Постанова

від 06.11.2024 по справі 320/46342/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/46342/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Дубчака С.Є., представника відповідача в режимі відеоконференції Холявки І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта та Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

11.12.2023 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2023 №013157/13-01-04-13, №013154/13-01-04-13, №013159/13-01-04-13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нарахування відповідачем штрафних санкцій за несплату податків у період травень-грудень 2022 року (за виключенням вересня 2022 року) та січень - лютий 2023, є протиправним, оскільки чинним законодавством передбачено про звільнення від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні та за відсутності нормативних актів, які б врегулювали критерії визначення спроможності платника податків дотримання термінів сплати податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 №013157/13-01-04-13, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 17 360 887,07 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 №013155/13-01-04-13, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 2 814 822,38 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 №013159/13-01-04-13, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 6 245 089,23 грн. У задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем неправомірно було розраховано суму штрафних санкцій без врахування діючих норм законодавства, що є підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень з наданням податковому органу можливості прийняття податкового повідомлення-рішення з належним розрахунком суми штрафної санкції.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, через те, що платники податків звільняються від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів ще протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Зокрема, позивач-апелянт наголосив, що з набуттям чинності 27.05.2022 Законом від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов`язку. Зокрема, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України встановлювалось, що платники податків, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків. Проте, критерії «можливості» чи «неможливості» вчасного виконання податкового зобов`язання, на виконання зазначеного вище Закону, були визначені набагато пізніше, лише у Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Порядок), який був затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, що набрав чинності 06.09.2022, та згідно з яким платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості.

Таким чином, наголошує позивач, до 30.09.2022 законодавством не був встановлений обсяг параметрів визначення терміну «неможливість» та «відновлення можливості» при одночасному встановленні звільнення від відповідальності за невчасне невиконання податкового зобов`язання, а після 30.09.2022 для усіх платників податків можливість виконувати свої обов`язки вважаються «відновленими» і лише у випадку підтвердження податковим органом «неможливості», платник податків буде звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що камеральною перевіркою було встановлено порушення позивачем чинного законодавства, внаслідок чого були прийнятті спірні податкові повідомлення-рішення.

Зокрема, відповідач висловив аналогічну позицію, висловлену у суді першої інстанції, а саме, те що перевіркою встановлено, що ПАТ «УКРНАФТА» самостійно визначило та подало декларації з рентної плати за користування надрами, в яких задекларовано суми податкових зобов`язань до сплати. Вказані у акті декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 ПК України, та подані у спосіб визначений діючим законодавством, однак ПАТ «Укрнафта» порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме - порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст.124 ПК України. При встановлені порушення з несвоєчасності сплати податкових зобов`язань підтвердженням можливості виконати платником податків обов`язок є: наявність в Кодексі інформації про граничні строки подання податкової звітності; наявність у офіційних джерелах інформації про рахунки на які здійснюється погашення податкового зобов`язання; відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; обізнаність платника податків власне із наявністю обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання (адже, якщо платник податків сплатив суму податкового зобов`язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов`язок в нього існує); платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов`язання (або у випадку визначення контролюючим органом - платником податку дане зобов`язання не оскаржувалось), тобто на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання. Відповідач вважає, що посадові особи ПАТ «Укрнафта»: були обізнані з нормами Податкового кодексу України, в яких визначено чіткі строки для сплати самостійно визначених податкових зобов`язань; були обізнані з рахунками на які потрібно сплачувати податкові зобов`язання; не інформували Головне управління ДПС у Львівській області про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; самостійно визначили податкові зобов`язання та свідомо сплатили їх із порушенням граничних строків; не підтвердили належним чином відсутність коштів на рахунках підприємства. Вищезазначене на думку Головного управління ДПС у Львівській області беззаперечно вказує на протиправній винній бездіяльності позивача та підтверджує право податкового органу на застосування штрафних санкцій визначених п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України. Сам лише факт введення воєнного стану на території України, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме військова агресія проти України, яка стала підставою для його введення, вплинула на спроможність суб`єкта господарювання своєчасно виконати податковий обов`язок, не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок. Заява щодо неможливості виконання свого податкового обов`язку від ПАТ «Укрнафта» не надходила. Навіть припустивши, що у діях позивача щодо несвоєчасної сплати самостійно задекларованої суми податкового зобов`язання відсутній умисел, то за такі дії (без умислу) також передбачена відповідальність а саме п. 124.1 ст. 124 ПК України, яка вказує, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу відповідача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиви на них, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти ПАТ «Укрнафта», за наслідками якої складено акт від 05.05.2023 №11704/13-01-04-13-07/00135390 (т.1 а.с.27).

Згідно висновку акту перевірки, перевіркою встановлено порушення вимог п.57.1 ст.57, п.п.257.3.1 п.257.3 ст.257 Податкового кодексу України, а саме - порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з рентної плати за користування надрами, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст. 124 ПК України. Про терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання інформація міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податків та знаходяться у вільному доступі. Для забезпечення виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання платник податку обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розміщений на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку.

Крім того, в акті перевірки вказано, що ПАТ «УКРНАФТА» самостійно визначив та подав декларацію з рентної плати за користування надрами, в яких задекларував суми податкових зобов`язань до сплати. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

Відповідачем в акті наголошено, що ПАТ «УКРНАФТА» було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати рентної плати за користування надрами у визначений законодавством термін, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов`язання до бюджету. За даними ІТС «Управління документами» ГУ ДПС у Львівській області з боку платника податків відсутнє інформування ГУ про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань. Отже платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

22.05.2023 позивачем подані заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.35).

05.06.2023 ГУ ДПС у Львівській області направлено на адресу ПАТ «Укрнафта» лист «Про результати розгляду заперечення» за вих. №16937/6/13-01-04-13-15, в якому повідомлено, що за результатами розгляду заперечень постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області вирішила винести податкові повідомлення-рішення форми «Ш» по акту камеральної перевірки від 05.05.2023 №11704/13-01-04-13-07/00135390 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти ПАТ «УКРНАФТА» за період з травня 2022 по лютий 2023 року та застосувати штрафні санкцій в розмірі 25%, які передбачені п.124.2 ст.124 ПК України та винести податкові повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій.

На підставі акту перевірки від 05.05.2023 №11704/13-01-04-13-07/00135390 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 08.06.2023:

- №013157/13-01-04-13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 25%, які передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПК України за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року за затримку сплати на 3, 11, 22, 27, 29, 31, 60, 89 календарних днів у сумі 25 242 634, 57 грн;

- №013154/13-01-04-13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 25%, які передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПК України за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року за затримку сплати на 3, 11, 22, 27, 29, 31, 60, 89 календарних днів у сумі 3 944 739, 98 грн;

- №013159/13-01-04-13 про застосування штрафних санкцій в розмірі 25%, які передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПК України за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року за затримку сплати на 3, 11, 22, 27, 29, 31, 60, 89 календарних днів у сумі 9 155 864, 58 грн.

Крім того, до кожного податкового повідомлення-рішення оформлені розрахунки (т.1 а.с.4-26).

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Справу розглянуто у межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Так п 124.1. ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями п.124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПКУ містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2, 124.5 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, останньою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому період введення в Україні воєнного стану продовжувався у визначеному законом порядку. Дійсним запроваджений воєнний стан є і на момент прийняття даного рішення суду.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України 15 березня 2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнено, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту:

«Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

06 грудня 2022 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

22 грудня 2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно цього Переліку з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Отже, вказаний Перелік також підтверджує правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельні ділянки, розташовані на такій території, та надає право на коригування податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючої звітності.

Висновки суду.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент реєстрації податкових накладних в Податковому кодексі України діяла норма п. 69.1 розділу ХХ Перехідні положення наступного змісту: у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому, в пункті 69.1 містить застереження щодо застосування вказаної норми.

Так, положення підпункту 69.1 цього пункту не поширюються на податкові обов`язки щодо дотримання строків сплати та подання звітності з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, крім природного газу, визначеного пунктом 252.24 статті 252 цього Кодексу. Отже, звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату задекларованих податкових зобов`язань, передбачене п. 69.1 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не поширюються на несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами - нафти.

Суд першої інстанції проаналізував акт камеральної перевірки від 05.05.2023 №11704/13-01-04-13-07/00135390 та встановив, що позивачем самостійно задекларовані податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами за періоди травень-серпень 2022 року, жовтень-грудень 2022 року, січень-лютий 2023 року за самостійно поданими податковими деклараціями, і у графі «фактична дата сплати» в акті перевірки податковим органом підтверджено сплату грошових зобов`язань, проте з порушенням граничних термінів сплати, що не заперечується позивачем.

Вказане в апеляційній інстанції не спростовано.

Крім того, аналізуючи ті ж розрахунки до спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно було розраховано суму штрафної санкцій без врахування діючих норм законодавства, що є підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень з наданням податковому органу можливості прийняття податкового повідомлення-рішення з належним розрахунком суми штрафної санкції.

З огляду на вищеперелічене, колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтами доводи не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

З огляду на вказане, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини і надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів щодо спростування правильних висновків суду першої інстанції, тому й доводи апелянта не заслуговують уваги.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати не підлягають перерозподілу.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2024.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 р.- залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев