Постанова

від 28.10.2024 по справі 520/14776/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р.Справа № 520/14776/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Визаг строй груп" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.08.24 по справі №520/14776/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Визаг строй груп"

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Визаг строй груп" (надалі позивач, ТОВ "Визаг строй груп", апелянт) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі заявник, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00/4663/0416 від 29.01.2024, яким ТОВ «Визаг строй груп» було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 449062 грн., за штрафними санкціями на 44906,2 грн., а всього на суму 493968,2 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 р. адміністративний позов ТОВ "Визаг строй груп" - залишено без задоволення.

Не погодившись з цим судовим рішенням, ТОВ "Визаг строй груп" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 р. по цій справі та ухвалити постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що при складанні в акті перевірки від 20.12.2023, за результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2023 року, а також при складанні спірного податкового повідомлення-рішення від 29.01.2024 з незрозумілих для ТОВ "Визаг строй груп" причин, податковий орган не врахував факт подання позивачем (29.03.2024) уточнених податкових декларацій до податкової декларації за жовтень 2023 року, у зв`язку чим дійшов необґрунтованого висновку про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2023 року на 448062 грн. Вказав на порушення податковим органом прав платника податку, яке виявилося у несвоєчасному надісланні позивачеві акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, на які сторони посилаються у апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2023 року ТОВ "Визаг строй груп", за наслідками якої складено акт від 20.12.2023 № 40994/20-40-04-16-03/44911717 (а.с. 7-8).

В акті перевірки від 20.12.2023 № 40994/20-40-04-16-03/44911717 відображено судження податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме, платником занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2023 року на 448062 грн.

На підставі акта перевірки від 20.12.2023 № 40994/20-40-04-16-03/44911717 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/4663/0416 від 29.01.2024, яким ТОВ «Визаг строй груп» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 449062 грн, за штрафними санкціями на 44906,2 грн, а всього на суму 493968,2 грн.

29.03.2024 "Визаг строй груп" подано Відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість, разом із яким подано довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (а.с. 27-48; 67-80).

Згідно із уточнюючими розрахунками Позивачем скориговано рядок 11.1 . Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності висновків податкового органу про те, що занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2023 року. Вказавши на те, що податковий орган не міг врахувати уточнюючу звітність, подану позивачем 29.03.2024, з огляду на її подання після проведення камеральної перевірки, складання відповідного акту перевірки від 20.12.2023 № 40994/20-40-04-16-03/44911717 та податкового повідомлення-рішення № 00/4663/0416 від 29.01.2024за наслідками такої перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема: в) ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з п. 187.8 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Матеріалами справи, а також доводами апеляційної скарги підтверджено, що ТОВ "Визаг строй груп" у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року включено суму податкового кредиту у сумі 2236330 грн.

При цьому, сума завищення податкового кредиту за жовтень 2023 року на суму 448062 грн обрахована, виходячи з різниці суми зареєстрованих митних накладних і суми податкового кредиту у декларації з податкову на додану вартість за жовтень 2023 року.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 ПК України, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. (п. 76.3 ст. 76 ПК України)

Згідно із п 2 розділу I Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 (далі - Порядок № 21), подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 50.3 ст. 50 ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Аналіз наведених приписів податкового законодавства дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість поданий у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок є складовою податкової звітності з податку на додану вартість.

Разом з тим, платник податків, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку, з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №360/3701/19, №808/537/16, №640/15334/19, №808/2156/17, №820/6771/16, № 805/2408/16-а, №815/4013/14, № 805/3164/17-а.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач скористався правом, передбаченим п. 50.1 ст. 50 ПК України, на подання уточнюючих розрахунків до раніше поданої податкової декларації з ПДВ.

Однак, такі уточнюючі розрахунки подані ТОВ "Визаг строй груп" лише 29.03.2024, тобто, вже після винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 29.01.2024, а тому об`єктивно не могли бути враховані при складанні спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до абзацу 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, надання позивачем уточнюючої звітності після складання акту перевірки фактично не мало би наслідків для позивача, оскільки не звільнило би його від відповідальності за включення до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року сум податкового кредиту по незареєстрованих митних деклараціях.

Таким чином, порушення прав позивача у вигляді несвоєчасного надсилання позивачеві акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення не вплинув на охоронювані законом права позивача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Визаг строй груп" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі №520/14776/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 06.11.2024.