № 1333 зазначено: Відповідно до вимог статті 36 Розкладу хвороб, до пункту а належать стійка повна глухота на обидва вуха та глухонімота; до пункту б статті 36 Розкладу хвороб належить стійка повна глухота або стійке зниження слуху при сприйнятті шепітної мови на відстані до 1 м на одне вухо, при сприйнятті шепітної мови на відстані до 2 м на друге вухо. Стійка повна глухота відповідає V (п`ятому) ступеню втрати слуху. Вказаний діагноз ВЛК не коректний, не обґрунтований, не відповідає вимогам пункту а статті 36 Положення.

Слід зауважити, що до підпункту а статті 36 Розкладу хвороб (в редакції Положення від 16.04.2021, що діяла на момент проходження ВЛК позивачем) належить стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота; до підпункту б належить стійка повна глухота або стійке зниження слуху при сприйнятті шепітної мови на відстані до 1 м на одне вухо, при сприйнятті шепітної мови на відстані до 2 м на друге вухо.

Таким чином, лікарем-експертом ЦВЛК ЗС України було застосовано статтю 36 Розкладу хвороб, в тій редакції, що діяла на момент проходження ВЛК позивачем, що в подальшому зумовило до прийняття колегіального рішення стосовно скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, судова колегія зазначає, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статею Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідність їх кокретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач переглядав постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 більш ніж через рік після її прийняття, хоча пунктом 3.2 Положення № 402 передбачено, що скарги до штатних ВЛК подаються у строк визначений Законом України "Про звернення громадян", тобто не пізніше одного місяця з часу вручення довідки ВЛК/свідоцтва про хворобу, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Згідно пункту 3.2 вказаного Положення скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

За приписами частини першої статті 1 Закону України Про звернення громадян (далі Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У статті 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша).

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга).

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя).

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).

Колегія суддів звертає увагу на те, що перегляд постанов ВЛК при Сумському СП про непридатність до військової служби чоловіків призовного віку, в тому числі і постанови про непридатність до військової служби позивача, здійснювався ЦВЛК ЗС України з метою перевірки їх обґрунтованості, на підставі листа старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні - старшого слідчого в особливо важливих справах ГУНП в Сумській області від 31.10.2023 № 11280/117/24/06-23 (а.с. 41-56).

Вимога про перегляд вказаних постанов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 була зумовлена встановленими у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202350000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, обставинами зловживання службовими особами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 своїм службовим становищем, зокрема, прийняття ряду рішень для чоловіків призовного віку про непридатність їх до подальшого проходження військової служби, у зв`язку з чим дані чоловіки були зняті з військового обліку.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що звернення слідчого до ЦВЛК ЗС України з вимогою перевірити постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби чоловіків призовного віку, зокрема і постанови про непридатність до військової служби позивача, викликано необхідністю перевірки обставини, встановлених у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а отже таке звернення не є скаргою в розумінні Закону України "Про звернення громадян" та, відповідно, на нього не розповсюджується термін подання, визначений ст. 17 цього Закону.

За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, судом апеляційної інстанції не встановлено процедурних порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України при прийнятті оскаржуваного рішення у вигляді протоколу № 1333 від 06.12.2023, яке прийнято за результатами перевірки постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 117 від 08.08.2022.

Позивач також не надав доказів на підтвердження порушення процедури прийняття постанови ВЛК.

Як вже було зазначено вище, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ЦВЛК ЗС України відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є таким, що не підлягає скасуванню.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі № 480/2384/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 480/2384/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва