Постанова

від 05.11.2024 по справі 620/6216/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6216/24 Головуючий у 1 інстанції - Соломко І.І.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради та Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі за адміністративним позовом комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради до Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано пункт 1 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради та Північний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області звернулись із апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити; Північний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 5.2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2023 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 29.11.2023 № 472, виданого начальником Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області Олександром Кондрашовим, начальником відділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області Ковальовою Ю.М. у складі ревізійної групи, що наведений в Додатку 1 до акта, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у комунальному некомерційному підприємстві «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради за період з 01.01.2020 по 30.09.2023.

Ревізію проведено з 30.11.2023 по 21.02.2024 у відповідності до питань програми ревізії, з відома генерального директора комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради (далі - Центр) ОСОБА_1 та у присутності головного бухгалтера ОСОБА_2 .

За результатами ревізії Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області 28.02.2024 складено акт ревізії від 28.02.2024 №04-30/1.

Позивач, непогоджуючись з висновками ревізії, підписав акт ревізії із запереченнями.

Надалі, 08.03.2024 позивач надіслав на адресу Держаудитслужби письмові заперечення до акту ревізії.

Заперечення позивача до акту перевірки Держаудитслужбою не були прийняті, що стало наслідком направлення Центру вимоги щодо усунення, виявлених перевіркою порушень законодавства від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024, у якій Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вимагає:

1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Центру, винних у допущених порушеннях;

2) забезпечити відшкодування, з врахуванням норм статей 130-136 КЗпП України, на користь Центру невідшкодованих в ході проведення ревізії зайво здійснених витрат на оплату праці в сумі 708 468, 94 грн. та забезпечити відшкодування зайвих перерахувань сум соціальних внесків у розмірі 153 228, 48 грн. шляхом проведення відповідних взаємозвірок з органом Державної податкової служби України та коригувань сум належного єдиного соціального внеску на наступні звітні періоди;

3) забезпечити відшкодування на користь Центру безпідставно здійснених витрат на оплату вартості роботи вишки автомобільної в сумі 28 800,00 грн., відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України.

Вважаючи спірну вимогу протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення, які викладені у вимозі контролюючого органу, відповідають вимогам нормативних документів, що регламентують роботу Держаудитслужби. При цьому, законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у пунктах 2, 3 даної вимоги, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Разом з тим, суд першої інстанції також зазначив, що пункт 1 спірної вимоги щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб є передчасним, оскільки позивачем оскаржується сума зайво здійснених витрат, а тому вказаний пункт вимоги є протиправним. За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам КАС України та підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не були з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази.

Колегія суддів частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи відповідача обґрунтованими, а некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).

Стаття 1 Закону № 2939-XII передбачає, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення погреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 2939-XII, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-XII, визначені повноваження органу державного фінансового контролю під час проведення перевірки, а саме: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п. 1); одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об`єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю (п. 6); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 113 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).

Відповідно до п.п. 32, 33 ч.1 ст. 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 117 БК України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як: попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 118 БК України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Згідно пп. 9 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43(далі - Положення № 43) Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства.

Підпунктом 4 пункту 4 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550).

Відповідно до п. 2 Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно п. 46 Порядку № 550 якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства (п. 50 Порядку № 550).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то як вірно було зазначено судом першої інстанції, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Отже, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 820/339/17, від 08.08.2019 у справі № 804/9577/13-а, від 11.12.2019 № 160/641/19, від 08.04.2020 у справі № 809/504/17, від 07.04.2020 у справі № 813/1984/18, від 31.03.2020 у справі № 817/650/18, від 20.03.2020 у справі № 814/380/17, від 12.03.2021 у справі № 640/3186/19, від 27.05.2021 у справі № 160/8621/19, від 17.06.2021 у справі № 0440/6907/18, від 31.08.2021 у справі № 160/5323/20, від 14.12.2021 у справ № 811/1203/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах пункти 2, 3 оскаржуваної вимоги не породжують правових наслідків (зокрема обов`язків) для свого адресата - підконтрольної установи, і не можуть бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 у справі № 440/6907/18, вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов`язків позивача, а лише фіксують певні факти.

Отже, оскільки пункти 2, 3 оскаржуваної вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024 спрямовані на відшкодування збитків, то звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги в цій частині є неналежним способом захисту порушеного права, а тому позов в частині частині пунктів 2 та 3 спірної вимоги не підлягає задоволенню, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача стосовно правової природи письмової вимоги контролюючого органу, яка породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, та є актом індивідуальної дії, що може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом, та вважає їх безпідставними, оскільки вказані доводи спростовуються вищевикладеним.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду у постановах від 12.05.2022 у справі № 620/4169/20, від 22.10.2020 у справі № 820/3089/17, від 31.05.2021 у справі № 826/18686/16, від 31.08.2021 у справі № 160/5323/20, від 02.112021 у справі № 420/6808/19, де вказується на те, що вимога в частині зобов`язання позивача розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях, взагалі не вказує на збитки, а також те, що від цього пункту вимоги похідним є пункт про забезпечення відшкодування, а тому наведене не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку, з огляду на те, що вищевказаними постановами Верховного Суду не було винесеного остаточного судового рішення у справі, а направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо правової позиції суду першої інстанції стосовно передчасності висновків, зазначених у пункті 1 оскаржуваної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 1 оскаржуваної вимоги від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вимагає від підконтрольної установи розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Центру, винних у допущених порушеннях, які були виявлені під час перевірки.

Відповідно до положень п. 50 та 51 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Так, зміст спірної вимоги в наведеній вище частині спрямований на коригування роботи позивача, оскільки полягає в тому, щоб притягнути до відповідальності у порядку встановленому законодавством винних у допущених порушеннях осіб, і є обов`язковою до виконання та породжує для останнього, як позивача, права і обов`язки.

При цьому, «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, що в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Законна вимога контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

Колегія суддів наголошує, що наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, законодавець не встановлює будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що якщо у вимозі не зазначено конкретного способу її виконання, то вказана обставина не позбавляє підконтрольного суб`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз`яснень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16 та від 03.06.2020 у справі № 826/18894/16.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вимагаючи від підконтрольної установи розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Центру, відповідальних за допущені порушення, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області діяло у межах дискреційних повноважень, наданих органу державного фінансового контролю законодавством.

Разом з тим, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області не вимагало від позивача притягнути до відповідальності відповідальних працівників, а лише розглянути відповідне питання, і у разі, якщо позивач вважає, що підстави для притягнення відповідальних працівників до відповідальності відсутні, він міг про це повідомити органу державного фінансового контролю, що, в свою чергу, свідчило б про виконання позивачем пункту 1 оскаржуваної вимоги.

Вищевикладене, на думку колегії суддів, свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024, а тому колегія суддів вважає що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Що ж стосується апеляційної скарги позивача, то колегія суддів вважає, що з урахуванням вищевикладених обставин, дана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки вона не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Північний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, на відміну від позивача, надав до суду докази, що частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 27.03.2024 № 262504-14/1140-2024 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Мельничук В.П.